
Справа № 643/18527/19
Провадження № 2/643/1273/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2020 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Хотян К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитними коштами у розмірі 206 197,97 грн., яку потім уточнив, подавши уточнену позовну заяву.
В уточненій позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у сумі 56 395,32 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 10 883,41 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 06.03.2017 р, згідно якої отримала кредит у розмірі 200 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послу» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 Договору. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме, надав можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначила, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки підписання Анкети-заявки про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифами не є підтвердженням того, що вона підписала ці Умови та правила та була з ними ознайомлена, що може свідчити про укладання договору на умовах, які зазначає в позові банк, що узгоджується з висновком Верховного суду України від 13.06.2018 р., який зазначив, що ненадання банком доказів із підписом позичальника про ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами свідчить, що вказані документи не можна вважати складовою частиною укладеного договору. Оскільки вона не підписувала і не погоджувалась на кредитування відкритого поточного рахунку, підписання заяв про відкриття рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг без досягнення згоди сторони щодо всіх істотних умов договору, не може свідчити про існування будь-яких кредитних відносин та зобов`язань між сторонами. Отже документи, які вона не підписувала не є складовою частиною договору, що узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного суду України від 11.02.2015 р. Крім того, із анкети-заяви про приєднання неможливо встановити, якою самою послугою банку вона виявила бажання скористатись, оскільки в графі яку послугу бажає отримати нічого вона не вказала, не зазначено бажаний кредитний ліміт. Вважає, що банк зробив неправильний розрахунок заборгованості за кредитним договором, не вказавши яку картку вона отримала і за якими тарифами необхідно робити розрахунок. Враховуючи правові позиції, викладені у постановах Верховного суду, початок трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почався 01.10.2014 р., а щодо періодичних платежів - з моменту несплати чергового платежу, зокрема, щодо погашення процентів та сплати пені. Вимоги банку щодо стягнення неустойки та пені є необґрунтованими. Вважає, що в супереч ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України банком не надано суду належних та допустимих доказів належного повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного суду при розгляді справи № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, якщо відсутні докази підписання позичальником документу, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, то банк має право на повернення виданих коштів та стягнення процентів, передбачених положеннями ст.ст.625, 1048 ЦК України, але не має права на стягнення процентів та штрафних санкцій за користування кредитними коштами. Також відповідач зазначила, що 18.11.2019 р. ще до відкриття провадження по справі вона сплатила заборгованість у сумі 210 000 грн., що підтверджується дублікатом квитанції.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, представлені сторонами, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку № б/н від 06.03.2017 р, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послу та Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, що підтверджується наданою суду Анкетою-заявою та розрахунком заборгованості. Також в даній заяві відповідач підтвердила своїм підписом, що зобов`язується виконувати вимоги Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку.
Також до матеріалів справи банком додано «Тарифи «World Black Edition» та лист Приватбанку, з яких вбачається, що клієнту ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 06.03.2017 р. видана кредитна картка № НОМЕР_1 зі строком дії картки до останнього дня травня 2021 р., та встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,1 % (37,2 % на рік) з дати відкриття 01.06.2018 р.
З наданої суду виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, знімала та переводила кредитні кошти, поповнювала кредитну картку, сплачувала щомісячну комісію за обслуговування карти, сплачувала проценти за користування кредитним лімітом, сплачувала за нарахованим овердрафт процентів, а також користувалася послугою нарахування бонусів за здійснені покупки.
З наданої виписки, розрахунку заборгованості та довідки банку про зміну умов кредитування вбачається, що старт карткового рахунку почався з 01.06.2018 р. із кредитним лімітом у сумі 145 000 грн., який в подальшому змінювався неодноразово, і станом на 26.12.2018 р. кредитний ліміт був встановлений у сумі до 200 000 грн.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.Drivatbank.ua) АТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг».
Тобто Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 cт. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується Відповідач.
Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний.
Згідно ч. 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи оферту Банку Відповідач підписом у Заяві визнає та погоджується на запропоновані Банком умови.
Дійсно, Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанк, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
І посилання відповідача на позицію, висловлену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17 про право банку вимагати за таких обставин лише повернення суми фактично отриманих кредитних коштів, було б доречним, якщо б відповідач не визнала умови, на яких банк нарахував проценти за користування кредитними коштами. Але відповідач після подання позову до суду повністю сплатила суму, яка була заявлена банком до стягнення в первісних позовних вимогах, про що свідчить надана нею квитанція, більш того, вона сплачувала проценти за користування кредитними коштами, що можна побачити у наданій банком виписці по картковому рахунку, про що зазначено вище у рішенні суду, що свідчить на думку суду про її згоду з умовами нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Щодо заперечень відповідача про незгоду з нарахованими та пред`явленими до стягнення пені та штрафів, то зазначені заперечення є взагалі необґрунтованими, оскільки такі вимоги позивачем не заявляються.
На підтвердження існування заборгованості позивачем надані розрахунок заборгованості та виписки по рахунку, які є одним з первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах.
Користуючись кредитними коштами, виходячи з тих даних, що зазначені у виписці по рахунку, відповідач була обізнана про умови договору і дотримувалася їх.
Крім того, на підтвердження тотожності наданих банком разом із позовом Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника, банком надано:
-наказ про затвердження відповідної редакції Умов та Правил, що підтверджує надання до позову саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника;
-довідка, щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення;
-довідка про зміну кредитного ліміту, що підтверджує встановлення розміру кредитного ліміту та його подальшу зміну;
-виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків.
За поясненнями представника банку, сплачена відповідачем сума боргу у розмірі 210 000 грн. була банком спрямована на погашення заборгованості за відсотками та на погашення тіла кредиту. Після чого сума загальної заборгованості відповідача перед позивачем станом на подання уточненого позову становить 67 278 грн.73 коп.
Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Таким чином, вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву задоволено.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 67 278 (шістдесят сім тисяч двісті сімдесят вісім ) грн. 73 коп. за кредитним договором №б/н від 06.03.2017 р.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 3 092 9 (три тисячі дев`яносто дві) грн. 97 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії та номер НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Я.М. Горбунова
Судове рішення № 91899227, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова) було прийнято 09.09.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 643/18527/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: