Постанова № 91895265, 30.09.2020, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1223/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В. розглянув матеріали, які надійшли з Ладижинського ВП Бершадського ВНП ГУ НП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , притягується до адміністративної відповідальності за порушення ст.130 ч.1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

15.07.2020 о 22:00 год. водій ОСОБА_1 в м. Ладижин передав керування транспортним засобом водію ОСОБА_2 , який в м. Ладижин керував автомобілем "Фольксваген-Пассат" д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Освідування на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою алкотестера "Драгер" в присутності двох свідків.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Як убачається із матеріалів справи, останній у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також був повідомлений, що розгляд справи щодо нього відбудеться за викликом у Тульчинському районному суді Вінницької області.

Після надходження справи до Тульчинського районного суду Вінницької області, були вжиті всі заходи щодо повідомлення останнього про розгляд справи за адресою, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушенн, а саме, направлена судова повістка на його адресу, а також останній був повідомленний про день, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Незважаючи на те, що судом вжито усіх заходів для належного повідомлення про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 , останній, не зважаючи на достовірну обізнаність про наявність справи щодо нього у Тульчинському районному суді Вінницької області, не вживав будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, відповідно до ст.268 ч.1 КУпАП, справу розглянуто за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, а саме протокол про вчинення адміністративного правопорушення (а.с.2), чек алкотестера "Драгер" (а.с.3), пояснення (а.с. 6, 7), СD диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.8) - з якого встановлено, що правопорушник підтвердив той факт, що передав право керувати своїм автомобілем іншій особі, а отже встановлено, що своїми діями порушник вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП України – керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, дослідивши усі матеріали справи, суд дійшов до висновку, що правопорушник вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП і повинен нести передбачену законом відповідальність.

Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.9 (г) ПДР України, встановлено, що водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34,35 КУпАП, суд не вбачає.

Згідно з ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що правопорушник ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, тому з врахуванням вимог ст. 33 цього ж Кодексу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, приходжу до висновку про необхідність призначення стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на один рік. Даний вид адміністративного стягнення згідно ст. 23 КУпАП буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яке досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобіганню вчинення нових правопорушень правопорушником.

Відповідно до ст. 4 ч. 5 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки з 01.01.2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн., тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 420,40 грн. судового збору в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 130 ч.1, 283, 287, 289 КпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 (десять тисяч двісті гривень) гривень з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок), (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя: