Рішення № 91888072, 21.09.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2525/18

Провадження №: 2/332/9/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі - Сабліній А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович про визнання недійсними договорів дарування,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 . За життя померлій на праві приватної власності належала земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:02:024:0045 та будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 13 грудня 2017 року вона звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Швецової О.С. з заявою про прийняття спадщини після померлої матері. З Державного реєстру речових прав на нерухоме було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла уклала з ОСОБА_2 договори дарування № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , посвідчені приватним нотаріусом ЗМНО Сенченком В.М., згідно з яких подарувала Відповідачу житловий будинок та земельну ділянку. Позивач вважає вказані договори дарування недійсними, у зв`язку із тим, що за життя її мати страждала на ряд стійких психічних розладів, які позбавляли її можливості в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому просить суд визнати ці договори недійсними.

Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він є сином ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та рідним братом Позивача. До самої смерті лише він надавав допомогу та спілкувався з їх матір`ю. За свій рахунок він її і поховав. Вважає безпідставним посилання позивача на той факт, що померла мати на час укладання спірних договорів страждала на психічні розлади, адже згідно довідки КУ «ОКПЛ» ЗОР від 02.02.2017 року ОСОБА_3 за рішенням лікарсько-консультативної комісії 15.04.2013 з диспансерного обліку у лікаря - психіатра знята.Зважаючи на те, що він і ОСОБА_3 , уклали вищезазначені договори в рамках Закону, а волевиявлення ОСОБА_3 було вільним і відповідало її внутрішній волі, позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя Мєркуловою Л.О. від 21.08.2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрите загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.09.2018 року було задоволено заяву адвоката Черкашина І.І. - представника позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на спірну земельну ділянку та житловий будинок.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року призначено судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від .08.05.2019 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя Марченко Н.В. від 21.08.2019 року справу було прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 24.04.2020 року було закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року призначено проведення судового засідання у режимі відео конференції між Заводським районним судом та Запорізькою обласною клінічною психіатричною лікарнею.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 (а.с. 5).

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 . Даний факт підтверджується відповідачем.

ОСОБА_5 також є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_4 (а.с. 34). Зміна прізвища з « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_5 (а.с. 35).

Згідно договору дарування від 01.03.2017 року ОСОБА_3 передала безоплатно, а ОСОБА_2 прийняв у власність як дарунок житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом ЗМНО Сенченко В.М. особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_3 будинку перевірено (а.с. 40).

Згідно договору дарування від 01.03.2017 року ОСОБА_3 передала безоплатно, а ОСОБА_2 прийняв у власність як дарунок земельну ділянку, площею 0,0636 га, в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом ЗМНО Сенченко В.М. особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_3 земельної ділянки перевірено (а.с. 42-43).

Звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_1 просила визнати вказані договори дарування недійсними, у зв`язку із тим, що за життя її мати страждала на ряд стійких психічних розладів, які позбавляли її можливості в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до частини 1 статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно до Правового висновку ВСУ у справі за № 6-1531цс16, який зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визнання правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі.

Згідно довідки головного лікаря КУ «ОКПЛ» ЗОР № 481-дпв від 02.02.2017 року ОСОБА_3 за рішенням лікарсько-консультативної комісії 15.04.2013 з диспансерного обліку у лікаря - психіатра знята (а.с. 39).

Згідно відповіді головного лікаря КУ «ОКПЛ» ЗОР № 4136 від 02.10.2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за обліковими даними лікарні не зареєстрована, відомостей немає (а.с. 112).

Згідно відповіді головного лікаря КУ «ОКПЛ» ЗОР № 4128дпв від 05.10.2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом: «Виражені зміни особистості органічного ґенезу, рекурентний депресивний розлад в анамнезі». З 1999 року по 2017 рік неодноразово знаходилась на стаціонарному лікування. В останнє з 30.05.2017 по 21.06.2017 року (а.с. 115).

Згідно відповіді головного лікаря та медичного реєстратора архіву КУ «ОКПЛ» ЗОР № 4604 від 02.11.2018 року, а також епікризів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , знаходилась на стаціонарному лікуванні 16 разів, в тому числі, 15 раз - з 01.09.2009 року по 03.11.2009 року, 16 раз - 30.05.2017 року по 21.06.2017 року (а.с. 222-239).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 136 від 20.03.2019 року на період укладення договорів дарування на дім та на земельну ділянку 01.03.2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявляла ознаки психічного розладу у вигляді рекурентного депресивного епізоду. Відповісти на питання, чи могла 01.03.2017 року ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та керувати ними не представляється можливим через відсутність у медичній документації та матеріалах справи опису її стану на період, що цікавить суд, який дозволив би визначити ступінь вираженості розладу та винести експертне рішення (а.с. 18-26).

Згідно відповіді директора КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР № 2116 /с від 04.05.2020 року, винесений висновок за № 136 від 20.03.2019 року є остаточним, прийнятим комісією, інших доповнень за винесеним висновком не буде. (а.с. 113).

У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що ОСОБА_3 приходиться їй двоюрідною сестрою. У ОСОБА_3 помер батько , і батько ОСОБА_8 виховував ОСОБА_9 поки остання не вийшла заміж. Згодом, свідок спілкувалася із ОСОБА_10 дистанційно. Вона переїхала на Запоріжжя - Ліве. У 2015 році у ОСОБА_11 помер син. Вони були на похованні. Стан ОСОБА_12 був не зрозумілий. Вона вела себе неадекватно. ОСОБА_8 зрозуміла, що ОСОБА_13 перенесла інсульт. Свідок приходила до неї в гості додому, ОСОБА_13 була зажурена та сумна, це було у 2002 році, остання розказувала про себе, потім приходила у гості до свідка і приносила із собою спиртні напої, які розпивала разом із чоловіком ОСОБА_8 . Грошима допомагали ОСОБА_14 та ОСОБА_11 . Вони здатні були відмовитись від будинку , у разі якщо ОСОБА_15 буде доглядати ОСОБА_9 . Після її смерті, свідок дізналася, що ОСОБА_13 оформила договір дарування на ОСОБА_15 . У 2016 році ОСОБА_8 спостерігала, що у ОСОБА_12 погіршилась здатність розмовляти. ОСОБА_15 споював алкоголем ОСОБА_16 , а згодом сплатив всі витрати по похованню. ОСОБА_11 працювала 3 місяці. Коли ОСОБА_11 не було ОСОБА_17 купляв вино і її стан здоровя погіршувався.

У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_18 , який суду пояснив, що ОСОБА_3 його колишня теща, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Всі були в нормальних відносинах. Його колишня теща була пацієнткою психіатричної лікарні . Кожну весну у останьої була депресія. У 2012-2013 роках вона лікувалась, зловживала алкоголем . У 2017 році ОСОБА_3 при зустрічі зі свідком не впізнала його. У останньої був інсульт , але в лікарню вона не зверталася. У разі якщо б її доглядав ОСОБА_15 , то ніхто не заперечував проти оформлення будинку на нього. ОСОБА_3 була неадекватною . У 2017 році не розмовляла, мичала лише. У померлої було троє дітей . ОСОБА_14 і ОСОБА_15 - двійнята, та ОСОБА_11 - колишня дружина свідка.

У судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_19 ,яка суду пояснила, що ОСОБА_3 була пацієнткою психіатричної лікарні КУ «ОКПЛ» ЗОР. 05.05.2017 року син ОСОБА_3 повідомив, що у останньої був інсульт у 2016 році, але офіційні відомості про захворювання відсутні. У 2016 році ОСОБА_3 оглядав психіатр , нічого по анамнезу не відомо. У період з 30.05.2017 року по 21.06.2017 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарі, оскільки виявляла ознаки психічного розладу , рекурентний депресивний епізод.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Згідно частиною другою ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 102 ЦПК України).

Суду не надано достатніх, в сенсі ст. 80 ЦПК України, доказів, що ОСОБА_3 у момент вчинення оспорюваного правочину перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та(або) не могла керувати ними, висновок експерта з цього питання відсутній.

Посилання ж позивача на той факт, що її мати - ОСОБА_3 обіцяла подарувати житловий будинок та земельну ділянку не можуть слугувати обставиною для визнання правочину недійсним.

Покази свідків про те, що ОСОБА_3 останнім часом зловживала спиртними напоями також не доводять той факт, що в такому стані вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та(або) не могла керувати ними.

Той факт, що ОСОБА_3 неодноразово знаходилась на лікуванні в КУ «ОКПЛ» ЗОР також не є підставою для визнання договорів дарування недійсними, адже востаннє перед укладенням спірних договорів (01.03.2017 року) ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 01.09.2009 року по 03.11.2009 року, а у 2013 році взагалі була знята з обліку.

За таких обставин, позивач у судовому засіданні не довела належними, допустимими та достатніми доказами сукупність вказаних обставин, що оспорений договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і може бути визнаний недійсним на підставі ст. 225 ЦК України, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович про визнання недійсними договорів дарування - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко