Ухвала суду № 91878798, 25.09.2020, Вишгородський районний суд Київської області

"25" вересня 2020 р. Справа № 363/2684/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого – судді Баличевої М.Б., при секретарі Дехтяренко О.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представників позивача – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю,-

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2020 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.08.2020 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 25.09.2020 року.

23 вересня 2020 року по пошті від позивача ОСОБА_1 та її представників – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшла заява про забезпечення позову, в якій останні просили забезпечити позовні вимоги шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 щотижня у будні дні з 10-00 кожної середи до 12-00 кожної суботи та у вихідні дні з 12-00 кожної першої та третьої суботи до 20-00 кожної першої та третьої неділі до винесення судом рішення; зобов`язати батька ОСОБА_5 передавати малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 їх матері ОСОБА_1 за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування.

Позивач та її представники – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подану 23.09.2020 року заяву про забезпечення позову повністю підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_4 заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Також судом зазначається, що негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (встановлення побачень матері з малолітніми дітьми) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрати емоційного зв`язку між позивачем і дітьми внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а тому заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що обраний ОСОБА_1 вид забезпечення позову відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України, є співмірним із заявленими вимогами та буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між малолітніми дітьми та їх матір`ю, а тому заява про забезпечення позову є такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149-153, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом:

- визначити час спілкування малолітніх дітей: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 щотижня у будні дні з 10-00 кожної середи до 12-00 кожної суботи та у вихідні дні з 12-00 кожної першої та третьої суботи до 20-00 кожної першої та третьої неділі до винесення судом рішення;

- зобов`язати батька ОСОБА_5 передавати малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 їх матері ОСОБА_1 за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвалу суду може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 30 вересня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянки України серія НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 .

Головуючий М.Б. Баличева