Рішення № 91888515, 30.09.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1977/20 2/335/1245/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Соболєвої І.П., за участю секретаря Лазоренко Д.М., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бєлікова Олександра Сергійовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про визнання кредитного договору від 23.06.2019 № 1917427783385 не укладеним,

ВСТАНОВИВ:

3 березня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника-адвоката Бєлікова Олександра Сергійовича до товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39а, оф. 25) про визнання кредитного договору від 23 червня 2019 р. № 1917427783385 не укладеним.

Позов обґрунтований тим, що у вересні 2019 року Позивачу стало відомо, що певна невстановлена особа скориставшись копіями належних йому документів, що підтверджують особистість, отримала позику від Товариства з додатковою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЕВОГО КРЕДИТУВАННЯ». А саме із за допомогою мережі інтернет такою особою було укладено кредитний договір № 1917427783385 від 23.06.2019. Означені відомості були отримані Позивачем від родичів, яким телефонували представники Відповідача та повідомили, що у Позивача наявна заборгованість за цим договором у розмірі 41 400,00 грн. Однак, Позивач відповідний кредитний договір не укладав, більш того, жодного кредиту, займу Позивач у ВІДПОВІДАЧА не отримував. З метою захисту своїх прав, Позивач звернувся до Національної поліції України. 25.09.2019 відкрито кримінальне провадження №12019100010008098 за фактом скоєння кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України за заявою потерпілої ОСОБА_1 . Станом на дату подання цього позову, розслідування триває. З посиланням на норми ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» вважає Договір неукладеним, оскільки Договір не підписувався позивачем.

Ухвалою суду від 05.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, сторонам встановлено строки на подання відзиву на позов та відповіді позивача на відзив.

25.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим, посилаючись на те, що обраний спосіб захисту, а саме визнання кредитного договору неукладеним є неналежним, тому в задоволенні позову має бути відмовлено. Зазначає, що спірний кредитний договір було укладено у електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, і з огляду на ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» до нього мають бути застосовані приписи цього Закону. Згідно послідовності укладення спірного кредитного договору, клієнт заповнює свої дані на сайті відповідача. Перш ніж отримати позику, клієнт зобов`язаний ознайомитися з правилами та умовами позики переглянувши їх по посиланню https://bistrozaim.ua/oferta.pdf і підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій». Далі, після подачі заявки, клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через CMC на свій мобільний номер вказаний при реєстрації на сайті bistrozaim.ua. CMC відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS (https://turbosms.ua/). Після отримання CMC, клієнт повинен внести отриманий код на сайті, і таким чином підтвердити подачу заявки. Після подачі заявки, позивач отримав на свій телефон, вказаний у заявці, CMC повідомлення з унікальним кодом, який ввів на сайті bistrozaim.ua. У разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ «СМК» для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», і тільки після цього система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці. Верифікація і додавання карти клієнтом при оформленні договору займу здійснюється за допомогою сторонньої платіжної системи WayForPay (https://wayforpay.com/), на сторінці якої клієнт самостійно вносить номер карти, CVV, термін дії, телефон, е-mail. Ця інформація по карті зберігатися і обробляється виключно на стороні платіжної системи WayForPay. При цьому клієнт може зазначити як свою картку, так і картку будь-якої іншої особи. Посилання позивача на те, що в нього станом на момент укладення спірного кредитного договору не було відкритих рахунків в ПАТ «ПУМБ» не є підставою для визнання кредитного договору неукладеним.

З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Із заяви-анкети для отримання кредиту №1917427783385 від 23.06.2019 випливає, що позивач - ОСОБА_1 , ознайомившись з кредитним договором, додатком 2 - Умовами надання та обслуговування кредитів, що розміщенні на офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, та погодившись з ними, ознайомившись із Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства, просила надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 3600 грн., строком на 16 днів до 08.07.2019 та зобов`язалась повернути кредит у розмірі 3600 грн., та сплатити проценти у розмірі 1 152,00 грн., а також зобов`язалась при простроченні оплати за кредитом та процентами сплатити процент за користування кредитом з розрахунку 2% за кожен день користування (730 відсотків річних або 732 відсотки річних якщо на період користування кредитом припадає високосний рік). Також, в заяві зазначено, що при виникненні заборгованості клієнт - ОСОБА_1 зобов`язується сплатити неустойку в розмірі 3% від суми виданого кредиту та пеню у розмірі 1% від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості.

З Витягу з ЄРДР від 27.09.2019 вбачається, що проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12019100010008098 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про те, що приблизно о 13:20 24.09.2019 гр. ОСОБА_1 виявила, що на її ім`я, невстановлена особа, скориставшись паспортом виданим на ім`я ОСОБА_1 , взяла кредит в сумі 3500 грн.

Листом АТ «ПУМБ» від 23.01.2020 вих. № КНО-33/20060 надано відповідь на адвокатський запит Бєлікова Олександра Сергійовича № 119/496/19 від 21.01.2020, яка містить інформацію, що станом на 23.01.2020 в АТ «ПУМБ» відсутні відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно листа ТОВ фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 20.03.2020 року б/н, з якого вбачається, що ОСОБА_1 оформила кредитний договір № 1917427783385 від 23.06.2019 12:16:22 на суму 3600 грн. в режимі онлайн. На її банківську кредитну карту були перераховані кошти за кредитним договором - на підтвердження цього ми маємо дані від ПАТ «ПУМБ» з підтвердженям отримання на карту кредиту у сумі 3600 грн. Також лист містить інформацію про отримувача, проте графа власник карти не заповнена.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У ч. 2 ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції

За правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вбчачається, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.

Дослідивши заяву-анкету №1917427783385 від 23.06.2019 суд встановив, що вона не підписана позивачем, оскільки не містить ні алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ні електронного, ні електронного цифрового підпису, ні аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) позивача.

Матеріали справи також не містять даних про те, що особа позивача була належним чином ідентифікована при його реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення кредитного договору з використанням власних персональних даних ОСОБА_1 на отримання кредитних коштів у сумі 3600 грн. в онлайн - режимі на підставі заяви-анкети №1917427783385 від 23.06.2019 Матеріали справи не містять і доказів того, що відповідачем виконані умови кредитного договору №1917427783385 від 23.06.2019 та надано позивачу кредит у розмірі 3600 грн.

Крім того, суд зазначає, що у статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, з яких би вбачалось існування між позивачем та відповідачем кредитних або інших зобов`язальних правовідносин.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ч. 2 ст. 207, ст. 1055 ЦК України, якими встановлені вимоги щодо обов`язкової письмової форми кредитного договору, з огляду на те, що кредитний договір №1917427783385 від 23.06.2019 не підписаний позивачем у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, як укладення договору №1917427783385 від 23.06.2019, так і існування між сторонами кредитних або зобов`язальних правовідносин, суд приходить до висновку, що договір №1917427783385 від 23.06.2019 є неукладеним.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Аналогічні роз`яснення містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що судом встановлено, що договір №1917427783385 від 23.06.2019р. є не укладеним, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бєлікова Олександра Сергійовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про визнання кредитного договору від 23.06.2019 № 1917427783385 не укладеним задовольнити.

Визнати кредитний договір № 1917427783385 від 23.06.2019 не укладеним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (місцезнаходження: 69037, м. Запоріжжя, вул. СОРОК РОКІВ РАД. УКРАЇНИ, буд. 39-А, офіс 25; код ЄДРПОУ 38839217) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня його проголошення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30.09.2020

Суддя І.П. Соболєва