Ухвала суду № 91912853, 30.09.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/11777/20

Провадження № 1-кс/263/5625/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

30 вересня 2020 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Шевченко О.А., при секретарі Ковальовій О.Р., за участю прокурора Пірго Г.М., захисника Акінчіної І.Г., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції Фаюра П.М., про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесеного по кримінальному провадженню №120200500000000145 від 26.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділу СУ ГУНП в Донецькій області Фаюри П.М., звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 діючи умисно, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а так само суспільні стосунки, що охороняють здоров`я населення України, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР (в редакції Закону № 530-v від 22.12.2006) із подальшими змінами та доповненнями, Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» із подальшими змінами та доповненнями, а як наслідок і охоронювані Конституцією України і Законом України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» права громадян, достовірно розуміючи, що їх незаконна діяльність спричиняє шкоду здоров`ю населення країни, вчинили кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні стосунки у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а так само суспільні стосунки, що охороняють здоров`я населення України, свідомо знаючи, що операції з наркотичними засобами та психотропними речовинами є незаконними, в порушення вимог ст. 7, 12, 17, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № НОМЕР_1 від 22.12.2006, вирішив займатися на території м. Добропілля та м. БілозерськеДобропільського району Донецької області збутом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – «опію ацетильованого» та психотропної речовини обіг якої обмежено «метамфетаміну».

Надалі, ОСОБА_1 , відповідно до його злочинного наміру, спрямованого на збут особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини, при невстановлених під час проведення досудового розслідування обставинах, незаконно придбав у невстановленої в ході досудового розслідування особи особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований» та психотропної речовини, обіг якої обмежено «метамфетамін».

У подальшому ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою подальшого збуту особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини, перевіз раніше придбані «опій ацительований» та «метамфетамін» до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де став зберігати зазначені речовини з метою подальшого збуту.

У подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні наміри, пов`язані з незаконним збутом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – «опій ацетильований» та психотропної речовини обіг якої обмежено «метамфетамін», запропонував своїй дружині - ОСОБА_2 та своїм знайомим - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 незаконно збувати раніше незаконно придбані особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований» та психотропну речовину, обіг якої обмежено «метамфетамін» з метою отримання спільного прибутку.

При цьому, ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_2 , що вона буде збувати отриману від нього психотропну речовину, обіг якої обмежено «метамфетамін», та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про збут отриманого від нього особливо небезпечного наркотичного засобу «опій ацетильований» на території м. Білозерське Донецької області. У свою чергу ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 , що він повинен буде збувати особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «опій ацетильований» наркозалежному населенню на території м. Добропілля Донецької області.

Так, 01.06.2020 ОСОБА_1 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – «опію ацетильованого», попередньо домовилися про продаж вищевказаного наркотичного засобу з «оперативним покупцем» ОСОБА_6 . У той же день, приблизно о 11:33 годині, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , перебуваючи за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де зустрівся з «оперативним покупцем» ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_1 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, виконуючи свою роль у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – «опію ацетильованого», незаконно збув ОСОБА_6 рідину коричневого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований» маса якого (в перерахунку на суху речовину) склала 0,146 г, за що ОСОБА_6 у свою чергу заплатив ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 600 гривень, які ОСОБА_6 раніше були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 307 КК України.

Крім того, 01.06.2020, ОСОБА_1 діючи умисно, спільно та узгоджено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, попередньо домовилися про продаж психотропної речовини, обіг якої обмежено «метамфетамін» з «оперативним покупцем» ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_2 , перебуваючи за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 де в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 25, 27, Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 530-v від 22.12.2006, отримала від ОСОБА_1 з метою подальшого збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», яку зберігала за місцем мешкання з метою подальшого збуту.

У той же день, приблизно о 09:04 годині, ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де зустрілася з «оперативним покупцем» ОСОБА_6 та діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом, незаконно збула ОСОБА_6 рідину світлого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якого обмежено – «метамфетамін», загальна кількість якого склала 0,0035 мл, за що ОСОБА_6 у свою чергу заплатив ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 300 гривень, які ОСОБА_6 були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини, вчиненими за попередньою змовою групою осіб та повторно, вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Крім того, 01.06.2020 ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, спільно та узгоджено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – «опію ацетильованого», попередньо домовилися про продаж вказаного наркотичного засобу з «оперативним покупцем» ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 де в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 25, 27, Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 530-v від 22.12.2006, отримав від ОСОБА_1 з метою подальшого збутуособливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований», який почав зберігати з метою подальшого збуту за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_3 .

У той же день, приблизно о 13:20 годині, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 зустрівся з «оперативним покупцем» ОСОБА_6 та діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, незаконно збув ОСОБА_6 рідину коричневого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований», загальна маса якого склала 0,271 г, за що ОСОБА_6 у свою чергу заплатив ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 350 гривень, які ОСОБА_6 були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини, вчиненими повторно та за попередньою змовою групою осіб, вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Крім того, 28.07.2020 ОСОБА_1 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – «опію ацетильованого», попередньо домовилися про продаж вказаного наркотичного засобу з «оперативним покупцем» ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою:

АДРЕСА_1 де в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 25, 27, Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 530-v від 22.12.2006, отримала від ОСОБА_1 з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований», яку почала зберігати при собі з метою подальшого збуту.

У той же день, приблизно о 10:32 годині, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, перебуваючи біля будинку 35 по вул. Будівельна м. Білозерське зустрілася з «оперативним покупцем» ОСОБА_6 та діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, незаконно збула ОСОБА_6 рідину коричневого кольору, які містять у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований», маса якого (в перерахунку на суху речовину) склала0,707 г, за що ОСОБА_6 у свою чергу заплатив ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 700 гривень, які ОСОБА_6 були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненими повторно та за попередньою змовою групою осіб, вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Крім того, 28.07.2020 ОСОБА_1 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – «опію ацетильованого», попередньо домовилися про продаж вказаного наркотичного засобу з «оперативним покупцем» ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 де в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 25, 27, Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»№ 530-v від 22.12.2006, отримав від ОСОБА_1 з метою подальшого збутуособливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований», яку він почав зберігати при собі з метою подальшого збуту.

У той же день, приблизно о 12:59 годині, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_4 , дезустрівся з «оперативним покупцем» ОСОБА_8 та діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, незаконно збув ОСОБА_8 рідину коричневого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – «опій ацетильований», маса якого (в перерахунку на суху речовину) склала 0,194, за що ОСОБА_8 у свою чергу заплатив ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 500 гривень, які ОСОБА_8 були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб та повторно, вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

О 15г. 30хв годині 03.08.2020 слідчим відділу СУ ГУНП в Донецькій області Юдіна Р.А. затримано в порядку ст. 208 КПК України

04.08.2020 відносно ОСОБА_1 , було складено повідомлення про підозру за вчиненнякримінальнихправопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

06.08.2020 року підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 01.10.2020 року включно та визначено розмір застави в сумі 168160 гривень.

28.09.2020 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 04.12.2020 року.

Прокурор звернувся з клопотанням до слідчого судді про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Акінчіна І.Г. заперечували проти клопотання прокурора та просили застосувати більш м`який запобіжний захід, вказували, що підозра не обґрунтована, ризики відсутні, також вказали на поганий стан здоров`я підозрюваного.

Вирішуючи клопотання слідчого, слідчий суддя враховує наступне.

Статтею 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Згідно зі ст. ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Крім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя не приймає до уваги твердження сторони захисту щодо необґрунтованості підозри. Наведена позиція слідчого судді ґрунтується, на вимогах ч.2 ст.177 КПК України, яка передбачає, що на даній стадії перевіряється лише обґрунтованість підозри, тому висновки слідчого судді про доведеність провини у вчиненні злочину є неприпустимими.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При цьому на стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості такої підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри за ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами в їх сукупності, а саме: протоколами допиту свідків; обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду покупця; висновками експертів; протоколами допиту свідків; протоколами обшуків.

Щодо наявності ризиків, то слідчий суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

За положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Отже, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (ст. 12 КК України), у подальшому може перешкоджати кримінальному провадженню, впливати на свідків, чинити перешкоди розслідуванню шляхом спілкування з іншими особами, давати їм вказівки на вчинення дій для знищення речей та документів, що можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки є особою раніше судимою, у зв`язку з чим приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Тобто, при визначенні розміру застави слідчий суддя має враховувати майновий стан підозрюваного та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави та визначити її розмір достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного ОСОБА_1 , даних про ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд вважає, що належним розміром застави буде сума – 168160 гривень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_1 вказував, що у зв`язку з наявністю хронічних захворювань він не може перебувати в умовах слідчого ізолятору. Слідчий суддя не приймає ці доводи, оскільки відповідно до п. 2.3 розділу 2 «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за № 212/20525 - медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарімедичноїчастини СІЗО не можутьсамостійновстановитидіагноз, начальник медичноїчастини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодонаправлення хворого на лікування до обраного закладу охорониздоров`я з орієнтовногоперелікуабозалученнявідповідноголікаря-фахівця закладу охорониздоров`я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідноголікаря-фахівцячинаправлення хворого на лікування до обраного начальником медичноїчастини СІЗО закладу охорониздоров`я з орієнтовногопереліку. Даний порядок такожзабезпечуєнадання медикаментозного підтримання особам, якізнаходятьсяпідвартою та маютьзахворювання на ВІЛ/СНІД.

У той же час, п овідомлення про незадовільний стан здоров`я, не надання йому належної медичної допомоги, не може бути залишено поза увагою слідчого судді.

Так, положеннями статті 21, 24, 49 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

З огляду на імперативні норми Конституції України, висновки Європейського суду з прав людини, викладені у різних рішеннях, враховуючи обставини наведені ОСОБА_1 про необхідність його лікування, слід дійти висновку, що він має безумовне право на медичний огляд та надання необхідної медичної допомоги, яка повинна бути йому забезпечена державою.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 року № 192, обов`язок по забезпеченню медичним обслуговуванням осіб, які утримуються під вартою, покладається на адміністрацію місця попереднього ув`язнення.

Згідно з п. 2.5 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Відповідно до п. 2.7 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров`я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі від 21 листопада 2012 року № 1122.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684-р «Про утворення Державної установи «Центр охорони здоров`я ДКВС України» реформовано систему охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України та утворено Державну установу «Центр охорони здоров`я ДКВС України».

Згідно з п. 1.6 Положення Державної установи «Центр охорони здоров`я ДКВС України», затвердженого наказом МЮУ від 17 травня 2018 року № 1526/5, медична частина Маріупольського слідчого ізолятора є відокремленим структурним підрозділом Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях.

Таким чином, вищезазначеним нормативними актами врегульовано питання щодо організації надання медичної допомоги, особам, що перебувають під вартою в разі відсутності такої можливості в умовах СІЗО.

У зв`язку з чим, з метою забезпечення належної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» забезпечити ОСОБА_1 належне медичне обстеження необхідними лікарями-фахівцями, зокрема Маріупольської міської медичної частини Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», надання відповідної медичної допомоги, а у разі необхідності забезпечити перевезення останнього до закладу охорони здоров`я.

Також в судовому засіданні підозрюваний повідомив, що до нього після затримання, під час утримання у ізоляторі тимчасового триманнязастосовувались тортури та катування.

Як вбачається з ухвали Донецького апеляційного суду від 02.09.2020 року, доручено територіальному управлінню Державного бюро розслідувань провести перевірку відомостей, ОСОБА_9 в ходіапеляційногорозглядущодозастосуваннявідноснонього недозволених методів ведення слідства.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст.177, 183, 194, 197, 199, 205, 206 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції Фаюра П.М., про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесеного по кримінальному провадженню №120200500000000145 від 26.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України, – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 діб, тобто по 28 листопада 2020 року включно.

Визначити розмір застави в сумі 168160 (сто шістдесят вісім сто шістдесят) гривень, у разі внесення якої ОСОБА_1 звільнити з-під варти.

Підозрюваний ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали на розрахунковий рахунок № UA828201720355259003000011792, отримувач коштів - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26288796; банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ; код банку – 820172 та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та покласти на нього такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з місця проживання без їх дозволу;

- повідомляти слідчого прокурора, суд про зміну місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (за наявності).

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 28.11.2020 року.

У разі внесення застави заставодавцем, покласти на нього обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Зобов`язати Маріупольську міську медичну частину філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях провести медичне обстеження ОСОБА_1 , в рамках якого вирішити наступні питання: чи може за станом здоров`я ОСОБА_1 утримуватися в умовах ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор»?

Зобов`язати начальника ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» забезпечити ОСОБА_1 медичне обстеження необхідними лікарями-фахівцями, надання необхідної медичної допомоги, а у разі необхідності забезпечити перевезення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я.

Контроль за виконанням проведення медичного обстеження покласти на прокурора Донецької області, прокурора відділу нагляду управління нагляду Донецької обласної прокуратури Пірго Г.М.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текс ухвали буде складено 01.10.2020 року о 16 годині 40 хвилин

Слідчий суддя О.А. Шевченко