Рішення № 91877156, 16.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Київ № 640/17719/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.

за участі представників сторін:

від позивача - Журавльов О.С.

від відповідача - Труфанова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (далі - позивач або ПІІ «Амік Україна») з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2020 № 0001910503 та № 0001920503.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок, викладений в акті перевірки стосовно порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є помилковим, а винесені за його результатами податкові повідомлення-рішення протиправними.

Заперечуючи проти позову відповідач виходить із того, що в акті перевірки від 16.06.2020 № 0026/28-10/05-03-01/РРО/30603572 зафіксовано порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання. На момент проведення фактичної перевірки первинні документи (прибуткові накладні) на товарно-матеріальні цінності були відсутні за місцем їх реалізації. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що твердження позивача, викладені у відзиві на позов є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/17719/20 та призначено судове засідання у справі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У судовому засіданні 16.09.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» як юридична особа зареєстроване 16.11.1999 (номер запису: 1 074 120 0000 005310), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.06.2020 о 13:05 год. посадові особи Офісу великих платників податків ДПС провели фактичну перевірку АЗС з магазином, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Коновальця (Щорса), 24/А, господарську діяльність в якому провадить ПІІ «Амік Україна».

Результати перевірки оформлені актом фактичної перевірки від 16.06.2020 № 0026/28-10/05-03-01/РРО/30603572, у якому міститься висновок про порушення ПІІ «Амік Україна» вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.6-9).

Як убачається зі змісту акта перевірки, в ході перевірки встановлено, що на АЗС з магазином, що належить ПІІ «Амік Україна» проводиться реалізація палива, тютюнових виробів, пива тощо за готівковий та безготівковий розрахунки, перевіркою встановлено порушення вимог встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. При проведенні вимірювання нафтопродуктів у резервуарах АЗС проведених начальником АЗС в присутності перевіряючих встановлено надлишок палива в кількості 94,69 л. на загальну суму 2086,84 грн. Результати вимірювання відображені в акті про результати вимірювання та у додатку про рух нафтопродуктів на АЗС, які додаються до акту перевірки.

Також, перевіркою встановлено не ведення обліку товарних запасів, а саме тютюнових виробів за місцем їх реалізації. На запит перевіряючих № 1 від 15.06.2020 року надати реєстри бухгалтерського обліку, в яких відображено рух тютюнових виробів та залишки на момент перевірки начальник АЗС надала пояснення, про передачу оригіналів та копій накладних до офісу Підприємства. Вибірковим зняттям залишків тютюнових виробів встановлено не оприбуткування на загальну суму 15 501,00 грн. в кількості 305 пачок.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 2.6 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» наказ МФУ від 24.05.1995 №88 підприємством не забезпечено наявність на АЗС копії первинних документів про операції з прийому і видачею товарно-матеріальних цінностей (ТТН та прибуткові накладні на товар відсутні - здаються до архіву).

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт фактичної перевірки від 16.06.2020 № 0026/28-10/05-03-01/РРО/30603572, до яких долучив товарно-транспортні накладні, зворотно-сальдову відомість (01.01.2020 по 14.06.2020), прибуткові документи (а.с.10-16).

Розглянувши вказані заперечення та додані до нього документи контролюючий орган листом від 17.07.2020 № 25165/10/28-10-05-03-01 зазначив, що вони не спростовують встановлених під час перевірки порушень.

На підставі висновків, зазначених в акті перевірки від 16.06.2020 № 0026/28-10/05-03-01/РРО/30603572, Офісом великих платників податків були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 17.07.2020 № 0001910503, яким за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України позивачеві було визначено штраф у сумі 510,00 грн. (а.с.24-25);

- податкове повідомлення-рішення від 17.07.2020 № 0001920503, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачеві було визначено штраф у сумі 35 175,68 грн. (а.с.26-27).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічний засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Однак, чинним законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу.

Суд звертає увагу на ту обставину, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 825/10/17, постанові від 30.01.2018 у справі № 810/1148/17, постанові від 07.08.2018 у справі № 825/10/17, постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 у справі № 21-275а14, які згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин.

Як установлено з акта перевірки вище, на час проведення перевірки в господарській одиниці АЗС ПІІ «Амік Україна» були відсутні копії первинних документів про операції з прийому і видачею товарно-матеріальних цінностей. Перевіркою встановлено не ведення у встановленому порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, в результатів чого встановлено не оприбуткування тютюнових виробів в кількості 305 пачок на загальну суму 15 501,00 грн. Також встановлено ведення обліку товарних запасів (палива) на складах з порушенням встановленого порядку, в результаті чого завищено надлишок ПММ в кількості 94,69 грн. на загальну суму 2 086,84 грн.

В ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, первинні документи на товар зберігаються в центральному офісі підприємства за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, оскільки останні щоденно на підставі звіту передаються до офісу ПІІ «Амік Україна», водночас зазначив, що на час проведення перевірки на АЗС знаходилися копії видаткових накладних, втім посадові особи контролюючого органу від отримання цих документів відмовилися.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивачем 16.06.2020 у відповідь на запит було надіслано на адресу Офісу великих платників податків ДПС листом «Про надання документів на запит від 15.06.2020» документи, що підтверджують облік товару (палива) на підприємстві, зокрема, прибуткові документи на за січень-червень 2020 року та зворотно-сальдову відомість за період з 01.01.2020 по 14.06.2020.

Крім того, позивач разом із запереченнями на акт фактичної перевірки надав податковому органу документи, що підтверджують облік товару (палива) на підприємстві, а саме: видаткові накладні (а.с.28-93), товарно-транспортну накладну від 15.06.2020 (а.с.107), змінні звіти форми №17-НП (а.с.94-101), акт інвентаризації на АЗС від 15.06.2020 № 11-01 (а.с.102-104), журнали #1 обліку надходження нафтопродуктів на АЗС форми №13-НП (а.с.108-112), оборотно-сальдову відомість за період з 01.01.2020 по 14.06.2020 (а.с.113-114).

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що у контролюючого органу відсутні зауваження щодо форми та змісту наданих позивачем первинних документів. Податковим органом не виявлено фактів неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратори розрахункових операцій, що використовуються в господарській діяльності позивача.

З огляду на підтвердження позивачем достатніми та належними доказами ведення обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України, суд вважає безпідставними висновки контролюючого органу в частині не ведення (неналежного ведення) позивачем такого обліку.

Також, варто зазначити, що представником позивача у судовому засіданні детально роз`яснено яким чином відбувається вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС, а саме із дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України Мінекономіки, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі Інстуркція). Вказана Інструкція є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Позивач пояснив, що облік нафтопродуктів здійснюється (в межах похибки вимірювальної техніки) на підставі даних ТТН, а не фактичного зливання бензовоза (п. 10.2.10 Інструкції);

облік нафтопродуктів на АЗС полягає у вчиненні відповідних записів про прибуття нафтопродуктів в журналі за формою № 13-НП (п. 10.2.10);

жодних претензій до ведення журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП під час перевірки податківцями не заявлялося;

загальна похибка вимірювальної техніки (0,8%) пропорційно повному резервуару (один резервуар - 25 000 літрів) складає 200 л. і буде змінюватися в залежності від фактичного залишку пального в резервуарі, хоча реальна нестача чи надлишок будуть залишатися незмінними при різних наповнення резервуара до моменту проведення чергової інвентаризації;

для виявлення фактичного залишку пального в резервуарі проводиться інвентаризація. Така інвентаризація має бути проведена не рідше одного разу на місяць (п. 13.2 Інструкції);

в залежності від температури навколишнього природнього середовища об`єм нафтопродукту (як одиниця обліку на АЗС згідно п. 10.1 Інструкції) змінюється, частина нафтопродукту може знаходиться у паровій фазі.

Суд зауважує, що в акті перевірки встановлено, що АЗС обладнана рівнемірами та витратомірами. Разом з тим, контролюючим органом зроблено припущення про те, що операції з продажу не облікованих нафтопродуктів можуть бути, хоча фактично таких не встановлено.

Під час проведення податкової перевірки було встановлено надлишок пального в кількості 94,69 літрів та не зазначено, якого саме пального та в якому резервуарі.

За твердженням позивача, такі незначні відхилення можуть періодично виникати (що не є порушенням норм чинного законодавства) та пов`язанні із фізико-хімічними властивостями нафтопродуктів (що виникають в результаті зміни температурного режиму, часу доби та ін.) та прийманням нафтопродуктів за даними товаро-транспортних накладних, а не фізичним вимірюванням, в межах похибки вимірювальної техніки).

Разом з тим, в акті перевірки не зазначено інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків пально-мастильних матеріалів як того вимагає Інструкція, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості пально-мастильних матеріалів не може вважатись достовірною, а відповідно і твердження відповідача про те, що позивач реалізовував пально-мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування фінансової санкції у податковому повідомленні-рішенні від 17.07.2020 № 0001920503, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є неправомірним. Зазначена штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку та у даному випадку не може бути застосована до позивача.

Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.07.2020 № 0001910503 суд зазначає наступне.

Абзацом 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За приписами абзаців 1, 2 пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як зазначено в акті перевірки, ПІІ «Амік Україна» порушило встановлений обов`язок платника податків щодо надання відповідних документів.

Проте таке твердження відповідача суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

15.06.2020 позивачем було отримано запит про надання документів, у якому встановлено позивачу термін для надання оригіналів документів до 16.06.2020, а 16.06.2020, відповідно до супровідного листа про направлення документів, ПІІ «Амік Україна» було надано на адресу Офісу великих платників податків відповідні запитувані документи.

Факт того, що працівники Офісу великих платників податків ДПС отримали запитувані документи підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором № 0411955184785.

Таким чином у відповідача були відсутні законні та обґрунтовані підстави для складання податкового повідомлення-рішення від 17.07.2020 №0001910503.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 4204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 141342940 від 21.07.2020 (а.с.119).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Офісом великих платників податків ДПС від 17.07.2020 № 0001910503 та № 0001920503.

3. Присудити на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30603572, місцезнаходження: вул. Верхній Вал, 68, м. Київ, 04071) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119).

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293-295-297 КАС України.

Суддя Т.П. Балась

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.09.2020.