Вирок № 91881496, 30.09.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/8604/17

Провадження № 1-кп/243/110/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

Секретарів судового засідання Мирошниченко А.О.,

Мірошниченко В.В.,

Волікової О.О.,

Міхей В.Ю.

Плаксіної Є.В.

Прокурора Діброва С.С.

Чепланової С.Ю.

Тупікало Д.Ю.

Потерпілої ОСОБА_1 .

Обвинувачуваного ОСОБА_2

Захисника адвоката Бутко О.А.

адвоката Поляцько О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов`янська кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 42016051100000514 від 16 листопада 2016 року у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м. Нефтечала Республіки Азербайджан, громадянина Російської Федерації, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, такого, що працює адвокатом, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

обвинувачуваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 скоїв кримінальні правопорушення при наступних обставинах.

На підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3358, виданого 30.09.2009 року Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність.

Відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року (далі - Закон) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України, правил адвокатської етики, адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта.

Частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Правил адвокатської етики (далі - Правила), стверджених Установчим З`їздом адвокатів України 17.11.2012 року, адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов`язків адвоката.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Правил, у цих випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз`яснення клієнту. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними або виходять за межі прав адвоката, останній повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату, якщо такі існують. Якщо і за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов`язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.

25 листопада 2016 року ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_3 прийшла до адвокатського об`єднання «Юридична консультація м. Слов`янська» за адресою: м. Слов`янськ, вул. Пушкіна, 3, де звернулась до адвоката Чередниченка Р.В. за наданням правової допомоги її сину ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12016050510000700 за ч. 2 ст. 289 КК України, досудове розслідування у якому здійснювалось слідчим Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області Мазуріком В.В.

Під час розмови ОСОБА_2 вказав, що його послуги в якості захисника коштують 3000 грн., ОСОБА_1 з ОСОБА_3 погодились на вказані умови та сплатили відповідну суму коштів, про що отримали квитанцію без номера та підписали наданий ОСОБА_2 витяг з договору на представництво інтересів у кримінальному провадженні від 25.11.2016 року.

В подальшому у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом обману.

З метою реалізації своїх злочинних дій, приблизно 11.12.2016 року ОСОБА_2 , перебуваючи біля приміщення адвокатського об`єднання за вищевказаною адресою, повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 недостовірну інформацію про те, що їх сина 15 або 16 грудня 2016 року буде повідомлено про підозру за 2 ст. 289 КК України та йому загрожує обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, необхідно передати слідчому ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 300-500 доларів США. Вказану грошову суму необхідно передати через ОСОБА_2 , також додав, що спробує домовитись про зниження суми неправомірної вигоди до мінімальної.

16.12.2016 року приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи біля будівлі автовокзалу м. Слов`янська за адресою: м. Слов`янськ, вул. Центральна буд. 47, під час зустрічі з ОСОБА_1 на твердження останньої про наявність лише частини раніше обумовленої суми неправомірної вигоди вказав на необхідність зібрати повну суму грошових коштів, про яку вони домовлялись раніше.

19.12.2016 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, знаходячись біля будівлі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за адресою: м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2, ОСОБА_1 , введена в оману ОСОБА_2 , передала останньому грошові кошти в сумі 8 тис. грн. для подальшої передачі слідчому, які ОСОБА_2 витратив на власні потреби.

Крім того, 25.11.2016 року ОСОБА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_3 , прийшла до адвокатського об`єднання «Юридична консультація м. Слов`янська», розташованого за адресою: м. Слов`янськ, вул. Пушкіна, 3, де звернулась до адвоката Чередниченка Р.В. за наданням правової допомоги її сину ОСОБА_3 у кримінальному провадженню № 12016050510000700 за ч. 2 ст. 289 КК України, досудове розслідування у якому здійснювалось слідчим Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області Мазуріком В.В.

Під час розмови ОСОБА_2 вказав, що його послуги в якості захисника коштують 3000 грн., ОСОБА_1 з ОСОБА_3 погодились на вказані умови та сплатили відповідну суму коштів, отримали квитанцію без номера та підписали витяг з договору на представництво інтересів по кримінальному провадженню від 25.11.2016 року.

В подальшому у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 через підбурювання її до замаху на надання неправомірної вигоди слідчому ОСОБА_5 , який відповідно до п. 2 Примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підбурювання ОСОБА_1 до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, з метою заволодіння грошовими коштами, 11.12.2016 року ОСОБА_2 , перебуваючи біля приміщення адвокатського об`єднання за адресою: м. Слов`янськ, вул. Пушкіна, 3, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, повідомив ОСОБА_1 недостовірну інформацію, що він був у відділі поліції та дізнався, про те що їх сина 15 або 16 грудня 2016 року буде повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 289 КК України та загрожує обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також ОСОБА_2 повідомив про необхідність передачі через нього слідчому ОСОБА_5 неправомірної вигоди у розмірі 300-500 доларів США за вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, заздалегідь усвідомлюючи, що жодних коштів він нікому передавати не буде та ніяким чином не зможе вплинути на прийняття такого рішення слідчим. При цьому ОСОБА_2 також додав, що спробує домовитись про зниження суми неправомірної вигоди до мінімальної.

16.12.2016 року приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи біля будівлі автовокзалу м. Слов`янська за адресою: м. Слов`янськ, вул. Центральна б. 47, під час зустрічі з ОСОБА_1 на твердження останньої про наявність лише частини раніше обумовленої суми неправомірної вигоди вказав на необхідність зібрати повну суму грошових коштів, про яку вони домовлялись раніше.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підбурювання ОСОБА_1 до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 19.12.2016 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, знаходячись біля будівлі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за адресою: м. Слов`янськ, вул. Добровольського, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержав від ОСОБА_1 кошти в сумі 8000 грн. нібито для передачі слідчому ОСОБА_5 за обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з реальним позбавленням волі для її сина ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12016050510000700.

Отримані у такий спосіб грошові кошти в сумі 8000 грн. ОСОБА_2 слідчому Мазуріку В.В. не передав, а привласнив їх і використав на власні потреби.

Зазначені вище обставини вчинення кримінальних правопорушень підтверджуються наступними безпосередньо дослідженими судом доказами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 провину в скоєних кримінальних правопорушеннях не визнав і показав суду, що він є адвокатом, про що видано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, від 30.09.2009 року Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Свою діяльність здійснює за адресою бульвар Пушкіна, 3 м. Слов`янськ, кабінет № 2, в якому знаходиться ще 5 робочих столів і працює чотири адвокати та секретар.

25.11.2016 року до нього на прийом прийшла ОСОБА_6 , попередньо в телефонному режимі домовившись про зустріч. В цей день в кабінеті були присутні адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . ОСОБА_6 прийшла з чоловіком та сином ОСОБА_10 . Вона розповіла, що стосовно ї сина - ОСОБА_10 порушена кримінальна справа і вона бажала укласти угоду на надання послуг її сину в якості адвоката. При обговоренні умов договору вони домовились про гонорар в сумі 500 доларів США за представництво інтересів як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні. ОСОБА_6 сказала, що для неї це велика сума, вона не має можливості одразу сплатити, тому вона внесла лише частку - 3 000 грн., на що він погодився, уклавши про це угоду із зазначенням цього. Одним з прохань ОСОБА_6 було повернення мобільного телефону сина, який було вилучено у нього.

Прийнявши доручення він в цей же, або на наступний день прийшов до слідчого ОСОБА_11 , в провадженні якого перебувала кримінальна справа ОСОБА_10 , надав свої повноваження (договір та ордер) з метою з`ясувати хід справи. Слідчий йому позначив об`єм слідчих дій, вказавши, що стосовно ОСОБА_10 він планує допит, оголосити йому підозру та обрати запобіжний захід, про що його сповістить, при цьому процесуальний статус ОСОБА_10 не зазначав. Додав, що є деталізація телефонних дзвінків ОСОБА_10 . Також слідчий повідомив що по справі є три фігуранта, один з яких є його підзахисний. Стосовно телефону слідчий зазначив, що телефон вже не потрібен, та поверне його через один день, що слідчий і зробив. Телефон він повернув при зустрічі ОСОБА_6 .

Потерпіла дзвонила йому кожен день, цікавилась рухом справи, він, відповідно дзвонив слідчому, а останній казав, що не готовий для проведення слідчих дій. Він пояснив ОСОБА_6 , що злочин є тяжким і слідчий буде виходити з клопотанням про обрання запобіжного заходу, необхідно збирати багато документів що характеризують особу, медичних документів. Після чого вона сказала, що будь-яким способом потрібно не допустити, щоб був запобіжний захід, на що він казав, що робить все можливе, щоб тримання під вартою не було обрано. Він з`ясовував у слідчого з ким клопотанням він буде звертатися до суду, на що слідчий пояснював, що не може ще узгодити підозру.

Через деякий час, точно він не пам`ятає, йому зателефонувала ОСОБА_6 та сказала, що бажає зустрітися і вони домовилися зустрітися на автовокзалі м. Слов`янська. Він погодився. ОСОБА_6 була схвильована, пропонувала, щоб він ніс гроші слідчому та сказала, що готова частково іще внести грошові кошти. Він відмовився та зазначив, що коли вона збере усю суму, тоді і доплатить решту.

Через декілька днів, коли він перебував у Слов`янському міськрайонному суді в судовому засіданні, йому зателефонувала ОСОБА_6 і сказала, що готова зустрітися з ним та під`їхати туди, де він зараз перебуває. Вони домовилися про зустріч. Він вийшов з будівлі суду, на автозупинці перед судом стояла ОСОБА_6 , вона підійшла до нього і передала йому грошові кошти. На його питання скільки там грошей, вона відповіла, що 8 000 грн. Він погодився взяти таку суму, оскільки раніше їй казав, що може зменшити суму гонорару. Грошові кошти ніяким документом не оформив, оскільки був в суді і не було можливості це зробити.

Йому не відомо, чи зверталась вона до інших адвокатів.

Додав, що він ніколи не казав ОСОБА_6 , що грошові кошти їй потрібно передати, щоб не було запобіжного заходу. Чому так зазначено у стенограмі - йому не відомо. Грошові кошти були лише гонорар, про інші гроші ніякої розмови не було.

Загалом від ОСОБА_6 він отримав 11 000 грн. гонорару. Зустрічі були неодноразові і всі дії він узгоджував та консультував ОСОБА_6 .

Грошовими коштами в сумі 8 000 грн. він розпоряджався на власний розсуд, відповідати на це питання не бажає, оскільки це стосується його особистого життя.

Звідки при обшуку взялися грошові кошти у куртці його дружини в сумі 200 грн., які співпадають з номерами, які були видані ОСОБА_6 , йому не відомо, можливо він давав дружині гроші. Під час проведення обшуку представник Ради адвокатів не був присутній, на його зауваження стосовно нього, слідчий повідомив, що це не передбачено законом.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим обставин скоєння правопорушень, його провина підтверджується дослідженими в судовому засіданні зібраними доказами.

Потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що стосовно її сина - ОСОБА_3 було порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 КК України і їй порекомендували для захисту його прав та інтересів звернутися до адвоката Чередниченко Р. з метою укладання угоди.

У листопаді 2016 року її син - ОСОБА_3 уклав з адвокатом ОСОБА_2 договір надання правової допомоги, за умовами якого він сплатив захиснику 3 000 грн., про що отримав квитанцію. При укладанні угоди були присутні вона, її син, її чоловік - ОСОБА_12 та безпосередньою захисник. За умовами договору захисник повинен був здійснювати захист ОСОБА_3 до повного виконання умов, тобто до закінчення справи.

На початку грудня, приблизно о десятих числах 2016 року захисник ОСОБА_2 подзвонив їй за телефоном та запропонував зустрітися. Вона з чоловіком - ОСОБА_4 приїхали до юридичної консультації по бульвару Шевченко м. Слов`янська, і ОСОБА_2 сказав, що в середини грудня її сину будуть пред`являти підозру та обирати запобіжний захід. Для того, щоб слідчий звернувся з клопотанням про запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, вони повинні йому дати 300 - 500 доларів США для передачі слідчому ОСОБА_11 , щоб сина не затримали до суду. Ініціатором розмови та пропозиції про передачу грошей був саме ОСОБА_2 . У неї не було таких грошей, тому через деякий час у середині грудня 2016 року вона знову зустрілася з адвокатом ОСОБА_13 на автовокзалі м. Слов`янська і запропонувала йому 3000 грн.: 2000 грн. з яких були її грошима, а решта - 1000 грн. - її брата. ОСОБА_13 сказав, що потрібна вся сума грошей для слідчого.

У грудні 2016 року, точніше дату не пам`ятає, вона разом зі своїми близькими особами дома поспілкувалися і прийшли до висновку, що їх адвокат вводить в оману і потрібно звертатися до правоохоронних органів, тому вона поїхала до м. Бахмут і звернулася до військової прокуратури, де записала заяву на захисника ОСОБА_13 . Там їй видали грошові кошти в сумі 8000 грн., що були грошима співробітників прокуратури чи СБУ. Вона в телефонному режимі домовилась з ОСОБА_13 про зустріч, перед цим у військовій прокуратурі їй видали засоби фіксування дій, які вона буде виконувати і вона приїхала до м. Слов`янськ. Біля Слов`янського міськрайонного суду за адресою вул. Добровольського, 2 м. Слов`янськ вона зустрілася з ОСОБА_2 та передала йому грошові кошти у сумі 8 000 грн., що були видані працівниками правоохоронних органів. Більше після цих дій вона з обвинуваченим не зустрічалася. При передачі грошових коштів були тільки адвокат ОСОБА_13 та вона.

До звернення до захисника ОСОБА_13 , вона зверталася до адвоката Овчаренко О.О., якого їй запропонував працівник поліції ОСОБА_14 та сказав, що за 1 000 доларів США справа буде закрита. Вона пішла до адвоката ОСОБА_15 , він вже був в курсі подій, але таких грошових коштів у неї не було, тому вона відмовилася від послуг цього адвоката

Грошові кошти, що були передані ОСОБА_13 їй не належали. У неї не було таких грошей, тому їх дали працівники правоохоронних органів. Вона надавала згоду на участь у слідчих діях працівникам правоохоронних органів. З нею неодноразово проводилися слідчі дії, але які саме, їй важко сказати, оскільки таких дій було декілька. Всі дії фіксувалися письмово. Зміст протоколів відповідав датам, часу, місцю, подіям вчинення, все фіксувалося вірно, при діях були присутні поняті та інші особи, що зазначені у протоколах. Оскільки пройшло багато часу, вона подробиці цих дій та їх послідовність не пам`ятає.

Додала, що вона особисто не запитувала у адвоката ОСОБА_2 яким чином можна допомогти її сину і її не цікавило, яким чином, важливий був результат. Але оскільки вона вважає, що результату не було, тому вона і звернулася до правоохоронних органів. Особисто ОСОБА_2 їй казав, що грошові кошти у сумі 300-500 доларів США необхідні для передачі слідчому, щоб син був вдома. Це була його ініціатива, вона такого не пропонувала і якби адвокат ОСОБА_13 не запропонував їй передати грошові кошти йому для передачі слідчому, вона б сама таких дій не виконала.

Шкода їй була спричинена на суму 3 000 грн., які вона сплатила захиснику при укладанні угоди між її сином ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .

Цивільний позов не заявила. Претензій до обвинуваченого не має.

Після допиту обвинуваченого, потерпіла ОСОБА_1 була допитана повторно та заперечила пояснення ОСОБА_13 стосовно того, що 8 000 грн. були гонораром для нього, вказавши, що ОСОБА_2 їй казав, що 300 доларів США (8 000 грн.) потрібні саме для слідчого ОСОБА_11 , щоб не арештували сина. Гонорар був обговорений відразу у сумі 3 000 грн., які вони і внесли, про що їм видали квитанцію. А на 8 000 грн. ніякої квитанції вона і не просила, оскільки гроші, зі слів ОСОБА_13 , були для слідчого щоб не було ОСОБА_10 підозри і не обирали запобіжний захід.

Свідок ОСОБА_3 зазначив, що він є сином потерпілої. Стосовно нього було кримінальне провадження і він був затриманий. Вони найняли адвоката - ОСОБА_2 : прийшли до юридичної консультації м. Слов`янськ підписали угоду з адвокатом, заплатили йому 3 000 грн. Адвокат сказав, що більше нічого не потрібно і його особисто до правоохоронних органів більше не викликали. Грошові кошти в сумі 3 000 грн. були за роботу адвоката, гроші передала мати - ОСОБА_1 . Він особисто нікому грошей не передавав.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що у листопаді 2016 року він працював старшим слідчим відділу Слов`янського ВП. У березні 2016 року був скоєний злочин, передбачений ст. 289 КК України та внесений до ЄРДР. У вересні-жовтні 2016 року було встановлено три особи, серед яких був ОСОБА_10 і матеріал переданий йому в провадження. Він допитував осіб і вони надавали покази, якими викривали себе. Процесуальним прокурором за цією справою був ОСОБА_16 . Він склав підозру стосовно всіх трьох осіб, але прокурор погодив підозру лише стосовно одного обвинуваченого ( ОСОБА_17 ). Він призначив експертизу по справі і у грудні 2016 року матеріал витребувала прокуратура. Більше до нього матеріали провадження не надходили. Поки провадження було у нього, йому телефонував адвокат ОСОБА_2 і казав, що він буде приймати участь у якості захисника, і в наступному приніс до справи повноваження - ордер. Повноважень інших адвокатів у справі не було. Він особисто говорив ОСОБА_2 , що стосовно ОСОБА_10 він планує обирати запобіжний захід - тримання під вартою та пред`являти йому підозру. Але після того, як до справи в якості адвоката вступив ОСОБА_2 , він ніяких слідчих дій з ОСОБА_10 не вчиняв.

Додав, що у його кабінеті проводили обшук на підставі Ухвали слідчого судді і повідомляли, що начебто він вимагав 500 доларів США.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що він здійснював процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню стосовно незаконного заволодіння транспортним засобом. Слідчим був ОСОБА_5 . За провадженням було три фігуранти: ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 . Без погодження з ним, слідчим була пред`явлена підозра ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 289 КК України. Він витребував у слідчого матеріал, оскільки невірно були внесені відомості до ЄРДР. З ОСОБА_10 та ОСОБА_17 спілкувався особисто, протокол письмовий не складав. Інтереси ОСОБА_10 представляв адвокат ОСОБА_15 , який в наступному повідомив його, що угода між ними розірвана. Хто потім був захисником ОСОБА_10 - йому не відомо. В наступному слідчого було замінено.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що до нього в кабінет за адресою вул. Університетська офіс 312 м. Слов`янськ приходив ОСОБА_10 зі своєю матір`ю. Стосовно ОСОБА_10 було відкрито кримінальне провадження і він припускав, що вони прийшли для укладання угоди. Але ОСОБА_6 (мати ОСОБА_10 ) висловила протиправні вимоги до нього, і він на підставі ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмовся укладати з ними угоду та порекомендував змінити заходи та засоби захисту. Спілкування було разове, більше до нього ОСОБА_6 не зверталася. Зміст бесіди з ОСОБА_10 та ОСОБА_6 він не може розголошувати у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» це є адвокатською таємницею.

Додав, що до правоохоронних органів, за наслідками пропозиції ОСОБА_6 , він не звертався.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він працює в одному кабінеті з адвокатом ОСОБА_19 . Наприкінці 2017 року у вечірній час прийшли жінка, що представилася матір`ю ОСОБА_10 і зазначила, що її сина намагаються притягнути до кримінальної відповідальності і просила надати правову допомогу. Вона зазначила, що вона хоче заплатити адвокату гонорар, щоб той вирішив питання про не притягнення сина до кримінальної відповідальності, та з цією метою частину гонорару отримали слідчий чи прокурор. ОСОБА_15 відмовився, роз`яснив її, що її заходи суперечать закону та попросив залишити кабінет. Через декілька днів вона ще приходила один чи два рази. До правоохоронних органів, за наслідками пропозиції ОСОБА_6 , він не звертався, так як вважав, що його колега роз`яснив їй результати такої пропозиції.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що він обвинуваченого знає 12 років і працює з ним в одному кабінеті в Юридичній консультації у м. Слов`янськ по бульвару Пушкіна, 3. Крім нього в кабінеті працює 5 адвокатів та бухгалтер. Стіл свідка та обвинуваченого розташовані на відстані 3 метрів. В кінці листопада 2016 року у денний час на прийом до ОСОБА_13 прийшла родина ОСОБА_6 : жінка, її чоловік та їх син. Він чув, що мова йшла про кримінальне провадження - незаконне заволодіння транспортним засобом і їм потрібна була допомога адвоката. Клієнт повинен був внести 500 доларів США або їх еквівалент, оскільки справа не проста. Батьки сказали, що сума занадто велика и вони одноразово не можуть внести такий гонорар. Внесли частку. Потім вони приходили ще. Приблизно через три тижні за місцем роботи у юридичній консультації працівники обласної прокуратури проводили обшук, вилучили телефон та блокнот. Завідуюча юридичною консультацією - адвокат ОСОБА_22 робила зауваження стосовно того, що при обшуку адвоката повинен бути присутнім член ради адвокатів, але працівники прокуратури проігнорували це зауваження.

На питання прокурора стосовно гонорарів ОСОБА_13 за інші справи, свідок відповісти не зміг, також не пояснив, чому запам`ятав саме цю справу та цей гонорар.

Свідок ОСОБА_23 суду показала, що вона працює в одному кабінеті з ОСОБА_13 . Відстань між її столом та обвинуваченого 50 см і вона чує розмови між ОСОБА_13 та його клієнтами. У листопаді 2016 року приходила жінка та повідомила, що їй необхідна правова допомога сину, який обвинувачується у заволодінні транспортним засобом. Сума, яка була озвучена адвокатом ОСОБА_13 була для них значною і вона сказала, що внесе частку, а решту потім. Після цього у другій декаді 2016 року вона побачила, що у них у кабінеті проводився обшук, при цьому представників ради адвокатів вона не бачила, і робила працівникам правоохоронних органів з цього приводу зауваження.

Після допиту свідків потерпіла ОСОБА_6 повторно допитана, суду пояснила, що зазначених свідків: ОСОБА_21 та ОСОБА_23 під час укладання угоди та оплати грошей у сумі 3 000 грн. у кабінеті не було. Свідків вона в судовому засіданні побачила вперше. До кабінету ОСОБА_13 вона приходила один раз, а не декілька, як зазначив свідок ОСОБА_21 , в інші рази вона спілкувалася з обвинуваченим телефоном або на вулиці.

Свідок ОСОБА_24 суду показав, що під час його роботи слідчим ОВС першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області у нього в провадженні перебувала справа за обвинуваченням ОСОБА_2 , який був адвокатом. Він проводив обшуки, при цьому залучалися поняті. Перед обшуками повідомлення до Ради адвокатів Донецької області ним не надсилалися з метою запобігання спотворення результатів обшуку, щоб не були знищені докази. Лист в Раду адвокатів був надісланий в день проведення обшуку. Чи був присутній захисник ОСОБА_13 при обшуку - не пам`ятає. Адвокат Поляцько О.Ю. надавала свої повноваження на представлення інтересів ОСОБА_9 , але на той час ніякого процесуального статусу у ОСОБА_26 не було. По справі був залучений адвокат Бутко під час пред`явлення підозри ОСОБА_13 . В цей час і були надані повноваження захисника Бутко . Він особисто повідомив обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що завершено досудове розслідування та він надає доступ до матеріалів досудового розслідування, в порядку ст. 290 КПК України та попросив повідомити про це своїх захисників. ОСОБА_2 приїхав до м. Краматорськ зі своїм адвокатом Бутко . Заяв про те, що потрібен інший захисник ніхто не надавав. Виконання ст. 290 КПК відбувалося не один день і він не перешкоджав знайомитися з матеріалами провадження та приймати участь іншому захиснику. Адвокат Поляцько з заявою про ознайомлення з матеріалами провадження не зверталася. Відмови обвинуваченого він адвоката Поляцько не відбувалося, постанова така не виносилася ним, оскільки на час надання повноважень адвокатом Поляцько - Чередниченко не був підозрюваним.

Додав, що відомості до ЄРДР про перекваліфікацію дій ОСОБА_13 з ст. 368 КК України на ст. 190 КК України вносилися ним особисто, постанова про перекваліфікацію дій законом не передбачена. Спочатку було одне провадження за ст. 368 КК України, а вже перед повідомленням про підозру ОСОБА_2 кваліфікація була змінена на ст. 190 КК України.

Деталей провадження стосовно часу проведення слідчих дій, обставин передачі грошей для ОСОБА_6 працівниками поліції, час з якого ОСОБА_6 співпрацювала з правоохоронними органами та решту - не пам`ятає за давністю часу.

Крім пояснень допитаних потерпілої та свідків, провина ОСОБА_2 підтверджується дослідженими письмовими доказами.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 на ім`я керівника ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО вбачається, що остання повідомляла працівників правоохоронних органів стосовно неправомірних дій працівників Слов`янського ВП, що вимагали в неї 2 000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності її сина - ОСОБА_10 (а.с.184 том 1).

Згідно витягу з ЄРДР з кримінального провадження № 42016051100000514 вбачається:

?16.11.2016 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України внесені наступні відомості: службові особи одного з підрозділів поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області, вимагають у місцевого жителя неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2 000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності.

?16.12.2016 року за ч. 1 ст. 190 КК України внесені наступні відомості: адвокат юридичної консультації м. Слов`янська ОСОБА_2 19.12.2016 року заволодів шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_1 у розмірі 8 000 грн., а саме пообіцяв передати ці гроші слідчому Слов`янського ВП за необрання запобіжного заходу її сину у вигляді тримання під вартою (а.с. 179 том 1).

Постановою Військового прокурора Донецького гарнізону полковника юстиції В. Вдовитченко від 16.11.2016 року підслідність кримінального провадження № 42016051100000514 від 16.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України визначена за прокуратурою Донецької області (а.с. 187-188 том 1).

Згідно висновку службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження № 42016051100000514 від 16.11.2016 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України та проведення обшуку в кабінеті старшого слідчого Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області майора міліції Мазуріка В.В. встановлено, що підтвердити причетність ОСОБА_5 до вимаганні грошових коштів у громадянки ОСОБА_1 за сприяння в обранні її сину ОСОБА_3 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не надається можливим (а.с. 191-196 том 1).

З Постанови слідчого ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області від 11.09.2017 року вбачається, що СУ прокуратури Донецької області проводить досудове розслідування за кримінальним провадженням № 42016051100000514 від 16.11.2016 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 та ч. 1 ст. 190 КК України. Оскільки під час проведення досудового розслідування інформацію про кримінальне порушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України не вдалося підтвердити, то кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 42016051100000514 від 16.11.2016 року закрити в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 198-199 том 1).

З витягу ЄРДР з кримінального провадження № 42016050000001313 від 16.12.2016 року вбачається, що внесені відомості за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, що працівник правоохоронного органу М. за попередньою змовою з Ч. вимагають неправомірну вигоду у Б. за обрання менш суворого запобіжного заходу родичу останнього (а.с. 201 том 1).

Постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 19.12.2016 року матеріли кримінального провадження 42016050000001313 за ч. 3 ст. 368 КК України та № 42016051100000514 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України об`єднані в одне провадження за № 42016051100000514 та за Постановою прокуратури Донецької області від 22.06.2017 року визначена підслідність за СК Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області (а.с. 203-206 том 1).

Постановою прокуратури Донецької області від 08.09.2017 року за кримінальним провадженням № 42016051100000514 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України здійснення досудового розслідування доручено слідчому управлінню прокуратури Донецької області (а.с. 207-208 том 1).

Згідно відповіді керівника Об`єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО встановлено, що відповідно до видаткового касового ордеру № 68555 від 29.11.2016 року для використання у кримінальному провадженню № 42016051100000514 від 16.11.2016 року були виділені грошові кошти в сумі 2 000 доларів США. Безпосередньо було використано 8 000 грн. Залишок повернутий ФЕУ СК України (а.с. 7 том 2).

З протоколу огляду від 16.12.2016 року вбачається, що проведено огляд грошових коштів, наданих працівником співробітником ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО у сумі 4 000 грн., для їх використання у якості заздалегідь ідентифікованих засобів під час проведення слідчих дій, які складаються із наступних грошових купюр у кількості 20 штук, номіналом 200 грн. кожна, а саме: СВ 0166119, ВВ 2228973, МБ 2945850, ЄВ 6173959, ЕФ 5430819, ПГ 0304988, ТЄ 1972245, ПГ 9545782, ПА 9402425, ЄА 3122985, ЗВ 9301914, ЄВ 4987522, ЗД 8095984, ВГ 3012599, УХ 5792083, ЄЄ 3143973, ЗВ 1032689, ЗВ 6892808, ЗВ 6923540, КИ 5271520 (а.с.209-210 том 1). Після огляду виготовлені світлокопії на 5 аркушах формату А-4 та долучені до протоколу (а.с. 211-215 том 1).

З протоколу огляду від 19.12.2016 року вбачається, що проведено огляд грошових коштів, наданих працівником співробітником ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО у сумі 8 000 грн., для їх використання у якості заздалегідь ідентифікованих засобів під час проведення слідчих дій, які складаються із наступних грошових купюр кількістю 40 штук, номіналом 200 грн. кожна, а саме: ЕФ 5430819, ЄА 3122985, УХ 5792083, КИ 5271520, ЄВ 6173959, ПА 9402425, ВГ 3012599, ЗВ 6923540, МБ 2945850, ПГ 9545782, ЗД 8095984, ЗВ 6892808, ВВ 2228973, ТЄ 1972245, ЄВ 4987522, ЗВ 1032689, СВ 0166119, ПГ 0304988, ЗВ 9301914, ЄЄ 3143973, ЄА 2609182, КЕ 3994160, КЙ 1261616, ЄБ 7322215, ЗГ 0977294, ВЄ 1988147, КЖ 0225106, КК 5632348, ЕЗ 6377547, ВД 1978208, ВФ 6585760, ТГ 5616063, ЄШ 2223339, ВЕ 3597764, ЕВ 0916211, КИ 3096545, ЄЗ 9137511, ТЖ 4485975, КЖ 3215719, ЕВ 6066332 (а.с.216-217 том 1). Після огляду виготовлені світлокопії на 5 аркушах формату А-4 та долучені до протоколу (а.с. 218-227 том 1).

З метою перевірки законності зазначених протоколів огляду від 16.12.2016 року та 19.12.2016 року судом, за клопотанням сторони захисту, були допитані в режимі відеоконференцзв`язку свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , які були залучені у якості понятих на час проведення огляду та складання процесуальних документів.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні показав, що події, що відбувалися у кінці 2016 - початку 2017 року він пам`ятає погано у зв`язку з давністю часу. У грудні 2016 року - січні 2017 року він проходив службу у зоні АТО у м. Слов`янську та мешкав у приміщенні санаторію «Славкурорт». У середині грудня 2016 року до нього та його товариша по службі - ОСОБА_31 підійшов старший та попросив їх бути присутніми у якості свідків, на що він погодився, при цьому його не примушували на цю участь. Їх зустріли працівники СБУ або слідчі (не пам`ятає) та представили їм купюри номіналом по 200 грн. Кількість не пам`ятає. Також з ними була жінка, одягнена у цивільний одяг. Що вона робила і з якою метою була - не пам`ятає. Чи копіювали або друкували щось слідчі чи інші особи, звіряли номінали купюр - не пам`ятає. Він та другий понятий у приміщенні підписували аркуші формату А-4 з роздрукованими купюрами. Чи оглядів він особисто гроші - не пам`ятає. Зазначені дії проводилися цілий день, вони переважно сиділи та чекали. Додав, що приймав участь у слідчій дії - один раз.

Чи приймав участь в інших слідчих діях - не пам`ятає. В правоохоронних органах не працював. Ніхто з працівників правоохоронних органів під час слідчої дії не просив їх підтвердити того, чого не було насправді.

Оглянувши протоколи огляду та копійовані аркуші з грошима пояснив, що у Протоколі огляду від 16.12.2016 року (а.с. 209-210 том 1) він впізнає свій підпис. На аркушах відкопійованих купюр номіналом по 200 грн. (а.с. 211-215 том 1) - підписи не його. У Протоколі огляду від 19.12.2016 року (а.с. 216-217 том 1) підписи не його. На аркушах відкопійованих купюр номіналом по 200 грн. (а.с. 218-227 том 1) - підписи свої підтвердив. Додав, що там, де він не впізнає свої підписи - вони схожі на його підписи, але він їх заперечує.

Показав, що у протоколі огляду на час його складанні дати, час та події були відображені вірно, підтверджує, але за спливом часу події, що відбувалися за його участю у 2016 року дуже погано пам`ятає.

Свідок ОСОБА_30 суду показав, що у 2016 році він проходив службу у зоні АТО в м. Слов`янськ, та в один з днів, дату не пам`ятає, він з товаришем по службі ОСОБА_32 прогулювалися по вулиці на Славкурорті. До нього звернувся співробітник СБУ, який також був у командировці та запропонував бути учасником (понятим) слідчої дії. Достеменно він пояснити не може, але пам`ятає, що до СБУ звернулася жінка у зв`язку з вимаганням хабаря і він разом з товаришем по службі ОСОБА_32 були залучені у якості понятих, де жінці надавала грошові кошти для передачі їх правопорушнику. Вони прослідували до кімнати готелю багатоповерхового будинку, де перебувало ІНФОРМАЦІЯ_2 осіб та заявниця. У них взяли документи, пересвідчилися в їх особі та попросили бути свідками. У його присутності та другого понятого показували грошові кошти номіналом начебто 200 чи 500 грн., які були оглянути, відкопійовані і він на аркушах з копіями цих коштів поставив підпис. Огляд коштів був приблизно один час. Після цього гроші передали заявнику - жінці. Вона пояснювала обставини, але зараз він не пам`ятає. Чи ставив підпис у протоколі не пам`ятає. Вони з ОСОБА_32 були зайняті пів дня. Працівник правоохоронних органів працював на ноутбуці. Потім вони поїхали у місто на декількох машинах до урядового об`єкту. Заявниця була в іншій машині ніж він. Жінка повинна була передати гроші. Вони довго чекали, після чого повернулися назад на місце дислокації. Чи виїжджали вони повторно на слідчу дію - він не пам`ятає у зв`язку з тривалістю часу. Жінку він бачив один раз.

Оглянувши протоколи огляду та копійовані аркуші з грошима пояснив, що на усіх протоколах , а саме: Протокол огляду від 16.12.2016 року (а.с. 209-210 том 1), протоколі огляду від 19.12.2016 року (а.с. 216-217 том 1) та аркушах з відкопійованими грошовими коштами (а.с. 211-215 том 1 та а.с. 218-227 том 1) стоїть його підпис.

Також пояснив, що приймав участь в одній слідчій дії, другого разу не пам`ятає. Однак документи друкували, він з ними знайомився і на той час все у протоколах відповідало дійсності, але зараз пояснити чи читав він їх, дату, час не може, оскільки не пам`ятає у зв`язку із спливом часу.

Вивчивши зазначені протоколи та проаналізувавши їх у взаємозв`язку з поясненнями свідків та рештою доказів суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що свідки частково пам`ятають події, що пояснюють спливом тривалого часу (більш ніж три роки), підписи свої впізнали, підтвердили факт проведення слідчих дії, їх участі у цих діях в якості понятих, відсутності впливу на них з боку працівників правоохоронних органів, будь-якої заінтересованості у розгляді справи, таким чином суд приходить до висновку, що зазначені протоколи огляду та додатки до них у вигляді копій грошових купюр суд приймає як допустимі докази (а.с. 209-227 том 1).

Відповідно до протоколу огляду документів від 23.01.2017 року вбачається, що предметом огляду є кримінальне провадження № 12016050510000700 від 18.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України що складається з 160 аркушів (а.с.236-240 том 1). Три останні документи, які містять відомості про залучення до справи захисника Чередниченко Р.В., підколоті трьома скобами один до одного зі справи вилучені в якості оригіналів для доручення для дійсного кримінального провадження в якості речових доказів (ас. 241-244 том 1). Дана слідча дія виконана на підставі Ухвали слідчого судді Краматорського міського суду від 16.01.2017 року про тимчасовий доступ до речей і документів (а.с. 235 том 1).

Аналізуючи зазначені протоколи огляду від 16.12.2016 року, 19.12.2016 року та 23.01.2017 року суд приходить до обґрунтованого переконання, що вказані слідчі дії були проведені у відповідності до ст. ст. 223 та 237 КПК України, порядок проведення цих слідчих дій відповідає ст. ст. 104 - 106 КПК України.

Під час огляду місця події (протокол від 20.12.2016 року) кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою АДРЕСА_2 , були оглянуті грошові купюри номіналом по 200 грн., серед яких було виявлено купюру ЗД 8095984. Власником кафе також було надано для огляду рахунок № 36, який виготовила офіціантка ОСОБА_33 на загальну суму 245 грн., яка пояснила, що отримала ці кошти від адвоката. Грошову купюру та рахунок вилучені (а.с. 228-230 том 1).

З протоколу обшуку от 23.12.2016 року, що був проведений на підставі Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.12.2016 року (а.с. 231 том 1) вбачається що, місцем обшуку є двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_3 , де ОСОБА_2 добровільно видав:

?Телефон Nokia c6 номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , пароль «1953».

?Грошові кошти в сумі 2 200 грн.: купюри 500 грн. - 4 шт., 100 грн.

У коридорі в куртці чорного кольору, що висіла на вішалці виявлено дві купюри номіналом 200 грн. з серіями та номерами ПГ 0304988, ВВ 22228973, які співпадають з серіями і номерами купюрами, що були видані ОСОБА_34 у якості заздалегідь ідентифікованих засобів під час проведення слідчих дій. Зазначені речі були вилучені (а.с. 16-18 том 2).

За клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_35 , який відповідно до протоколу обшуку від 23.12.2016 року приймав участь у якості понятого під час обшуку, виявлення та вилучення грошових коштів у квартирі обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_35 суду показав, що ближче до нового 2016 року його відрядили в зону АТО у 95 Житомирську бригаду до м. Слов`янська де він проходив службу. В один з днів, дату він не пам`ятає, йому наказав його командир, щоб він був присутній у якості понятого в слідчих діях, під час яких слідчий буде шукати хабар. З ним також був у якості понятого його товариш по службі ОСОБА_36 .

Вони з працівниками поліції приїхали у квартиру, де останні проводили обшук. Він стояв у коридорі, проходив до дверей, але в кімнату не заходив.

У квартирі перебували чоловік, його дружина і дитина. У квартирі знайшли паспорт громадянина РФ. Дружина витягла гаманець і звідти достала 200 грн, які були помічені. Звідки вона витягала гаманець, чи при ньому це відбувалося, звідки зазначені 200 грн., чи бачив він слідчого під час слідчої дії, чи був відеозапис, що зробили з грошима, чи опитував його слідчий - не пам`ятає. У чоловіка (адвоката) запитали: «Чому так мало грошей, де решта?», на що він відповів, що витратив. Чи пояснював щось додатково - не пам`ятає.

Після цього з працівниками правоохоронних органів поїхали на місце роботи цього чоловіка, де проводили обшук. Вони також перебували у коридорі під час обшуку, а потім поставили свій підпис у протоколі обшуку. Чи повідомляв слідчий під час обшуку на робочому місці, що обшук проводиться у адвоката - не пам`ятає.

Додатково пояснив, що всі події, що висвітлені у протоколах за його участю відповідали дійсності і він їх підписував, але за браком часу деталей не пам`ятає.

Під час проведення обшуку застосовувалися технічні засоби фіксації: Panasonic SDR-550. Відеозапис обшуку знаходиться на носії компакт-диску білого кольору, залучений до матеріалів справи, що був до окремому аркуші, опечатаний печаткою Першого слідчого відділу прокуратури Донецької області (а.с. 19 том 2).

Вказаний диск був досліджений у судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 359 КПК України.

Заяв про підробку запису у порядку, встановленому ч. 4 ст. 359 КПК України, до суду не надходило.

Проаналізувавши вказані докази у взаємозв`язку з поясненнями свідка та рештою доказів суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що свідок частково пам`ятає події, що пояснює спливом тривалого часу (більш ніж три роки), підтвердив факт проведення слідчої дії, її фіксації, відсутності заінтересованості у розгляді справи, таким чином суд приходить до висновку, що зазначений протокол обшуку та додатки до нього (а.с. 16-19 том 2) суд приймає як допустимі докази.

З протоколу обшуку от 23.12.2016 року, що був проведений на підставі Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.12.2016 року (а.с. 234 том 1) вбачається що, місцем обшуку є робочий кабінет підозрюваного ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 , під час обшуку якого виявлено та вилучено блокнот коричневого кольору з записами та флеш-карту жовтого кольору (а.с. 24-26 том 2).

Аналізуючи зазначені протоколи обшуку 23.12.2016 року суд приходить до обґрунтованого переконання, що вказані слідчі дії були проведені у відповідності до ст. ст. 223 - 234 та 235-236 КПК України, на підставі Ухвал слідчого судді, що відповідає вимогам ст. 234 КПК України, порядок проведення цих слідчих дій відповідає ст. ст. 104 - 106 КПК України.

Ухвалою слідчого судді від 28 грудня 2016 року накладено арешт на майно тимчасово вилучене в результаті проведених обшуків 23.12.2016 року за адресами: АДРЕСА_5 у ОСОБА_2 : грошові кошти у розмірі 2 200 грн., 2 грошові купюри номіналом 200 грн. з серіями та номерами ПГ 0304988, ВВ 22228973, телефон Nokia c6 IMEI НОМЕР_2 .

Зобов`язано слідчого СУ Донецької області повернути ОСОБА_2 флеш-карту жовтого кольору, блокнот коричневий з чорновими записами, дозволивши слідчому у кримінальному провадженню № 42016051100000514 від 16.11.2016 року виготовити копії сторінок блокноту в тій частині, що має доказове значення в цьому кримінальному провадженні, а саме з прізвищами та номерами мобільних телефонів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 245-248 том 1).

Постановою від 23.12.2016 року визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 42016051100000514 від 16.11.2016 року: грошові кошти у розмірі 2 200 грн.; 2 грошові купюри номіналом 200 грн. з серіями та номерами ПГ 0304988, ВВ 22228973; телефон Nokia c6 IMEI НОМЕР_2 (а.с. 27-28 том 2).

На виконання вимог ст. 357 КПК України, за клопотанням сторони захисту, речові докази оглянуті судом та надані для ознайомлення учасникам кримінального провадження. Зауважень від учасників процесу не надійшло.

В судовому засіданні досліджені матеріали негласних (розшукових) дії, документи, що були підставою для їх проведення, дотримання порядку ст. 271 КПК України та приходить до наступного висновку.

З Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 19.12.2016 року прокуратури Донецької області вбачається, що для отримання доказів злочинної діяльності слідчого СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та адвоката ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повного документування факту вчинення ними злочину - провести контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із застосуванням грошових коштів, шляхом передачі заявницею ОСОБА_1 заздалегідь ідентифікованих грошових коштів (а.с.42-44 том 2).

Дорученням старшого слідчого 2-го слідчого відділу СК прокуратури Донецької області доручено провести НСРД: аудіо-, відеоконтролю особи; візуального спостереження за особою, у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; візуальне спостереження за річчю-предметом неправомірної вигоди заздалегідь ідентифікованими засобами - грошовими коштами в сумі 2000 доларів США які ОСОБА_1 повинна вручити ОСОБА_2 в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_3 у відношенні ОСОБА_2 відповідно до ухвали Апеляційного суду Донецької області у кримінальному провадженні №42016051100000514 від 16.11.2016 року (а.с.46-47 том 2).

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Бєдєлєва С.І. від 21.12.2016 року задоволено клопотання слідчого від 20.12.2016 року. Надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді: аудіо-, відеоконтролю особи; візуального спостереження за особою, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях; візуальне спостереження за річчю-предметом неправомірної вигоди заздалегідь ідентифікованими засобами - грошовими коштами в сумі 2000 доларів США які ОСОБА_1 повинна вручити ОСОБА_2 в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_3 у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Термін дії дозволу визначено на 30 (тридцять) діб (а.с.51 том 2).

На підставі вищезазначених процесуальних документів та наданих дозволів проведено негласна слідча дія та складений Протокол проведення НСРД від 30.12.2016 року, із результатами проведення слідчих дій 19.12.2016 року, яка тимчасово обмежує права людини, а саме «Аудіо, відео контроль особи», а також матеріали негласної слідчої дії (розшукової) дії щодо проведення спостереження за особою, що зберігаються на оптичному диску DVD-R № 338т від 26.12.2016 року (таємно) та флеш-карту № 372 т від 01.12.2016 року із результатами проведення даних слідчих дій 19.12.2016 року щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_2 у вигляді «Аудіо, відео-контролю» (ст. 260 КПК України) (а.с. 57-58 том 2).

Суд погоджується з доводами захисту стосовно визнання недопустимим доказом вищевказаного Протокол проведення НСРД від 30.12.2016 року із результатами проведення слідчих дій 19.12.2016 року (а.с. 57-58 том 2) у зв`язку з наступним.

За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Так, негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, спрямовані на збирання, перевірку чи дослідження фактичних даних у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у разі крайньої необхідності, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати іншим способом.

Негласні слідчі (розшукові) дії, які, за визначенням законодавця, є видами втручання в приватне спілкування, мають характер обмеження широкого права - недоторканості особистого життя, забезпечення якого належить до принципів кримінального процесу.

Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій визначено в ст. 246 КПК України.

Відповідно до ст. 271 КПК України, контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин та проводиться у тому числі у формі спеціального слідчого експерименту. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.87 КПК, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 3) порушення права особи на захист. У вирішенні питання про допустимість доказів важливе значення має саме істотність порушення прав і свобод.

Разом з тим, із змісту протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30 грудня 2016 року вбачається, що дану слідчу дію було проведено 19.12.2016 року на виконання Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Бєдєлєва С.І. № 7005т від 21.12.2016 року стосовно ОСОБА_2 , тобто дії виконані до попереднього дозволу суду з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до переконання, що протокол проведення НСРД від 30.12.2016 року, із результатами проведення слідчих дій 19.12.2016 року, яка тимчасово обмежує права людини, а саме «Аудіо, відео контроль особи», а також матеріали негласної слідчої дії (розшукової) дії щодо проведення спостереження за особою, що зберігаються на оптичному диску DVD-R № 338т від 26.12.2016 року (таємно) та флеш-карту № 372 т від 01.12.2016 року із результатами проведення даних слідчих дій 19.12.2016 року щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_2 у вигляді «Аудіо, відео-контролю» (ст. 260 КПК України) (а.с.57-58 том 2) відповідно до ст. 87 КПК України - є недопустимими доказами.

Вирішуючи питання стосовно визнання допустимими доказами наступні протоколи проведення НСРД:

?протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.12.2016 року проведеного на підставі хвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. 465т від 17.11.2016 року (а.с. 61 том 3) стосовно громадянки ОСОБА_1 , 16.12.2016 року - проведено негласну слідчу (розшукову) дію, яка тимчасово обмежує права людини, а саме «Аудіо-, відеоконтроль особи» (ст. 260 КПК України), а також матеріалів слідчої (розшукової) дії, що зберігаються на DVD диску № 388т від 26.12.2016 року та флеш-карті № 372т від 01.12.2016 року (а.с. 54-56 том 2;);

?протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.01.2017 року, складеної на виконання Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. № 465т від 17.11.2016 року (а.с. 61 том 3) стосовно ОСОБА_1 13.12.2016 року, проведено негласну слідчу (розшукову) дію, яка тимчасово обмежує права людини, а саме зняття інформації з транспортних мереж абонентського номеру НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 , що зберігається на оптичному диску № 3/29-310т від 03.01.2017 року (а.с. 59-64 том 2)

суд з наступних підстав.

Так, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься принцип законності, який поміж іншого визначає, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати Кримінальному процесуальному кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому кодексу (ст. ст. 7, 9 КПК України).

Відповідно до ст. 271 КПК України, контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин та проводиться у тому числі у формі спеціального слідчого експерименту. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 246 КПК України, виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Таке рішення відповідно до вимог ст. 251 КПК України, приймається у формі постанови.

Для оцінці доказів, отриманих в результаті НСРД необхідно дослідити процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД. Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД повинні бути взяті до уваги судом, який розглядає справу, оскільки без з`ясування їх змісту неможливо прийняти рішення про допустимість доказів, отриманих в результаті проведення НСРД.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року (у справі N 751/7557/15-к провадження N 13-37кс18), звернула увагу на те, що ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і тому вони повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки цих доказів.

Висновки про те, що суд повинен оцінити докази, отримані у результаті НРСД у комплексі із правовою підставою для проведення НСРД, в тому числі з відповідною ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, сумнівів не викликають.

Крім того, судом також підлягає перевірці правомочність прокурора на момент винесення Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину та Клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Так Протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.12.2016 року був складений на виконання доручення військового прокурора Донецького гарнізону полковника юстиції Вдовитченка В.О. від 17.11.2016 року № 252т у кримінальному провадженні № 42016051100000514 від 16.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України та на виконання Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. № 465т, стосовно громадянки України ОСОБА_38 . Негласна слідча дія, яка тимчасово обмежує права людини проведена 16.12.2016 року (а.с.54-56 том 2).

Протокол від 03.01.2017 року був складений на підставі Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. № 465т від 17.11.2016 року, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, яка тимчасово обмежує права людини, яким користується ОСОБА_1 (а.с.59-64 том 2)

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження старшим слідчим військової прокуратури Донецького гарнізону за погодженням з Військовим прокурором Донецького гарнізону полковником юстиції В. Вдовитченко складено Клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій про винесення Ухвали про дозвіл на проведення протягом 60 днів, з постановленням ухвали судом НСРД стосовно ОСОБА_1 (а.с.62-65 том 3) датовано 17.11.2016 року.

Розглянувши зазначене клопотання слідчим суддею Апеляційного суду Донецької області 17.11.2016 року винесена Ухвала № 465т, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_1 у вигляді: аудіо-, відеоконтролю особи; візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_5 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 терміном на 60 діб з моменту надання дозволу (а.с. 61 том 3).

Разом з тим, суд вважає, що у Військового прокурора Донецького гарнізону на момент звернення з клопотанням про дозвіл на проведення НСРД 17.11.2016 року до слідчого судді Апеляційного суду Донецької області вже були відсутні повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні.

Так, відповідно до Постанови Військового прокурора Донецького гарнізону полковника юстиції В. Вдовитченко від 16.11.2016 року підслідність кримінального провадження № 42016051100000514 від 16.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України визначена за прокуратурою Донецької області, відповідно до ст.36, 110, 216, 218 КПК України та ч. 1 розділу ХІ «Перехідних положень КПК України» (а.с. 187-188 том 1).

В даному випадку кримінальне провадження, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України з дотриманням вищезазначених норм КПК та правил підслідності передано було до прокуратури Донецької області.

Таким чином враховуючи, що слідчі та прокурори Військової прокуратури Донецького гарнізону після 16.11.2016 року діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень, суд на підставі ст. 87 КПК визнає недопустимість отриманих у результаті відповідних слідчих дій доказів, а саме протокол НСРД від 30.12.2016 року на виконання Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. № 465т від 17.11.2016 року стосовно громадянки ОСОБА_1 , що була проведена 16.12.2016 року (а.с.54-56 том 2) та протокол НСРД від 03.01.2017 року на виконання Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. № 465т від 17.11.2016 року стосовно громадянки ОСОБА_1 , що була проведена 13.12.2016 року (а.с.59-66 том 2) та неможливість покладення його в основу обвинувального вироку.

Однак, суд вважає необхідним зазначити, що визнання протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії від 30.12.2016 року, 03.01.2017 року та 19.12.2016 року недопустимим доказом на переконання суду, не впливає на доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій, оскільки інших досліджених доказів достатньо для визнання винуватим ОСОБА_2 в інкримінованих правопорушень.

Разом з тим, суд не погоджується з адвокатами обвинуваченого стосовно того, що стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не були відкриті докази, а саме Ухвала слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. від 17.11.2016 року (а.с. 61 том 3) та Клопотання старшого слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону від 17.11.2016 року (а.с.62-65 том 3) і безпосередньо це є підставою для визнання вищевказаних доказів неналежними.

Виходячи з правової позиції, висловленої Великою палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №751/7557/15-к, відповідно до змісту якої згідно ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

Так, під час судового розгляду прокурор, зазначив про те, що він вжив всіх необхідних та залежних від цього заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД з метою їх надання стороні захисту, для здійснення їх відкриття згідно зі ст. 290 КПК України, однак не зміг їх отримати з Апеляційного суду Донецької області з об`єктивних причин.

Додатково пояснив, що на виконання Указу Президента України від 29.12.2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано режимно-секретний відділ апеляційного суду Донецької області та утворено режимно-секретний відділ Донецького апеляційного суду. На час звернення із клопотання про розсекречення матеріалів за даним кримінальним провадженням, процес ліквідації завершено не було, тому створення експертної комісії з питань таємниць не мало можливості, у зв`язку з чим розгляд клопотань про перегляд грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації не здійснювався.

Отже, в даному випадку суд, з урахуванням вищевикладеного висновку Верховного Суду про застосування вказаної норми права, не погоджується з доводами захисту стосовно визнання документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД та самих протоколів НСРД недопустимими доказами з мотивів не відкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення, оскільки доводи сторони обвинувачення щодо вжиття необхідних та своєчасних заходів, спрямованих на отримання розсекречення процесуальних документів заслуговують на увагу. Крім того, після отримання прокуратурою Донецької області і безпосередньо процесуальним прокурором за даним провадженням Ухвала слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. від 17.11.2016 року та Клопотання старшого слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону від 17.11.2016 року, він надав доступ до даних доказів, про що свідчать підписи сторони захисту (а.с.58-50 том 3).

Разом з тим, встановлення судом недопустимості доказів або порушень вимог процесуального закону під час збирання доказів не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 11 квітня 2019 року (справа № 642/5974/13-к; провадження № 51-7304км18)

Так, Відповідно до протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.12.2016 року складених на виконання Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області Агєєва О.В. 465т від 17.11.2016 року (а.с. 61 том 3) стосовно громадянки ОСОБА_1 , 16.12.2016 року - проведено негласну слідчу (розшукову) дію, яка тимчасово обмежує права людини, а саме «Аудіо-, відеоконтроль особи» (ст. 260 КПК України) (а.с. 54-56 том 2;);

З тексту вказаного протоколу (а.с 54-56 том 2) вбачаються телефонні перемовини, що відбулися 16.12.2016 року між потерпілою та обвинуваченим, зафіксовано вчинення кримінального правопорушення, а саме підбурювання ОСОБА_2 . ОСОБА_1 до замаху на надання неправомірної вигоди слідчому:

« ОСОБА_13 : это суд…, это как бы… мы ведем речь чтобы до суда не было меры пресечения, вот деньги для чего.

ОСОБА_1 : мы даем этим 300 долларов…» (а.с. 55 том 2).

Таким чином, факти, викладені та зафіксовані у зазначеному протоколі підтверджують пояснення потерпілої та спростовують доводи обвинуваченого стосовно мети та мотивів отримання грошових коштів і, відповідно, вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Розглядаючи доводи захисту стосовно визнання недопустимими докази по справі у зв`язку з порушенням ст. 290 КПК України, в частині не відкриття стороні захисту, а саме захиснику Поляцько О. матеріалів досудового розслідування, суд виходить з наступного.

Згідно договору про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 23.12.2016 року, укладеного між адвокатом Бутко О.О. та ОСОБА_39 в інтересах її чоловіка ОСОБА_2 , адвокат Бутко О.О. бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42016051100000514, внесеного до ЄРДР за ст. 368 ч. 3 КК України від 16.11.2016 року. Саме зазначені документи і були залучені слідчим Оголем до справи та перераховані в опису документів (а.п.149 том 1).

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 24.12.2016 року, що був укладений між адвокатом Поляцько О.Ю. та Чередниченко Р.В., адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу ОСОБА_2 усіма законними методами та способами, представляти інтереси з усіма правами представника, які передбачені ЦК України, КАСУ, КУпАП а також у кримінальних справах (а.с. 154 том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК, захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути у призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу). Частина друга коментованої статті встановлює наслідки неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії. Ці наслідки розрізняються залежно від обставин неприбуття захисника та від позиції підзахисного стосовно можливості проведення такої слідчої дії без участі захисника.

Частиною першою ст. 290 КПК України передбачено, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ч. 9 ст. 290 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим Оголем було надано доступ до матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 190 КК України у 4 томах підозрюваному, його захиснику, що підтверджується протоколом від 25.09.2017 року.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_2 та його захисником Бутко О.О. будь-яких заяв та клопотань подано слідчому не було. ОСОБА_2 не заперечував проти виконання вимог ст. 290 КПК України лише з захисником Бутко О.О., на присутності іншого захисника не наполягав, що вбачається з протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 25.09.2017 року, та в судовому засіданні підтвердив сам обвинувачений ОСОБА_2 .

Крім того, захисник Поляцько О.Ю. приймає участь при розгляді кримінального провадження в суді з моменту підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду (Ухвала суду від 10.10.2017 року (а.с. 66 том 1)) та мала можливість у будь-який час ознайомитися з матеріалами провадження без будь-яких обмежень, однак клопотань про це не заявляла.

Частиною 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

(b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

(c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

В судовому засіданні та з матеріалів провадження встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 з моменту укладання угоди комунікував зі своїми адвокатами, підозрюваний не був обмежений у доступі до спілкування з ними; захисники Поляцько О.Ю. та Бутко О.О. приймали участь як у слідчих діях за участю ОСОБА_13 так і під час апеляційного оскарження слідчих дій та ухвал слідчих суддів, надаючи при цьому свої повноваження, тобто захист не носив формальний характер, захисники не усувалися від участі у справі та непоправного порушення права на захист підозрюваного ОСОБА_13 не існувало.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення права на захист та ст. 6 Конвенції під час досудового розслідування - відсутнє і відповідно підстав для визнання доказів недопустимими також немає.

Суд, критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_41 та не погоджується стосовно того, що гроші, які ОСОБА_2 були отримані від ОСОБА_6 є гонораром за надання правової допомоги за кримінальним провадженням її сина ОСОБА_10 , оскільки їх покази спростовуються поясненнями ОСОБА_6 та дослідженими в судовому засіданні та описаними доказами.

Суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_21 , оскільки вони є сумнівними та викликають недовіру: він вибірково запам`ятав клієнта обвинуваченого ( ОСОБА_6 ) та розмір гонорару по даній справі, при цьому на питання суду стосовно відвідувачів та решту розміру гонорару в інші дати та по іншим справам, пояснити не зміг, що свідчить про непослідовність його пояснень та викликає у суду обґрунтовану підозру у необ`єктивності його показів.

Вирішуючи питання відносно доводів захисту обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно того, що обшуки, що були проведені слідчим є недопустимими доказами, оскільки проведенні з порушенням ст. 22, 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд виходить з наступного.

Так, слідчий Оголь, що був допитаний в якості свідка в судовому засіданні показав суду, що дійсно обшуки проводилися без повідомлення Ради адвокатів регіону. Однак суд погоджується з доводами обвинувачення стосовно того, що повідомлення Ради адвокатів могло вплинути на досудове розслідування шляхом розголошення відомостей стороннім особам, що прямо заборонено ст. 222 КПК України. Крім того, в день проведення обшуку, слідчим було надіслано листа до Ради адвокатів регіону. Разом з тим, суд зауважує, що відсутність представника Ради адвокатів, згідно з діючим законодавством не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії, і відповідно не є підставою для визнання доказу недопустимим.

Крім того, зазначене питання було предметом розгляду під час клопотання прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області про арешт майна.

В Ухвалі слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.12.2016 року, що залишена без змін Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справа апеляційного суду Донецької області від 13.01.2017 року (а.с. 1-2 том 2) було зазначено, що Рада адвокатів Донецької області була повідомлена 22.12.2016 року про забезпечення присутності представника Ради у слідчих і процесуальних діях, які будуть проводитися на території Донецької області відносно адвоката, тому вимоги закону в цій частині слідчим дотримані (а.с. 247 том 1).

Таким чином суд приходить до висновку, що твердження сторони захисту про визнання недопустимими доказів у зв`язку з порушенням ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є надуманим.

Твердження сторони захисту про те, що у даній ситуації відбулась провокація злочину, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини у п.п. 33-50 свого рішення по справі «Баннікова проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, як і у інших своїх рішеннях, неодноразово зазначав, що для того, щоб відмежувати провокацію від допустимої поведінки, існують два критерії: матеріальний і процесуальний.

В рамках перевірки матеріального критерію провокації необхідно встановити, чи міг бути відповідний злочин скоєний без втручання влади, тобто чи мали місце об`єктивні підозри в тому, що особа задіяна в злочинну діяльність або схильна до скоєння злочину. Процесуальний критерій вказує на те, що ст. 6 Конвенції буде дотримана тільки у разі якщо заявник зміг ефективно підняти питання про підбурювання під час розгляду його справи, як за допомогою заперечень, так і в інший спосіб. Обов`язок довести відсутність підбурювання покладається на сторону обвинувачення, за умови, що заяви захисту не є повністю неправдоподібними. У разі встановлення, що підбурювання мало місце, судові органи повинні зробити висновки відповідно до Конвенції.

Отже, суд звертає увагу на важливий аспект, який полягає у тому, що на обвинуваченого покладається здійснення початкових спроб захиститися від провокації. Це можуть бути свідчення, що вказують на наявність ознак провокації і які звучать досить переконливо. Лише потім тягар доведення відсутності провокації покладається на сторону обвинувачення ( п.70 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Раманаускас проти Литви»).

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що обвинувачений не надав досить переконливих свідчень, які б вказували на ознаки провокації. У судових дебатах та останньому слові він лише звертався до суду з проханням ухвалити виправдувальний вирок.

Пояснення свідків адвокатів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 суд не розцінює як такі, що дискредитують потерпілу та свідчать про провокацію злочину, оскільки у поясненнях відсутні докази схиляння потерпілої адвоката до скоєння злочину, в правоохоронні органи за наслідками ніби то пропозицій потерпілої вони не зверталися.

Таким чином, з боку обвинуваченого, суду не було наведено відповідних обґрунтувань для того, щоб припустити, що мала місце провокація вчинення злочину.

Твердження захисника про те, що мала місце провокація, суд не приймає, оскільки сторона захисту не навела жодного серйозного аргументу, який би вказував про те, що працівники правоохоронних органів, не обмежувалися пасивним розслідуванням виключно з метою встановлення злочину, а впливали на обвинуваченого, схиляючи його до вчинення злочину.

З приводу наведених стороною захисту доводів стосовно визнання неналежними решти доказів та порушення норм КПК під час досудового розслідування, суд вже зазначав у даному вироку і ще раз вказує на те, що істотні порушення процесуального закону можуть торкатися прав і законних інтересів як підозрюваного, обвинуваченого та їхніх захисників, законних представників, так і потерпілих, цивільного позивача, цивільного відповідача і їхніх представників, якщо це перешкодило суду повно і всебічно розглянути провадження і вплинуло на постановлення законного й обґрунтованого вироку (ухвали).

Порушення кримінального процесуального закону, які не вплинули і не могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення, вважаються неістотними.

Окремі порушення КПК України, на думку суду, є незначними та такими, які не тягнуть за собою визнання цих доказів недопустимими.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об`єм цього обов`язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінально процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, про винуватість останнього у скоєнні даних кримінальних правопорушень, свідчать докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнав належними та допустимими, є логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі. Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

Судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 та свідків: ОСОБА_42 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_43 , ОСОБА_32 , ОСОБА_31 , ОСОБА_44 , так само не надано суду доказів, що їх спростовують. Репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана, мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого захистом не доведено.

В судовому засіданні обвинувачений, його захисники скористалися правом допитати цих осіб, що відповідає вимогам п.1, підп. «d»п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із забезпеченням їм можливості надати аргументи на спростування їх показань, однак жодних об`єктивних даних для того, щоб ставити їх під сумнів, суд не встановив.

Показання потерпілої та свідків: ОСОБА_42 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_43 , ОСОБА_32 , ОСОБА_31 , ОСОБА_44 повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, які суд визнав належними та допустимими, якими є протоколи слідчих дій, речові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку показання потерпілої, вищезазначених свідків, речові докази, оглянуті в судовому засіданні як докази винуватості обвинуваченого.

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_2 обвинувачення обґрунтовано отримало юридичну оцінку за ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Така кваліфікація узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (справа № 5-3кс15) та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів від 07 лютого 2017 року у справі № 296/8511/13-к від 07.02.2017 року, відповідно до яких в тому разі, якщо завдяки обману винуватий викликає бажання в особи вчинити кримінально-протиправне діяння, вчинення якого вона вважає для себе в цій ситуації вигідним, то його дії необхідно розглядати в аспекті положень інституту співучасті. Обманюючи іншу особу, винуватий схиляє її до вчинення згаданого діяння і в такий спосіб виконує роль підбурювача до злочину. Те, що сам винуватий достеменно знає (не може не знати), що злочин не буде закінчено, оскільки, обманюючи особу, він завчасно робить неможливим доведення злочину до кінця, значення не має. Замах на злочин - це теж самостійний вид незакінченого злочину, і підбурювання до вчинення такого замаху, коли для самого підбурювача відомо, що злочин не буде доведено до кінця, жодним чином не виключає ні факту підбурювання, ні кримінальної відповідальності за такі дії. Отже, якщо винний отримує від іншої особи гроші нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить розцінювати як шахрайство і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК. Однак якщо при цьому винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу хабара, тобто ще за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і відповідною частиною ст. 369 КК.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що події кримінального правопорушень мали місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 вірно кваліфіковано:

?за ч.1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману;

?за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища.

При призначенні покарання ОСОБА_2 відповідно до положень статті 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини справи, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які віднесено законодавцем до кримінального проступку та тяжкого злочину, сукупність усіх обставин, що їх характеризують, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні; дані, які характеризують особу обвинуваченого: який раніше не судимий (а.с. 36 том 2), до кримінальної відповідальності притягується вперше, на диспансерному обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебуває (а.с. 37 том 2), має місці соціальні зв`язки, постійне місце проживання, роботи, за якими характеризується позитивно (а.с. 40-41 том 2).

Суд враховує досудову доповідь про обвинуваченого у кримінальному провадженні, з висновку якого вбачається середня ймовірність вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у зв`язку з чим Слов`янський МРВ Філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не ставить викової небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб) (а.с.170-173 том 2).

Обставин, які обтяжує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.

Обставин, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України - не встановлено.

З урахуванням тяжкості скоєного ОСОБА_2 кримінального правопорушення, вищевикладених відомостей про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, думки потерпілої, суд приходить до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі і з конфіскацією в дохід держави всього майна, що є його особистою власністю, в межах санкції інкримінованих статей Особливої частини Кримінального Кодексу.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових правопорушень, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 , обчислювати з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід, відповідно до видив, передбачених ст. 131 КПК України - не обирався.

Вирішуючи питання стосовно звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України, суд виходить з наступного.

Статтею 49 КК України передбачаються підстави та строки звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: …

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження з моменту вчинення правопорушення обвинуваченим минуло більш ніж три роки. Перебіг давності не зупинявся, не переривався.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. В цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК може звільнити від нього засудженого.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях особи складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч. 5 ст. 74 вказаного Кодексу

З`ясувавши позицію ОСОБА_2 , який заперечував свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, наполягав на ухваленні виправдувального вироку, суд визнає обвинуваченого винним у скоєні кримінальних правопорушень і звільніє його від покарання у зв`язку з закінченням строків давності, керуючись ст. 49 та ст. 74 ч. 5 КК України за ч. 1 ст. 190 КК України.

Вирішуючи питання речових доказів, спеціальної конфіскації та заходів забезпечення кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Так, згідно ст. 96-1 КК України,спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого … частиною першою статті 190 … цього Кодексу.

2. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:1) обвинувального вироку суду; 2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно ч. 9 ст.100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

З матеріалів провадження вбачається, що кримінальне правопорушення було вчинено за допомогою мобільного телефону, яким обвинувачений спілкувався з потерпілою: Nokia c6 номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , пароль « НОМЕР_6 ». Даний телефон визнаний речовим доказом, тому згідно ст. 96-1 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення підлягає спеціальної конфіскації у дохід держави.

Грошові кошти у сумі 200 грн., що були видані потерпілій ОСОБА_6 , відповідно до видаткового касового ордеру № 68555 від 29.11.2016 року для використання у кримінальному провадженню № 42016051100000514 від 16.11.2016 року - після набрання вироком законної сили підлягають зверненню на користь держави.

Грошові кошти у розмірі 2 200 грн., що були вилучені під час обшуку в квартирі обвинуваченого ОСОБА_2 та є власністю обвинуваченого, у зв`язку із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна - після набрання вироком законної сили - підлягають конфіскації у власність держави.

Арешт, накладений Ухвалою слідчого судді від 28 грудня 2016 року на грошові кошти у розмірі 2 200 грн.; 2 грошові купюри номіналом 200 грн. з серіями та номерами ПГ 0304988, ВВ 22228973; мобільний телефон Nokia c6 IMEI НОМЕР_2 - підлягає скасуванню.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369-370, 374 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 , визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 190 КК України - 1 рік обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_2 на підставі 49, ч. 5 ст. 74 КК України від відбуття покарання в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Призначити покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією у дохід держави всього майна, що є його особистою власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід, відповідно до видив, передбачених ст. 131 КПК України - не обирався.

Речові докази: грошові кошти у розмірі 2 200 грн.; 2 грошові купюри номіналом 200 грн. з серіями та номерами ПГ 0304988, ВВ 22228973 - після набрання вироком законної сили - конфіскувати у власність держави.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави засоби та знаряддя вчинення злочину - мобільний телефон Nokia c6 IMEI НОМЕР_2 (а.с. 27-28 том 2).

Арешт, накладений Ухвалою слідчого судді від 28 грудня 2016 року на грошові кошти у розмірі 2 200 грн.; 2 грошові купюри номіналом 200 грн. з серіями та номерами ПГ 0304988, ВВ 22228973; мобільний телефон Nokia c6 IMEI НОМЕР_2 - скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко