Ухвала суду № 91881837, 30.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

30 вересня 2020 року м. Київ № 640/18103/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алего»

до Виконавчого органу Київської міської ради

(Київська міська державна адміністрація),

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправними та скасування розпоряджень та наказів,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Алего» (далі-позивач) з позовною заявою до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач 1) та Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач 2) про визнання протиправними та скасування розпоряджень та наказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем 25.09.2020 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- заборонити Управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", іншим органам, уповноваженим на демонтаж рекламних засобів в місті Києві, до набрання рішенням у даній адміністративній справі законної сили, здійснювати будь-які дії, спрямовані на демонтаж наступних рекламних засобів, розміщених товариством з обмеженою відповідальністю «Алего», відповідно до наказів Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.06.2020 та 03.07.2020 «Про демонтаж рекламних засобів»:

Голосіївський район, вулиця Касіяна Василя, виїзд з проспект Академіка Глушкова - дозвіл №12736-06-П-2 - щит, що стоїть окремо (суцільний);

Голосіївський район, вулиця Набережно-Корчуватська, 62 (напроти на зеленій зоні), Дозвіл №42988-143 - щит, що стоїть окремо (суцільний щит);

Дніпровський район, вулиця Шептицького Андрея Митрополита (Луначарського) виїзд на Броварський проспект (30 м до Броварського проспекту) - Дозвіл №42479-14 (щит, що стоїть окремо (суцільний);

Подільський район, вулиця Межигірська напроти буд. 87 - Дозвіл №42418-14 - щит, що стоїть окремо (призматрон);

Святошинський район, вулиця Юри Гната, 6, виїзд на Леся Курбаса - Дозвіл №4298 5-14 - щит, що стоїть окремо (суцільний);

Солом`янський район, вулиця Гетьмана Вадима перед буд. 2 в напрямку Індустріального мосту - дозвіл №42963-14 - щит, що стоїть окремо (суцільний);

Солом`янський район, проспект Лобановського Валерія (Червонозоряний)/ проспект Повітрофлотський 39/1 - дозвіл №42419-14 - щит, що стоїть окремо (призматрон);

Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, 4 - дозвіл №42667-14 - щит, що стоїть окремо (призматрон);

Оболонський район, проспект Оболонський, навпроти метро Мінська (на зеленій зоні) - дозвіл № 42843-14 - лайтпостер, що стоїть окремо (беклайт);

Подільський район, вулиця Новокостянтинівська поворот на вул. Вікентія Хвойки, 13/14 - дозвіл № 42750-14 - щит, що стоїть окремо (суцільний);

Солом`янський район, проспект Червонозоряннй, 91 - дозвіл № 42405-14 - щит, що стоїть окремо (суцільний щит).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що після подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі, вже два рекламні засоби, зазначені в оскаржуваних наказах Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) демонтовані комунальним підприємством «Київреклама», що вказує на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача в подальшому. Зазначені обставини суттєво утруднюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлений захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що в даній справі предметом оскарження є, зокрема, накази Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.06.2020 №676 та від 03.07.2020 №787 «Про демонтаж рекламних засобів» в частині пункту, що стосується інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Алего».

Натомість забезпечення позову шляхом заборони Управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", іншим органам, уповноваженим на демонтаж рекламних засобів в місті Києві, до набрання рішенням у даній адміністративній справі законної сили, здійснювати будь-які дії, спрямовані на демонтаж наступних рекламних засобів, розміщених товариством з обмеженою відповідальністю «Алего», відповідно до наказів Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.06.2020 та 03.07.2020 «Про демонтаж рекламних засобів» є, фактично, вирішенням справи по суті заявлених позовних вимог.

Слід зазначити, що протиправність оскаржуваних наказів повинна бути встановлена в ході розгляду даної справи.

При цьому, щодо заборони Комунальному підприємству «Київреклама» здійснювати будь-які дії спрямовані на демонтаж рекламних засобів, розміщених товариством з обмеженою відповідальністю «Алего», суд зазначає, що комунальне підприємство не є учасником справи, до нього позивачем не заявлені жодні вимоги, а отже заходи забезпечення позову в цій частині не охоплюються предметом розгляду цієї справи.

Аналогічний правовий висновок кореспондується з постановою Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №640/7285/19 (адміністративне провадження №К/9901/22916/19).

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Проте, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

Враховуючи викладене та виходячи із змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.