Рішення № 91902691, 30.09.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5796/20

Провадження № 2-а/750/114/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

за участю позивача, її представника - Богатинської Ю.П., представника Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області - Гоман О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Чаплієва Сергія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

10.07.2020 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області № 031 від 01.07.2020.

В обґрунтування позову зазначила, що 01.07.2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області було винесено постанову № 031 від 01.07.2020 року про виявлення ознак правопорушення та накладено штраф у розмірі 153 грн., вважає, що зазначена постанова є протиправною, безпідставною та прийнятою з порушенням чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали. Надали суду письмові пояснення по справі з яких зазначили, що за результатом перевірки в період з 11.06.2020 року по 18.06.2020 року було складено Акт № 073 від 18.06.2020 р. та винесено протокол про адміністративне правопорушення №027, згідно яких було зазначено, що порушено п. 5 та п. 6 Правил торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб`єктам господарювання на праві власності, затверджених Постановою КМУ від 4 червня 1998 р. № 802 та ч. 1 ст. 17 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». Проте, доводи та обґрунтування, які б підтверджували та доводили відповідні порушення з боку позивача в жодному з вищезазначених документів відповідача, викладено не було.

Представник відповідача до суду надіслав відзив на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та пояснив, що в ході проведеної позапланої перевірки ТОВ «Амадео» було встановлено, в торговому приміщенні магазину «Pandora» ТОВ «Амадео» в реалізації знаходилась продукція без документів, які засвідчують їх якість та безпеку продукції, що є порушенням п. 5 та п. 6 Правил торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб`єктам господарювання на праві власності, затверджених Постановою КМУ від 4 червня 1998 р. № 802 та ч. 1 ст. 17 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», за результатами перевірки було правомірно та у відповідності з законодавством винесено постанову № 031 від 01.07.2020, а тому просила відмовити в задоволенні позову.

Заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Чаплієв С. О. подав заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.03.2020 громадянин ОСОБА_2 придбав у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , ювелірний виріб, а саме - браслет, артикул 598373-3, штрих код 2903143147, номер фіскального чека 15031.

13.03.2020 року покупець ОСОБА_2 звернувся до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з вимогою повернути придбаний ним ювелірний виріб у зв`язку з тим, що він не підійшов за формою та розміром (а.с. 13).

Клієнту повідомили, що відповідно до вимог діючого законодавства, ювелірні вироби належної якості обміну та поверненню не підлягають та роз`яснено, що може здійснити обмін придбаного ОСОБА_2 товару на таких умовах - ювелірний виріб буде прийнято за актом та направлено на експертизу до ТОВ «Арт Джеймс» (м. Київ, вул. Інститутська, 20/8, оф. 3) для підтвердження оригінальності виробу та відсутності пошкоджень. Після результатів експертизи буде проведений обмін (а.с. 14). Клієнт на вказані умови не погодився.

28.05.2020 було здійснено обмін ювелірного виробу - браслет артикул 598373-3, штрих код 2903143147 (придбаний 08.03.2020, номер фіскального чека 15031) на ювелірний виріб - браслет артикул 598373-4, штрих код 2903013444 (дата обміну 28.05.2020, номер фіскального чека 15202).

17.03.2020 ОСОБА_2 подав заяву № Р-122 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області з проханням про призначення перевірки у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» у м. Чернігів (а.с. 11-12).

11.06.2020 ОСОБА_2 подав заяву до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, в якій зазначив, що ТОВ «Амадео» вимоги щодо обміну браслету виконало, претензій до нього не має та просив припини розгляд заяви № Р-122 від 17.05.2020 (а.с. 15).

В період з 11.06.2020 року по 18.06.2020 року співробітниками Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області була проведена позапланова перевірка.

За результатом перевірки було складено Акт № 073 від 18.06.2020 р. та винесено Протокол про адміністративне правопорушення №027 в яких було зазначено, що порушено п. 5 та п. 6 Правил торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб`єктам господарювання на праві власності, затверджених Постановою КМУ від 4 червня 1998 р. № 802 та ч. 1 ст. 17 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» та призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення на 01.07.2020 року (а.с.20, 67).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 01.07.2020 №031, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 153 грн. (а.с.73-75).

Частиною 2 ст.19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 2 та 13 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів; накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як суб`єкт господарювання, в даному випадку також являється і продавцем, тому беззаперечно, повинен надати споживачеві повну інформацію про продукцію.

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування (абзац другий частини 1 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів").

Спосіб доведення інформації до споживача щодо ювелірних виробів встановлено Правилами торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб`єктам господарювання на праві власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 802 в зі змінами, внесеними постановою КМУ від 25.01.2017 №41 (далі - Правила).

Відповідно до п. 5 Правил, суб`єкти господарювання в місцях торгівлі зобов`язані забезпечити виконання вимог Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" щодо здійснення торгівлі ювелірними виробами та реалізацію прав споживачів, визначених Законом України "Про захист прав споживачів", дотримуватись Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 25, ст. 1818; 2011 р., № 51, ст. 2038), та вимог інших нормативно-правових актів.

Пунктом 8 Правил передбачено, що ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва під час продажу повинні мати товарні ярлики. Товарний ярлик ювелірних виробів передбачає наявність такої інформації: найменування або товарний знак підприємства-виробника, найменування виробу або його шифр, найменування сплаву металу та його проба, маса виробу, номер (розмір) каблучки або браслета, найменування каменю та його маса, а також позначки "виріб був у вжитку" або "б/в" для ювелірних виробів, які були у вжитку.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що ювелірні вироби під час продажу повинні мати товарні ярлики, прикріплені металевою пломбою. Товарний ярлик ювелірних виробів передбачає наявність такої інформації, зокрема: найменування підприємства-виробника, найменування виробу і сплаву метала та його проба, маса виробу, найменування каменю та його маса. При цьому, в даній нормі не обумовлено, що на товарному ярлику зазначається маса виключного дорогоцінного чи напівдорогоцінного каменю, а отже є підстави вважати, що товарний ярлик повинен містити інформацію про масу будь-якого каменю, незалежно від його походження.

Пунктом 16 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою від 15.06.2006 №833 (далі - Порядок) передбачено, що працівники суб`єкта господарювання зобов`язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України "Про захист прав споживачів", виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність.

Відповідно до п.17 Порядку забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Як зазначається у описі виявлених порушень вимог законодавства (розділ Акту) позапланова перевірка проводиться за зверненням споживача.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 та ст. 10 Закону № 877- V під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

При цьому, з тексту Направлення вбачається відсутність чітко поставлених питань, які підлягають з`ясуванню в межах перевірки.

У відповідності до абз. 5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-У (надалі Закон № 877) ... позапланові заходи можуть проводитися за звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеиі держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Частиною 2 ст. 6 Закону № 877 визначено, що «Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону»

У відповідності до ст. 10 Закону № 877 суб`єкт господарювання має право вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі: перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного иим Законом максимального строку здійснення такого заходу: використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів; з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

12.06.2020 позивачем було подане письмове звернення до ГУ Держпродспоживслужби з проханням припинити перевірку з огляду на відсутність претензій з боку ініціатора відповідної перевірки.

У відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-У (надалі Закон № 877) основними принципами державного нагляду (контролю) є: гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності;

Законом України від 18.11.1997 № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» із змінами і доповненнями (надалі - Закон № 637/97-ВР, Закон № 637) передбачено, що державний пробірний контроль за якістю виробів з дорогоцінних металів, є перевіркою відповідності виробів вимогам чинних нормативно-правових актів (державних стандартів, технічних умов, положень, правил) у частині вмісту основного дорогоцінного металу у сплаві (сплавах), з якого (яких) виготовлено вироби.

Оскільки діючим законодавством не встановлено обов`язку наявності додаткового документа, який є належним підтвердженням якості на безпеки ювелірного виробу, не встановлено вид, форму і зміст такого документа, ТОВ «Амадео» неодноразово під час перевірки так і після направляло письмові запити до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівскій області, щодо надання роз`яснень з цього приводу.

Статтями 3 та 4 Закону № 877-V встановлено, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Листом Міністерства фінансів України № 21010-12-10/21389 від 15.07.2020 року надано роз`яснення, з приводу документів, які надають інформацію про якість та безпечність виробів, зокрема: «Державний пробірний контроль за якістю дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять, здійснюється Міністерством фінансів України і підпорядкованими йому казенними підприємствами пробірного контролю. Державне пробірне клеймо, нанесене на вироби казенним підприємством пробірного контролю, є знаком установленого зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і підтверджує якість сплавів, з яких виготовлено вироби, та є гарантією щодо якості і безпечності виробів, на які воно нанесене. Документи споживачеві у цьому випадку продавцем не надаються».

Відповідно до абз. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 15 Закону № 1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об`єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Згідно із абз. 1-2 ч. 2 ст. 15 Закону №1023 інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Така інформація про продукцію є розміщенною в торгівельних залах магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» м. Чернігів та надавалася як заявникові під час придбання виробу, так і представникам відповідача під час проведення перевірки.

Під час перевірки, ТОВ «АМАДЕО» зверталося до Держспоживслужби України з письмовим запитом щодо надання роз`яснень в частині необхідності отримання додаткових документів, які б засвідчували якість та безпеку товару.

За результатами звернення Товариства Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів надало Лист № 36/А03/2020 від 113.08.20 р., в якому не конкретизуючи свою відповідь в частині переліку документів, Держпродспоживслужба посилаючись на норми ПРАВИЛ торгівлі дорогоцінними металами № 833, Закону України «Про захист прав споживачів» виклало рекомендацію стосовно того, «що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю». В свою чергу, Міністерство фінансів України чітко визначає, що Державне пробірне клеймо, ...підтверджує якість сплавів, з яких виготовлено вироби, та є гарантією щодо якості і безпечності виробів, на які воно нанесене.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області по справі про адміністративне правопорушення №031 від 01 липня 2020 року року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 153 грн. за порушення ч. 1 ст. 155 КУпАП.

Керуючись статтями 2, 77, 242, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області по справі про адміністративне правопорушення №031 від 01 липня 2020 року року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 153 грн. за порушення ч. 1 ст. 155 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Дерпродспоживслужби в Чернігівській області (місце знаходження: вул. 1 Травня, 180, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40310334) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 420 грн. 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Карапута