Рішення № 91881892, 29.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року м. Київ № 640/12611/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києвіпро визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ПФУ в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:

1) визнати незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні обчислення (перерахунку) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки при призначені йому пенсії за віком;

2) зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за віком з 09.01.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 років в сумі 7763,17 грн. у середньому на одну застраховану особу в цілому в України, з якої сплачено страхові внески, а також здійснити виплату неодержаної суми пенсії з 09.01.2020 з урахуванням раніше виплаченої пенсії.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спочатку йому було призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Натомість з 09.01.2020 він отримує вже пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Наполягає, що останній вид пенсії є таким, що призначений вперше, а відтак, мають застосовуватися положення ч. 2 ст. 40 зазначеного Закону, тобто правила призначення пенсії вперше.

При цьому, позивач зазначає, що при призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» йому врахували показник заробітної плати за 2014 - 2016 роки.

Натомість позивач вважає обчислення йому з 09.01.2020 пенсії із застосуванням показника заробітної плати за 2014-2016 роки протиправним та наголошує, що у 2020 році, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягають обчисленню із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки, з огляду на що просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких зазначив, що згідно заяви позивача виконано перерахунок щодо переведення з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.01.2020.

Зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення попереднього виду пенсії. З 01.03.2019 показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсій, призначених по 31.12.2018, становить 4404,35 грн.

З 01.05.2020 перерахунок пенсії згідно із Порядком, затвердженим постановою КМ України від 20.02.2019 № 124 проведено із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 12.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються обставини призначення вперше позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та отримання вказаної пенсії до 08.01.2020.

Зокрема, вперше пенсія призначена позивачу з 21.06.1993.

Разом з тим, з 09.01.2020 на підставі заяви ОСОБА_1 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, у заяві від 09.01.2020 (т.1, а.с. 19) підкреслено саме те, що ОСОБА_1 просить саме перевести його з одного виду пенсії на інший.

В той же час, як зазначає позивач, що для обчислення його пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» взято показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для розрахунку пенсії за 2014-2016 роки в сумі 4404,35 грн.

12.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії, призначеної за віком з 09.01.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, розмір якого становить 7763,17 грн.

Листом від 07.04.2020 № 6614-6932/Н-02/8-2600/20 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача, що до 08.01.2020 він отримував пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За заявою позивача від 09.01.2020, його переведено на пенсію за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 4404,35 грн., який враховується при перерахунку/переведенні з одного виду пенсії на інший, починаючи з 01.03.2019 (ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 та постанови КМ України від 20.02.2019 № 124).

Також зазначено, що оскільки до 09.01.2020 позивач отримував пенсію за вислугу років, тому при переведенні з 01.01.2020 на інший вид пенсії (на пенсію за віком) обчислювати розмір пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017 - 2019 відсутні законні підстави.

Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, у даному випадку доводи позивача зводяться до того, що переведення (перехід) з одного виду пенсії на інший вид пенсії є призначенням пенсії вперше, що, на його думку, зумовлює застосування інших складових формули - за правилами при призначенні пенсії вперше.

Позивач вважає, що у зв`язку з поданням заяви від 09.01.2020 (про переведення з одного виду пенсії на інший) мають застосовуватись положення ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV (а.с. 7) щодо обрахунку пенсії при її призначенні у 2020 вперше із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2017 - 2019, а не за 2014 - 2016.

У свою чергу ГУ ПФУ вважає, що після переходу з одного виду пенсії на інший не є призначенням пенсії вперше, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування інших складових формули нарахування пенсії, ніж коли вона призначалася з самого початку (вперше).

У зв`язку з цим, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років.

Відтак, що пенсія за віком, що пенсія за вислугу років є різновидами одного з видів пенсії - трудової.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відтак, вказаним Законом охоплюються і «військові» пенсії, як один з видів трудових пенсій, умови, норми та порядок призначення регулюються окремими законом, що, однак, не змінює їх статусу як одного з видів трудових пенсій.

Слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України "Про пенсійне забезпечення" заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

У той же час, відповідно до ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами (Закон України "Про пенсійне забезпечення").

З наведеного вбачається, що поняття «призначення» пенсії та «переведення» з одного виду пенсії на іншій, у т.ч. в рамках одного виду пенсії (трудової) не ототожнюються.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначені у ній категорії осіб мають право на довічну пенсію за вислугу років, що має місце у даному випадку при призначенні пенсії позивачу спочатку.

За приписами ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.

У свою чергу, частиною 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України …… "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що вказує на єдність системи пенсійного забезпечення та видів пенсій, термінів та визначень.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: 1) пенсія за віком.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

У той де час, згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Слід повторитися, що як пенсія за віком, так і пенсія за вислугу років є різновидами одного з виду пенсій - трудової.

З наведеного у свою чергу вбачається, що процедура призначення пенсії пов`язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у т.ч. пенсії за віком чи за вислугу років.

У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів трудової пенсії (за вислугу років чи пенсії за віком) та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії.

Тобто, визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії, у т.ч. з виду трудової пенсії «за вислугу років» на інший вид трудової пенсії «за віком», тобто на інший вид трудової пенсії, якою в силу ч. 1 ст. 4 Закону 1058-IV та ст. 1-1 Закону № 2262-XII охоплюється і «військові» пенсії як складової єдиної системи пенсійного забезпечення, не є співставними та визначення "переведення" не може застосовуватись у значенні "первинного призначення" пенсії.

Відтак, враховуючи те, що у своїй заяві позивач підкреслено просив здійснити переведення з одного виду пенсії на інший, а відтак, враховуючи, що фактично йдеться про переведення з одного виду трудової пенсії на інший, тобто навіть в межах одного виду пенсії, судом не вбачається підстав для висновку про порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, як і підстав про неправомірне незастосування відповідачем ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, оскільки вказана норма стосується випадків первинного призначення пенсії, а не переведення з одного типу пенсійних виплат на інший. Наведене у свою чергу зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, у задоволенні позову слід відмовити.

Відносно посилання на судову практику, суд вважає за необхідне також зазначити, що судова практика не стоїть на місці. У багатьох сферах вона еволюціонує і постійно розвивається. Як свідчить і практика ЄСПЛ Конвенція - це живий організм, і її необхідно тлумачити з урахуванням реалій сьогоднішнього дня. Як зазначив Суд у рішенні «Тайрер проти Сполученого Королівства» від 25 квітня 1978 р., вперше тлумачити Конвенцію як «живий організм» («живий інструмент») почала Європейська комісія з прав людини, а Суд з таким тлумаченням погодився: «Суд повинен також нагадати, що, як слушно наголосила Комісія, Конвенція є живим інструментом і повинна тлумачитися у світлі умов сьогодення (п. 31)», чим і керується суд у даній справі.

Щодо посилання на позивача на постанову Верховного Суду України по справі № 21-612а14 від 31.03.2015, слід зазначити, що вона стосується інших відносин, зокрема, пенсіонера, який отримував пенсію за вислугу років та досягнувши пенсійного віку, звернувся до управління ПФУ про призначення іншого виду пенсії, яка передбачена Законом № 1058-ІV, що є неспівставними обставинами з обставинами даної справи.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову та відсутність підстав для відшкодування судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 -77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін