Рішення № 91875998, 29.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р. № 400/2287/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П.розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м.Миколаїв,54020

про:визнання протиправним та скасування рішення від 31.01.2020 р. № 85/03.20-р; та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2020 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 31.01.2020 №85/03.20-р про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із зарахуванням періодів роботи з 12.09.1985 по 01.08.1986, та з 06.10.1999 по 26.07.2000 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області № 85/03.20-р від 31.01.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності в звязку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №561043 від 07.11.2019 року з 04.11.2019 року. На дату встановлення інвалідності позивач досяг віку - 51 рік.

За змістом приписів ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при досягнення віку 51 рік на дату встановлення інвалідності інваліду III групи для отримання пенсії по інвалідності необхідно мати 12 повних років страхового стажу.

Згідно наданих документів страховий стаж позивача обчислений відповідачем в період з серпня 1986 року по січень 1998 року та складає 11 років 05 місяців 19 днів.

При цьому згідно оскаржуваного рішення йому було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоди роботи: з 12.09.1985 року по 01.08.1986 року; з 06.10.1999 року по 26.07.2000 року у зв`язку з тим, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.10.1999 року та довідці Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара № 88-568-870 від 06.12.2019 року вказано по батькові російською мовою, « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта де на російській мові ім`я по батькові зазначено « ОСОБА_1 ».

З посиланням на норми Конституції України та Закону України Про пенсійне забезпечення, позивач вважає, прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним.

23.07.2020 року до Миколаївського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) відповідачем надано відзив на позов в якому відповідач заперечував проти позову.

Заперечуючи проти позову, зазначив, що позивач звернувся 24.01.2020 до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 ЗУ«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача та наданих ним документів, відмовлено у призначені пенсії позивачу (рішення від 31.01.2020 № 85/03/.20-р) у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу.

Стаття 32 Закону № 1058 визначає, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Згідно з наданою Позивачем випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 561043 від 07.11.2019 ОСОБА_1 04.11.2019 визнано особою з інвалідністю III групи від загального захворювання.

На час настання інвалідності і на день звернення Позивачу виповнилось 51 рік. Відповідно необхідний страховий стаж для призначення Позивачу пенсії по інвалідності - 12 років. За наданими Позивачем на розгляд Головного управління документами страховий стаж Позивача склав 11 років 05 місяців 19 днів. Він був обчислений протягом періоду з серпня 1986 року по січень 1998 року.

Позивач просить зарахувати до його страхового стажу періоди з 12.09.1985 по 01.08.1986 на підставі архівної довідки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 06.12.2019 № 88-568-870 та з 06.10.1999 по 26.07.2000 на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1999.

Проте у Головного управління відсутні правові підстави для врахування трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1999 та архівної довідки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 06.12.2019 № 88-568-870 під час розрахунку страхового стажу Позивача оскільки у вищевказаних документах прізвище, ім`я та по-батькові заявника вказані російською мовою як « ОСОБА_2 » (по-батькові Заявника не відповідає паспортним даним, де російською мовою воно зазначене, як « ОСОБА_1 »).

З огляду на вищенаведене, відповідач вважає свої дії правомірними, позовні вимоги необґрунтованими, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 17.06.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 01.07.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) та доданими документами.

Рішенням від 31.01.2020 №85/03/.20-р Головним управлінням відмовлено позивачу, в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу.

Відповідно до змісту рішенні, підставою відмови у призначенні пенсії за віком є не врахування до його страхового стажу періоди з 12.09.1985 по 01.08.1986 на підставі архівної довідки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 06.12.2019 № 88-568-870 та з 06.10.1999 по 26.07.2000 на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1999.

Відповідно до ст.30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно зі ст.31 ЗУ №1058 незалежно від ступення втрати працездатності визначено три групи інвалідності.

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Стаття 32 Закону № 1058 визначає, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Аналізуючи вищезазначені норми можна зробити висновок що обов`язковою умовою для призначення пенсії по інвалідності є наявність у особи яка досягла відповідного віку необхідного страхового стажу.

Згідно з наданою Позивачем випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 561043 від 07.11.2019 Позивача 04.11.2019 визнано особою з інвалідністю III групи від загального захворювання.

На час настання інвалідності і на день звернення ОСОБА_2 виповнилось 51 рік. Відповідно необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності - 12 років. За наданими на розгляд Головного управління документами страховий стаж позивача склав 11 років 05 місяців 19 днів. Він був обчислений протягом періоду з серпня 1986 року по січень 1998 року.

Позивач просив зарахувати до його страхового стажу періоди з 12.09.1985 по 01.08.1986 на підставі архівної довідки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 06.12.2019 № 88-568-870 та з 06.10.1999 по 26.07.2000 на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1999.

Однак, як стверджує відповідач у нього відсутні правові підстави для врахування трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1999 та архівної довідки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 06.12.2019 № 88-568-870 під час розрахунку страхового стажу Позивача оскільки у вищевказаних документах прізвище, ім`я та по-батькові заявника вказані російською мовою як « ОСОБА_2 » (по-батькові Заявника не відповідає паспортним даним, де російською мовою воно зазначене, як « ОСОБА_1 ».

Відповідно до пункту 2.9 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд зазначає, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України,

Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі -Інструкція № 58) трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно пункту 2.1 Інструкції № 58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Пунктом 2. 2 Інструкції № 58 передбачено, що до трудової книжки вносяться

-відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

-відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

-відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

-відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди;

Згідно пунктів 2.11, 2.12, 2.13 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що встановлення юридичного факту врегульовано нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та вирішення даного питання відновиться до підсудності місцевих загальних судів та зазначає.

Пунктом 26 Порядку № 637 визначено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Суд вказує на те, що згідно із пунктом 6 частиною 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Таким чином, законодавством встановлено порядок подання до органів Пенсійного фонду документів про призначення та/або перерахунок пенсії та вимоги до таких документів, які не допускають зазначення даних у них, які не збігаються із даними паспорту особи, яка звернулася щодо її прізвища, ім`я та по батькові. Підтвердження факту приналежності документів, що містять суперечності певній особі здійснюється в рамках цивільного окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку

їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення. Суд може встановлювати факти, які й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав.

У зв`язку із розбіжностями в написанні прізвища позивача у паспорті та довідках, що підтверджують періоди роботи, суд зазначає про необхідність встановлення фактів належності позивачу наданих довідок, що дасть позивачу у подальшому звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області для забезпечення можливості оформлення пенсії.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не врахував спірні періоди, тобто у суду відсутні правові підстави скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №85/03.20-р від 31.01.2020 про відмову позивачу у призначенні пенсії по інвалідності та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Згідно ч. 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

Відповідно до вимогстатті 139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга