Рішення № 91887564, 21.09.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №305/1523/19

Провадження по справі 2/305/97/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2020. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Біроваш О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Поштак Юстина Степанівна, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №51773624, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1104 га за кадастровим номером 21236562000:09:001:0910, цільовим призначенням якої є "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка)". Суміжним землекористувачем є відповідач, ОСОБА_4 , який на початку 2018 року, самовільно зайняв частину земельної ділянки, що належить до земель загального користування - під`їзну дорогу, площею 0,0035 га, чим створив позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Позивач звернулася зі скаргою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, щодо самовільного захоплення земельної ділянки із земель загального користування - дороги. Такі дії з боку відповідача перешкоджають позивачу у під`їзді до власної земельної ділянки. З метою розгляду вказаної заяви, управління Держгеокадастру у Закарпатській області видало наказ від 07.06.2018 "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів". На виконння цього наказу, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель у Рахівському, Тячівському районах Закарпатської області - головним спеціалістом відділу, ОСОБА_5 , за участю спеціаліста, землевпорядника Ясінянської селищної ради Рахівського району, у присутності позивача та відповідача, проведено позапланову перевірку стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 21236562000:09:001:0910, як об`єкта перевірки, що знаходиться на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області. Під час перевірки, 07.06.2018 встановлено, що гр. ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , самовільно зайняв частину земель загального користування - під`їзну дорогу, площею 0,0035 га до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (кадастровий номер 21236562000:09:001:0910). Грунтову дорогу відображено у розробленому ТОВ "Георан" проекті землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . У технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТОВ "Георан", гр. ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 21236562000:09:001:0910) у всіх без винятку графічних матеріалах зображено грунтову дорогу, яку самовільно захопив відповідач. Крім того, у цій документації міститься акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, який підписано всіма суміжними землекористувачами та землевласниками, в тому числі, і гр. ОСОБА_4 та спеціалістом - землевпорядником Ясінянської селищної ради Рахівського району. За вище вказане порушення, вимог земельного законодавства, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 211 ЗК України, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП. Однак, відповідач звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. За наслідками розгляду позовних вимог ОСОБА_4 , 17.10.2018, Рахівським районним судом Закарпатської області прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог та скасовано постанову про накладення на відповідача адміністративного стягнення, а справу направлено на новий розгляд Управлінню з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. 20.11.2018, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Рахівському, Тячівському районах Закарпатської області - головним спеціалістом відділу, ОСОБА_5 , проведено позапланову перевірку, де встановлено, що частина під`їзної дороги, площею 0,0035 га до земельної ділянки ОСОБА_4 та земельна ділянка ОСОБА_1 є перекрита відповідачем встановлена металічна брама та ворота. Таким чином, всупереч чинному законодавству та нормам, які захищають право приватної власності, відповідачем самовільно зайнято частину земельної ділянки та встановлено перешкоди. Вважає, що встановлення відповідачем металевої брами та воріт порушує право позивача на вільне та безперешкодне користування присадибною земельною ділянкою. На підставі наведеного, просила позов задоволити. Усунути перешкоди у користуванні дорогою загального користування гр. ОСОБА_1 громадянином ОСОБА_4 , шляхом знесення самовільно встановлених металічних воріт та металічної брами, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 03.09.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи Ясінянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

30.09.2019, відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнає з наступних підстав. У 2011 році, земельною комісією Ясінянської селищної ради, було проведено розгляд звернення ОСОБА_1 щодо порушення ним належної позивачці земельної ділянки в АДРЕСА_2 , також за її зверненням щодо самовільного захоплення ОСОБА_1 частини його земельної ділянки. В результаті розгляду цих звернень, будь-яких порушень земельного законодавства з його боку встановлено не було. Разом з тим, було виявлено факт самовільного захоплення землі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, було проведено контрольні обміри її ділянки та винесено межі ділянки в натурі. При цьому, було визначено комісією ділянку для під`їзду до її дворогосподарства, з числа площі самовільно зайнятої ділянки, адже ОСОБА_1 мала право на користування 0,07 га, а зайняла 0,11 га. Тобто 0,04 га зайняті нею землі, для під`їзду. Відразу в травні - червні 2011 року, ним було облаштовано паркан та ворота, згідно межі його ділянки, на яку 24.12.2012 отримав Державний акт права власності на земельну ділянку серії ЯМ №377340. Акт №231 від 11.05.2011, складений земельною комісією Ясінянської селищної ради, оскаржений ОСОБА_1 не був, отже набрав законної сили. Вважає, що ОСОБА_1 у позовній заяві наводить неправдиві факти про зведення ним на початку 2018 року воріт, якими він перешкоджає в доступі позивачці до ділянки. Ворота знаходяться в тому ж місці, в якому були встановлені у 2011 році і жодним переміщенням не піддавались. Отже, ним не вчинено жодних самовільних дій щодо захоплення земельної ділянки, а виконано рішення органу місцевого самоврядування. У період 2017 - 2019 роки, ОСОБА_1 неоднаразово зверталася до Ясінянської селищної ради із зверненнями щодо перешкоджання ним в доступі до її земельної ділянки. Жодного разу, земельною комісією не було встановлено будь-яких порушень земельного законодавства, рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 оскаржене не було. Докази того, що позивач неоднаразово зверталася до органу місцевого самоврядування щодо предмету спору та докази того, що органом місцевого самоврядування не встановлено будь-яких порушень земельного законодавства з його сторони, подані позивачкою з позовною заявою. Просив суд не брати до уваги, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.06.2018, протокол про адміністративне правопорушення від 07.06.2018 №389-ДК/007411/07/01-18, припис від 07.06.2018 та постанову про накладення адміністративного стягнення №389-ДК/0079 По/08/01-18, як належні та допустимі докази по справі, оскільки вказана постанова скасована рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області по справі №305/1094/18 від 17.10.2018, а справу надіслано на новий розгляд ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області. Крім того, вважає незаконним акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.11.2018, складений державним інспектором з державного контролю за використанням та охороною земель у Рахівському та Тячівському районах ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, оскільки до нього не долучено схеми, не обгрунтовано площу зайнятої ділянки, а саме її довжину, ширину, не вказано яким методом та способом вираховано вказану площу. Про існування цього акту перевірки він дізнався вперше, після отримання позовної заяви з додатками до неї. Вказаного акту він не отримував і з фактами викладеними у ньому не згідний. Очевидним порушенням при складанні акту є те, що він є не підписаний свідками та присутніми при перевірці особами, в тому числі й позивачем ОСОБА_1 . Стверджує, що він не підписував жодного документу щодо погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 . З цього приводу, остання до нього ніколи не зверталась. Зазначив, що він згідний з тим фактом, що йому та ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки в АДРЕСА_2 . На підставі наведеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 01 листопада 2019 року, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 . Призначено у справі земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи є наявними та встановленими металічні ворота та металічна брама, якою перекрито дорогу загального користування, що проходить по АДРЕСА_1 , що веде до будинковолодіння АДРЕСА_1 та належить гр. ОСОБА_1 ? Проведення експертизи доручено експерту Івано-Франківського відділення Київського НДІСЕ (вул. Академіка Сахарова, 23-а, м. Івано-Франківськ, 76000).

03.12.2019 ухвала суду про призначення земельно-технічної експертизи повернута суду без виконання, оскільки Рахівський районний суд Закарпатської області територіально не відноситься до зони обслуговування Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

03.12.2019 ухвала суду про призначення земельно-технічної експертизи повернута до суду без виконання, оскільки Рахівський районний суд Закарпатської області територіально не відноситься до зони обслуговування Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 11.12.2019, поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.01.2020, відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_4 про закриття провадження у цивільній справі. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про забезпечення судових витрат. Підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24 лютого 2020 року. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві. Зазначила, що під`їзна дорога до її дворогсподарства існує ще з 1989 року. У неї є документ, згідно якого рішенням колгоспу у 1990 році було виділено їй та ОСОБА_4 під`їзну дорогу до їх дворогосподарств. Просила повернути їй дорогу. Поряд з цим, визнала що паркан та браму відповідачем встановлено у 2013 році.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала. Зазначила, що її довірителька звернулася в суд із позовом про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування, оскільки суміжний землекористувач ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку, шляхом встановлення огорожі та металічної брами, чим створив ОСОБА_1 перешкоди у користуванні під`їзною дорогою до її дворогосподарства. Обставини справи підтверджуються документами, які містяться в матеріалах справи та показами свідків. Іншої під`їзної дороги позивач ОСОБА_1 до свого дворогосподарства не має. Показами свідків стверджено, що гр. ОСОБА_4 дійсно встановлено огорожу, яка перешкоджає позивачу у під`їзді до її дворогосподарства. З наведених підстав, просила позов задовольнити. З приводу пропуску строків позовної давності зазначила, що порушене право її довірительки є триваючим. Тому, останньою не порушено строки звернення до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.02.2020, відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав. Вважає, що такі не відповідають дійсності. Зазначив, що він жодним чином не перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні та під`їзді до її дворогосподарства. 24.12.2012 йому видано державний акт про право власності на земельну ділянку. Комісією було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла 0,4 га і ця земельна ділянка визначена під`їзною дорогою. Отримавши документи про право власності на свою земельну ділянку, він у 2013 році поставив на її межі паркан. Вважає, що з його сторони не має жодних порушень. Також просив суд врахувати той факт, що позивачкою пропущено строк позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні позовні вимоги не визнала. Зазначила, що ОСОБА_1 у судовому засіданні 26.02.2020 визнала, що ОСОБА_4 поставив ворота у 2013 році, тобто позивачка пропустила строк звернення з позовом до суду. Крім того, в акті за №356 від 15 червня 2011 року, складеного земельною комісією Ясінянської селищної ради, межові знаки ділянки були винесені в натурі. На підставі винесених меж, ОСОБА_4 облаштував паркан та ворота з хвірткою. Земельна ділянка належить позивачу на праві приватної власності, що стверджується державним актом. Вважає, що позивачкою не надано жодного доказу про перешкоджання ОСОБА_4 у користуванні дорогою загального користування. Натомість докази, на які посилається позивачка у позовній заяві скасовані рішенням Рахівського районного суду. На підставі наведеного просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області у судове засідання не з`явився. Селищний голова, ОСОБА_8 , 30.09.2019 надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без участі їх представника. Вирішення справи залишають на розгляд суду.

Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаний в судовому засіданні зазначив, що батьки ОСОБА_1 померли. Їх дочка, позивачка ОСОБА_1 хоче будувати будинок, однак ОСОБА_4 "віджав" дорогу. Зараз туди заїхати не можна, дороги не має. На запитання відповідача коли поставлені ворота, відповів, що три роки назад.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що являється сином позивачки та сусідом відповідача. Зазначив, що дорога до дворогосподарства його матері була роками. Він проживає там чотири роки. Після того, як ОСОБА_4 поставив ворота, він не може привезти дрова. Просить сусіда, щоб той пустив його через свою земельну ділянку. У випадку пожежі, пожежна машина не зможе приїхати. Разом з тим, повідомив, що в сільську раду для винесення рішення про виділення цієї дороги та надання дорозі статусу загального користування не звертався.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №120994466 від 18.04.2018 позивачці ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером: 2123656200:09:001:0910, площею 0,1104 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 .

На вказазаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, що належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності, яке виникло на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області по справі №305/1639/15-ц від 15.10.2015, що стверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №51773624 від 19.01.2016.

З матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_4 , являється власником суміжної з позивачкою земельної ділянки з кадастровим номером: 2123656200:09:001:0357, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Пред`являючи позов до суду, позивачка посилалася на те, що громадянин ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у праві вільного користування під`їзною дорогою загального користування до житлового будинку, що належить їй на праві приватної власності, шляхом самовільної побудови металічної брами та воріт на під`їзній дорозі.

При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не бере до уваги як належні та допустимі докази по справі: протокол про адміністративне правопорушення №389-Дк/0074П/07/01 від 07 червня 2018 року, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №389-ДК/299/АП/09/01/-18 від 07.06.2018, припис від 07 червня 2018 року, лист ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області за №211/0-393/6-18 від 18.06.2018 та постанову про накладення адміністративного стягнення №389-ДК/0079По/08/01/-18 від 15 червня 2018 року, оскільки вказана постанова не набула законної сили. Зокрема, рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 17.10.2018 по справі №305/1094/18, скасовано постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Рахівському, Тячівському районах Закарпатської області - Водош Ганни Дмитрівни за №389ДК/0079По/08/01/-18 від 15 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень. Справу надіслано на новий розгляд Управлінню з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за адресою: 88008, м. Ужгород, площа Народна, 4.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №834-ДК1854/АП/09/011-118 від 20.11.2018, суд також не бере до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки до нього не долучено схеми, не обгрунтовано площу зайнятої ділянки, а саме її довжину, ширину, не вказано яким методом та способом вираховано вказану площу. Крім того, акт не підписано особами, які були присутні під час проведення перевірки: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . В акті відсутній підпис та дата, які б стверджували, що ОСОБА_4 ознайомлений з вказаним актом.

Натомість у довідці виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області №451 від 18.05.2018, яка додана позивачкою до матеріалів справи, зазначено, що в ході перевірки встановлено, що сім`я ОСОБА_11 не перешкоджає ОСОБА_1 у в`їзді на її земельну ділянку. Остання має достатній в`їзд до своєї земельної ділянки з основної дороги, яка проходить біля сусідніх землекористувачів.

Крім того, позивачкою та її представником не надано належних доказів того, що до житлового будинку позивачки ОСОБА_1 веде дорога загального користування.

Положеннями статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", визначено відповідні терміни:

автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів;

вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів;

земляне полотно - ґрунтова конструкція автомобільної дороги;

проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів;

смуга відведення - земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги.

Складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди, інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв`язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), об`єкти дорожнього сервісу та архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, що призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг (ст.9 Закону України "Про автомобільні дороги").

Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається (ч.ч.2-3 ст.18 Закону України "Про автомобільні дороги").

У відповідності до вимог ст.12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів.

Згідно листа виконкому Ясінянської селищної ради №1186 від 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 дійсно, неоднаразово, зверталася до селищної ради для вирішення спірного питання - користуванням дорогою для проїзду до її житлового будинку.

З наданих сторонами доказів, судом встановлено, що до дворогосподарства позивачки ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня дорогазагального користування, оскільки для наявності такої, необхідні були б відповідні правові підстави - рішення селищної ради про відкриття під`їзної дороги та погодження суміжних землекористувачів.

Позивачкою та її представником не надано такого рішення органу місцевого самоврядування.

Суд не бере до уваги, як належний та допустимий доказ схему у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 , розробленому ТзОВ "Георан", на якій відображена грунтова дорога, оскільки така обставина спростована листом виконкому Ясінянської селищної ради №1186 від 24 вересня 2019 року, в якому зазначено, що в селищній раді відсутній Генеральний чи Детальний план селища територій де відображено дорогу загального користування, що проходить по АДРЕСА_2 між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Оскільки матеріалами справи не встановлено наявність під`їзної дороги до дворогосподарства позивачки ОСОБА_1 , відтак і відсутній факт перешкоджання відповідачем ОСОБА_4 у праві позивачки вільного користування під`їзною дорогою до її житлового будинку.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач ОСОБА_4 чинить позивачці ОСОБА_1 перешкоди у користуванні дорогою загального користування. позивачкою та її представником, суду не надано.

Щодо застосування судомстроку позовної давності, заявленого відповідачем ОСОБА_4 та його представником ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).»

У пункті 137 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень».

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Тлумачення статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц)».

У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_3 .

Відповідач, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження: 90630, смт. Ясіня, вул. Борканюка, буд.7, Рахівського району, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2020 року.

Головуюча: М.О. Марусяк