Ухвала суду № 91874755, 29.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

29 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 803/1083/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участю представника відповідача Кошатюк І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Луцького прикордонного загону Скарвінко Миколи Володимировича, Луцького прикордонного загону про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до начальника Луцького прикордонного загону Скарвінко М.В., Луцького прикордонного загону про визнання незаконним та скасування наказу № 149 від 07 липня 2017, зобов`язання поновити дію контракту, поновлення на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 відділення відділу прикордонної служби «Рівне» Луцького прикордонного загону, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року справі №803/1083/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №149 від 07 липня 2017 року «По особовому складу», яким припинено контракт та звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» старшого сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби «Рівне» першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року старшого сержанта ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Стягнуто з Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 53 060 грн. 00 коп. Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8091 грн. 52 коп. допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25 червня 2020 року касаційну скаргу Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в цій справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №149 від 07 липня 2017 року «По особовому складу» скасовано та залишено силі в цій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в частині вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення її зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (04305, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 6, ЄДРПОУ 14321661) понесений судовий збір за звернення до суду з касаційною скаргою в розмірі 6 766 (шість тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 08 копійок.

Ухвалою від 10 серпня 2020 року справу було прийнято до провадження суддею Волинського окружного адміністративного суду Волдінером Ф.А. та призначено підготовче засідання на 01 вересня 2020 року.

26.08.2020 в.о. начальника Луцького прикордонного загону було подано до суду заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення позивача зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року.

Заява обґрунтована тим, що із вказаними позовними вимогами позивач звернулась лише в жовтні 2017 року, хоча була ознайомлена із вказаним наказом 24.07.2020, таким чином позивачем не дотримано місячного строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

В судове засідання 01 вересня 2020 року сторони не з`явились хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Позивач подала клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 29 вересня 2020 року позивач не прибула та надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заяву про залишення позовної заяви в частині без розгляду з підстав у ній викладених.

Заслухавши думку представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення позивача зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року, при цьому судом враховано наступне.

Судом встановлено, що Верховним судом, під час розгляду касаційної скарги Луцького прикордонного загону у цій справі, в ухвалі від 25 червня 2020 року встановлено, що судами попередніх інстанцій не дотримано принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи в частині дотримання позивачем строку на звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення позивача зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року.

І в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Досліджуючи обставини справи в частині дотримання позивачем строку для звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення позивача зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року, судом встановлено наступне.

В серпні 2017 року (відбиток штампу вхідної кореспонденції суду від 28 серпня 2017 року) позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника Луцького прикордонного загону Скарвінко М.В., Луцького прикордонного загону про визнання незаконним та скасування наказу № 149 від 07 липня 2017 року, зобов`язання поновити дію контракту, поновлення на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 відділення відділу прикордонної служби «Рівне» Луцького прикордонного загону, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн. (а.с. 2)

Вказаний позов датований позивачем 18 серпня 2017 року (а.с. 7).

В жовтні 2017 року (відбиток штампу вхідної кореспонденції суду від 09 жовтня 2017 року) позивачем надіслано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення позивача зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року. (а.с. 143)

Вказана заява датована позивачем 05 жовтня 2017 року. (а.с. 145)

Водночас копія наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення позивача зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року додана позивачем до позовної заяви від 18 серпня 2017 року (а.с. 28).

Крім того, 20 вересня 2017 року до суду надійшло клопотання позивача від 18.09.2020 про визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасуванням наказу № 149 від 07 липня 2017 року, зобов`язання поновити дію контракту, поновлення на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 відділення відділу прикордонної служби «Рівне» Луцького прикордонного загону, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн. (а.с. 52)

У вказаному клопотанні позивач, зокрема, зазначає: «…витяг з наказу № 162-ос про моє виключення зі списків частини та всіх видів забезпечення отримано 24 липня 2017 року, коли мені було наказано керівництвом прибути до Луцького прикордонного загону для надання довідок про закінчення лікування…». (а.с. 53)

Таким чином, позивач знала про існування вказаного наказу 24 липня 2017 року, та доклала його копію до позовної заяви від 18 серпня 2017 року, а відтак і про порушення цим наказом своїх прав та інтересів позивач повинна була знати саме 24 липня 2017 року. Однак звернулась до суду із заявою про скасування цього наказу лише 05 жовтня 2017 року.

При визначені норми, якою слід керуватись при вирішенні питання дотримання позивачем строку на звернення до суду в даних правовідносинах суд виходить з наступного.

Застосування строку на звернення до суду перш за все нерозривно пов`язано з обставинами, що зумовлюють початок його перебігу та законодавством, яке повинно бути застосоване для його обрахунку з огляду, зокрема, на дію відповідного законодавства в часі.

Строк звернення до адміністративного суду є процесуальним строком, що встановлюється спеціальним процесуальним законом – Кодексом адміністративного судочинства України.

15 грудня 2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Хоча розгляд справи відбувається після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України» в редакції Закону від 03.10.2017, спірні правовідносини та обставини, що зумовлюють початок перебігу строку на звернення до суду та перебіг цього строку мали місце до 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

Відтак, до спірних правовідносин належить до застосування строк звернення до адміністративного суду визначений положеннями статті 99 КАС України в редакції чинній до 15 грудня 2017 року.

Відповідно до приписів частини третьої вказаної норми, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що позивач дізналась про порушення своїх прав 24 липня 2017 року.

Таким чином, спеціальний місячний строк на звернення до суду встановлений частиною третьою статті 99 КАС України в редакції чинній до 15 грудня 2017 року закінчив свій перебіг 24 серпня 2017 року.

При цьому, до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення позивача зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року, позивач звернулась лише 05 жовтня 2017 року, що свідчить про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із вказаною позовною вимогою.

Позивач ні в редакціях позовної заяви, ні в заяві про збільшення позовних вимог не зазначає жодної причини пропуску зазначеного спеціального строку на звернення до суду.

Ухвалою про прийняття справи до провадження від 10 серпня 2020 року судом було встановлено сторонам строк для подання до суду письмових пояснень з урахуванням висновків Верховного суду викладених в ухвалі від 25 червня 2020 року.

Ухвалу про прийняття справи до провадження від 10 серпня 2020 року було отримано позивачем 17 серпня 2020 року, однак позивач не скористалась своїм правом на надання суду пояснень щодо дотримання нею відповідного строку або пояснень щодо поважності причин пропуску такого строку.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає жодних підстав для поновлення строку на звернення до суду встановленого частиною третьою статті 99 КАС України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України в редакції чинній на момент розгляду справи (що належить до застосування на момент вчинення відповідної процесуальної дії), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Луцького прикордонного загону Скарвінко Миколи Володимировича, Луцького прикордонного загону про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення ОСОБА_1 зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року, слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 123, 180, 183, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Заяву в.о. начальника Луцького прикордонного загону про залишення позовної заяви без розгляду в частині задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Луцького прикордонного загону Скарвінко Миколи Володимировича, Луцького прикордонного загону про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року «По особовому складу» щодо виключення ОСОБА_1 зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер