Ухвала суду № 91892407, 22.09.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/388/20

Провадження № 1-кс/216/2267/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2020 місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченко Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Риженко А.О.,

скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лисицького В.В. від 03 червня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019040230002067 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною скаргою, яку мотивував таким. Слідчим СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Лисицьким В.В. здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019040230002067 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Постановою слідчого Лисицького В.В. від 03 червня 2020 року вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Він вважає таку постанову слідчого незаконною, оскільки вона прийнята останнім у період розгляду скарги на його бездіяльність і до ухвалення слідчим суддею остаточного рішення за скаргою, а саме під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, яку ухвалою апеляційного суду від 26 червня 2020 року було скасовано та повернуто матеріали скарги на новий розгляд. Він не оскаржував указане рішення слідчого, чекаючи на рішення суду апеляційної інстанції.

13 серпня 2020 року він подав до суду скаргу з вимогою скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження, однак вона була помилково приєднана до іншої справи. Тому скаржник вважає, що строк на оскарження постанови слідчого він пропустив з поважних причин, а також у період дії карантинних заходів.

Посилаючись на викладене, скаржник просив поновити строк на оскарження, скасувати вказану постанову слідчого та зобов`язати останнього направити справу до Державного бюро розслідувань за підслідністю.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 скаргу підтримав і просив задовольнити, додатково зазначивши, що прийняття слідчим рішення про закриття справи під час оскарження його бездіяльності негативно вплинуло на результат розгляду скарги. Крім того, слідчий неправильно кваліфікував дії за його заявою про злочин, не направив справу за його клопотанням до Державного бюро розслідувань за підслідністю, провів розслідування й закрив справу за відсутністю складу іншого злочину, про який він не повідомляв, і відповідно взагалі не провів розслідування за статтями, які він указав у своїй заяві про злочин. При цьому слідчий допитав ОСОБА_2 не як підозрюваного, а як свідка. Також слідчий допитав як свідка ОСОБА_3 , який дав показання проти нього, не маючи ніякого відношення до справи. Разом з тим із справи зникли матеріали, які він надав слідчому для приєднання до кримінального провадження, а саме два диски з відео та оригінал висновку експерта.

Слідчий СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Лисицький В.В у судове засідання не з`явився, надавши слідчому судді матеріали кримінального провадження, заяву про розгляд скарги за його відсутності та письмові заперечення, в яких просив у задоволенні скарги відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши скаржника, вивчивши скаргу й додані до неї матеріали, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Вирішуючи питання про дотримання потерпілим ОСОБА_1 строку на оскарження рішення слідчого про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що з метою забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, гарантованого статтею 24 КПК України, а також вільного доступу до правосуддя та реалізації положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, скаржнику слід поновити строк на оскарження такого рішення слідчого як пропущений з поважних причин з огляду на наведені в скарзі обставини, які знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї скарги, а також відсутність у матеріалах кримінального провадження будь-яких доказів про отримання потерпілим копії оскаржуваної постанови.

Разом з тим, ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження, оцінивши дії слідчого та правомірність прийнятого ним рішення про закриття кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що таке рішення слідчого не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є невмотивованим і передчасним, що порушує права потерпілого та суперечить загальних засадам і завданням кримінального провадження з огляду на таке.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень ст. 25 КПК України слідчий зобов`язаний в межах своєї компетенції, зокрема, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

При цьому частиною 2 ст. 9 КПК України передбачено, що слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.

При цьому за змістом ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається за загальним правилом на слідчого та прокурора.

Разом з тим для прийняття відповідного процесуального рішення, зокрема про закриття кримінального провадження, положення ч. 1 ст. 94 КПК України покладають на слідчого обов`язок на підставі всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України однією із підстав закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, та належної правової оцінки слідчим всіх зібраних і перевірених доказів у їх сукупності.

Водночас постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, а її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим за наявними в провадженні матеріалами, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, і відповіді на всі порушені нею питання, які виключають провадження у справі та обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

Частиною 4 ст. 38 КПК України визначено, що орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обов`язком органу влади є проведення «ефективного офіційного розслідування», здатного призвести до встановлення фактів справи та, якщо скарги виявляться правдивими, до встановлення та покарання винних осіб (рішення ЄСПЛ у справі «Дєдовський та інші проти Росії»).

При цьому мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою ЄСПЛ, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім, сумлінним і підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (рішення ЄСПЛ у справі «Алексахін проти України»). Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту (рішення ЄСПЛ у справі «Михалкова та інші проти України»).

Відповідно до положень КПК України питання про визнання досудового розслідування неповним і таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону відноситься до повноважень слідчого судді під час здійснення судового контролю в кримінальному провадженні. Так, слідчий суддя наділений компетенцію на прийняття рішень, якими може зобов`язати слідчого чи прокурора припинити дію або вчинити певну дію, а також вирішити питання щодо законності відповідних процесуальних рішень слідчого чи прокурора в кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя, розглядаючи скаргу на рішення про закриття кримінального провадження, повинен на підставі доводів заявника, слідчого та/або прокурора й матеріалів кримінального провадження встановити, чи вжив слідчий всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження як обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, так і обставин, установлених ним у кримінальному провадженні, та чи наявні передбачені ст. 284 КПК України підстави для його закриття.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, у тому числі на предмет обґрунтованості доводів скаржника, слідчий суддя встановив, що наведені вище вимоги закону при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження слідчим у повному обсязі дотримані не були.

Так, за дослідженими матеріалами кримінального провадження достовірно встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 листопада 2019 року було зобов`язано уповноважену посадову особу Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області внести відповідні відомості на підставі письмового повідомлення ОСОБА_4 про злочин від 07 жовтня 2019 року в частині дій поліцейського патрульної поліції Коваленка А.В. до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування.

22 листопада 2019 року на виконання вказаної ухвали слідчого судді до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за заявою ОСОБА_4 від 07 жовтня 2019 року про неправомірні дії працівника патрульної поліції ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 і слідчим відділом Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019040230002067 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Лисицького В.В. від 03 червня 2020 року вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення - злочину (а.к.п. 128).

При винесенні цієї постанови слідчий виходив із того, що судом апеляційної інстанції не встановлено в діях працівників поліції порушень закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а також відсутності у слідства відомостей про факт іншого підроблення службовою особою офіційних документів.

Однак з такими висновками та рішенням слідчого повністю погодитись не можна, оскільки вони не в повному обсязі відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та наявним у справі матеріалам, зважаючи на таке.

26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого Лисицького В.В. і ОСОБА_5 під час досудового розслідування даного кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною скаргою ОСОБА_1 . Однак ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року зазначену ухвалу слідчого судді скасовано та направлено матеріали за скаргою ОСОБА_1 до суду першої інстанції для прийняття процесуального рішення у відповідності до закону.

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу з вимогою скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження, яка була приєднана до матеріалів за його попередньої скаргою на бездіяльність слідчого та по суті не розглянута.

Таким чином, оскаржуване рішення про закриття кримінального провадження було прийнято слідчим у період розгляду скарги ОСОБА_1 на його бездіяльність у цьому провадженні.

Водночас зі змісту ухвали слідчого судді від 14 серпня 2020 року, постановленої за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , випливає, що наявність такої постанови слідчого було однією з підстав для відмови в більшій частині вимог скарги, оскільки таке закінчення досудового розслідування виключало можливість їх задоволення.

За таких обставин слідчий суддя вважає слушними твердження скаржника про те, що прийняття оскаржуваної постанови під час розгляду його скарги негативно вплинуло на остаточний результат розгляду скарги.

Разом з тим доводи скаржника про неправильну кваліфікацію слідчим дій за його заявою про злочин і безпідставне не направлення матеріалів за підслідністю до ДБР, внаслідок чого розслідування за повідомленими ним обставинами та статтями кримінального закону фактично не проводилось, не заслуговують на увагу, оскільки вони вже неодноразового були предметом розгляду різними слідчими суддями, якими відмовлено в задоволенні таких вимог за необґрунтованістю.

При цьому в матеріалах справи міститься постанова слідчого від 29 травня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого про передачу кримінального провадження за підслідністю до ДБР, яка в установленому порядку потерпілим не оскаржена.

Водночас слідчий суддя бере до уваги, що потерпілий не позбавлений можливості самостійно звернутись до ДБР з відповідною заявою про злочин, про що останньому неодноразово роз`яснювалось під час розгляду його попередніх скарг, проте він вибрав саме такий спосіб захисту своїх прав.

Крім того, аргументи скаржника про те, що слідчий у порушення вимог КПК України допитав поліцейського ОСОБА_2 як свідка, а не як підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, є неспроможними, оскільки за відсутності повідомлення про підозру останній не набув такого процесуального статусу.

При цьому випадки обов`язкового здійснення повідомлення особі про підозру визначені ч. 1 ст. 276 КПК України. Однак матеріали справи не містять відомостей, що будь-який з передбачений наведеною нормою закону випадків мав місце під час досудового розслідування, і скаржником наявності таких обставин не доведено.

Також не заслуговують на увагу й доводи скаржника про безпідставний допит слідчим в якості свідка ОСОБА_3 , який, на думку скаржника, дав показання проти нього, не маючи ніякого відношення до справи. Так, відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Разом з тим допитаний у цьому кримінальному провадженні свідок ОСОБА_3 є потерпілим у справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП і брав безпосередню участь в оформленні матеріалів ДТП, які скаржник вважає сфальсифікованими. Отже, з метою встановлення достовірності внесених до вказаних матеріалів відомостей та об`єктивного встановлення всіх обставин кримінального провадження допит свідка ОСОБА_3 є безумовно доцільним, а необхідність допиту певної особи як свідка визначається слідчим, який є самостійною процесуальною особою.

Водночас твердження скаржника про відсутність у справі всіх наданих ним слідчому матеріалів для приєднання до неї знайшли своє підтвердження під час розгляду скарги.

Так, у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_1 (а.к.п. 17-19) слідчим власноручно зафіксовано, що до протоколу допиту потерпілий додає копії наступних документів:

- висновок експерта … на 25 арк.;

- додаток до висновку експерта … DVD-R диск з анімацією ДТП;

- фото місця ДТП на 1 арк.;

- копію паспорта ОСОБА_1 на 1 арк.;

- фотокопії матеріалів адміністративної справи … на 20 арк.;

- копії заяв, … та інших документів на 26 арк.;

- відеозапис, здійснений ОСОБА_6 у приміщенні лікарі № 9 під час складання адміністративного протоколу, на DVD-R диску.

Аналіз наведено переліку, а саме наявність додаткової конкретизації слідчим у переліку певних документів як доданих у копіях, то саме по собі зазначення слідчим перед переліком про отримання ним усіх документів у копіях, не виключає позицію скаржника й дає підстави дійти висновку, що вказаний у переліку висновок експерта за результатами проведення комплексного дослідження обставин механізму ДТП та транспортної трасології № 10.1-10.4/047 додано потерпілим до матеріалів саме в оригіналі. При цьому слідчий суддя бере до уваги, що такі обставини слідчим не спростовано й протилежного під час розгляду скарги не встановлено.

Разом з тим ні опис матеріалів справи, ні самі матеріали кримінального провадження не містять отриманих слідчим від потерпілого 2 (двох) DVD-R дисків з указаними відеозаписами, які відповідно слідчим не оглянуто з фіксацією такої дії в належній процесуальній формі та подальшою правовою оцінкою встановленої з них інформації.

Водночас зміст процесуального рішення слідчого не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, оскільки не містить викладу всіх фактичних обставин кримінального провадження, установлених слідчим на підставі сукупності зібраних у справі доказів.

Так, згідно з наявними матеріалами кримінального провадження під час досудового розслідування слідчим було допитано:

- потерпілого ОСОБА_7 (а.к.п. 17-19);

- свідка ОСОБА_3 - потерпілого в справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП (а.к.п. 105-106);

- свідка ОСОБА_6 - старшого інспектора відділу розшуку полку патрульної поліції, який допомагав і перевіряв правильність оформлення матеріалів на місці ДТП у зв`язку зі складністю механізму цієї пригоди (а.к.п. 108-109);

- свідка ОСОБА_2 - старшого інспектора відділу розшуку полку патрульної поліції, який продовжив подальше оформлення матеріалів за цією пригодою через неможливість встановити винуватця на місці ДТП та сформував остаточні матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 (а.к.п. 111-112).

Також слідчим було витребувано та долучено до матеріалів провадження:

- постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року, яка містить оцінку суду стосовно матеріалів, складених працівниками поліції, що є предметом перевірки в цьому провадженні (а.к.п. 118-119);

- постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2018 року, на яку міститься посилання в оскаржуваній постанові, але без повного висновку апеляційного суду щодо оцінки документів, достовірність змісту яких викликає сумнів у потерпілого ОСОБА_1 (а.к.п 120-123);

- постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження за його заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2018 року (а.к.п. 124);

- матеріали, надані слідчому потерпілим ОСОБА_1 під час допиту останнього (а.к.п. 20-104).

Однак у рішенні про закриття кримінального провадження слідчий зазначив лише про:

- допит потерпілого ОСОБА_1 та отримані від нього показання;

- результат розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу, але без посилання на конкретну постанову суду та надану судом правову оцінку доказам у справі, у тому числі, які були зібрані поліцейськими при оформлення матеріалів ДТП;

- постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2018 року та висновки апеляційного суду за результатами оцінки складених поліцейськими матеріалів, але без висновку про їх оцінку у взаємозв`язку з іншими доказами та узгодженість між собою.

Жодних інших відомостей, установлених під час досудового розслідування, слідчим у своєму рішенні не наведено.

Таким чином, оскаржувана постанова не містить належного (більш детального) опису проведених слідчих і процесуальних дій, всіх установлених слідчим обставин кримінального провадження, ґрунтовного аналізу отриманої під час розслідування інформації, відповідної правової оцінки всіх здобутих у справі доказів в їх сукупності, достатніх мотивів прийняття такої постанови та їх обґрунтування, які б дійсно відповідали на всі порушені потерпілим питання та не викликали обґрунтованих сумнівів у правильності висновку слідчого, що об`єктивно встановлені під час досудового розслідування обставини виключають провадження у справі й обумовлюють її закриття.

Наведене вище свідчить про те, що слідчий, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновків щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі, без всебічної, повної та неупередженої перевірки всіх обставин, на які вказував потерпілий, не проаналізувавши їх у сукупності та не давши їм і наявним у матеріалах доказам належної правової оцінки.

При цьому слідчий не відобразив в оскаржуваній постанові, чому він взяв до уваги одні докази в справі, і не надав оцінку іншим.

Такий однобокий підхід слідчого порушує встановлені КПК України вимоги щодо змісту постанови про закриття кримінального провадження, яка має бути обґрунтованою та відповідати обставинам, які виключать можливість подальшого розслідування провадження, і, як наслідок, обумовлюють його закриття.

Зважаючи на все викладене вище, визнати оскаржувану постанову слідчого законною та обґрунтованою не можна.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора.

Ураховуючи наведене, слідчий суддя вважає за необхідне скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити, оскаржувану постанову слідчого скасувати, а матеріали кримінального провадження повернути до слідчого відділу Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області для здійснення досудового розслідування з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального закону.

Під час проведення досудового розслідування слід усунути вищевказані порушення, всебічно, повно й неупереджено дослідити обставини кримінального провадження в сукупності, надати їм належну правову оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити заявнику ОСОБА_1 строк подання скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лисицького В.В. від 03 червня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019040230002067 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - задовольнити.

Постанову слідчого СВ Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лисицького В.В. від 03 червня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019040230002067 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - скасувати.

Матеріали кримінального провадження № 12019040230002067 від 22 листопада 2019 року повернути до слідчого відділу Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області для проведення досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 25 вересня 2020 року об 11.15 годині.

Слідчий суддя Ю.В. Онопченко