Рішення № 91877319, 28.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Київ № 640/25316/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ; 42098368) щодо зменшення відсоткового значення основного розміру раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) при перерахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 80 % до 70 % грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ; 42098368) щодо не проведення за заявою перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно законодавства, чинного на 01.01.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 42098368) вчинити певні дії, а саме здійснити з 01.01.2018 року перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262 - XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років з урахуванням відсоткового значення основного розміру пенсії 80 % відповідних сум грошового забезпечення;

- зарахувати та стягнути у примусовому порядку з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368) компенсацію (заборгованість), з урахуванням фактично виплачених сум, у сумі 22 050,00 (двадцять дві тисячі п`ятдесят) грн. (розрахунок за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року) на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ; 42098368) (втрати частини доходів не отриманих ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з вини Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 42098368) у зв`язку з протиправним зменшенням відсоткового значення основного розміру раніше призначеної пенсії з 80 % до 70% грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року) з врахуванням виплати перерахованої пенсії з 01.01.2018 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач вважає протиправним зменшення відповідачем основного розміру пенсії з 80% грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення, проте без урахування всіх складових грошового забезпечення відповідної посади, яку обіймав позивач на час звільнення зі служби. Вказує на втрати частини доходів, не отриманих позивачем з вини Пенсійного фонду України у зв`язку з проведенням перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року склали 22 050, 00 грн. На думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві при перерахунку пенсії протиправно застосовано статтю 13 Закону №2262-ХІІ.

Не погоджуючись з розрахунком відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за вислугу років з 15.09.2008 року на підставі Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсійна справа 2601004402.

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі 2601004402 станом на 15.09.2008 року позивачу була призначена пенсія в розмірі: основний розмір грошового забезпечення 80% (вислуга 30 років), виходячи з таких видів грошового забезпечення : посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 40%, робота з таємними виробами, носіями, документами 15%15%, надбавка за особливо важливі завдання 90%, премія 10%.

У квітні 2018 року з 01.01.2018 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» та її розмір зменшився з 80% до 70%.

29.11.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо перерахунку пенсії, з урахуванням всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та збільшення основного розміру пенсії до 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року. Крім того, з проханням нарахувати компенсацію втрати частини доходів не отриманих позивачем з вини Пенсійного фонду України у зв`язку з проведенням перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років з врахуванням виплати перерахованої пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 100 відсотків суми підвищеної пенсії.

Листом Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.12.2019 року №302878/02/К-14658 позивачу повідомлено, що відповідно до статті 13 Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №103 здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу, як визначено вказаною постановою.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 13 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) (далі також - Закон № 2262-XII) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Згідно з Витягом з Автоматизованої системи Розрахунку пенсій по пенсійній справі 2601004402 для ОСОБА_1 (дата розрахунку 01.08.2008 року), при призначенні пенсії (з 15.08.2008 року) основний розмір пенсії складає 80% грошового забезпечення.

Водночас, відповідно до Витягу з Автоматизованої системи Розрахунку пенсій по пенсійній справі 2601004402 для ОСОБА_1 (дата розрахунку 01.01.2018 року), при призначенні пенсії (з 15.08.2008 року) основний розмір пенсії складає 70% грошового забезпечення.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині другої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Всупереч наведеному, при здійснені перерахунку пенсії позивача, відповідач безпідставно керувався положеннями Постанови № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також - Постанова №103) та застосував норми, які регулюють питання призначення пенсії, а не її перерахунку.

Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з вищевикладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.

У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою з 01.08.2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 01.03.2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 01.01.2018 року.

Статтею 13 Закону №2262-ХІІ врегульовано порядок призначення пенсій, а статтею 63 визначено підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення зміні до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393» та Постанова №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).

Крім того, в рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі №240/5401/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01.01.2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку пенсії позивача та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 80% на 70% від сум грошового забезпечення на підставі Постанови №103.

На переконання суду, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 80% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсій за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з розміру 80% від відповідних сум грошового забезпечення, є належним способом відновлення порушеного права позивача.

Щодо вимог позивача визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення за заявою перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно законодавства, чинного на 01.01.2018 року, суд зазначає наступне.

24.02.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також - Постанова № 103), пунктами 1 та 2 якої встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків; з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Разом з тим, позивач посилається на лист Пенсійного фонду України, з якого вбачається, що пенсію позивача перераховано з 01.01.2018 року на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01.03.2018 року, та згідно перерахунку підсумок пенсії (з надбавками) становить 10 693, 00 грн., в тому числі: посадовий оклад - 8320,00 грн., оклад за військове звання - 1480,00 грн., процентна надбавка за вислугу років (50%) - 4900,00 грн., (з урахуванням 50% суми підвищення, що становить 5253,92 грн.), з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 2626, 96 грн.; з 01.01.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 3940, 44 грн.

Суд також враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Тобто, вказане рішення, відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набрало законної сили.

Проаналізувавши вказані обставини в контексті наведених норм, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано здійснено перерахунок пенсії позивача у відповідності до Постанови №103, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, на підставі відповідної довідки.

Одночасно, відповідно до правового висновку, який міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року у справі № 21-484а13, у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 686/15836/16-а, від 27.02.2019 року у справі № 753/23503/16 (адміністративне провадження № К/9901/20057/18), підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Проте, суду не надано доказів отримання позивачем відповідної довідки з зазначенням видів грошового забезпечення, визначених частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які позивач вважає за необхідне використати відповідачу для перерахунку пенсії, та, відповідно, подачі її до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Так само, позивачем не надано суду доказів оскарження дій уповноваженого органу щодо складання та направлення відповідачу на підставі вимог Порядку № 45 довідки з визначеними у ній видами грошового забезпечення, для перерахунку пенсії позивача, у вигляді посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, зобов`язання надати довідку з урахуванням інших видів грошового забезпечення.

За таких обставин, враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, а також те, що покладення обов`язку на відповідача діяти не у відповідності до Порядку № 45, означало б спонукання до виходу за межі своїх повноважень, суд вважає правомірним здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача на підставі наданої довідки, виходячи з зазначених у ній видів грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії, оскільки підстави для включення інших видів грошового забезпечення до такого перерахунку у відповідача були відсутні та, відповідно, відсутніми є правові підстави для включення інших видів грошового забезпечення за наслідками звернення позивача до відповідача від 29.11.2019 року.

Враховуючи викладене у сукупності, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення за заявою перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно законодавства, чинного на 01.01.2018 року.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача у примусовому порядку компенсації (заборгованості) на відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій відповідача, пов`язаних із перерахунком пенсії позивача у розмірі 22 050,00 гривень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до положень Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

На підставі викладеного, суд зазначає, що питання пов`язані з призначенням, виплатою та перерахунком пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, а тому, суд приходить до висновку про те, що вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ; 42098368) щодо зменшення відсоткового значення основного розміру раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) при перерахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 80 % до 70 % грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 42098368) вчинити певні дії, а саме здійснити з 01.01.2018 року перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262 - XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років з урахуванням відсоткового значення основного розміру пенсії 80 % відповідних сум грошового забезпечення.

4. В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Повне рішення складено 28.09.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна