Рішення № 91880127, 30.09.2020, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1552/20

Провадження № 2-а/545/84/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Потетій А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Федоренка Олександра Васильовича, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, обґрунтовуючи вимоги тим, що вказана постанова є незаконною, оскільки вона винесена із порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи, що грубо порушує його права.

Вказує, що 11 червня 2020 року у м. Києві, по вул. Івана Кавалерідзе позивач під час керування транспортним засобом АUDI А4, д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений працівниками поліції. Причиною зупинки працівники поліції вказали наявність підстав вважати, що позивач причетний до дорожньо-транспортної пригоди.

Після того як працівники поліції встановили, що позивач та/або його транспортний засіб AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 не причетний до дорожньо-транспортної пригоди, поліцейськими було висловлено вимогу позивачу пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. У відповідь на висловлену поліцейськими вимогу позивач вказав, що не відмовляється пред`являти запитувані документи, aлe якщо це буде законна вимога. При цьому, позивач зауважив поліцейським, що висловлена ними вимога не може вважатися законною, оскільки вже до моменту пред`явлення такої вимоги ними було встановлено непричетність позивача та/або нею транспортного засобу до ДТП.

Також, позивач повідомив поліцейським, що встановлена ними обставина його непричетності до дорожньо-транспортної пригоди взагалі свідчать про відсутність у них, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліції» підстав для зупинки транспортного засобу позивача, тобто така зупинка не може вважатися законною.

Після цього, інспектором Управління патрульної поліції ДПП Федоренко Олександром Васильовичем було винесено постанову серії ЕАМ № 2667789 від 11.06.2020 року, якою до позивача було застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (непред'явлення посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб; у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

При цьому, з урахуванням викладеного в оскаржуваній постанові опису об`єктивної сторони нібито вчиненого позивачем правопорушення (відсутність при собі посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб), відповідач мав кваліфікувати такі дії позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а не за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що встановлює більш суворе покаранню.

За таких обставин у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Окремо звертає увагу суду на невідповідність змісту оскаржуваної постанови вимогам ст. 283 КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах пре деякі злочини проти безпеки дорожчого рух) та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У той же час відповідачем до оскаржуваної постанови не було додано будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Так, зокрема, у п. 9 постанови серії ЕАМ № 2667789 від 11.06.2020 року відсутні будь-які відомості про докази, що додаються до оскаржуваної постанови на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 126 КУпАП, що свідчить про безпідставність висновків відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Також вказує, що відповідачем порушена процедура розгляду справи, відповідач не сповістив позивача про те, що відносно нього буде розглядатися справа про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, здійснив розгляд справи за відсутності позивача, не роз`яснив позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2667789 від 11.06 2020 року, якою до позивача було застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (непред`явления посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про місце, дату і час судового засідання повідомлявся належним чином, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися про місце, дату і час судового засідання повідомлялися належним чином. У відзиві на позов представник відповідача-Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції прохав відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, ст. 21 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що «На території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху.

При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 ст. 21 Закону, на їх вимогу.

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом».

Відповідно до постанови ВСУ від 14.02.2018, у справі № 536/583/17 вказано, що процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).

За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення (на місці зупинки транспортного засобу) правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський на місці вчинення адміністративного правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно частини 8 Розділу 3 Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач у позовній заяві підтвердив, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього була розглянута інспектором у його присутності на місці зупинки транспортного засобу.

В рамках ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, автоматичну фото і відеотехніку. а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки. що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб. 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Доказами на підтвердження вини позивача в скоєнні ним правопорушення передбаченого ст. 126 КУпАП є відеозапис, здійснений за допомогою нагрудної відеокамери інспектора АА 00619, яка зазначена у постанові.

Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що сторони висловили свою позицію, представник відповідача - Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції подав відзив на позов, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

На підставі викладеного суд вирішив провести розгляд справи у письмовому провадженні відповідно до вимог ст. 205 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, згідно даних постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2667789 від 11.06.2020 року, ОСОБА_1 11.06.2020 року о 06 год. 46 хв. в м. Києві, по вул. Івана Кавалерідзе, 11 керував транспортним засобом АUDI А4 д.н.з. НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, камера аа00619, чим порушив п. 2.1.б ПДР - керування ТЗ особою, без реєстраційних документів на ТЗ.

Згідно зазначеної постанови серії ЕАМ № 2667789 від 11.06.2020 року, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

За вчинення даного адміністративного правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевіркипосвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, частина 2 ст. 126 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Стаття 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху» (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 2.1. «б» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Згідно п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За наведеного, судом встановлено, що порушення п. 2.1. «б» ПДР, який визначає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб не охоплюється диспозицією частини 2 ст. 126 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не надано суду жодного доказу того, що ОСОБА_1 станом на 11.06.2020 року був позбавлений чи не мав права керування транспортним засобом.

Відповідальність же за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") встановлює частини 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 8 Закону України «Про національну поліцію» вказує, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 18 цього ж Закону поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини, та інше.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, у відповідності до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У статті 252 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами 1 та 2 ст.258, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Частина 3 ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Частина 3 ст. 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, тощо.

Відповідно до ст. 276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1395 та Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853: «Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка».

При винесенні оскаржуваної постанови цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла постанову, вимоги закону не враховані.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП, без встановлення фактичних обставин справи, наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП в діях ОСОБА_1 та без врахування його пояснень.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку відповідач не надав жодного доказу правомірності вчинених ним дій щодо встановлення винуватості позивача в інкримінованому правопорушенні передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладенні відповідного стягнення.

З огляду на викладене суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, а оскаржувана постанова до скасування як незаконна із закриттям провадження у справі у відповідності до вимог ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 77, 241-246 КАС України, ст. ст. 122 ч. 1, 126, 247, 259-263, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Конституцією України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2667789 від 11.06.2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Закрити провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд 3; код за ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при проголошенні у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : А.Г. Потетій