Рішення № 91885349, 24.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14477/18

Провадження № 2-а/752/39/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департменту патрульної поліції Голод Євгенія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департменту патрульної поліції Голод Є.О., в якому просив суд визнати дії відповідача щодо винесення постанови серії НК № 672310 від 08.07.2018 року протиправними; та скасувати постанову, винесену інспектором роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департменту патрульної поліції Голод Є.О. серії НК № 672310 від 08.07.2018 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою інспектора роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департменту патрульної поліції Голод Є.О. серії НК № 672310 від 08.07.2018 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме: за те, що він 08.07.2018 року о 15-45 год. в м. Києві по вул.. Васильківській в м. Києві здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимогу дорожньої розмітки 1.3, та ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач вказує, що із зазначеною постановою він не згоден, жодних вимог ПДР він не порушував, а процедура розгляду матеріалу відповідачем відбулась із порушенням вимог закону, в зв`язку з чим вважаючи дії відповідача протиправними, а постанову незаконною, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистлом своїх прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 23.07.2018 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В зв`язку зі звільненнням судді ОСОБА_2 , на підставі розпорядження керівника апарату суду № 415 від 18.06.2020 року, справу буо повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Чередніченко Н.П .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.06.2020 року, позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2020 року, розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач до суду надійслав клопотання про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити. Інші клопотання зі сторони позивача до суду не надходили.

Відповідач відзив на позов до суду не подав. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно із п. 11 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Статтею 222 КУпАП передбачено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015, змісту ст. 258 КУпАП станом на дату винесення рішення Конституційним Судом України, змісту ст. 258 КУпАП України станом на дату винесення рішення по цій справі, суд вважає, що в разі заперечень особи, справа не може бути розглянута без певного часового інтервалу, достатнього для підготовки особи до захисту, тобто, не може бути розглянута безпосередньо на місці правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі №379/758/15-а (К/800/37207/15).

Суд також звертає увагу, що в Додатку № 4 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, передбачено форму запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом було роз`яснено відповідачу його право подати відзив та наслідки ненадання відзиву, однак відповідач зазначеним правом не скористався, у зв`язку з чим суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з копії постанови серії НК № 672310 від 08.07.2018 року, яка знаходиться в матеріалах справи, інспектором роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департменту патрульної поліції Голод Є.О. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

В тексті постанови зазначені обставини правопорушення, а саме те, що 08.07.2018 року о 15-45 год. в м. Києві по вул.. Васильківській в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимогу розмітки 1.3 та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Посилань на конкретні пункти ПДР України, які, на думку відповідача порушив позивач, - оспорювана постанова не містить, як і не містить посилань на відповідні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян настає зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, не надано доказів і суду під час розгляду даної справи.

Відповідач повідомлявся про розгдя справи належним чином, відзив на позов не надавав та не довів правомірність винесеної постанови відносно позивача, а такод наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Слід вказати на те, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Так, відповідачем при винесенні постанови про адміністративне правопорушення порушено положення ст. 280 КУпАП, достеменно не встановлено чи був винен позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що крім постанови будь-яких інших доказів не наведено, а згідно встановлених обставин справи порушення ПДР позивач не скоював, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було, а тому наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не підтверджується.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача про безпідставність винесеної відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не проведено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, на підставі чого адміністративний позов в частині скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню, із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

В частині вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, слід зазначити наступне.

Правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, а обов`язковою умовою для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є наявність порушення прав свобод та законних інтересів фізичної або юридичної особи вказаним рішенням, а саме створення владним органом, шляхом виконання власних або делегованих владних повноважень, юридичного факту, який породжує, припиняє або істотно змінює права та обов`язки особи, щодо якої прийнято рішення.

Відповідно до пункту 4 наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року № 1395 встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення діяв в межах наданих йому Кодексом України про адміністративні правопорушення повноважень та у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 грн. задоволенню не підлягають, у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Крім того, варто зазначити, що позивач в даному випадку обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, а належним та ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи правову позицію, викладену 18.03.2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, а також у зв`язку із частковим задоволенням позову, за рахунок бюджетних асигнувань ДПП підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп. за позовну вимогу про скасування постанови, яка підлягає задоволенню.

Стягуючи судові витрати з УПП в м. Києві ДПП, суд виходить із положень ч.1 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 139, 229, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 126, 185, 222, 247, 251, 256, 258, 268 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про судовий збір», суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департменту патрульної поліції Голод Євгенія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій протиправними, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 672310 від 08.07.2018 року на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 225 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення, - закрити.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), структурним підрозділом якого є Управління патрульної поліції у м. Києві (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), - судовий збір у розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.П. Чередніченко