Ухвала суду № 91912121, 10.09.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1425/20

Провадження №6/548/49/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол заяву ОСОБА_1 про скасування заходу забезпечння позову у виді обмеження у праві виїзду за межі України у цивільній справі № 2-298/11 за позовом ПАТ " Банк" Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ЗАТ СК "Партнер" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заходу забезпечння позову у виді обмеження у праві виїзду за межі України у цивільній справі № 2-298/11 за позовом ПАТ " Банк" Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ЗАТ СК "Партнер" про стягнення заборгованості, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року про забезпечення позову по справі № №2-298/11, а саме : скасувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , обмеження у праві виїзду за межі України, що накладене ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року про забезпечення позову у цивільній справі № №2-298/11 за позовом ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» в особі Філії Центрального-регіональне управління до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ЗАТ СК « Партнер», про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що у провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа № №2-298/11 за позовом ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» в особі Філії Центрального-регіональне управління до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ЗАТ СК « Партнер», про стягнення заборгованості.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року по справі № №2-298/11 заяву АТ «Банк» Фінанси та Кредит» про забезпечення позову задоволено повністю та тимчасово обмежено боржника- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором № 33-920/08-А від 27 травня 2008 року.

Заявник вважає, що що Хорольський районний суд Полтавської області при постановленні ухвали від 01 листопада 2011 року по справі № №2-298/11 дійшов помилкового висновку про застосування такого заходу забезпечення позову як тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, в порядку ст.ст. 151-153 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент винесення відповідної ухвали).

Згідно з постановою Апеляційного суду Полтавької області від 05 липня 2018 року ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задовленні подання старшого державного виконавця Хорольського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській обласаті Сальнік О.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовлено.

Враховучи, що заявник , ОСОБА_1 , є учасником справи №2-298/11 за позовом за позовом ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості, а тому вправі звернутись із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на те, що ухвала Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року по справі № №2-298/11 постановлена з порушенням норм процесуального права та порушує право заявника на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, а тому він вважає за можливе прохати суд скасувати заходи забезпечення позову – обмеження ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України.

В судове засідання заявник не з"явився, але в заяві до суду прохав про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що заяву підтримує в повному обсязі та прохав її задовольнити з підстав наведених у ній.

В судове засідання представник АТ "Банк " Фінанси та Кредит" не з"явився, з невідомих суду причин, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяви про скасування заходу забезпечння позову у виді обмеження у праві виїзду за межі України, враховуючи письмові пояснення учасників справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що у провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа № №2-298/11 за позовом ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» в особі Філії Центрального-регіональне управління до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ЗАТ СК « Партнер», про стягнення заборгованості. Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року по справі № №2-298/11 заяву АТ «Банк» Фінанси та Кредит» про забезпечення позову задоволено повністю та тимчасово обмежено боржника- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором № 33-920/08-А від 27 травня 2008 року.

Так, повноваження судів при вирішенні цивільних справ чітко визначені ЦПК України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали про забезпечення позову) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 152 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали про забезпечення позову) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Серед видів забезпечення позову в ст. 152 ЦПК України не передбачено такого способу забезпечення як вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено можливість обмеження виїзду з України громадян, щодо яких подано цивільний позов до суду, до закінчення провадження у справі.

Однак, питання про обмеження у праві виїзду за межі України не може бути вирішено в порядку забезпечення позову (ст. 152 ЦПК).

Так, згідно п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (частина друга статті 152 ЦПК), оскільки відповідно достатті 33 Конституції Українисвобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження`та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема, в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Таким чином, питання про обмеження у праві виїзду боржника за межі України не може бути вирішено в порядку забезпечення позову, а є заходом, який може бути застосований до боржника при здійсненні примусового виконання рішення суду у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Згідно з постановою Апеляційного суду Полтавької області від 05 липня 2018 року ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задовленні подання старшого державного виконавця Хорольського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській обласаті Сальнік О.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовлено.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.

Згідно ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року №5, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З огляду на те, що ухвала Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року по справі № №2-298/11 постановлена з порушенням норм процесуального права та порушує право заявника на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, а тому суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову – обмеження ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України.

Між тим, згідно до ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Варто зазначити, що згідно зі статтею 33 Конституції України, «Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом».

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб».

Відповідно до ст. 313 ЦК України «Фізична особа мас право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом».

Як передбачено от. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території (ч.1). Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власного (ч.2). На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч.3). Права, викладені в п. 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільств (ч.4).

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1V «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. ст.247, 258, 260, 353, 441 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходу забезпечння позову у виді обмеження у праві виїзду за межі України у цивільній справі № 2-298/11 за позовом ПАТ " Банк" Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ЗАТ СК "Партнер" про стягнення заборгованості, -задовольнити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року про забезпечення позову по справі № №2-298/11, а саме : скасувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , обмеження у праві виїзду за межі України, що накладене ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року про забезпечення позову у цивільній справі № №2-298/11 за позовом ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» в особі Філії Центрального-регіональне управління до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ЗАТ СК « Партнер», про стягнення заборгованості.

Виконання ухвали доручити Державній прикордонній службі України.

Копію ухвали, після набрання нею законної сили, направити для виконання Хорольському районному відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали суду складений 10.09.2020 року.

Учасники справи:

Заявник - Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Особи, які приймали участь у справі: Позивач: АТ « БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» , адреса : 04050, м. Київ, вулиця Cічових Стрільців, 60 , код ЄДРПОУ: 09807856.

Суддя: О.В. Коновод