Рішення № 91890016, 17.09.2020, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/1392/15-ц

Справа № 2/951/3/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судових засідань - Корпак О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова цивільну справу за позовом Публічного акціонерноготовариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 101 279,29 доларів США, що за курсом 23,91 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.11.2015 року складає 2 421 587,86 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №02/08/52МК01 від 21.02.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 36 500,00 доларів США на термін до 20.02.2013 року та зобов`язався його повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених цим договором. В забезпечення виконання зобов`язання за договором №02/08/52МК01 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. В той час відповідачі взятих на себе зобов`язань по договору не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 19.11.2015 року становить 101 279,29 доларів США та складається із: заборгованості за кредитом 25 303,44 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 34 434,47 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 36 708,60 доларів США, штраф 10,46 доларів США (фіксована частина) та 4 822,33 доларів США (процентна складова).

На даний час відповідачі продовжують ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашають.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 17.12.2015 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання (а.с.28).

03.02.2016 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено призначити справу до розгляду (а.с.38).

20.07.2017 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву та заперечення, відповідно до яких просить: «в позовних вимогах ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі; в позовних вимогах ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафів в сумі 4 822,33 доларів США - відмовити; застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом, що є підставою для відмови у позові в цій частині; застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені, що є підставою для відмови у позові в цій частині; зменшити на 99% розмір неустойки (пені), які ПАТ КБ «Приватбанк» вимагає стягнути за кредитним договором №02/08/52МК від 21.02.2008 року», з підстав викладених у такому (а.с.93-116).

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 14.05.2018 року постановлено підготовче провадження у справі закрити і призначити її до судового розгляду по суті (а.с.130).

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак разом із позовної заявою подав клопотання, у якому просив, у випадку його неявки, проводити розгляд справи за його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки не повідомили.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 цієї статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а частиною 6 - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 21.02.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №02/08/52МК01, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 36 500,00 доларів США з кінцевою датою погашення - 20.02.2013 року, і зобов`язувався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитним коштами в строки та порядку, встановлені договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21.02.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №02/08/52MK01, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором (а.с. 15).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені, та інших платежів, відшкодування збитків. (п. 2 Договору поруки).

Відповідно до п. 9 договору поруки №02/08/52MK01 від 21.02.2008 року цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, станом на 19.11.2015 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним 21.02.2008, становить 101279, 29 доларів США, з яких: 25303, 44 доларів США - заборгованість за кредитом, 34434, 47 доларів США - проценти за користування кредитом, 36708, 60 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи - 10, 46 доларів США (фіксована частина) та 4822, 33 доларів США (процентна складова).

Позивач заявив позов про стягнення заборгованості у валюті - долар США, з еквівалентом до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 19.11.2015 року, а саме - 23,91.

При цьому, свого розрахунку заборгованості по кредитному договору №02/08/52MK01 від 21.02.2008 року на спростування поданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку ОСОБА_1 суду не подав.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Виходячи з вимог ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з приписів ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник.

Відтак, керуючись п. 4. ст.611 ЦК України (у частині обов`язку щодо відшкодування збитків), частин 1,2 ст.623 ЦК України, суд дійшов до висновку про необхідність захисту майнового права позивача шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 59737, 91 доларів США заборгованості за кредитним договором №02/08/52МК01 від 21.02.2008 року, що складається з: 25303, 44 доларів США - заборгованості за кредитом; 34434, 47 доларів США - заборгованості за процентами за користування кредитом за курсом 23, 91 грн. за один долар США, як про це просить позивач.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів (фіксована частина та процентна складова), то суд вважає, що у цій частині позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Крім цього, за змістом ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» порядок виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тобто, поряд із стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.

Однак вказані положення можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної суми заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 36708, 60 доларів США та штрафів (фіксована частина та процентна складова) в розмірі 10, 46 та 4822, 33 доларів США слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а відтак, керуючись положенням п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, вважає, що слід стягнути з відповідачів на користь позивача по 10712, 50 грн. сплаченого судового збору (59737, 91 доларів США (задоволена сума позовних вимог (1428333,44 грн. за курсом 23,91 грн.) х 36323, 82 грн. (сплачена позивачем сума судового збору) / 101279, 29 доларів США (заявлений розмір позовних вимог, 2421587, 86 грн. за курсом 23,91) / 2 (кількість відповідачів)).

Щодо заперечень ОСОБА_1 стосовно позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

За кредитною угодою перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 і є обов`язковою для застосування судами.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №02/08/52МК01 від 21.02.2008 року, наданого Банком, підтверджується, що останній платіж за умовами договору ОСОБА_1 здійснив особисто 23.09.2014 року в сумі 13, 96 доларів США, після чого грошові зобов`язання за договором ним не виконувались (а.с.3-5).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що саме з 23.09.2014 року почався перебіг позовної давності за вимогами про повернення кожного чергового щомісячного платежу.

Водночас слід зазначити, що банк із даним позовом звернувся до суду 16.12.2015 року, тобто не пропустивши строк, визначений ст. 257 ЦК України на звернення до суду із даним позовом.

Отже, звернувшись до суду з цим позовом у грудні 2015 року, банком не пропущено строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

ухвалив:

позов Публічного акціонерноготовариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерноготовариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №02/08/52МК01 від 21.02.2008 року у розмірі 59737, 91 доларів США, що складається із: 25303, 44 доларів США - заборгованості за кредитом; 34434, 47 доларів США - заборгованості за процентами за користування кредитом, за курсом 23, 91 грн. за один долар США.

У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерноготовариства Комерційний банк «Приватбанк» по 10712, 50 грн. сплаченого судового збору з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дані паспорта: серія НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , дані паспорта: серія НОМЕР_4 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 17.10.1995 року.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 28.09.2020 року.

Суддя О.Б.Гриновець