Рішення № 91879087, 08.09.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6019/17

Провадження № 2/369/380/20

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Житар А.А., за участю позивача (відповідача) ОСОБА_1 , представника позивача (відповідача) Горун Н.М., представника відповідача (позивача) ТОВ «Петрівський квартал» Герасименко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський Квартал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» про захист прав споживачів, визнання несправедливими умови договору, зміну несправедливих умов договору, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський Квартал» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Петрівський Квартал», ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНЕЕН» про захист прав споживачів, визнання несправедливими умови договору, зміну несправедливих умов договору.

В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що в липні 2013 року він вирішив придбати квартиру в житловому будинку по АДРЕСА_1 .

29.07.2013року між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНЕЕН» був укладений договір № 1029-А купівлі-продажу деривативу, згідно з п. 2.1 ст. 2, ст. 1 якого продавець зобов`язався передати покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити дериватив, базовим активом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 3.1 даного договору було встановлено ціну договору у розмірі 206 199,28 грн., що еквівалентно 25 394 доларів США, визначеним на офіційним обмінним курсом (курс купівлі).

Договір № 1029-А купівлі-продажу деривативу від 29.07.2013 року був зареєстрований товарною біржею «Перспектива коммоді» 29.07.2013 року за № 1029-А.

Також, 29.07.2013 року між ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» та ТОВ «Петрівський Квартал» був укладений форвардний контракт № 1023-А, згідно умов п. 5 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти базовий актив відповідно до специфікації форвардного контракту й сплатити за нього ціну на умовах даного форвардного контракту. Базовим активом за цим контрактом, згідно з гі. 6 є майнові права на одне житлове приміщення, яке стане об`єктом нерухомості після завершення будівництва житлового будинку за будівельним номером АДРЕСА_1 .

31.07.2013року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський Квартал» був укладений договір № 61/9 купівлі-продажу майнових прав, згідно умов п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти у власність майнові права на квартиру в АДРЕСА_1 , та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Ціна майнових прав згідно п. 3.1 вказаного договору становить 481 118,12 грн., що на дату укладення договору в еквіваленті становило 59 251 доларів США.

За умовами п. 3.3 договору в момент укладення даного договору покупець грошові кошти мав вносити частково - 159 200,72 грн., що на дату укладення цього договору еквівалентно 19 696 доларів США. Решта сума майнових прав за даним договором сплачується покупцем в сума та в с троки, що встановлені в цьому пункті.

До цього договору між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 31 липня 2013 року та додаткову угоду № 2 від 31 жовтня 2013 року, за умовами яких була змінена ціна майнових прав на квартиру - встановлена в сумі 444 943,52 грн., що еквівалентно 54 796 доларам США, а також був змінений графік і суми платежів.

31 липня 2013 року між сторонами був підписаний акт № 61/9 прийому- передачі (пред`явлення до виконання) форвардного контракту 1023-А, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв форвардний контракт з поставкою базового активу деривативу - квартиру НОМЕР_2 .

Всього за квартиру позивачем ОСОБА_1 було сплачено 562 036,20 грн., що згідно з офіційним обмінним курсом національної валюти до долара США, встановленим ОТП банком (курс купівлі) на дату внесення коштів складає 62 449,91 доларів США, з яких 206 199,28 грн. _25 394 доларів США) на користь ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН», 355 836,92 грн. (37 055,91 доларів США) на користь ТОВ «Петрівський Квартал».

Позивач посилався на те, що з квітня 2014 року він не в змозі був оплачувати платежі за встановленим договором графіком з причини втрати роботи, знаходження на утриманні малолітньої дочки, стрімким підвищенням курсу долара США, кризи в державі. Він здійснював посильні платежі до березня 2017 року і припинив проплати після звернення ТОВ «Петрівський Квартал» до суду.

Позивач вказував, що він намагався врегулювати питання надання йому відстрочення або розстрочки з виплати заборгованості, але ТОВ «Петрівський Квартал» не погодився із запропонованими ним умовами і не запропонував йому інших варіантів вирішення питання.

03.04.2017 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Петрівський Квартал» повідомлення за № 47 про відмову від договору в односторонньому порядку, оскільки було порушено порядок виконання зобов`язання по оплаті повної вартості майнових прав на квартиру, та розірвання договору № 61/9 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 31.07.2013 року в односторонньому порядку.

Позивач вважає несправедливими умови укладених ним договорів, згідно умов яких він мав би отримати квартиру, однак втрачає 206 199,28 грн. (25 394 доларів США) оплачених ним за дериватив, а також курсову різницю із оплачених сум за майнові права на квартиру. Він сплатив на користь ТОВ «Петрівський Квартал» 355 836,92 грн., що згідно з офіційним обмінним курсом до національної валюти становить 37 055,91 доларів США. Тобто поверненню підлягає лише 13 463,37 доларів США, а з урахуванням 25 394 доларів США, сплачених 'ГОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНЕЕН», позивач втрачає 38 857,37 доларів США.

Умови, на яких були укладені договори стосовно обов`язку для споживача провести оплату у прив`язці до ринкового курсу долара США, встановленого ОТП банком на день оплати і відсутність обов`язку для відповідачів повернути сплачені кошти є несправедливими у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» і створює дисбаланс договірних правд обов`язків на шкоду споживача.

Умовами укладених договорів порушується принцип рівності сторін договору, учасником яких є споживач, що у відповідності до п. 4) ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» зумовлює визнання прав споживача порушеними.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив визнати несправедливими умови договору № 1029-А купівлі-продажу деривативу від 29.07.2013 року стосовно встановлення для покупця обов`язку сплатити ціну договору в грошовій одиниці України - гривні з прив`язкою до еквіваленту в доларах США, визначеним за офіційним обмінним курсом (курс купівлі) долара США до української гривні, встановленим ОТП банком на дату укладення договору, за відсутності в договорі умов щодо обов`язку повернення продавцем покупцеві сплачених ним грошових коштів у разі розірвання або невиконання договору, які розраховані в такому ж порядку; змінити несправедливі умови договору № 1029-А купівлі-продажу деривативу від 29 липня 2013 року, доповнивши його новим пунктом 9.3. в наступній редакції «У разі розірвання договору за ініціативою будь-якої із сторін, а також у випадку не набуття Покупцем права власності на майнові права на квартиру, що визначена в ст. 1 Договору, шляхом розірвання договору купівлі продажу майнових прав з ТОВ «Петрівський Квартал», продавець повертає покупцеві фактично одержані від нього грошові кошти, що були сплачені за цим договором, сума яких розраховується за формулою:

Сс

Сн = Кп, де:

Ко

Сп - сума, що підлягає до повернення в гривні;

Сс - фактично сплачена сума в гривні;

Ко - курс гривні до долара США, встановлений ОТП банком на дату

фактичної оплати;

Кп - курс гривні до долара США, встановлений ОТП банком на дату

повернення грошових коштів.

Продавець зобов`язаний повернути Покупцеві грошові кошти протягом 10 робочих днів з моменту виникнення відповідних обставин (розірвання договору купівлі- продажу деривативу та/або договору купівлі-продажу майнових прав)»; визнати несправедливими умови договору № 61/9 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 31 липня 2013 року в редакції додаткової угоди № 1 від 31 липня 2013 року стосовно встановлення для покупця обов`язку сплатити ціну майнових прав на квартиру в грошовій одиниці України - гривні з прив`язкою до еквіваленту в доларах США, визначеним за офіційним обмінним курсом (курс купівлі) долара США до української гривні, встановленим ОТП банком на дату укладення договору, за відсутності в договорі умов щодо обов`язку повернення продавцем покупцеві сплачених ним грошових коштів у разі розірвання договору, які розраховані в такому ж порядку; змінити несправедливі умови договору № 61/9 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 31 липня 2013 року, доповнивши його новим пунктом 4.7. в наступній редакції «У разі розірвання договору за умовами пунктів 4.4, 4.5 цього Договору, Продавець повертає Покупцеві фактично одержані від нього грошові кошти, що були сплачені ним за цим договором, сума яких розраховується за формулою:

Сс

Сп = - - - - - Кп, де:

Ко

Сп - сума, що підлягає до повернення в гривні;

Сс - фактично сплачена сума в гривні;

Ко - курс гривні до долара США, встановлений ОТП банком на дату

фактичної оплати;

Кп - курс гривні до долара США, встановлений ОТП банком на дату

повернення грошових коштів».

В подальшому, до суду з позовною заявою звернувся ТОВ «Петрівський Квартал» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з квартири.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що 31 липня 2013 року 'ГОВ «Петрівський квартал» та ОСОБА_1 уклали договір № 61/9 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 31.07.2013 року.

За умовами п. 1.1. договору продавець зобов`язався передати у власність покупця, а Покупець зобов`язався прийняти у власність майнові права на квартиру в АДРЕСА_1 , та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.4. Договору купівлі-продажу передбачено, що майнові права на квартиру за цим договором передаються від ТОВ «Петрівський квартал» покупцю шляхом підписання Акту прийому-передачі квартири (як сукупності цинових прав) . Акт прийому-передачі підписується сторонами після прийняття н експлуатацію завершеного будівництвом Об`єкта будівництва, у строк, означений ТОВ «Петрівський квартал», та за умови повної оплати покупцем ціни майнових прав на Квартиру.

Згідно договору ОСОБА_1 належним чином не виконав прийняті на себе зобов`язання передбачені п. 3.3. Договору, щодо повної та своєчасної оплати вартості майнових прав на квартиру, що зумовило ТОВ «Петрівський квартал» вживати заходів, які передбачені умовами договору та чинним законодавством.

03 квітня 2017 року на адресу ОСОБА_1 було надіслане повідомлення про відмову від договору та розірвання договору в односторонньому порядку за вих. № 47.

11 квітня 2017 року ОСОБА_1 надіслав відповідь (вх. 171 від 19.04.17 року) про те, що повідомлення про відмову від договору та розірвання договору в односторонньому порядку за від 03.04.17 року за вих. № 47 ним отримано.

25 квітня 2017 року позивач у встановленому законом порядку здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1233578632224, номер запису про право власності: 20140973).

25 травня ОСОБА_1 направив пропозиції (вх. 219 від 26.05.17 року), щодо врегулювання спірних питань, та умови за яких він звільнить займану квартиру.

27 квітня 2017 року на адресу ОСОБА_1 була надіслана лист-вимога (вих. № 150) про звільнення ОСОБА_1 та членами його родини, приміщення, а також майно, яке там знаходиться у 10-ти денний термін з дати отримання вимоги.

За умовами вищевказаного договору № 61/9 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 31.07.2013 року ОСОБА_1 не мав жодних прав на фактичне проживання в квартирі, будь-яких дозволів на проживання ТОВ «Петрівський квартал» не надавав, договір найму з ОСОБА_1 не укладався. ОСОБА_1 в будинку не зареєстрований, займає приміщення самоправно.

ТОВ «Петрівський квартал» є власником приміщення, ОСОБА_1 порушує права позивача на право володіння, користування, розпорядження майном, а саме вищевказаною квартирою, яка належить йому на праві власності, тому власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено ст. 391 ЦК України. Як наслідок ОСОБА_1 підлягає виселенню з квартири без надання іншого житла.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 15, 319, 321, 328, 386, 387, 391 ЦК України, позивач ТОВ «Петрівський квартал» просив усунути перешкоди у користуванні правом власності, шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2017 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Петрівський квартал», ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» про захист прав споживачів, з цивільною справою за позовом ТОВ «Петрівський квартал» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні правом власності, шляхом виселення з квартири.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, у задоволенні позову ТОВ «Петрівський квартал» просили відмовити.

У судовому засіданні представник ТОВ «Петрівський квартал» заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив відмовити в його задоволенні, позовні вимоги ТОВ «Петрівський квартал» підтримав та просив його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, опитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Судом встановлено, що 29 липня 2013 року між ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» та ОСОБА_1 був укладений договір № 1029-А купівлі-продажу деривативу, відповідно до умов п. 2.1 цього договору продавець зобов`язувався передати покупцеві, а покупець зобов`язувався прийняти й оплатити дериватив за визначеними характеристиками.

Відповідно до умов п. 3.1 договору на дату укладення договору сторони визначили ціну договору у розмірі 206199,28 грн. без ПДВ відповідно до пункту 197.1.14 ст. 197 Податкового кодексу України, що являється еквівалентом 25 394 доларів США, визначеним за офіційним обмінним курсом (курс купівлі) долара США до української гривні, встановленим ОТП банком на дату укладення цього договору.

31 липня 2013 року між ТОВ «Петрівський квартал» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір № 61/9 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру в АДРЕСА_1 , та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.4. даного договору майнові права на квартиру за цим Договором передаються від ТОВ «Петрівський квартал» покупцю шляхом підписання Акту прийому-передачі квартири, який є невід`ємною частиною цього договору та зразок якого сторони погодили в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.4. у разі несплати ціни майнових прав на квартиру покупцем - щонайменше 2 (два) місяці поспіль, продавець має право відмовитися від цього Договору, попередньо повідомивши покупця за 10 (десять) календарних днів до дати такого розірвання Договору шляхом односторонньої відмови продавця. Таким чином, починаючи з 11 календарного дня з дати відправлення такого повідомлення продавець має право на відчуження квартири третім особам.

Згідно п. 4.6. договору сторони розуміють і погоджуються, що у випадку відмови сторони від цього договору він вважається розірваним, починаючи з 11 (одинадцятого) дня отримання письмового повідомлення про дострокове припинення цього договору від сторони, яка бажає припинити дію договору.

До цього договору між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 31 липня 2013 року та додаткову угоду № 2 від 31 жовтня 2013 року, за умовами яких була змінена ціна майнових прав на квартиру - встановлена в сумі 444 943,52 грн., що еквівалентно 54 796 доларам США, а також був змінений графік і суми платежів.

Позивачем не в повному обсязі були виконані умови договору щодо сплати ціни майнових прав, порядку і умови розрахунків по даному договору. У зв`язку з чим на адресу ОСОБА_1 відповідачем ТОВ «Петрівський квартал» було направлено вимогу за № 119 від 28.03.2016 року про необхідність терміново сплатити оплачену ціну майнових прав на протязі 10 робочих днів з моменту отримання даної вимоги.

У відповідь на вказану вимогу ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Петрівський квартал» пропозицію провести звірку розрахунків за весь період дії договірних відносин.

03.04.2017 року за вих. № 47 ТОВ «Петрівський квартал» направив на адресу ТОВ «Петрівський квартал» повідомлення про відмову від договору та розірвання договору в односторонньому порядку

У відповідь на дане повідомлення ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Петрівський квартал» листа про те, що він продовжує регулярно здійснювати оплату за вищевказаним договором, яка не повністю врахована при розрахунку заборгованості.

11 квітня 2017 року позивач надіслав відповідь (вх. 171 від 19.04.2017 року) в якому, в тому числі, було вказано що повідомлення про відмову від договору та розірвання договору в односторонньому порядку від 03.04.017 р. вих. № 47 ним отримано 08 квітня 2017 року.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтями 3, 6, 203. 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору.

Згідно вимог ч. ч. 1,4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до вимог ч. ч. 1. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це. крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоду. Договір укладається шляхом пропозиції сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 погодився на укладення договору № 1029-А купівлі-продажу деривативу від 29.07.2013 року саме такого змісту, про що свідчить підписання даного сторонами.

Згідно довідки ТОВ «Петрівський квартал» за № 12/17 від 12.12.2017 року ОСОБА_1 сплатив за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 61/9 від 31.07.2013 року грошові кошти у розмірі 355 836 грн. 92 коп.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, а доводи позивача ОСОБА_1 грунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання умов договору № 1029-А купівлі-продажу деривативу від 29.07.2013 року та договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 61/9 від 31.07.2013 року несправедливими.

Доводи позивача про те, що договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилався на те, ідо умови договору № 1029-А купівлі-продажу деривативу від 29.07.2013 року та договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 61/9 від 31.07.2013 року є несправедливими, оскільки полягають в обов`язку для споживача проведення оплати у прив`язці до ринкового курсу долара СІІІА і відсутності обов`язку для відповідачів для повернення грошових коштів є несправедливими.

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частиною другою статті 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Сторони у договорі визначили зобов`язання у національній грошовій одиниці гривні та одночасно визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, що не суперечить положенням ст. 533 ІДК України та не є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначення у договорі про те, що курс для обчислення суми кредиту береться за курсом, який встановлено у ПАТ «ОТП Банк» не впливає на вирішення питання про недійсність договору, оскільки ч. 2 ст. 533 ЦК України надає сторонам право визначати інший порядок визначення іноземної валюти на день платежу.

Аналіз умов договорів купівлі-продажу свідчить про те, що в момент укладення вищевказаних договорів його сторони не лише не керувалися тим, що курс української гривні до долара США протягом строку дії договору залишатиметься стабільним, а навпаки допускали можливість його падіння, та, включаючи в договір умову, яка передбачає здійснення щомісячних платежів в сумі, визначеній залежно від курсу гривні до долара США на день платежу, відповідач намагався уникнути ризику, пов`язаного з можливим падінням курсу української гривні, а позивач взяв на себе такий ризик.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав лише після звернення відповідача до нього з вимогою виконати умови договору щодо оплати вартості майнових прав.

Спірний договір № 1029-А купівлі-продажу деривативу від 29.07.2013 року та договір № 61/9 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 31.07.2019 року підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Петрівський Квартал», ТОВ «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» про захист прав споживачів, визнання несправедливими умови договору, зміну несправедливих умов договору не підлягає задоволенню.

До суду представником відповідача ТОВ «Петрівський квартал» було подано заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною заявою 07.06.2017 року пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В ст. 257 ЦК України вказано, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача ТОВ «Петрівський квартат» не підлягає задоволенню.

ГІД одо заявлених вимог ТОВ «Петрівський Квартал» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з квартири, суд дійшов висновку наступного висновку.

Судом встановлено, що 31 липня 2013 року ТОВ «Петрівський квартал» та ОСОБА_1 уклали договір № 61/9 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від

31.07.2013року.

За умовами п. 1.1. договору продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти у власність майнові права на квартиру в АДРЕСА_1 , та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.4. Договору купівлі-продажу передбачено, що майнові права на квартиру за цим договором передаються від ТОВ «Петрівський квартал» покупцю шляхом підписання Акту прийому-передачі квартири (як сукупності цинових прав) . Акт прийому-передачі підписується сторонами після прийняття на експлуатацію завершеного будівництвом Об`єкта будівництва, у строк, означений ТОВ «Петрівський квартал», та за умови повної оплати покупцем ціни майнових прав на Квартиру.

Згідно договору ОСОБА_1 належним чином не виконав прийняті на себе зобов`язання передбачені п. 3.3. Договору, щодо повної та своєчасної оплати вартості майнових прав на квартиру, що зумовило ТОВ «Петрівський квартал» вживати заходи, передбачені умовами договору та чинним законодавством.

03 квітня 2017 року на адресу ОСОБА_1 було надіслане повідомлення про відмову від договору та розірвання договору в односторонньому порядку за вих. № 47.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

В Житловому кодексі України вказано, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ст. 9 ЖК України). Будь-яке виселення людини, якщо вона добровільно не бажає звільнити житлове приміщення, допускається виключно на підставах передбачених законом та має відбуватися тільки в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Отже, вирішуючи справу про наявність правових підстав для виселення особи з житлового приміщення, суд повинен у кожній конкретній справі здійснити оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й "необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (аналогічні підходи до вирішення справ у подібних правовідносинах сформулював Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі №452/2387/17, від 23 жовтня 2019 року у справі 757/19753/15- ц, від 06 листопада 2019 року у справі №362/3042/17, від 15 січня 2020 року №754/613/18-ц).

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У судовому засіданні у якості свідка був допитаний відповідач ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 , які надали пояснення про те, що ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. З ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач надав суду належні і допустимі докази в обґрунтування заявлених вимог, і тому позов підлягає задоволенню, і слід усунути перешкоди ТОВ «Петрівський Квартал» у користуванні ним власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 684 грн. 00 коп. слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Петрівський Квартал».

Керуючись ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. ст. 15, 16, 526, 533, 612, 625, 629, 1046, 1047. 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. З, 4, 13, 80, 89, ПО, 141, 259, 264, 265, 268, ЦПК України, суд,-

ВИ РІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський Квартал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» про захист прав споживачів, визнання несправедливими умови договору, зміну несправедливих умов договору, відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський Квартал» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення з квартири, задовольнити.

Усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрівський Квартал» у користуванні ним власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський Квартал» судовий збір у розмірі 1 684 грн. 00 коп..

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський Квартал» код ЄДРПОУ 33400832, місце знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2-В.

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН», код 36003268, місце знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2-В, офіс 64.

Повне рішення суду виготовлено 29 вересня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук