Рішення № 91913263, 17.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1086/20

17 вересня 2020 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Доскач О.А.,

представника третьої особи Кущик А.Ю.,

свідка ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.12.2019 працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , який здійснює свою господарську діяльність у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період з 14.12.2016 по 02.01.2020. За результатами такої перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області склало акт від 02.01.2020 № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 , який був направлений до Управління Держпраці у Тернопільській області для прийняття відповідного рішення. Надалі, на підставі зазначеного акта відповідач виніс постанову № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020 про накладення штрафу на позивача в розмірі 47230 грн відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП). Позивач вважає, що винесена відповідачем оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами фактичної перевірки встановлено, зокрема, що 24.12.2019 позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність вчинив порушення частини третьої статті 24 КЗпП, що полягає у допущенні до роботи найманого працівника ОСОБА_2 , який здійснив реалізацію горілки "Калганов" місткістю 0,25 л, міцністю 40% та пачки цигарок "Мальборо Голд" на суму 95 грн, без оформлення трудового договору. Однак, позивач не погоджується із такими висновками, оскільки 17.12.2019 між ним та ОСОБА_2 був укладений цивільно-правовий договір надання інформації, проведення технічного навчання/тренінгів/стажування (на безоплатній основі), на підставі якого останній проходив навчання (стажування) у вказаному магазині. Водночас, позивач зазначив, що під час проведення зазначеної перевірки ОСОБА_2 пояснив перевіряючим, що він не є продавцем, а лише є учнем, на підтвердження чого позивач надав перевіряючим договір надання інформації, проведення технічного навчання/тренінгів/стажування (на безоплатній основі) від 17.12.2019. Додатково зазначив, що даний договір відрізняється від трудового договору, так як у трудовому договорі зазначається посада, розмір зарплати, дата початку роботи, тощо, а відповідно до вказаного договору від 17.12.2019 ОСОБА_2 здійснює лише навчання (стажування) на безоплатній основі.

Таким чином, позивач вважає, що працівники Головного управління ДПС у Тернопільській області під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 безпідставно дійшли висновку про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП.

Ухвалою суду від 13.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11.06.2020.

Тернопільським окружним адміністративним судом у підготовчому засіданні у даній справі, яке проводилося 11.06.2020 оголошувалась перерва до 30.06.2020 на підставі статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС). Водночас, ухвалою суду від 11.06.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкладено підготовче засідання на 06.07.2020 на підставі статті 181 КАС.

Ухвалою суду від 06.07.2020 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.07.2020 відповідно до статті 183 КАС.

Ухвалами суду від 21.07.2020, від 18.08.2020, від 02.09.2020, від 14.09.2020 розгляд справи відкладався та оголошувалась у судових засіданнях перерва відповідно до статей 205, 223 КАС.

Водночас, ухвалою суду від 21.07.2020 продовжено процесуальні строки розгляду справи.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (арк. справи 80-83), просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що відповідач виніс оскаржену постанову на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, так як відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Додатково зазначила, що трудовим законодавством стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку та стажування студентів. В інших випадках, з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, керівником може встановлюватись випробування. При цьому у період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

З огляду на зазначене та посилаючись на відзив на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 43-45).

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області підтримала позицію представника відповідача у повному обсязі та посилаючись на пояснення щодо позову, просила у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 101-104).

Допитаний у процесі судового розгляду свідок ОСОБА_3 (головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Тернопільській області) суду пояснив, що 24.12.2019 на підставі відповідних наказу та направлення була розпочата фактична перевірка ФОП ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_5 (головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Тернопільській області) перед початком такої перевірки було здійснено контрольну розрахункову операцію, зокрема ним було придбано горілку "Калганов" місткістю 0,25 л, міцністю 40% та пачку цигарок "Мальборо Голд" на суму 95 грн. Таку розрахункову операцію здійснив молодий чоловік, який знаходився за прилавком магазину. При цьому таку розрахункову операцію не було проведено через реєстратор розрахункових операцій. На прохання працівників ГУ ДПС у Тернопільській області молодий чоловік відмовився представитися. Також під час проведення такої перевірки було запропоновано особі, яка перебувала у магазині та здійснила контрольну розрахункову операцію, надати відповідний договір на підтвердження того, що така особа перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 . Однак договір не був представлений перевіряючим, про що було відображено в акті проведення перевірки.

Надалі така особа викликала позивача, котрого на момент проведення контрольної закупки у приміщенні магазині не було. Після чого позивач викликав поліцію, яка встановила особу, що здійснювала реалізацію цигарок та горілки, і це виявився ОСОБА_2 . Щодо на запитання на підставі яких документів проводилась відеозйомка у магазині, свідок відповів, що відеозйомку вони не проводили. Водночас, свідок зазначив, що його на момент контрольної закупки не було, як наслідок останній не був свідком під час того, як особа здійснювала реалізацію контрольної закупки. Всі обставини з приводу реалізації товару свідкові відомі зі слів ОСОБА_5 .

Допитаний у процесі судового розгляду свідок ОСОБА_6 (головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Тернопільській області) суду пояснив, що 24.12.2019 була проведена перевірка ФОП ОСОБА_4 . Контрольну розрахункову операцію здійснив ОСОБА_5 та при здійсненні такої операції позивача не було у приміщенні магазині. Під час контрольної закупки свідок знаходився біля дверей магазину та бачив як проводиться контрольна закупка. При цьому розрахункову операцію через касовий апарат проведено не було, як наслідок розрахунковий документ не видавався. Також зазначив, що під час проведення перевірки позивачем було надано документ, на підтвердження того, що він проводить навчання молодого чоловіка. Водночас, свідок звернув увагу на те, що на час проведення перевірки також знаходилася особа, яка пізніше виявилася родичом позивача.

Допитаний у процесі судового розгляду свідок ОСОБА_5 (головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Тернопільській області) суду пояснив, що на підставі відповідних наказу та направлення було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_4 . До такої перевірки позивач сам у присутності працівників правоохоронних органів допустив працівників контролюючого органу, ознайомившись при цьому із наказом та направленнями щодо проведення такої перевірки. Перед початком такої перевірки було здійснено контрольну розрахункову операцію з метою встановлення використання позивачем реєстратора розрахункових операцій у своїй підприємницькій діяльності. Таку контрольну розрахункову операцію здійснила невідома особа, яка надалі була встановлена працівниками поліції. При цьому розрахунковий документ за результатами контрольної закупки невідомою особою не видавався. Свідок зазначив, що під час перевірки позивачем було надано договір про навчання (стажування) особи, однак контролюючим органом не було взято до уваги такий договір, так як такий договір ніде не був зареєстрований та у позивача був відсутній код за КВЕДом, згідно якого він має право проводити навчання (стажування) працівників.

Додатково свідок зазначив, що на час проведення перевірки також знаходилася особа, яка пізніше виявилася родичом позивача. Також зазначив, що під час здійснення контрольної розрахункової операції, в іншому відділі магазину здійснювалася реалізація інших товарів іншою третьою особою. Надалі, враховуючи те, що позивач скаржився на стан здоров`я, працівниками поліції було запропоновано перевіряючим перенести перевірку на інший день, що було і зроблено.

Допитаний у процесі судового розгляду свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він є учнем позивача на підставі цивільно - правового договору, в тому числі і на час проведення фактичної перевірки він також проходив навчання у магазині, який належить позивачу. Свідок зазначив, що на дату проведення такої перевірки позивач скаржився на свій стан здоров`я, після чого повідомив свідка, що він піде на декілька хвилин додому за ліками, як наслідок зачине магазин на декілька хвилин. Однак свідок звернув увагу позивачу на те, що зачиняти магазин не потрібно, так як він знаходиться у ньому разом із його родичом, а тому якщо з`являться клієнти, то він попросить їх зачекати на позивача - продавця, оскільки він немає права нічого продавати. Після того як власник пішов додому за ліками, він розглядав продукцію яка знаходилася у магазині, так як клієнтів у магазині не було.

Надалі, прийшов у магазин молодий чоловік і попросив продати йому цигарки та горілку, на що позивач погодився та продав таку продукцію без відома власника, тобто позивача. Після того як свідок йому видавав здачу за вказаний товар, молодий чоловік представився контролюючим органом і звернув увагу свідкові на те, що він не має права продавати товари без видачі чеку. На запитання, де є власник чи продавець, свідок відповів, що він має бути через декілька хвилин, оскільки пішов додому по відповідні ліки, так як йому стало погано за станом здоров`я. Також на запитання перевіряючого ким свідок являється позивачу, свідок відповів, що він є його учнем. Надалі, через декілька хвилин прийшов до магазину позивач та надав працівникам контролюючого органу відповідний договір про навчання.

Щодо проходження в магазині стажування свідок зазначив, що у зв`язку із закінченням сесії та у зв`язку із канікулами в навчальному закладі, останній уклав з позивачем цивільно - правовий договір щодо проходження навчання у його магазині, так як на літо мав бажання працевлаштуватися продавцем. Зазначив, що стажування проводилося у магазині декілька днів на тиждень і то за погодженням власника, при цьому час стажування складав декілька годин, а саме від двох до чотирьох годин на відповідний день, при розкладі роботи магазина з 8:00 по 22:00 год. Під час проходження такого стажування свідок навчався тому як проводиться продаж товарів, як приймається прийом товарів, як проводиться замовлення товарів, як потрібно спілкуватися з людьми, в тому числі з торговими представниками. При цьому, свідок зазначив, що товар він ніколи не приймав, а також не продавав, так як власник забороняв йому підходити до відповідної каси. Щодо продажу товару під час перевірки, то свідок зазначив, що такий продаж був лише один раз, так як він вважав, що нічого страшного не буде якщо він продасть пачку цигарок та горілку "Калганов" місткістю 0,25 л молодій особі. Додатково зазначив, що під час укладання договору про навчання (стажування) він надав позивачу РНОКПП та копію паспорта, при цьому трудову книжку він не давав та особову медичну книжку не виготовляв. Однак, після такої перевірки за декілька днів свідок та позивач розірвали вказаний договір.

Заслухавши пояснення учасників справи та покази свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, 24.12.2019 головні державні ревізори-інспектори ГУ ДПС у Тернопільській області Головного управління ДПС Метлушко І.В., Рій В.М. та Ямнюк І.В. згідно наказу від 24.12.2019 № 880 та на підставі направлень від 24.12.2019 провели фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , який здійснює свою господарську діяльність у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період з 14.12.2016 по 02.01.2020.

За результатами перевірки складено акт від 02.01.2020 № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 , у якому встановлено порушення позивачем, зокрема, частини третьої статті 24 КЗпП, що полягає у допущенні до роботи найманого працівника ОСОБА_2 , який здійснив реалізацію горілки "Калганов" місткістю 0,25 л, міцністю 40% та пачки цигарок "Мальборо Голд" на суму 95 грн, без оформлення трудового договору (арк. справи 48-49).

Надалі, 03.01.2020 на адресу відповідача надійшов лист Головного управління ДПС у Тернопільській області за № 11/10/19-00-05-03-08/201 та копії матеріалів фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , для прийняття рішення згідно чинного законодавства (арк. справи 46).

Позивачем 16.01.2020 отримано повідомлення від Управління Держпраці у Тернопільській області № 096/01-05-4.1/20, в якому було повідомлено позивача, що у термін 45 днів з дня отримання акта перевірки буде розглянуто питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, передбаченого частиною другою статті 265 КЗпП (арк. справи 56).

Після чого позивач надіслав на адресу відповідача заяву від 20.01.2020, в якій просив останнього об`єктивно та всебічно з`ясувати всі обставини справи та прийняти справедливе рішення, мотивуючи тим, що працівники Головного управління ДПС у Тернопільській області під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 безпідставно дійшли висновку про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП, так як 17.12.2019 між ним та ОСОБА_2 був укладений цивільно-правовий договір надання інформації, проведення технічного навчання/тренінгів/стажування (на безоплатній основі), на підставі якого останній проходив навчання (стажування) у вказаному магазині, тобто не являвся продавцем (арк. справи 19-21).

За результатами розгляду зазначеного акта перевірки відповідач виніс постанову № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020 про накладення штрафу на позивача в розмірі 47230 грн відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП (арк. справи 56-57).

Не погоджуючись із оскарженою постановою позивач звернувся із відповідною скаргою до відповідача, в якій просив скасувати зазначену постанову (арк. справи 27-29).

За результатами розгляду такої скарги відповідач листом від 09.04.2020 повідомив позивача, зокрема, що за результатами розгляду акта перевірки відповідач виніс оскаржену постанову. Додатково зазначив, що така постанова може бути оскаржена у судовому порядку (арк. справи 30-31).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 основними завданнями Держпраці, зокрема, є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За приписами пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Суд встановив та не заперечується учасниками справи, що за результатами розгляду зазначеного акта перевірки відповідач виніс постанову № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020 про накладення штрафу на позивача в розмірі 47230 грн відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП (арк. справи 56-57).

Щодо встановленого порушення, суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Частиною третьою статті 24 КЗпП визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Аналізуючи зазначені положення КЗпП, суд дійшов висновку, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, в тому числі без подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДФС, а вразі фактичного допуску власником працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), то така особа несе відповідальність у вигляді штрафу - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Суд встановив та не заперечується учасниками справи, що зазначене порушення відповідач встановив на підставі акта перевірки від 02.01.2020 № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 , у якому було встановлено порушення позивачем, зокрема, частини третьої статті 24 КЗпП, що полягає у допущенні до роботи найманого працівника ОСОБА_2 , який здійснив реалізацію горілки "Калганов" місткістю 0,25 л, міцністю 40% та пачки цигарок "Мальборо Голд" на суму 95 грн, без оформлення трудового договору (арк. справи 48-49).

Однак, суд не погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП (стаття 21 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі - ЦК).

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З огляду на викладене, такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

В той же час, відповідно до статті 6 ЦК сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Водночас, при визначенні законності укладеного договору (можливості віднесення до цивільного-правового договору) значення має не його найменування, а зміст угоди, яка повинна відповідати волевиявленню сторін. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Статтею 627 ЦК встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, суд звертає увагу на те, що працівники контролюючого органу, в тому числі інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Водночас, суд зазначає, що податкове навантаження пов`язане з нарахуванням обов`язкових платежів до бюджету на заробітну плату або винагороду за цивільно-правовою угодою однакове, а до компетенції органів Держпраці не входить зобов`язання підприємства або фізичної особи укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнання існуючого між ними договору недійсним.

Суд встановив та не заперечується позивачем, в тому числі підтверджено показами свідка ОСОБА_2 , що 17.12.2019 між позивачем (далі - підприємець) та ОСОБА_2 (далі - замовник) укладено договір надання інформації, проведення технічного навчання/тренінгів/стажування (на безоплатній основі), згідно пункту 1.1. якого визначено, що за даним договором підприємець зобов`язується провести технічне навчання (стажування), в тому числі в порядку індивідуальних та колективних тренінгів, що включатиме теоретичний розгляд та орієнтування в практичних ситуаціях (надання інформації) з питань: робота з "холодним" ринком; як звернути на себе увагу клієнта; як викликати інтерес у потенційного клієнта; як викликати бажання покупки даного товару; як швидко взяти замір; збільшення доходу за рахунок одного і того ж клієнта (2 більше одиниці в одні руки); початкова психологія; робота з запереченнями; типи людей; жести, погляд, міміка, інтонація; позбавлення від комплексів для роботи в сфері людина-людина; самодисципліна; навики управління особистим часом; стандартні ситуації і питання клієнтів; секрети продуктивної роботи протягом всього дня; правильна робота з потоком людей (клієнтів); контроль ситуації в розмові з клієнтом; вміння ставити цілі і досягнення їх (в продажах); закон вірогідності (бачити статистику продаж); правильна робота з територією; загальні положення з обслуговування клієнтів у сфері торгівлі, послуг, основи правил протипожежної безпеки, охорони праці (арк. справи 32-35).

Пунктами 1.2, 1.3 зазначеного договору визначено, що по закінченню навчання замовник здає кваліфікаційний екзамен. По закінченню проходження стажування/навчання/тренінгів, після здачі кваліфікаційних екзаменів замовник має право на заявлення для зарахування його в штат підприємця по трудовому договору на посаду продавця. Сторони погоджуються, що зазначені відносини не регулюються трудовим законодавством (не є трудовим).

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору послуги по технічному навчанню/стажуванні замовника надаються виконавцем на умовах цього договору на безоплатній основі.

Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що змовник зобов`язаний на час навчання/стажування/тренінгів дотримуватись наступного режиму особистої присутності та участі: з 8:00 по 15:00, з періодичністю 3 дня навчання 3 дня вихідних.

Термін дії договору встановлюється з дати підписання і діє до 17.01.2020 (пункт 8.1 договору). Такий договір підписаний обома сторонами.

При цьому доказів визнання зазначеного договору нікчемним та/або недійсним учасники справи не надали, суд не здобув.

Таким чином, аналізуючи зазначений договір, суд дійшов висновку, що такий договір є цивільно-правовим, так як метою договору є отримання певного результату. При цьому процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки за вказаним договором ОСОБА_2 , на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, а лише дотримувався режиму особистої присутності та участі, а саме з 8:00 по 15:00 год, з періодичністю 3 дня навчання 3 дня вихідних, при розкладі роботи об`єкта торгівлі з 8:00 по 22:00 год. Також за таке навчання (стажування) свідок не отримував відповідну заробітну плату, та такі послуги навчання надавалися позивачем на безоплатній основі, в тому числі не вносилися ті чи інші записи до трудової книжки та не видавався розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Зазначене також підтверджується показами свідка - ОСОБА_2 , який зазначив, що між ним та позивачем був укладений цивільно - правовий договір щодо проходження навчання (стажування) у магазині позивача, так як в подальшому на літо мав бажання працевлаштуватися продавцем. Також зазначив, що стажування проводилося у магазині декілька днів на тиждень і то за погодженням власника, при цьому час стажування складав декілька годин, а саме від двох до чотирьох годин на відповідний день, при розкладі роботи магазина з 8:00 по 22:00 год. Під час проходження такого стажування свідок навчався тому як проводиться продаж товарів, як приймається прийом товарів, як проводиться замовлення товарів, як потрібно спілкуватися з людьми, в тому числі з торговими представниками. При цьому, свідок зазначив, що товар він ніколи не приймав, а також не продавав, так як власник забороняв йому підходити до відповідної каси.

Про те, що він є учнем у магазині позивача на підставі цивільно - правового договору, свідок зазначив працівникам контролюючого органу і під час проведення фактичної перевірки, на підтвердження чого позивачем було надано зазначений договір контролюючому органу. Однак такий договір ними до уваги не взявся, в тому числі і пояснення свідка - ОСОБА_2 , як наслідок безпідставно дійшли висновку, що останній перебуває у трудових відносинах з позивачем.

Щодо факту реалізації ОСОБА_2 горілки "Калганов" місткістю 0,25 л, міцністю 40% та пачки цигарок "Мальборо Голд" на суму 95 грн, суд зазначає, що згідно пояснень свідка така реалізація здійснена один раз на власний розсуд ОСОБА_2 , без відома позивача, так як останній був відсутній у магазині. При цьому, як підтверджується зі слів свідка, позивач забороняв ОСОБА_2 продавати ту чи іншу продукцію клієнтам.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується, в тому числі показами свідка - ОСОБА_2 , що останній проходив навчання (стажування) у магазині "Продукти", який належить позивачу, за цивільно-правовим договором, суд дійшов висновку, що оскаржену постанову відповідач виніс не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією, КЗпП та Положенням № 509

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 0001/19/00/0503/ НОМЕР_1 ДФС від 24.02.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.10.2020.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль,46006, код ЄДРПОУ 39777822);

третя особа: Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ 43142763).

Головуючий суддя Мірінович У.А.