Рішення № 91881016, 29.09.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/3770/20

Провадження №2/235/1442/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності «Шахтобудівельна компанія» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (далі – відповідач) на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 106 470 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, звільнений за станом здоров`я, а 18.02.2020 за результатами огляду обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії м. Краматорськ, в зв`язку з професійним захворюванням, під час первинного огляду, йому була встановлена III група інвалідності безстроково, за результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, під час огляду, позивачу, як інваліду III групи було визначено ступінь втрати працездатності, за сукупністю - 65 %.

Позивач вказав, що підставою для встановлення професійної етіології хронічних бронхіту, двобічної сенсоневральної приглухуватості та радикулопатії послужили клініко-діагностичні дані; професійний маршрут в умовах впливу значно підвищених концентрацій пилу; виробничого шуму; фізичні перевантаження, робочої пози, що перевищувала норму.

Позивач стверджує, що період виникнення професійного захворювання припадає на періоди перебування в трудових відносинах з відповідачем, а також наголошує, що наслідки отриманого професійного захворювання мають незворотні процеси та не можуть бути усунені шляхом лікування, що викликає психологічний дискомфорт.

Позивач також зазначив, що розмір заподіяної моральної шкоди визначити важко, але він має компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести позивачу, витрати пов`язані з відновленням психологічного стану, стану здоров`я, який був до виникнення ситуації; позивач врахував наслідки та незворотність до фізіологічного відновлення, встановлену втрату професійної працездатності і існуючу судову практику щодо присудження розміру компенсації моральної шкоди в подібних справах.

Визначаючи заявлений розмір моральної шкоди, позивач послався на норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та встановлені розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2020 році: на одну особу, яка втратила працездатність (станом на 01.01.2020), становить 1638 гривень та провів розрахунок оцінки втрати професійної працездатності за формулою 1638,00 грн. х 65 % = 106 470 гривень.

Відповідач проти задоволення позову в заявленому розмірі заперечував, про що подав відзив на позов (а.с.62-63). Мотиви незгоди зводяться до того, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах лише три роки з 01.07.2016 по 11.07.2019, а тому позовні вимоги визнає частково, а саме в розмірі 8517,60 грн. Відповідач зауважив, що відповідно до пунктів 17 і 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.01.2020 встановлено: професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії; у зв`язку з тривалим виробничим стажем позивача в шкідливих умовах праці на різних підприємствах вугільної промисловості, встановити осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламент і нормативи, що стали причиною профзахворювання, неможливо. Відповідач наголошує, що у відповідача позивач працював зовсім нетривалий час – три роки, з яких фактично позивач перебував під впливом шкідливих умов 551 зміну, що, на думку відповідача, складає 0,08% провини відповідача пропорційно стажу в шкідливих умовах (7028 днів).

Також відповідач зауважив, що позивача було звільнено з виплатою вихідної допомоги у розмірі 29767,98 грн.

Крім того відповідач стверджує, що захворювання позивача розвинулося та отримало професійний характер ще до моменту його працевлаштування до ТОВ «Шахтобудівельна компанія», а звертаючи увагу на короткий строк роботи на підприємстві відповідача отримати професійну хворобу саме на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» неможливо. За час роботи позивача у відповідача не зафіксовано випадків порушення технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки, гігієни праці з боку адміністрації підприємства, відсутності або несправності підйомних і тягових пристроїв, що могло б сприяти виникненню або розвиненню профзахворювання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, враховуючи доводи, викладені в позові та у відповіді на відзив (а.с.87-88).

Позивач правом участі в судовому засіданні не скористався, надав заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позову (а.с.95).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову в поновному обсязі заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов (а.с.62-63), запереченнях на відповідь на відзив (а.с.90) та додаткових поясненнях по справі (а.с.119-122), наголошуючи, що вказаний позивачем випадок професійного захворювання взято до обліку відповідачем виключно на підставі п. 101 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №337 від 17.04.2019, як останнім підприємством вугільної промисловості, з яким позивач перебував у трудових відносинах. Відповідач стверджує, що протиправних дій у відношенні позивача, які б знаходилися у причинному зв`язку із профзахворюванням, відповідач не вчиняв.

Ухвалою суду від 19.08.2020 за клопотанням відповідача витребувано з Комунального некомерційного підприємства «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради інформацію щодо захворювань позивача за діагнозами: радикуліт, бронхіт, приглухуватість відповідно із зазначенням періоду хвороб (а.с.98).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Сторонами визнано, копією трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я позивача підтверджено, що останній перебував з відповідачем у трудових відносинах з 01.07.2016 по 11.07.2019 на посаді прохідника 5 розряду, з повним робочим днем на підземних роботах; 10.07.2019 Наказом № 1007-к від 10.07.2019 позивача звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров`я (а.с.11-18).

Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання від 10.12.2019, складеного відносно позивача (місце останньої роботи: ТОВ «Шахтобудівельна компанія»), у останнього встановлені такі професійні захворювання:

- хронічний бронхіт II ст., ф. затихаючого загострення: прикореневий, нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І - II (першого - другого) ст.;

- хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією В. Є. Остапкович і Н. І. Пономарьової;

- хронічна попереково - крижова радикулопатія Б5, Б1 праворуч у стадії неповної ремісії з помірними статико - динамічними порушеннями, м`язево – тонічним і больовим синдромами;

обґрунтування діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння): підставою для встановлення професійної етіології хронічних бронхіту, двобічної сенсоневральної приглухуватості га радикулопатії послужили: клініко - діагностичні дані; проф. маршрут - більше 30 року підземного стажу в умовах впливу значно підвищених концентрацій пилу (243.7 - 600 мг/мЗ при ГДК - 2 мг м3 протягом 95% зміни); виробничого шуму, що перевищував ГДР (85 - 93 дБА при ГДР - 80 дБА) фізичних перенавантажень; робочої пози, що перевищувала норму, за даними інф. довідки про умови праці від 22.11.2019; динаміка та перебіг захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах;

протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних і подразнюючих речовин, дискомфортного мікроклімату, шуму, фізичних перенавантажень (а.с.28).

Як вбачається з копій медичних висновків спеціалістів, МРТ та звернень до спеціалістів і виписки із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого за період з 2017 по 2019 рік включно позивач неодноразово звертався до лікувальної установи за медичною допомогою через негативні ознаки професійних захворювань.

За п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (за формою П-4) від 09.01.2020, затвердженого 10.01.2020, хронічне професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії; за п. 15 вказаного Акту раніше хронічних професійних захворювань виявлено не було; загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 30 років 06 місяців 05 днів;

за п.18 Акту причиною виникнення захворювання є: - пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксину від 10% до 70%- фактична величина 243,7мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3; - тривалість дії упродовж зміни - 95% зміни; - важкість праці; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 148,9 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 97,5 Вт при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг; - робоча поза в нахиленому положенні до 30°-29% часу зміни при нормативному значенні 25% зміни. Нахили корпусу 175 разів за зміну, при нормативному значенні 100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 93дБА, при нормативному значенні 80дБА;

за п.20 Акту у зв`язку з тривалим виробничим стажем ОСОБА_2 в шкідливих умовах праці на різних підприємствах вугільної промисловості, встановити осіб, які порушили законодавство про охорону прані, гігієнічні регламенти і нормативи, що стали причиною профзахворювання, неможливо (а.с.21-24).

18.02.2020 за результатами огляду обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії м. Краматорськ, в зв`язку з професійним захворюванням, під час первинного огляду позивачу встановлена III група інвалідності безстроково, що підтверджується Довідкою серії 12 ААБ № 416799 (а.с.19).

18.02.2020 за результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, під час огляду, позивачу, інваліду III групи, визначено ступінь втрати працездатності, за сукупністю - 65 %, що підтверджується Довідкою серії 12 ААА № 088061 (а.с.20).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 в КНП «ЦМЛ», надісланої лікарнею на виконання ухвали суду, позивач проходив стаціонарне обстеження та лікування з 25.11.2019 по 18.12.2019 в клініці професійних захворювань ДУ «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України»; поступив вперше за направленням профпатола КНП «ЦМЛ» Мирнограда (а.с.115-118).

Вирішуючи заявлений спір, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Приписами статей 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У ст.173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Одночасно відповідно до ч.1 та ч.3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством. Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 13 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 2 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені норми права з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України та Конституційного Суду України, суд доходить висновку, що факт отримання позивачем професійних захворювань, які призвели до втрати його професійної працездатності на 65% та встановлення 3 групи інвалідності безстроково, необхідність медикаментозного та санаторно-курортного лікування таких захворювань, апріорі свідчить про втрату нормального життєвого укладу, притаманного віку позивача, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, зменшення його суспільної активності, а отже, вказує на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди.

Наведені доводи відповідача не спростовують факт того, що професійні захворювання отримані позивачем та розвинені внаслідок роботи в шкідливих умовах, в тому числі на підприємстві відповідача.

Крім того, наведені відповідачем аргументи не спростовують наявність у відповідача обов`язку дотримуватись вимог ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання приписів законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність у вставленому законом порядку за їх невиконання.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності, встановлення третьої групи інвалідності безстроково, стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача. інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача,

та одночасно зважає на те, що позивач отримав професійне захворювання, працюючи тривалий час (30 років 06 місяців) в умовах впливу шкідливих факторів, в тому числі на інших підприємствах вугільної промисловості, а стаж роботи на підприємстві відповідача складає 3 роки,

а тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що в рахунок відшкодування моральної шкоди позивача з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 32 000 грн, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 319,41 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог (30% від 1064,70 грн. (сума судового збору за заявлені вимоги майнового характеру).

Керуючись статтями ст.141, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання – АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальності «Шахтобудівельна компанія» (ЄДРПОУ 40162326, місцезнаходження – Донецька область, м.Покровськ, вул.Залізнична, 82) про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 319,41 гривень (триста дев`ятнадцять гривень 41 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 30.09.2020.

Суддя