Рішення № 91879500, 22.09.2020, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/511/20

провадження 2/527/323/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 вересня 2020 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря - Бутко В.В.,

представника відповідача Градизької селищної ради Глобинського району - Карпова Є.І., представника відповідача Градизького селищного будинку ветеранів - завідуючої Зеленір О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в м. Глобине в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Градизької селищної ради Глобинського району Полтавської області, Градизького селищного Будинку ветеранів, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2020 року позивач звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 15 листопада 1996 року, відповідно до наказу про прийняття на роботу та призначення на посаду №2, вона працювала кухарем Градизького селищного Будинку ветеранів. За весь час роботи, протягом більше як 23 років, будь-яких зауважень до виконання своїх обов`язків вона не мала. Натомість наказом № 35 від 15.11.2016 року «за багаторічну сумлінну працю» їй оголошено подяку, що підтверджується відповідним записом на сторінці 22-23 у трудовій книжці. Крім згаданої подяки їй неодноразово вручались премії, похвальні грамоти та усні подяки. Незважаючи на багаторічну сумлінну працю, з незрозумілих їй причин, 27 лютого 2020 року, по прибуттю на робоче місце, завідувач Будинку ветеранів віддала їй трудову книжку та повідомила, що вона звільнена на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. При цьому, в трудовій книжці містився лише рукописний запис завідуючої про її звільнення, без печатки роботодавця, копію наказу їй видано не було, розрахунок не проведено. Лише 29 лютого 2020 року їй було видано ксерокопію наказу від 27 лютого 2020 року, згідно якого її звільнено з посади кухаря Градизького селищного Будинку ветеранів на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. За весь час роботи жодного невиконання без поважних причин обов`язків кухаря Градизького селищного Будинку ветеранів чи порушень правил внутрішнього розпорядку вона не допускала, жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, доган чи інших дисциплінарних покарань їй не виносили, заходи громадського стягнення не застосовували. У будь-якому разі про такі випадки їй не відомо, оскільки за весь час роботи на вказаній посаді, жодного разу у неї не відбиралось будь-яке пояснення з приводу порушення трудової дисципліни чи трудових обов`язків, із жодним наказом про притягнення до відповідальності її не ознайомлювали. Тобто з наведеного необхідно зробити висновок, що не існує жодного законного, дійсного та чинного наказу чи будь-якого іншого рішення про застосування щодо неї як працівника заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

Посилаючись на викладене, та на відсутність законних підстав звільнення, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України, позивач просила суд, поновити її на посаді кухаря Градизького селищного Будинку ветеранів Градизької селищної ради Глобинського району Полтавської області, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

14 липня 2020 року Градизькою селищною радою Глобинського району Полтавської області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Градизький селищний будинок ветеранів засновано згідно Рішення №86 виконкому Градизької селищної ради від 26 вересня 1996 року. Згідно Положення про Градизький селищний будинок ветеранів, він не є відокремленою юридичною особою, створюється і ліквідується Градизькою селищною радою та утримується на її балансі. Завідуючою Градизького селищного будинку ветеранів є ОСОБА_2 , що виконує свої обов`язки на підставі Розпорядження Градизького селищного голови №4-к від 10 січня 2017 року. Згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Під час роботи на посаді кухаря Градизького селищного «Будинку ветеранів» ОСОБА_1 неодноразово вчиняла дії, що були підставою для застосування дисциплінарних стягнень, а саме зневажливо ставилася до престарілих мешканців закладу, колег та керівництва, недодержувалася технологічної дисципліни, недбайливо ставилася до майна закладу, висловлювалася нецензурною лайкою, допускала утримання кухонного обладнання у незадовільному санітарному стані, виносила продукти із кухні закладу (фактично вчиняла крадіжки продуктів). На усні зауваження та попередження про застосування стягнень завідуючої Градизького селищного будинку ветеранів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відповідала погрозами та образами. Завідуюча закладу ОСОБА_2 особисто перевіряла дотримання ОСОБА_1 норм продуктів при приготуванні їжі. За результатами перевірок були виявлені недостачі м`яса у готових стравах, що призводило до приготування їжі неналежної якості. Мешканці будинку ветеранів скаржилися на ОСОБА_1 через її зневагу та образи. Оскільки позивач створила в закладі нестерпні умови для праці колег та перебування мешканців, не зважала на усні зауваження та попередження завідуючої закладу, остання була змушена звертатися до Градизького селищного голови із доповідними записками для вжиття заходів. Так, 26 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Градизького селищного голови із доповідною запискою, в якій виклала подробиці зневажливої та зухвалої поведінки ОСОБА_1 та запропонувала застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Таким чином, було встановлено порушення з боку ОСОБА_1 вимог п. 3.1. Внутрішнього трудового розпорядку Градизького селищного будинку ветеранів, а саме: недодержання дисципліни, невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку, недодержання чистоти і порядку на робочому місці, поводження неналежним чином, неповага до гідності інших людей, що знаходяться поряд, необережне ставлення до інвентаря, яким користувалася при виконанні трудових обов`язків. Того ж дня ОСОБА_1 завідуючою було запропоновано надати письмові пояснення щодо причин її поведінки та порушень трудової дисципліни. ОСОБА_1 відмовилася надавати письмові пояснення на запит завідуючої. Про відмову надати письмові пояснення було складено акт за підписом завідуючої, Градизького селищного голови та юрисконсульта селищної ради.

На підставі доповідної записки ОСОБА_2 від 26 лютого 2020 року, Градизьким селищним головою було видано Наказ №29 від 26 лютого 2020 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно п.1) ч.1 ст.147 КЗпП України. Наказ було надано ОСОБА_1 для ознайомлення, але вона відмовилася поставити підпис про ознайомлення. Про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом 26 лютого 2020 року було складено акт за підписом завідуючої ОСОБА_2 , Градизького селищного голови та юрисконсульта селищної ради.

Наступного дня, після оголошення догани, ОСОБА_1 з`явилася на роботі та почала нецензурно ображати завідуючу закладу, називала її «убивцею», погрожувала їй розправою. Того ж дня, під час перевірки стану робочого місця ОСОБА_1 завідуючою було виявлено, що кухонне обладнання знаходиться у незадовільному стані, а в приготованій ОСОБА_1 їжі було виявлено недостачу м`яса. Отже, повторно протягом року було встановлено порушення вимог п. 3.1. Внутрішнього трудового розпорядку Градизького селищного будинку ветеранів, а саме: недодержання дисципліни, невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку, недодержання чистоти і порядку на робочому місці, поводження неналежним чином, неповага до гідності інших людей, що знаходяться поряд, необережне ставлення до інвентаря, яким користувалася при виконанні трудових обов`язків. Про ці обставини 27 лютого 2020 року завідуюча закладу повідомила Градизького селищного голову у доповідній записці. В доповідній записці ОСОБА_2 запропонувала застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. 27 лютого 2020 року завідуюча запропонувала ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причини поведінки, що були підставою для складання зазначеної доповідної записки. ОСОБА_1 надавати пояснення відмовилася. Про відмову надати письмові пояснення було складено акт за підписом завідуючої, Градизького селищного голови та юрисконсульта селищної ради. 27 лютого 2020 року на підставі доповідної записки завідуючої Градизьким селищним головою було видано Наказ №30 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани (повторно протягом одного року). Зазначений наказ завідуючою закладу було пред`явлено ОСОБА_1 для ознайомлення, проте вона відмовилася розписатися в наказі. Про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом 27 лютого 2020 року було складено акт за підписом завідуючої, Градизького селищного голови та юрисконсульта селищної ради.

На підставі того, що до ОСОБА_1 застосувались дисциплінарні стягнення у вигляді догани двічі протягом року, 27 лютого 2020 року Градизьким селищним головою було видано Наказ №1 про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Зазначений наказ завідуючою закладу було пред`явлено ОСОБА_1 для ознайомлення, проте вона відмовилася розписатися в наказі. Про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом 27 лютого 2020 року було складено акт за підписом завідуючої, Градизького селищного голови та юрисконсульта селищної ради. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 було правомірним та відповідало чинному законодавству. Крім того, відповідач не погоджується із заявленим розміром судових витрат, оскільки до позовної заяви не надано доказів, що обґрунтовують їх розмір, підтверджують участь адвоката та оплату його послуг. Посилаючись на викладене, представник просив суд, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, крім того пояснила, що 26.02.2020 року вона не перебувала на робочому місці, оскільки у неї був вихідний день. 27.02.2020 року вона вийшла на роботу та у неї виник конфлікт із завідуючою з приводу звільнення з роботи іншого працівника. 28.02.2020 року завідуюча ОСОБА_2 віддала їй трудову книжку та наказ написаний від руки про її звільнення з роботи. При цьому ніяких порушень трудової дисципліни вона не допускала, їй не надавали можливість надати будь-які пояснення. З наказами її також не ознайомлювали.

Представник Градизької селищної ради Глобинського району Полтавської області в судовому засіданні заперечував проти позову із підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Крім того, вважав, що окремою підставою для відмови у позові є те, що позивач заявляючи вимогу про поновлення на роботі не просить скасувати наказ про її звільнення. Також законність звільнення ОСОБА_1 з посади підтверджується перевіркою, яка проводилася управлінням держпраці, в ході якої останнім встановлене порушення лише у неврученні копії наказу про звільнення позивачу. Вважає, що селищний голова наділений відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваженнями притягувати працівників Градизького селищного Будинку ветеранів до дисциплінарної відповідальності та звільняти їх з посади, оскільки будинок ветеранів перебуває на балансі Градизької селищної ради, тому позовні вимоги до Градизького селищного Будинку ветеранів, ОСОБА_2 заявлено як до неналежних відповідачів по справі.

Представник відповідача Градизького селищного Будинку ветеранів - завідуюча Зеленір О.В. в судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила суду, що під час роботи на посаді кухаря Градизького селищного Будинку ветеранів ОСОБА_1 неодноразово вчиняла дії, що були підставою для застосування дисциплінарних стягнень: зневажливо ставилася до престарілих мешканців закладу, які неодноразово скаржилися на її дії, готувала їжу вагою меншою ніж необхідно за стандартами, що нею особисто перевірялося, виражалася на її адресу та адресу колег нецензурною лайкою. На її усні зауваження та попередження ОСОБА_1 відповідала погрозами та образами. Через те, що ОСОБА_1 не реагувала на її зауваження та попередження, вона писала доповідні записки Градизькому селищному голові 26 та 27 лютого 2020 року, який застосував до неї дисциплінарні стягнення. Крім того пояснила, що дисциплінарні стягнення особисто вона до ОСОБА_1 не застосовувала, оскільки вважає, що не має на це повноважень. Вважає, що наказ про звільнення вона також не має повноважень виносити, так як це відноситься до повноважень селищного голови. ОСОБА_1 звільнена з посади кухаря наказом селищного голови, вона також писала наказ про звільнення ОСОБА_1 за своїм підписом.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до копії трудової книжки, 15 листопада 1996 року, ОСОБА_1 прийнято на посаду кухаря Градизького селищного Будинку ветеранів (а.с.8-10).

Як вбачається з Наказу № 1 від 27 лютого 2020 року, ОСОБА_1 звільнено з посади повара Градизького селищного Будинку ветеранів згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України з 27 лютого 2020 року. Наказ підписано завідуючою ОСОБА_2 (а.с.11).

Відповідно до Наказу № 1 від 27 лютого 2020 року, через неодноразові порушення трудової дисципліни, недбале ставлення до своїх службових обов`язків та зважаючи на повторне застосування дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 звільнено з посади повара Градизького селищного будинку ветеранів згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України з 27 лютого 2020 року. Наказ підписано Градизьким селищним головою (а.с.60).

Як зазначено в статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудові відносини регулюються КЗпП України та іншими актами законодавства, прийнятими згідно до нього. Власник, або уповноважений ним орган повинен неухильно додержуватися законодавства про працю.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України зокрема правовий захист від незаконного звільнення.

Статтею 40 КЗпП України визначено правові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що, що звільнити працівника на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можливо лише за існування двох обов`язкових умов: 1) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, 2) наявність раніше застосованого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Представником на підтвердження законності звільнення позивача з роботи надано суду наступні письмові докази.

26.02.2020 року ОСОБА_2 звернулася до Градизького селищного голови з Доповідною запискою про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни (а.с.52).

Відповідно до Акту про відмову у наданні пояснень від 26.02.2020 року, ОСОБА_1 відмовилася надавати письмові пояснення щодо порушення трудової дисципліни (а.с.53).

Наказом № 29 від 26.02.2020 року до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення за систематичні порушення трудової дисципліни у виді догани згідно п.1) ч.1 ст.147 КЗпП України. Наказ підписано Градизьким селищним головою (а.с.54).

Відповідно до Акту про відмову у підписі в наказі від 26.02.2020 року, ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з наказом про накладення дисциплінарного стягнення та розписатися про це (а.с.55).

27.02.2020 року ОСОБА_2 звернулася до Градизького селищного голови з Доповідною запискою про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни (а.с.56).

Відповідно до Акту про відмову у наданні пояснень від 27.02.2020 року, ОСОБА_1 відмовилася надавати письмові пояснення щодо порушення трудової дисципліни (а.с.57).

Наказом № 30 від 27.02.2020 року до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення за систематичні порушення трудової дисципліни у виді догани згідно п.1) ч.1 ст.147 КЗпП України. Наказ підписано Градизьким селищним головою (а.с.58).

Відповідно до Акту про відмову у підписі в наказі від 27.02.2020 року, ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з наказом про накладення дисциплінарного стягнення та розписатися про це (а.с.59).

Отже, як встановлено судом, накази про накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 підписував Градизький селищний голова.

Крім того, судом встановлено, що матеріали справи містять два накази під № 1 від 27 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади кухаря за підписом завідуючої Градизького селищного Будинку ветеранів та за підписом Градизького селищного голови.

Надаючи оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Повноваження селищного голови закріплено у ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, зокрема відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування», до повноважень сільського, селищного, міського голови належить призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

За таких обставин, суд встановив, що до повноважень Градизького селищного голови не належить накладення дисциплінарного стягнення на працівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. А він лише наділений повноваженнями призначення на посади та звільнення їх керівників.

Натомість, як встановлено судом, завідуючою Градизького селищного Будинку ветеранів є ОСОБА_2 (а.с.41).

Відповідно до Положення про Градизький селищний Будинок ветеранів, він створюється і ліквідовується селищною радою і утримується на її балансі, керує Будинком Ветеранів завідуюча, яка призначається виконкомом і затверджується селищною радою (а.с.42-43).

Як вбачається з Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Градизького селищного будинку ветеранів, зокрема з п. 2.6 розірвання трудового договору з ініціативи завідуючої проводиться згідно з діючим законодавством. Розірвання трудового договору оформляється наказом завідуючої. Згідно п. 7.4 Дисциплінарне стягнення в установленому порядку накладається завідуючою (а.с.75).

Відповідно до Посадової інструкції кухаря ОСОБА_1 , зокрема до п. 1.1, кухар призначається на посаду та звільняється з неї завідувачем закладу (а.с.104).

Приймаючи до уваги те, що до наклавши на ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення у виді доган, Градизький селищний голова діяв поза межами наданих йому повноважень, оскільки такі стягнення повинні накладатися саме завідуючою Градизького селищного Будинку ветеранів, у даному випадку ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності із порушенням вимог КЗпП України, оскільки дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника, у даному випадку завідуючій Градизького селищного Будинку ветеранів.

Враховуючи те, що дисциплінарні стягнення на ОСОБА_1 накладено не уповноваженим на те органом, суд додатково не встановлює законність підстав для накладення таких стягнень.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки дисциплінарні стягнення було накладення на ОСОБА_1 з порушенням передбаченого законом порядку, тому відсутні підставі для її звільнення з посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, наказ про її звільнення за підписом Градизького селищного голови є також незаконним, оскільки підписаний ним без наданих законом повноважень.

Посилання представника відповідача на проведену перевірку Управлінням держпраці у Полтавській області, якою встановлене порушення під час звільнення ОСОБА_1 з посади лише у виді не надання наказу про звільнення у день звільнення та на усунення виявленого порушення (а.с.88-98), не мають преюдиційного значення для суду та не спростовують висновки суду про незаконність звільнення ОСОБА_1 . Положеннями ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки судом встановлено факт звільнення ОСОБА_1 з порушенням передбаченого законом порядку, вона підлягає поновленню на попередній роботі. Останнім днем роботи вважається день звільнення працівника, а саме 27.02.2020 року, тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з 28.02.2020 року.

Посилання представника відповідача як на підставу для відмови у позові позивачу з підстав не заявлення нею позовної вимоги про скасування наказу про її звільнення не заслуговують на увагу, оскільки положеннями ст. 235 КЗпП України прямо визначено процедуру поновлення порушеного права незаконно звільненої особи, а саме шляхом поновлення її на попередній роботі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відмовляє позивачу у позові до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, оскільки відповідачем у справах про поновлення на роботі є орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника, а саме - Градизький селищний Будинок ветеранів.

Крім того, у даному випадку, оскільки накази про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення позивача підписувалися Градизьким селищним головою, тому Градизька селищна рада Глобинського району Полтавської області є також належним відповідачем у справі.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України, якою встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а також те, що позивачем не заявлено позовну вимоги про стягнення середнього заробітку з відповідачів, суд при винесенні рішення про поновлення на роботі не приймає одночасно рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 4 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Приймаючи до уваги те, що позивача було звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідачів на її користь витрат на правову допомогу у сумі 4000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду доказів понесених витрат, а саме рахунку на оплату послуг та квитанції про їх оплату, суд дійшов висновку, що у стягненні з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 4000,00 грн. необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді кухаря Градизького селищного будинку ветеранів з 28.02.2020 року.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Градизької селищної ради Глобинського району Полтавської області та Градизького селищного будинку ветеранів солідарно на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

У стягненні з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у сумі 4000,00 грн. - відмовити

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Градизька селищна рада Глобинського району Полтавської області (36072, Полтавська обл., Глобинський р-н., смт. Градизьк, вул. Київська, буд. 51, код ЄДРПОУ: 21063176), Градизький селищний будинок ветеранів (36072, Полтавська обл., Глобинський р-н., смт. Градизьк, вул. Київська, буд. 58), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: невідомий).

Повний текст рішення складено 30 вересня 2020 року.

Суддя А. О. Олефір