Рішення № 91874855, 30.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Справа № 160/8654/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф 112962-17/61 від 04.11.2019 р.

В обґрунтуванні позовних вимог вказано, що вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки жодної недоїмки з ЄСВ у нього, як фізичної особи-підприємця станом на подання позову немає. За весь час провадження діяльності як фізична особа-підприємець з квітня 2016 року ним сплачувався соціальний внесок у розмірі 22% від мінімальної заробітної плати. Позивач наголошує, що він не подавав до ДПІ у АНД районі м.Дніпро заяви про взяття на облік, як особи, що провадить незалежну професійну діяльність. Отже, відповідач всупереч Порядку №1162 самостійно встановив таку ознаку та безпідставно нарахував на цій підставі єдиний внесок.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8654/20 передана судді Віхровій В.С.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 р. клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 р. заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачу.

21.08.2020 р. від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно податковий орган заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства. Відповідач посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу в автоматичному режимі були нараховані щоквартальні нарахування. Відповідач вважає, що підстави для скасування вимог про сплату боргу відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 р. заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачу.

Судом під час розгляду даної справи враховані положення постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2019 р. на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф 112962-17/61 від 04.11.2019 р. на суму 14452,14 грн.

За даними податкового органу, заборгованість зі сплати ЄСВ за спірною вимогою нарахована контролюючим органом:

за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. (за 1 квартал 2018 року строком сплати 19.04.2018 р. - 2457,19 грн., за 2 квартал 2018 року строком сплати 19.07.2018 р. - 2457,18 грн., за 3 квартал 2018 року строком сплати 19.10.2018 р. - 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року строком сплати 19.02.2019 р. - 2457,18 грн.);

за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.

Досліджуючи вказані податкові вимоги на предмет їх відповідності закону суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 2 с. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України №469 від 04.05.2018р.) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за № 508/26953.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платник податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 15.04.2016 р. був зареєстрований як фізична-особа підприємець за № 2 224 000 0000 106440 (КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права).

З 15.04.2016 р. було взято на облік в ДПІ Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська як платника єдиного внеску.

Також судом встановлено, що 14.06.2010 р. позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2142, проте доказів перебування на обліку в податковій службі до суду не надані.

Згідно даних податкового органу за позивачем, як за фізичною особою-підприємцем, рахується недоїмка зі сплати ЄСВ за 2018-2019 рр.

У відзиві відповідачем наведено розрахунок щоквартальних нарахувань внеску.

Разом з тим, судом встановлено, що з моменту постановлення на облік як фізична особа-підприємець (15.04.2016 р.) позивачем сплачувався єдиний внесок у встановленому розмірі (22% від мінімальної заробітної плати).

На підтвердження сплати єдиного внеску, в тому числі за спірний період, підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями від 18.07.2016 р. №783/з19, від 17.10.2016 р. №781/з21, від 12.04.2017 р. №783/з19, від 30.10.2017 р. №0.0.882188759.1, №ПН2800 від 19.07.2017 р., №ПН868 від 10.01.2018 р., №QS16483401 від 18.01.2019 р., №QS88841801 від 19.11.2018 р., від 19.07.2018 р. №0.0.1088785032.1, №ПН1397833 від 20.07.2020 р., №ПН1902 від 18.04.2018 р., №ПН58297 від 18.04.2019 р., №ПН319934 від 18.07.2019 р., №ПН508950 від 18.09.2019 р.

Отже, позивачем належним чином підтверджено сплату єдиного внеску за спірний період.

Спростувань наведеним обставинам відповідачем не надано.

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.01.2012 у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 заява №29979/04, §71 зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

ЄСПЛ у рішенні, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Serkov проти України, заява № 39766/05, параграф 43).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9, ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно частина 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що відповідачем протиправно нараховано позивачу оскаржуваними вимогами до сплати суми єдиного внеску та покладено на нього обов`язок означені суми сплатити, оскільки належними та достатніми доказами підтверджено сплату страхових внесків фізичною особою-підприємцем.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За наведених обставин у сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, вимоги позову по суті суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1471,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 157, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - задовольнити;

Визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф 112962-17/61 від 04.11.2019 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1471,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова