Рішення № 91879237, 24.09.2020, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/178/19

Провадження № 2/378/2/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н.Д.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Процана Ю.Г. ,

представника відповідача -

ТОВ «Журавлиське»: Пенязькової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлиське», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна реєстраційна служба Ставищенської районної державної адміністрації Київської області та Головне Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання договору оренди землі недійсним, стягнення неотриманого доходу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся Процан Ю.Г. в інтересах ОСОБА_1 з посиланням на те, що 26 та 27 липня 2005 року ОСОБА_3 на підставі рішення Ставищенської РДА №175 передано у власність земельні ділянки площею 2,2132 га та площею 3,2502 га, які розташовані на території Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області та видано відповідно державні акти серії ЯА №482533 та ЯА №482534 на право власності на вказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, спадщину після її смерті прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .. Після отримання майна померлої, ОСОБА_1 звернулась з цього приводу до ТОВ «Журавлиське», після чого заявила вимогу про отримання грошових коштів за оренду землі за попередні роки, але отримала відмову. ОСОБА_1 знала, що її мати ОСОБА_3 договори оренди землі і додатки до нього, акт приймання-передачі земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі та інше ніколи не підписувала і доручень належно оформлених на вчинення таких правочинів нікому не надавала, договір оренди землі не отримувала, оплату за користування земельною ділянкою отримувала лише частково в 2007 чи 2008 році і більше не отримувала. 27 липня 2018 року позивач отримала фотокопію договору оренди землі від 2006 року, без дати та додатків до нього і виявила, що вказаний договір (правочин) від 05 січня 2006 року підписаний не ОСОБА_3 , а невідомою особою без належних на те повноважень. 09 січня 2019 року при ознайомленні у Верховному Суді з матеріалами цивільної справи №378/596/16 за позовом ТОВ «Журавлиське» до ТОВ «Інтерагроінвест» та інших фізичних осіб отримано можливість сканувати вказану цивільну справу. 14 січня 2019 року на черговий адвокатський запит від ТОВ «Журавлиське» отримано договір оренди землі від 05 січня 2006 року (без номера) з додатками (акт приймання-передачі земельної ділянки) та форми орендної плати, у яких наявний інший підпис від імені ОСОБА_3 , також отримано додаткову угоду по вказаному вище договору оренди землі (без номера) та датою 20 червня 2015 року з підписами ОСОБА_3 .. На правомірні вимоги позивача керівник ТОВ «Журавлиське» ОСОБА_5 заявив, що має належно оформлений її покійною матір`ю ОСОБА_3 договір оренди землі на вказану вище земельну ділянку. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 46916 грн., яка щороку підлягає індексації. Відповідно до висновку спеціаліста №2 від 17 січня 2019 року підписи від імені ОСОБА_3 , зображення яких наявні в: технічному зображенні договору оренди землі (без номера) від 05 січня 2006 року, технічному зображенні додатку до договору оренди землі від 05.01.2006 р (перший екземпляр: технічному зображенні додатку до договору оренди землі від 05.01.2006р. (другий екземпляр; технічному зображенні акту приймання-передачі земельної ділянки від 05.01.2006р. (перший екземпляр; технічному зображенні акту приймання-передачі земельної ділянки від 05.01.2006 (другий екземпляр) технічному зображенні додаткової угоди від 20.06.2015 р. до договору оренди землі (без номера) від 05.01.2006р.; технічному зображенні погодження про виплату орендної плати додаткової угоди від 20.06.2015р. до Договору оренди земельної ділянки (без номера) від 05.01.2006р., виконані не ОСОБА_3 , а іншими особами. В договорі оренди землі (без номера) від 05 січня 2006 року та додатковій угоді від 20.06.2015 p. відсутні повноваження та доручення щодо реєстрації договору в Управлінні Держкомзему (Держгеокадастрі) у Ставищенському районі Київської області.

Відповідно інформаційної довідки №50962178 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчудження об`єктів нерухомого майна, відомостей іншого речового права суб`єкта від 26 грудня 2015 p. відсутня реєстрація у вищевказаних реєстрах договіру оренди землі (без дати) від 05 січня 2006 року за кадастровим №32248282800:03:002:0094 та кадастровим №3224282800:03:002:0095, а наявна реєстрація лише договору оренди землі №36 з ТОВ «Інтерагроінвест». Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 жовтня 2017 року номер інформаційного витягу 100133297, земельна ділянка за кадастровим №3224282800:03:002:0094, площею 3,2502 га власник ОСОБА_1 .. Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 20 листопада 2018 року НВ 3212959102018, земельна ділянка за кадастровим №3224282800:03:002:0094 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , згідно рішення суду від 06.09.2017 року, а договір оренди та додатковий договір, зареєстровані лише 31.07.2018 р.. Відповідно до листа ТОВ «Журавлиське» від 24 квітня 2018 року №38 заявленого ОСОБА_1 , стосовно відомостей про орендну плату, надання копій договору оренди землі за кадастровим №3224282800:03:002:0094, вказано про судовий розгляд цивільної справи №378\596\16 за позовом кореспондента до ТОВ «Інтерагроінвест» (про визнання договорів оренди недійсними), де серед іншого є право оренди земельної ділянки за кадастровим №3224282800:03:002:0094 , тобто інформація про смерть ОСОБА_3 та право власності на вказану вище земельну ділянку відповідачу були достовірно відомі. Відповідно до адвокатських запитів до Головного Управління Держгеокадастру у Київській області щодо отримання інформації про реєстрацію договору оренди землі (без номера) від 05 січня 2006 року за кадастровим № 3224282800:03:002:0094 укладений між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_3 і додаткову угоду до вказаного вище договору оренди землі інформацію не надано. Відповідно до листа ТОВ «Журавлиське» від 12 липня 2018 року щодо виплат орендної плати за користування земельною ділянкою вказано, що орендна плата за вказані роки не видавалась. Факт отримання плати за користування землею не може «свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору, і не створює правових наслідків» (ухвала ВСУ від 16.08.2017р. у справі №624/351/15-10). Вартість вищевказаної земельної ділянки у 2006, 2015 та 2018 роках встановлена не була, технічна документація про оцінку відсутня.

Стягнення з відповідача ТОВ «Журавлиське» на користь позивача не отриманого доходу обґрунтовано тим, що відповідач у період з 05 січня 2006 року по 31.12.2018 року використовує вказану земельну ділянку без оформлення права користування цією земельною ділянкою та не сплачував за таке користування плату за землю у встановленому законодавством розмірі, внаслідок чого відповідач збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати) , що є підставою для відшкодування позивачу не отриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав.

Відповідно листа - роз`яснення Міжрайонного управління Держгеокадастру у Ставищенському та Таращанському районах Київської області від 04 грудня 2018 року, середня вартість 1,9 у. ка. га. по Київській області становить 77453,00 гривень (з урахуванням коефіцієнту 1,2), а загальна вартість земельної ділянки площею-3,2502 га за кадастровим №3224282800:03:002:0094 становить - 132493,49 гривень (з урахуванням коефіцієнту).

Вартість земельної ділянки площею (3,2502 га) 132493,49 грн. х 1,2 (коефіцієнт індексації річний) х 7287,14 грн. (5,5% нормативної грошової оцінки землі) = 11586,50 гривень, складає річна сума виплат за користування земельною ділянкою, а за 12 років невиплат складає 139038,09 гривень.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім; сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік. Вартість земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації в умовних кадастрових гектарах становить станом: на 01.01.2006 рік - 22668,00 грн., на 01.01.2007 рік - 23459,00 грн., на 01.01.2008 рік - 24121,00 грн., на 01.01.2009 рік - 27790,00 грн., на 01.01.2010 рік - 29428,00 грн., на 01.01.2011 рік - 29428,00 грн., на 01.01.2012 рік - 51676,00 грн., на 01.01.2013 та 2014 рік - 51676,00 грн., 01.01.2015 рік - 64544,00 грн., на 01.01.2016 ,2017 та 2018 роки - 77453,00 грн..

Позивач пред`являла до ТОВ «Журавлиське» вимоги про грошові виплати за користування належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 3,2502 га, кадастровий № 3224282800:03:002:0094, однак безпідставно отримувала сумнівні відмови. У зв`язку з неправомірною поведінкою відповідача на протязі близько двох років, позивач зазнає глибоких душевних страждань за відкриту неповагу до її прав (до вирішення справи по суті) та у зв`язку з приниженням честі і гідності людини, яка є власником вказаної земельної ділянки і не має можливості нею користуватись та отримувати прибутки. У неї з`явилося відчуття постійної тривоги, хвилювання, нервові розлади, безсоння, непередбачені витрати пов`язані з розглядом даної справи. Про судовий спір і її нібито нечесність стало відомо за місцем роботи, що позначилося на її честі і гідності, цим порушено законні права позивача, закріплені ст. ст. 32 та 41 Конституції України. З огляду на викладене вище позивач має всі підстави на відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 гривень.

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: договір оренди землі (без номера) від 05 січня 2006 року та Додаткова угода до нього від 20 червня 2015 року за кадастровим №3224282800:03:002:0094, між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_3 - визнати недійсним; стягнути з ТОВ «Журавлиське» за користування вказаною земельною ділянкою за період з 05 січня 2006 року по 31 грудня 2018 року неотриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки у сумі 139038,09 гривень та моральної шкоди у сумі 30000 грн.; судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Процан Ю.Г. позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини викладені в позовній заяві. Додатково позивач надала суду свої письмові пояснення (Т. 3 а. с. 1-4) щодо обставин, які стали передумовою виникнення цивільно-правового спору між сторонами у даній справі. В них вона зазначила про складні стосунки у їх сім`ї, зокрема стосунки між матір`ю ОСОБА_3 та її дочкою ОСОБА_4 ; про те, що ні вона (позивач), ні її мати ОСОБА_3 спірного договору оренди землі не підписували та орендної плати за використання земельної ділянки від ТОВ «Журавлиське» не отримували, адже з 2000 року спадкодавець ОСОБА_3 ніякого господарства по місцю проживання в с. Журавлиха Ставищенського району Київської області не тримала у зв`язку із тяжким станом здоров`я, і вона змушена була доглядати хвору матір. Копію договору оренди земельної ділянки від ТОВ «Журавлиське» вона не отримувала, відтак змушена була звернутись за отриманням юридичної допомоги до адвоката, а потім з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

У відповіді на відзив на позовну заяву (Т. 1 а. с. 231-237) представник позивача Процан Ю.Г. зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву не надав пояснень щодо наявності доручення від ОСОБА_3 про надання повноважень представнику ТОВ «Журавлиське», чи іншій особі представляти свої інтереси у реєстратора, чи мав він право без належно оформленого доручення власника земельної ділянки за кадастровим №3224282800:03:002:0094 вносити запис щодо іншого речового права - оренди земельної ділянки у Державний реєстр прав на нерухоме майно та Державний земельний кадастр. Відповідач не пояснив відсутність реєстрації у Поземельній книзі земельної ділянки за кадастровим №3224282800:03:002:0094. У підтвердження своїх висновків про дійсність укладеного Договору оренди землі (без номера) від 05.01.2006 року та Доповнення до нього від 20.06.2015 року, відповідач надав незрозумілі сумнівного виду відомості про отримання зерна, олії, крупи (вартість яких не вказана), але не надано жодної відомості про отримання орендної плати у готівковому еквіваленті за оренду землі в період з 2007, 2009-2015 роки, а по 2019 рік інформацію не надано. Відповідач у відзиві про отримання орендної плати з 2016 року до 2019 рік вказує, що спадкоємці ОСОБА_3 не прибували за отриманням орендної плати, при цьому вказано, що орендна плата буде виплачена спадкоємцям при пред`явленні відповідних документів.

За період з січня 2018 року по день подачі позову до суду (січень 2019 року), відповідач жодного разу не надав повної відповіді на численні усні та письмові звернення про нарахування орендної плати, надання відомостей про її отримання (не надано жодної відповіді), запити адвоката (надані фотокопії угод, сплату податків), відомості, ордери про сплату оренди - не надано. Маючи на руках оригінали усіх необхідних по запитам документів, відповідач відмовляв у їх наданні, чим спричиняв матеріальні затрати позивачу на послуги адвоката, невимовні душевні страждання несправедливою і протиправною поведінкою до власника земельного паю. В договорі оренди землі від 05.01.2006 року відсутні повноваження та доручення щодо реєстрації договору в Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області. ОСОБА_3 не погоджувала своїм підписом договір оренди землі від 05.01.2006 року і доповнення до нього від 20.06.2015 року і не уповноважувала на цей правочин іншу особу. Відповідачу неодноразово пропонувалась мирова угода при помірних витратах на правову допомогу, але це було безапеляційно відмовлено.

Представник відповідача ТОВ «Журавлиське» Пенязькова О.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, до суду подала відзив на позовну заяву (Т. 1 а. с. 200-202), в якому зазначила, що ТОВ «Журавлиське» категорично не погоджується із позовними вимогами, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне. Договір оренди землі укладено строком на 10 років з дати державної реєстрації та зареєстровано Ставищенському районному відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.01.2006р. №040634903810. До цього договору укладено додаткову угоду від 20.06.2015р., відповідно до якої строк дії договору продовжено на десять років з моменту закінчення строку який визначений у п. 8 договору. Договір укладено із дотриманням вимог ст. 627 ЦК України та вільного волевиявлення сторін, розумності та справедливості договору та належним чином зареєстровано відповідно до вимог діючого на той час законодавства. Під час дії договору орендар належно користується земельною ділянкою з кадастровим номером 3224282800:03:002:0094, виконує умови договору та сплачує орендну плату, яка становить 704 гривні та може сплачуватись в натуральній формі. Форма орендної плати за 1 рік встановлюється за домовленістю сторін та є невід`ємною частиною договору оренди. Відповідно до додатку до договору оренди землі від 05.01.2006р. сторонам встановлено розмір орендної плати, що виплачується в натуральній формі за 2006-2015рр. по кожному року окремо. Додатковою угодою від 20.06.2015р. до договору оренди землі від 05.01.2006р змінені умови виплати орендної плати за використання земельної ділянки із кадастровим номером 3224282800:03:002:0094. Так додатковою угодою визначено, що орендна плата становить 5,5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки і складає 7100 грн., за домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись в натуральній або відробітковій формі. За додатковою угодою до договору оренди укладено погодження про виплату орендної плата до додаткової угоди від 20.06.2015р., відповідно до якої орендна плата виплачується в натуральній формі, а саме: зерно - 2600 кг, цукор - 100 кг, крупи 20 кг, олія 10 л. Після смерті орендодавця відповідач продовжував використовувати земельну ділянку, що є предметом договору оренди та продовжував виконувати умови щодо виплати орендної плати, проте спадкоємці ОСОБА_3 не прибували за виплатою орендної плати. Позивач зверталася до ТОВ «Журавлиське» із заявами про виплату орендної плати, на що отримувала відповідь, що орендна плата нараховується і буде виплачена спадкоємцям при пред`явленні відповідних документів. Відповідач належним чином виконує умови договору оренди, нараховує та виплачує орендну плату у відповідності до умов договору. Підтвердження виплати орендної плати за 2006-2015рр. додаються до відзиву, нарахування за 2015-2018рр. здійснені та очікують на спадкоємця, який за ними звернеться, про що неодноразово повідомлявся позивач. Тому заявлена позовна вимога щодо виплати 139038,09 грн. орендної плати за 2006-2018р. є безпідставною та необгрунтованою. З позовної заяви вбачається, що позивач зазнає душевних страждань через те, що відповідач використовує земельну ділянку, а тому фактично виконує умови договору оренди. Таким чином, відповідачем жодним чином не порушені права позивача, що виключає можливість застосування інституту відшкодування моральної шкоди до спірних правовідносин між сторонами. Заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. є абсурдним, оскільки позивачем не надано жодного доказу перенесення душевних страждань, безсоння, порушення честі та гідності, а сама сума не узгоджується із доводами позивача, про відповідність суми (бути кратною) до суми мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, відтак позивач не зазнала жодних душевних страждань, відповідачем не порушені її права, честь та гідність, а позовна вимога пов`язана із стягненням моральної шкоди подана лише з «метою наживи».

В письмових поясненнях суду (Т. 2 а. с. 189) представник відповідача ТОВ «Журавлиське» Пенязькова О.О. вказала, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.01.2006р. з кадастровим номером 3224282800:03:002:0094 та додаткової угоди від 20.06.2015р. до договору. Орендодавцем за оскаржуваним договором була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку із кадастровим номером 322.4282800:03:002:0094 успадкувала позивач - ОСОБА_1 . ТОВ "Журавлиське" відновлювало своє порушене право на оренду земельної ділянки із кадастровим номером в судовому порядку (справа №378/596/16-ц). В цій справі ТОВ "Журавлиське" подано позовну заяву до ОСОБА_3 та ряду інших відповідачів щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими на новий строк. ТОВ "Журавлиське" 26.10.2017р. подано клопотання до суду щодо заміни відповідача у справі в зв`язку із смертю первісного відповідача, а саме: ОСОБА_3 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на ОСОБА_1 . З моменту відкриття провадження у справі №378/596/16 - 20.07.2016р., ОСОБА_3 знала про судовий процес щодо її земельної ділянки, під час провадження у справі не подавала відзив (заперечення), не скористалась своїм правом на подання зустрічного позову та не зазначала в будь-який інший спосіб, що не згідна із позовними вимогами. Під час судового розгляду ОСОБА_1 допитано в якості свідка, остання показала, що за договором оренди отримувалась орендна плата у 2015 році, що приходили листи на адресу орендодавців щодо нарахування орендної плати ТОВ «Журавлиське» з пропозицією її отримати. Рішення Рокитнянського районного суду набрало законної 16.03.2018р. та додано до матеріалів даної справи. Рішенням суду встановлено, що ТОВ «Журавлиське» з моменту укладення договорів оренди виплачувалась власникам земельних ділянок орендна плата, сплачувались податки та збори за орендовану землю. Таким чином, ОСОБА_3 та її дочка, що успадкувала земельну ділянку ОСОБА_1 знали про існування договору оренди земельної ділянки від 05.01.2006р. та додаткової угоди від 20.06.2015р. до договору, крім того ОСОБА_1 була поінформована про виконання умов договору оренди від 05.01.2006р. щодо виплати орендної плати. Судом встановлено, що ТОВ «Журавлиське» належним чином виконувались умови договору оренди земельної ділянки від 05.01.2006р.. Вважаємо, що факти, які встановлені під час судового провадження №378/596/16-ц є преюдиційними та не потребують доказування у провадженні по справі №378/178/19.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державної реєстраційної служби Ставищенської районної державної адміністрації Київської області та Головного Управління Держгеокадастру у Київській області до суду не з`явились, про дату, час і місце судового засідання дані треті особи повідомлені належним чином, причини неявки своїх представників не повідомили (Т. 1 а. с. 185, 186, Т. 2 а. с. 31, 32, 102-103, Т. 3 а. с. 76, 77, 117, 120, 148, 156, 158, 171-172).

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він проживає в с. Журавлиха Ставищенського району Київської області, перебуває на пенсії та все своє життя знав матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , оскільки остання була його двоюрідною сестрою. Розпаювання земель в с. Журавлиха проводив ОСОБА_5 , який став фермером та взяв паї людей в оренду. При розпаюванні земель за паї платили грошові кошти. За життя ОСОБА_3 договір оренди своєї земельної ділянки з керівником ТОВ «Журавлиське» ОСОБА_5 не підписувала, але в цьому точно він не впевнений. Вона йому, здається, колись говорила, що не підписувала договору оренди землі, проте напевне цього стверджувати не може. Його земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ «Журавлиське», яке сплачує орендну плату. За отримання орендної плати він розписується у відомостях, які знаходяться у комірника ТОВ «Журавлиське». ОСОБА_3 знала, що її земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «Журавлиське», яке виплачувало її за оренду землі орендну плату. Вона сама отримувала цю орендну плату. Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 також забирала орендну плату за оренду землі. На даний час земельна ділянка ОСОБА_3 знаходиться в користуванні ТОВ «Журавлиське».

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він проживає в с. Журавлиха Ставищенського району Київської області, перебуває на пенсії та працює комірником в ТОВ «Журавлиське». Він видає орендну плату за оренду землі, видача якої здійснюється через письмові відомості, де зазначено список орендодавців, який підписується директором ТОВ «Журавлиське» Холодівським В.П. та головним бухгалтером даного товариства. Покійну ОСОБА_3 він знає і видавав їй орендну плату за оренду землі. У відомостях про отримання орендної плати потрібно обов`язково розписатись. Задля цього привозили до комори ОСОБА_3 , оскільки вона була уже похилого віку, вона розписувалась у відомостях про отримання орендної плати, а її діти забирали в коморі орендну плату. Чи були у ОСОБА_3 претензії щодо виплати орендної плати, не знає. У її дочок - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 між собою був конфлікт із-за спадкування майна та отримання плати за пай.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона проживає с. Журавлиха Ставищенського району Київської області та перебуває на пенсії. У їхній сім`ї є три сестри: ОСОБА_7 , вона та ОСОБА_1 - (позивач по справі). Вони були рідними сестрами до 2004 року, але коли їх покійна мати ОСОБА_3 за життя переписала договір дарування батьківського будинку на її дочку, то позивач заявила, що в неї більше матері не має. Їх мати ОСОБА_3 знала, що земля знаходиться в оренді в ТОВ «Журавлиське» та отримувала за це орендну плату. Також вона сама отримувала орендну плату за землю від імені матері та везла її додому до матері (мати говорила комірнику, щоб той видав орендну плату за землю їй, а потім, отримавши орендну плату, вона везла її додому до матері). Вона доглядала матір ОСОБА_3 .. Мати підписувала договір оренди землі з ТОВ «Журавлиське», іноді і вона підписувала договір оренди землі від імені матері, коли та хворіла і не могла ходити. У відомостях про отримання орендної плати розписувалась мати ОСОБА_3 , але іноді розписувалась у даних відомостях і вона від імені матері.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, допитавши по справі свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

27 липня 2005 року ОСОБА_3 на підставі рішення Ставищенської РДА №175 від 26.04.2005 року передано у власність земельні ділянки площею 2,2132 га. та площею 3,2502 га, які розташовані на території Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області та видано державні акти серії ЯА №482533 та ЯА №482534 на право власності на вказані земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224282800:03:002:0094 та 3224282800:03:002:0095 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010534900501 та №010534900502 відповідно. На підставі договору оренди землі від 05.01.2006 року, в якому орендодавцем вказано ОСОБА_3 , а орендарем ТОВ «Журавлиське», зазначені земельні ділянки передано в оренду ТОВ «Журавлиське» строком на десять років. Даний договір оренди землі зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.01.2006 року за №040634903810. До договору оренди землі наявна додаткова угода від 20.06.2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Відповідно до рішення Ставищенського районного суду Київської області від 06.09.2017 року, яке набрало законної сили 03.10.2017 року за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,2502 га, розташовану на території Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3224282800:03:002:0094, яка належала ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 40321046 від 08.07.2015 року (Т. 1 а. с. 43-62, Т. 2 а. с. 80-81, 107-116).

За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаним договором оренди землі від 05.01.2006 року та додатковою угодою до нього від 20.06.2015 року (Т. 2 а. с. 107-116), орендодавцю ОСОБА_3 сплачувалась орендна плата в натуральній формі, що підтверджується відомостями нарахування та видачі орендної плати (Т. 1 а. с. 206-228, Т. 2 а. с. 117-178). В матеріалах даної справи міститься (Т. 2 а. с. 190-198) копія рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27.12.2017 року по справі №378/596/16-ц про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими. Під час судового розгляду цієї справи ОСОБА_1 допитано в якості свідка, остання показала, що за договором оренди отримувалась орендна плата у 2015 році, що приходили листи на адресу орендодавців щодо нарахування орендної плати ТОВ «Журавлиське» з пропозицією її отримати. Згідно письмових пояснень представника відповідача - ТОВ «Журавлиське» Пенязькової О.О. (Т. 2 а. с. 189-189 зв.) рішення Рокитнянського районного суду від 27.12.2017 року набрало законної 16.03.2018р..

На письмові заяви ОСОБА_1 від 04.04.2018 року та 21.06.2018 року до ТОВ «Журавлиське» щодо надання довідки про одержаний (не одержаний) пай за оренду її земельної ділянки, останнє повідомило, що за 2016 - 2018 роки орендна плата не видавалась. Разом з тим, ТОВ «Журавлиське» повідомило заявника, що для отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки їй необхідно звернутися до офісу товариства, маючи при собі документи, що посвідчують її особу та підтверджують право власності на земельну ділянку (Т. 1 а. с. 69-72).

На запити представника позивача - адвоката Процана Ю.Г. щодо надання копій документів, ТОВ «Журавлиське» у відповіді від 11.01.2019 року повідомило, що орендна плата по договору оренди від 05.01.2006 року по земельній ділянці з кадастровим номером 3224282800:03:002:0094 за 2016, 2017 та 2018 роки нарахована, проте не виплачена, оскільки спадкоємці ОСОБА_3 не звертались до ТОВ «Журавлиське» з відповідною метою (Т. 1 а. с. 90).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.08.2019 року (Т. 3 а. с. 27-28, 51-64), підписи від імені ОСОБА_3 в договорі оренди землі від 05.01.2006 року, акту приймання-передачі земельної ділянки від 05.01.2006 року, в додатку до договору оренди землі від 05.01.2006 року, на зворотній стороні аркуша додаткової угоди від 20.06.2015 року до договору оренди землі від 05.01.2006 року, в погодженні про виплату орендної плати від 20.06.2015 року до додаткової угоди від 20.06.2015 року до договору оренди землі від 05.01.2006 року (Т. 2 а. с. 107-116), - виконані не ОСОБА_3 , а іншими особами.

Представником відповідача - ТОВ «Журавлиське» Пенязьковою О.О. до суду подано заяву про застосування строків позовної давності (Т. 2 а. с. 104), в якій зазначено, що строк позовної давності щодо визнання недійсною додаткової угоди від 20.06.2015 року до договору оренди землі від 05.01.2006 року закінчився 20.06.2018 року. Строк позовної давності щодо визнання договору оренди землі від 05.01.2006 року недійсним закінчився 05.01.2009 року. Відтак представник відповідача просить застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц, провадження №14-499цс19, звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, посилаюсь на те, що цей договір та додаткову угоду до нього не підписував, умови його не погоджував, тож відповідач безпідставно користується його земельною ділянкою.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим суд констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на визнанні договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсним, вважаючи, що земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, як це зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)). Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14 судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Поряд із визнанням договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсним, в позові ставляться позовні вимоги про стягнення з відповідача за період з 05.01.2006 року по 31.12.2018 року неотриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки в сумі 139038,09 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн..

В судовому засіданні представник позивача Процан Ю.Г. пояснив, що в позовній вимозі щодо стягнення з відповідача не отриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки зазначено суму - 139038,09 грн.. Цей розмір суми він розрахував самотужки, виходячи із інформаційного листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 01.02.2019 року отриманого на його адвокатський запит (Т. 2 а. с. 80-81), в якому відповідно до науково-технічної документації по паюванню сільськогосподарських угідь та ст. 289 Податкового кодексу України викладено нормативи грошової оцінки земельних ділянок по роках з урахуванням коефіцієнтів індексації та відповіді Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04.12.2018 року адресованій ОСОБА_1 щодо вартості земельної частки (паю) на території Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області (Т. 1 а. с. 160).

Відповідно до п. 1 - 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 року №284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

Таким чином, вказаний розмір неотриманого доходу самотужки розрахований представником позивача Процаном Ю.Г. без дотримання вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 року №284, тому суд вважає такий розмір неотриманого доходу необгрунтованим.

Судом встановлено, що за договором оренди землі від 05.01.2006 року та додатковою угодою до нього від 20.06.2015 року (Т. 2 а. с. 107-116), орендодавцю ОСОБА_3 сплачувалась орендна плата, що підтверджується відомостями нарахування та видачі орендної плати (Т. 1 а. с. 206-228, Т. 2 а. с. 117-178). Ніяких заперечень щодо умов договору оренди землі, розміру чи виду орендної плати від орендодавця ОСОБА_3 до орендаря ТОВ «Журавлиське» не надходило. Із показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вбачається, що орендодавець ОСОБА_3 знала, що її земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «Журавлиське», яке виплачувало її за оренду землі орендну плату. Вона сама отримувала цю орендну плату і розписувалась у відомостях на отримання орендної плати, її діти від імені своєї матері отримували орендну плату та розписувались у вказаних відомостях. Свідок ОСОБА_4 в показаннях суду зазначила, що вона підписала договір оренди землі від імені матері, оскільки та хворіла і не могла ходити, а вона її доглядала.

Із копії рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27.12.2017 року по справі №378/596/16-ц (Т. 2 а. с. 190-198) вбачається, що відповідача ОСОБА_1 допитано в якості свідка, яка показала, що за спірним договором оренди землі отримувалась орендна плата у 2015 році, що приходили листи на адресу орендодавців щодо нарахування орендної плати від ТОВ «Журавлиське» з пропозицією її отримати. Згідно письмових пояснень представника відповідача - ТОВ «Журавлиське» Пенязькової О.О. (Т. 2 а. с. 189-189 зв.) рішення Рокитнянського районного суду від 27.12.2017 року набрало законної 16.03.2018р..

На письмові заяви ОСОБА_1 від 04.04.2018 року та 21.06.2018 року до ТОВ «Журавлиське» щодо надання довідки про одержаний (не одержаний) пай за оренду її земельної ділянки, останнє повідомило, що за 2016 - 2018 роки орендна плата не видавалась. Разом з тим, ТОВ «Журавлиське» повідомило заявника, що для отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки їй необхідно звернутися до офісу товариства, маючи при собі документи, що посвідчують її особу та підтверджують право власності на земельну ділянку (Т. 1 а. с. 69-72). Проте, докази, які б підтверджували звернення позивача про виплату орендної плати до відповідача, у справі відсутні.

На запити представника позивача - адвоката Процана Ю.Г. щодо надання копій документів, ТОВ «Журавлиське» у відповіді від 11.01.2019 року повідомило, що орендна плата по договору оренди від 05.01.2006 року по земельній ділянці з кадастровим номером 3224282800:03:002:0094 за 2016, 2017 та 2018 роки нарахована, проте не виплачена, оскільки спадкоємці ОСОБА_3 не звертались до ТОВ «Журавлиське» з відповідною метою (Т. 1 а. с. 90).

Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача неотриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки в сумі 139038,09 грн., у зв`язку з її необґрунтованістю.

За ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 січня 1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 даної постанови роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Стаття 23 ЦК України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача. Складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: власне шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв`язок між ними; вина заподіювача шкоди. Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Згідно із принципом змагальності сторін (ст. 2 ЦПК України) необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 30000 грн. позивач зазначає, що пред`являла до ТОВ «Журавлиське» вимоги про грошові виплати за користування належною їй земельною ділянкою, однак отримувала відмови. У зв`язку з неправомірною поведінкою відповідача на протязі близько двох років, позивач зазнає глибоких душевних страждань за відкриту неповагу до її прав (до вирішення справи по суті) та у зв`язку з приниженням честі і гідності людини, яка є власником земельної ділянки і не має можливості нею користуватись та отримувати прибутки. У неї з`явилося відчуття постійної тривоги, хвилювання, нервові розлади, безсоння, непередбачені витрати пов`язані з розглядом даної справи. Про судовий спір і її нібито нечесність стало відомо за місцем роботи, що позначилося на її честі і гідності.

В судовому засіданні встановлено, що у листі-відповіді позивачу на її заяву щодо надання довідки про одержаний (не одержаний) пай за оренду її земельної ділянки від 24.04.2018 року №38 (Т. 1 а. с. 69-70), відповідачем повідомлено, що для отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки їй необхідно звернутися до офісу товариства, маючи при собі документи, що посвідчують її особу та підтверджують право власності на земельну ділянку. Докази, які б безпосередньо підтверджували звернення позивача з вимогою про виплату орендної плати до відповідача, у справі відсутні. Як зазначено вище, орендна плата відповідачем сплачувалась орендодавцю ОСОБА_3 , що підтверджується відомостями нарахування та видачі орендної плати. Ніяких заперечень щодо умов договору оренди землі, розміру чи виду орендної плати від орендодавця ОСОБА_3 до відповідача не надходило. 17 листопада 2016 року орендодавець ОСОБА_3 - мати позивача ОСОБА_1 померла, остання успадкувала земельну ділянку після смерті матері, що підтверджується рішенням Ставищенського районного суду від 06.09.2017 року, яке набрало законної сили 03.10.2017 року (Т. 1 а. с. 43-44). Докази, які б підтверджували, що позивач після успадкування земельної ділянки зверталася до відповідача з вимогами про виплату орендної плати за оренду її земельної ділянки, у справі відсутні, що також підтверджується письмовою відповіддю ТОВ «Журавлиське» від 11.01.2019 року на запит представника позивача - адвоката Процана Ю.Г. (Т. 1 а. с. 90).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у неотриманні позивачем орендної плати та порушенні, в зв`язку із цим, законних прав позивача. Відсутність вини відповідача виключає його відповідальність у відшкодуванні моральної шкоди позивачу.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсним, стягнення неотриманого доходу та моральної шкоди, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 202-205, 207, 215, 216, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 152, 157 ЗК України, ст. ст. 14, 15, 18 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV, п. 1- 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 року №284, ст. ст. 4, 10, 12, 76-81, 133, 137, 141, 259 ч. 6, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлиське», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна реєстраційна служба Ставищенської районної державної адміністрації Київської області та Головне Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання договору оренди землі недійсним, стягнення неотриманого доходу та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду виготовлено 30 вересня 2020 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко