Ухвала суду № 91888674, 29.09.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/5452/19

1-кп/337/150/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Бойко Л.Л.

прокурора – Мехальчука В.П.

потерпілого – ОСОБА_1

представника потерпілого – адвоката Веліксар А.В.

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників – адвокатів Катанова А.В., Гончаренко П.П., Кравець К.Є., Власової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор Мехальчук В.П. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – домашнього арешту на раніше визначених умовах, пославшись на те, що ризики, які були підставою для обрання їм відповідних запобіжних заходів, не змінились та не відпали. Зокрема, щодо обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існують ризики, передбачені п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_5 – п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи дані про обвинувачених, відсутність у них стабільного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, наявність у ОСОБА_2 непогашеної судимості і вчинення ним злочинів в період випробувального строку, характер вчинених обвинуваченими протиправних діянь – умисні корисливі злочини, пов`язані із застосуванням до потерпілого психологічного та фізичного насильства, тяжкість можливого покарання, вважає, що обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватись від суду, знищити або сховати речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити новий злочин. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти заявленим ризикам, у зв`язку з чим підстав для зміни раніше обраних запобіжних заходів немає. Просить клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів задовольнити, а в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, обвинуваченому ОСОБА_4 умов домашнього арешту - відмовити.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник – адвокат Веліксар А.В. клопотання прокурора підтримали, проти клопотання обвинувачених та захисників заперечили, вважають, що тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою і застосування до інших обвинувачених домашнього арешту є обґрунтованим та доцільним, ризики, які були підставою для обрання їм такого запобіжного заходу не змінились та є реальними.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Катанов А.В. проти задоволення клопотання прокурора заперечили, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вважають ризики, на які посилається прокурор, та неможливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів жодними доказами недоведеними. На даний час його тримання під вартою обґрунтовується фактично лише тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, що суперечить практиці ЄСПЛ. Строк тримання під вартою на даний час становить 1 рік 2 міс. та виходить за межі розумного строку. Крім того, обвинувачений має постійне місце мешкання та стійкі соціальні зв`язки, був офіційно працевлаштований, його батько є інвалідом 2 групи, страждає на ряд тяжких захворювань, на даний час переніс оперативне втручання та через стан свого здоров`я потребує стороннього догляду, сам обвинувачений страждає на ряд захворювань та також потребує лікування. Обвинувачений в розшук не оголошувався, від органів поліції та суду не переховувався, займався волонтерською діяльністю. У іншому кримінальному провадженні запобіжний захід йому не обирався. Вважають, що за вказаних обставин належну його процесуальну поведінку в достатній мірі забезпечить цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат Гончаренко П.П. проти застосування цілодобового домашнього арешту не заперечували, щодо обґрунтованості клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники - адвокати Кравець К.Є., Власова Я.М. проти задоволення клопотання прокурора заперечили, пославшись на те, що воно є необґрунтованим та недоведеним. Разом з тим, заявили клопотання про зміну умов раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, пославшись на те, що на даний час обвинувачений ОСОБА_4 офіційно працевлаштований в ТОВ «Агропроект», яке розташоване в с.Славне Оріхівскього р-ну, з графіком роботи з 08.00год до 21.00год. Враховуючи, що він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, хвору матір, яка потребує стороннього догляду, дружину-інваліда 3 групи, його працевлаштування дозволить заробляти гроші на утримання родини. Просять змінити обов`язок не залишати житло цілодобово на обов`язок не залишати житло з 22.00год до 07.00год наступного дня.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечив, пославшись на те, що він покладених на нього процесуальних обов`язків не порушував, тиску на потерпілого не чинив, має на утриманні родину, в т.ч. хворих матір та бабусю, які потребують стороннього догляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат Ляпін В.Ю. в судове засідання не прибув за невідомими суду причинами.

З урахуванням думки учасників справи, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає можливим розглянути клопотання прокурора у відсутність адвоката Ляпіна В.Ю,

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до ст.176,177,ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується судом у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Тримання під вартою є найбільш суворим та винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, КПК України покладає обов`язок на сторону обвинувачення довести суду, як обґрунтованість обвинувачення, наявність ризиків непроцесуальної поведінки особи та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Як вже зазначалось, в межах даної справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ч.2 ст.189 КК України.

Вказані злочини, крім ч.2 ст.146 КК України, є тяжкими. Однак, виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочинів та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою. Наявність підстав для тримання особи під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Крім того, суд виходить з того, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, на даний час здійснюється дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Тому, на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

В даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинувачених до скоєння кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим є доведеною підстава, передбачена п.1 ч.1 ст.194 КПК Україна, яка повинна враховуватись при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Як вказує сторона обвинувачення, усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинення тяжкого умисного корисливого злочину, з метою уникнення відповідальності, перебуваючи на волі, а також враховуючи відсутність у обвинувачених постійного джерела доходу, наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 не знятої та непогашеної судимості, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 можуть переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, знищити або сховати речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 - переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України,

Разом з цим, оцінивши обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що наявність ризиків, передбачених п.1,2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 переховуватись від суду, знищити чи спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з боку сторони обвинувачення жодними належними та допустимими доказами не доведена.

Як встановлено судом, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 були затримані 01.08.2019р., ОСОБА_4 - 03.08.2019р., тобто фактично після вчинення злочинів, відносно них первісно було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в подальшому ОСОБА_5 його замінено на домашній арешт.

Ухвалою суду від 02.07.2020р. обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Жодних відомостей про те, що обвинувачені, перебуваючи певний період часу під вартою, в подальшому обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 – під домашнім арештом, можуть переховуватись від суду чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, клопотання прокурора не містить. Як повідомив в судовому засіданні прокурор Мехальчук В.П., стороні обвинувачення не відомі відповідні обставини.

Виходячи з практики ЄСПЛ, суд вважає, що ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно з погляду тяжкості діяння та суворості можливого покарання.

Також суд вважає недоведеними доводи прокурора про те, що обвинувачені можуть знищити, пошкодити речі та документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Досудове розслідування закінчено, його матеріали перебувають у володінні сторони обвинувачення, на даний час в судовому засіданні триває стадія дослідження письмових доказів і їх частина вже долучена до матеріалів кримінального провадження.

Крім того, суд в котрий раз зазначає, що вищезазначені ризики вже неодноразово відхилялись судом під час вирішення питання щодо продовження строку дії застосованих до обвинувачених запобіжних заходів, останній раз - ухвалою суду від 04.08.2020р. і жодних відомостей про те, що вони виникли та існують знов, прокурором в клопотанні не зазначено та не доведено. Такі обставини не повідомлені ним і в судовому засіданні.

Разом з цим, вказані особи наразі обвинувачуються у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, в т.ч. тяжких, з корисливих мотивів, із застосування психологічного та фізичного насильства до потерпілого та погрозою застосування такого насильства.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше був судимий і в межах даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні злочинів в період випробувального строку, встановленого попереднім вироком суду. Крім того, на даний час в провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, в якому він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189 КК України, запобіжний захід не застосовано.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 раніше не судимі. На даний момент відносно ОСОБА_4 на розгляді в судах перебувають декілька кримінальних проваджень, в яких він обвинувачується за ч.2 ст.146, ч.3 ст.185, ч.2 ст.189 КК України, і в яких запобіжні заходи йому на даний момент також не застосовані.

Доказів наявності у обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стабільного джерела доходу немає.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про можливість обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 вчинити інші кримінальні правопорушення як ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи пояснення в суді потерпілого ОСОБА_1 , обставини кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, зокрема, застосування психологічного та фізичного насильства до потерпілого та виказування погрози застосування такого насильства, суд також вважає наявним та доведеним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_2 незаконного впливу на потерпілого.

Відомостей про те, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які на даний час перебувають під домашнім арештом, вчинювали тиск, вплив на потерпілого ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Ці обставини в судовому засіданні підтвердив потерпілий ОСОБА_1 . У зв`язку з цим ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, відносно цих обвинувачених стороною обвинувачення не доведений.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів, суд відповідно до ст.178 КПК України, враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , - тяжкі, крім ч.2 ст.146 КК України, яка є середньої тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує кожному обвинуваченому у разі визнання їх винуватими у цих злочинах, наявність у обвинувачених постійного місця мешкання, за якими вони характеризуються позитивно, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одружені, мають на утриманні неповнолітніх дітей, вік та стан здоров`я обвинувачених, зокрема, те, що ОСОБА_4 має ряд хронічних захворювань та є інвалідом 3 групи, у обвинуваченого ОСОБА_2 під час перебування в умовах тримання під вартою виявлений ряд захворювань, обвинувачений ОСОБА_4 на даний час офіційно працевлаштований, інші обвинувачені - офіційно не працевлаштовані, відомостей про наявність у них стабільного джерела доходу немає, обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий і зараз обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів в період випробувального строку, інші обвинувачені – не судимі.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним з боку сторони обвинувачення наявність відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ризиків, передбачених п.3,5 ч.1 ст.177 КПК України, відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що є підставою для застосування до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – домашнього арешту.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи цих обвинувачених, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

У зв`язку з чим підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту немає і його дію слідпродовжити до 2 місяців, зокрема, обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на тих самих умовах, які діють на теперішній час.

В той же час, за клопотанням сторони захисту, суд вважає можливим змінити обвинуваченому ОСОБА_4 умови та режим домашнього арешту - із заборони залишати житло цілодобово на заборону залишати житло в період часу з 18.00год. до 07.00год. наступного дня.

В даному випадку суд виходить з того, що згідно наданої копії трудової книжки обвинувачений ОСОБА_4 з 10.08.2020р. прийнятий на роботу експедитора (менеджера з експедирування вантажів), має постійне місце мешкання, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Жодних відомостей про порушення ним покладених в межах застосування запобіжних заходів процесуальних обов`язків в матеріалах справи не міститься і жодним учасником справи не повідомлено.

В той же час, суд не знаходить підстав для покладання на цього обвинуваченого обов`язку не залишати житло в період часу з 22.00год до 07.00год. наступного дня, як просить сторона захисту, оскільки на даний час суду не надано достатніх доказів на підтвердження графіку роботи обвинуваченого ОСОБА_4 , а відомості, які містяться в наданих стороною захисту документах, викликають у суду обґрунтовані сумніви щодо їх відповідності нормам чинного трудового законодавства.

Вирішуючи питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходить з того, що прокурором не доведена неможливість запобігти наявним відносно цієї особи ризикам у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Суд враховує, що питання продовження строку тримання під вартою вже неодноразово вирішувалось за клопотанням прокурорів, які містили посилання на одні й ті ж самі обставини, незважаючи на те, що судом відхилялись певні їх доводи. Жодних нових обставин щодо наявних ризиків, неможливості запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, подане в цьому судовому засіданні клопотання не містить та прокурором не повідомлені.

Враховуючи вище перелічені обставини, беручи до уваги тривалість тримання ОСОБА_2 під вартою – з 01.08.2019р., тривалість судового розгляду за цим кримінальним провадженням – з 12.12.2019р., стадію судового розгляду, обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та поведінку сторін під час судового розгляду, суд вважає, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 на цей час є непропорційним легітимній меті, виходить за межі розумного строку та на даному етапі не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи.

З урахуванням усіх встановлених обставин, на переконання суду, запобігти наявним відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ризикам можливо шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в розумінні ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за наслідками та способами застосування прирівнюється до позбавлення волі.

Таким чином, виходячи з принципу верховенства права, законності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості, завдань кримінального провадження, суд вважає недоцільним подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , у зв`язку з чим в задоволенні клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою слід відмовити, клопотання сторони захисту – задовольнити і змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.2,7,176-178,183,194,199,331 КПК України,суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Мехальчука В.П. про продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашньому арешту з покладанням обов`язків не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.00годин до 06.00годин наступного дня, прибувати за першою вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту за місцем проживанням без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими, - до 27 листопада 2020р. включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням обов`язків не залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, прибувати за першою вимогою до суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими, носити електронний засіб контролю, - до 27 листопада 2020р. включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, змінивши його режим, а саме, з покладанням обов`язків не залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_3 , з 18.00год. до 07.00год наступного дня,, прибувати за першою вимогою до суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими, носити електронний засіб контролю, - до 27 листопада 2020р. включно.

В задоволенні клопотання прокурора Мехальчука В.П. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовити.

Клопотання адвоката Катанова А.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з покладанням обов`язків не залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_4 , цілодобово, прибувати за першою вимогою до суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими, носити електронний засіб контролю, на строк до 27 листопада 2020р. включно, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Строк дії ухвали суду про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладання зазначених обов`язків становить два місяці, тобто до 27 листопада 2020р. включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали суду в частині застосування до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручити Хортицькому ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Про прийняття ухвали до виконання невідкладно повідомити Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , що працівники органів Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань. В разі невиконання покладених обов`язків до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А.Мурашова

29.09.2020