Рішення № 91877134, 29.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року м. Київ № 826/16507/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києвідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд.ок. управління та експлуатації нерухомості»простягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 39468461) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд.ок. управління та експлуатації нерухомості» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, код ЄДРПОУ 32244592) про стягнення заборгованості у розмірі 278 571,82 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 278 571,82 гривень, який виник у зв`язку з несплатою відповідачем визначених податковим органом за податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2016 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/6179/16, предметом якої є оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податкової борг.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 06.11.2018, провадження в адміністративній справі № 826/6179/16 закрито.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 поновлено провадження у справі № 826/16507/16 та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем порушено процедуру стягнення податкового боргу, обов`язковою умовою якої є направлення платнику податків податкової вимоги у встановленому законодавством порядку.

Крім того, позивач просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження, зважаючи на необхідність повного та всебічного встановлення обставин справи.

Cуд звертає увагу позивача, що відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частина четверта цієї статті визначає вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказані положення також кореспондується із правилами частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Дослідивши заяву позивача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки наявність вагомого значення справи для сторін є підставою для розгляду справи у порядку загального провадження лише у сукупності критеріїв, визначених частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, суд звертає увагу позивача на можливість надання пояснень, міркувань, аргументів щодо суті позову та процесуальних питань у заявах, що визначені главою 1 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у м. Києві від 20.10.2016 № 5511/9/26-50-17-19 та розрахунку податкового боргу відповідач, станом на 20.10.2016, має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та податку на прибуток у розмірі 278571,82 гривень.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків з податку на додану вартість, що додана до позовної заяви, податкова заборгованість виникла у зв`язку з несплатою донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0007462207 на суму 116655,80 гривень.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків з податку на прибуток, що додана до позовної заяви, податкова заборгованість виникла у зв`язку з несплатою донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0007472207 на суму 161916,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було скеровано податковим органом вимогу від 01.10.2015 № 12948-23, яка отримана представником відповідача, про що свідчить підпис останнього на корінці вимоги.

У зв`язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість у повному обсязі, інші вимоги податковим органом не формувались.

Вважаючи, що з позивача належить стягнути податкову заборгованість, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України при визначенні грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно сплатити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У спірних правовідносинах відповідачем оскаржувались у судовому порядку податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла податкова заборгованість.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2014 у справі №826/17686/14, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2014 №№ 0010452207, 0007472207 відмовлено.

Таким чином, грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 21.10.2014 №№ 0010452207, 0007472207 набули статусу узгоджених, а отже у платника податків виник обов`язок щодо їх сплати у визначені законодавством строки.

Статтею 131 Податкового кодексу України встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу.

Пунктами 59.1 та 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Частина друга пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Податковий кодекс України не містить обов`язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною.

Відтак, контролюючий орган за встановлених обставин у цій справі не має повноважень надсилати платнику податків другу податкову вимогу, оскільки в інтегрованій картці платника податків рахується заборгованість з податку на додану вартість та податку на прибуток, що не можна вважати перериванням податкового боргу, навіть за умов, що заборгованість, зазначена у податковій вимозі була сплачена, але поряд з цим виникає податковий борг за більш пізні періоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 818/1117/16.

Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на порушення контролюючим органом порядку стягнення податкового боргу, оскільки податкова вимога від 01.10.2015 № 12948-23 не втратила своєї правової дії у зв`язку з тим, що податковий борг не було погашено повністю, що обумовлює відсутність правових підстав у податкового органу для відкликання першої податкової вимоги та додаткового надсилання другої вимоги.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 21.10.2014 №№ 0010452207, 0007472207, на підставі яких позивач звертається до суду з даним позовом, оскільки в межах даної адміністративної справи у суду відсутні правові підстави для надання оцінки правомірності прийнятого рішення. Відтак, у справах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, суд перевіряє виключно наявність у відповідача заборгованості та встановлює, чи є така заборгованість узгодженою.

У даному випадку, правомірність рішень, на підставі якого позивач звернувся до суду, була встановлена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2014 у справі №826/17686/14, яка набрала законної сили.

В силу приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 39468461) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд.ок. управління та експлуатації нерухомості» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, код ЄДРПОУ 32244592) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд.ок. управління та експлуатації нерухомості» податковий борг в сумі 278571 (двісті сімдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 82 копійки з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов