Рішення № 91875522, 24.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2217/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, які беруть участь у справі:

позивач - не з`явився;

представник відповідача - Худий А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме:

1. визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на день звільнення, 13 серпня 2019 року заборгованість індексації грошового забезпечення за період часу з 2015 року по 13 серпня 2019 року;

2. зобов`язати Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 13 серпня 2018 року;

3. витребувати у Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) довідку - щомісячний розрахунок на ОСОБА_1 про розмір нарахованої (не нарахованої) та виплаченої з зазначенням "базового місяця" індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 13 серпня 2019 року;

4. витребувати у Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) картку грошового забезпечення та архівну відомість грошового забезпечення ОСОБА_1 на 2015 рік;

5. визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році та у 2017 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

6. стягнути з Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) на користь ОСОБА_1 не доплачену допомогу на оздоровлення за 2016 рік та 2017 рік у сумі 6093,42 грн.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що наказом начальника Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 2142) від 12 липня 2019 року № 280-ос, прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, та наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) від 13 серпня 2019 року № 336-ос, прапорщика ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мукачівського прикордонного загону. Однак, при вивченні отриманих фінансових документів було встановлено бездіяльність відповідача в частині виплати грошової допомоги на оздоровлення в 2016, 2017 роках, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року. Вважає, що не включення до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, є протиправною бездіяльністю відповідача. Також вказує на те, що невиплачена індексація грошового забезпечення за період з 2015 року по 13 серпня 2019 року.

Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду даної справи, позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися.

Однак, 24 вересня 2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд даної справи без його участі та участі позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

Позивач та представник позивача належним чином повідомлені про день, час та місце судового розгляду, а тому їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів викладених у письмовому відзиві. Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказав на те, що згідно з пункту 8 Інструкції № 73 від 02.02.2016 р. винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Нормативний підхід до розуміння положень Постанови № 889 в системному зв`язку із нормами статей 9 і 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена Постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, представник відповідача зазначив, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Враховуючи відсутність фінансових ресурсів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення така не проводилася.

Заслухавши думку представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 липня 2019 року, наказом начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби № 280-ОС, прапорщика ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту у запас (а.с. 16).

12 серпня 2019 року, начальником 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 336-ОС, прапорщика ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 13 серпня 2019 року (а.с. 17).

Відповідно до даного наказу зобов`язано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби (а.с. 17).

Із особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 рік, 2017 рік вбачається, що до складу місячного грошового забезпечення позивача з якого: у серпні 2016 року та у червні 2017 року здійснено обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідачем не включено щомісячну додаткову грошову винагороду передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року.

Разом з тим, з наявних у матеріалах доказів, а саме - особових карток грошового забезпечення ОСОБА_1 судом встановлено, що індексація грошового забезпечення не виплачувалася у 2016 році, у 2017 році та до грудня 2018 року. У судовому засіданні представник відповідача не заперечив той факт, що індексація грошового заперечення позивачу за період з 2015 року по день звільнення не виплачувалася, так як був відсутній фінансовий ресурс.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на день звільнення, 13 серпня 2018 року заборгованість індексації грошового забезпечення та щодо зобов`язання нарахування та виплати заборгованість з недорахованої та недоплаеної індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 13 серпня 2019 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як встановлено судом, у період з 2015 по день звільнення позивачу індексація грошового забезпечення не виплачувалася.

Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 13 серпня 2019 року є протиправною, а тому належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 13 серпня 2019 року включно.

Що стосується спірних правовідносин щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році та у 2017 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 889 від 22 вересня 2010 року, судом встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) передбачає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 15 вказаного Закону, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії ) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2009 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), уряд встановив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Також, ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Крім того, згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

При цьому, суд також враховує аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, викладені у постанові від 06.02.2019 року.

12 липня 2019 року, наказом начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби № 280-ОС, прапорщика ОСОБА_1 , звільнено з військової служби на підставі п.п."а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із закінченням строку контракту) та за Наказом № 336-ОС від 13 серпня 2019 року прапорщик ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, остаточною датою закінчення проходження військової служби є 13 серпня 2019 року.

На момент звільнення позивача його календарна вислуга років складала 10 років 11 місяців 23 дні, а тому, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім того, суд встановив, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. за № 889 становила 60% місячного грошового забезпечення.

Однак, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу на оздоровлення у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Свої дії щодо неврахування до допомоги на оздоровлення додаткової грошової щомісячної винагороди відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 2 Постанови № 889 та затвердженого фонду грошового забезпечення Наказом МВС України від 02.02.2016 року № 73, затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Згідно з пунктом 8 вказаної Інструкції, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Слід сказати, що цей наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 789 від 25.09.2018 - застосовується з 01 березня 2018 року.

Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення та видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17 та у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18.

Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно не включив до розрахунку допомоги на оздоровлення вказаної винагороди, яка виплачувалась позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

З урахуванням зазначеного вище, бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році та у 2017 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", є протиправною, та призвела до виплати відповідачем належної позивачу допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це належить, згідно з законодавством.

Також, позивач просить стягнути з Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік у сумі 6093,42 грн.

Позивач самостійно здійснив розрахунок суми недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки.

Однак, суд не вправі перебирати на себе функцію обрахунку та визначення конкретного розміру зазначеної допомоги, оскільки ця функція належить відповідачу, як роботодавцю позивача.

Тому, стягнення розрахованих позивачем суми вказаної допомоги є неналежним способом захисту порушених прав позивача, оскільки така компенсація відповідачем не нарахована позивачу.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача - буде саме зобов`язання Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016 рік та за 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, що була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, на думку суду, позивачем частково доведено правомірність заявлених вимог, що є підставами для часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, буд. 45, код ЄДРПОУ 14321676) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на день звільнення - 13 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 13 серпня 2018 року.

3. Зобов`язати Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, буд. 45, код ЄДРПОУ 14321676) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 2015 року по 13 серпня 2018 року.

4. Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, буд. 45, код ЄДРПОУ 14321676) в частині виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році та у 2017 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

5. Зобов`язати Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї, буд. 45, код ЄДРПОУ 14321676) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016 рік та за 2017 рік.

6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 вересня 2020 року

Суддя С. А. Гебеш