Рішення № 91912786, 01.10.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

01.10.2020 227/1017/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді - Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Черкасової О.В.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , заінтересована особа Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин та факту смерті,-

ВСТАНОВИВ

18 березня 2020 року представник заявниці звернувся до суду із даною заявою в порядку окремого провадження та просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 являється рідною тіткою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) та встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Донецьк, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Калінінський район, Україна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на окупованій території померла рідна тітка заявниці – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . При зверненні до Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) для того, щоб зареєструвати смерть своєї рідної тітки ОСОБА_3 , але отримала відмову у проведенні державної реєстрації смерті. Окрім того, заявниця не має змоги підтвердити родинні стосунки з померлою, оскільки втратила свідоцтво про народження свого батька та в прізвищі померлої допущена помилка, у зв`язку із чим змушена звернутися до суду з даною заявою.

Встановлення факту смерті необхідно для отримання свідоцтва про смерть та вступу у спадщину.

Заявник та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник заявника, який діє на підставі ордеру серії ДН№098898 від 12.03.2020 р. та договору №Б/Н про надання правової допомоги від 02.03.2020 року, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, надав до суду інформаційну довідку, відповідно до якої у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, актового запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої на окупованій території 31.01.2020 р. не виявлено. Просив розглядати справу без його участі та винести рішення на розсуд суду.

Суд вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, допитавши свідка, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами встановив наступне.

Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Згідно копії паспорта громадянина України прізвище заявника українською мовою зазначено як « ОСОБА_4 ». (а.с.7).

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_2 виданого 17.03.1964 року, відповідно до якої заявницю зазначено як: « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 » (російською мовою), її батьками зазначено: (російською мовою) «отец – ОСОБА_6 , мать – ОСОБА_7 ». (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження особи з якою заявниця бажає встановити факт родинних відносин серії ЯУ №451684, виданого повторно 23.08.1949 року, прізвище, ім`я та ім`я по батькові російською мовою зазначено як: « ОСОБА_8 », її батьками зазначено: (російською мовою) «отец ОСОБА_9 , мать- ОСОБА_10 » (а.с.10).

Згідно копії паспорта особи з якою заявниця бажає встановити факт родинних відносин серії НОМЕР_3 виданого 29.10.1997 року Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, її прізвище, ім`я та ім`я по батькові зазначено як: « ОСОБА_3 », російською мовою « ОСОБА_8 » (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть батька заявниці серії НОМЕР_4 виданого 23.07.1990 року, його прізвище, ім`я та ім`я по батькові російською мовою зазначено як: « ОСОБА_6 » (а.с.18). Суд приймає до уваги копію військового квитка батька заявниці по справі та копію пенсійного посвідчення, в яких його прізвище, ім`я та ім`я по батькові російською мовою зазначено як: « ОСОБА_6 ». (а.с.20).

Також заявником долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про народження, як вона зазначає рідного брата її батька та ОСОБА_8 . З якого вбачається, що його прізвище, ім`я та ім`я по батькові російською мовою зазначено як: « ОСОБА_11 », його батьками зазначено: (російською мовою) «отец ОСОБА_9 , мать- ОСОБА_10 » (а.с.21).

Тобто з свідоцтв про народження ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вбачається, що вони рідні брат та сестра.

Також судом вбачається, що маються розбіжності в написанні (перекладі) прізвищ заявниці, її батька та особи, родинні відносини з якою просить встановити заявник.

З метою підтвердження родинних відносин з тіткою, заявниця зверталася до Комітету ЗАГС Курської області, стосовно відомостей про актовий запис про народження її батька. Але була отримана відповідь, що вказаний актовий запис відсутній.

В даний час відсутність у заявника оригіналу свідоцтва про народження її батька стала перешкодою в підтвердженні родинних відносин з її тіткою та отриманні свідоцтва про її смерть, та в подальшому оформлені заявником спадщини.

Таким чином, у зв`язку з цим, виникла необхідність встановити факт родинних відносин між ними.

Як вбачається, що заява про встановлення факту родинних відносин породжує юридичні наслідки для ОСОБА_2 , а встановити цей факт іншим шляхом не можливо, суд вважає, що заява останньої підлягає задоволенню.

Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні суду пояснила, що заявник є її рідною сестрою, а померла була її рідною по батькові тіткою. Вказала, що вона мешкає у м.Донецьк, та її тітка також мешкала у м.Донецьк, вони постійно спілкувалися, приїздили у гості, вона здійснювала за нею догляд та допомагала. Також, зазначила, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та вона здійснила її захоронення.

Враховуючи вищевикладене та те що, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також заявниця просить встановити факт смерті її тітки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Донецьк, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Калінінський район, Україна.

Заявниця звернулась до Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про державну реєстрацію смерті та видачу документу українського зразка, на що отримала відмову у реєстрації смерті, оскільки для підтвердження факту смерті подано документи, форма яких не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті».

На підтвердження факту смерті своєї тітки заявником до матеріалів справи долучено: копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , видане Калінінським відділом ЗАГС, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_8 у м.Донецьк у віці 80 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію медичного свідоцтва про смерть №102 та довідки про причину смерті №102 від 31.01.2020 р., видані медичним закладом КЗ «ЦПМСД №3 міста Донецька», відповідно до яких ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_3 , у віці 80 років, причина смерті: Церебральний атеросклероз с артеріальною гипертензією. Фотокопія з місця поховання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

За приписами ч.1 ст.294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на наведену норму закону, надані заявником копії медичного свідоцтва про смерть №102 та довідки про причини смерті № 102 від 31.01.2020 року, видане медичним закладом м. Донецьк, копія свідоцтва про смерть № НОМЕР_6 від 31.01.2020 року виданого Калінінським відділом ЗАГС, є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки видані на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Крім цього, форма виданого медичного документа не відповідає формі, визначеній Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті» від 08.08.2006 року №545.

Втім, згідно консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт смерті, приймаючи до уваги наявність об`єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб зареєструвати факт смерті тітки заявниці та отримати свідоцтво про смерть, виданого державним органом України.

При цьому суд звертає увагу заявника на позицію Верховного суду України, викладену в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31 березня 1995 року, згідно якої рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

У порядку ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. ст. 13, 76, 81, 89, 234, 259, 263-265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ

Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , заінтересована особа Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин та факту смерті – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є рідною племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 у м.Донецьк, Калінінський район, Україна, громадянки України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Донецьк, яка померла у віці 80 років, причина смерті Церебральний атеросклероз з артеріальною гипертензією.

Рішення в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст.265 ЦПК України:

-заявник, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

- заінтересована особа, Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження: Донецька область, м.Добропілля, вул.Першотравнева, 83, ЄДРПОУ 23356225.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Суддя А.М. Левченко

01.10.2020