Рішення № 91874573, 29.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2020 р. Справа № 120/581/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7895-17 від 12.12.2018, винесену ГУ ДФС у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 12.12.2018 податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7895-17 на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно до якої станом на 30.11.2018 за позивачем рахується заборгованість у сумі 15819,54 грн. Також сторона позивача у позовній заяві вказує, що підприємницька діяльність з моменту здійснення державної реєстрації нею фактично не здійснювалась, вона не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки сама знаходилась у декретній відпустці та не звітувала до податкового органу, тобто не визначала в самостійному порядку суму свого зобов`язання з ЄСВ.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржила їх до суду касаційної інстанції. Постановою Верховного суду від 27.04.2020 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав про необхідність встановити або спростувати факт відрахування (сплати) страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове страхування у відповідному розмірі задля уникнення подвійного стягнення з позивача мінімального внеску ЄСВ як гарантії зарахування у пенсійний стаж відповідного періоду, дотримання вимог законодавства та положень статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2020 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 10.06.2020. Крім того, даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

02.06.2020 до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити та зазначає, що ст. 6 Закону України № 2464-VІ від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI). А відтак, на думку відповідача, позивач зобов`язана була сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальних підставах, за умови визначення законом категорій осіб фізичних осіб-підприємців, які користуються правом на звільнення від сплати єдиного внеску. Сторона відповідача також звертає увагу суду, що обов`язок сплати фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не отримує прибуток, єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця. Позивач у період з 01.08.2013 по 30.09.2013 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2013 перебуває на загальній системі оподаткування. Окрім того, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

02.06.2020 представником відповідача також було подано клопотання про заміну відповідача правонаступником, а саме: Головне управління ДФС у Вінницькій області - на Головне управління ДПС у Вінницькій області. Клопотання мотивоване тим, що повноваження органів ДФС передано органам ДПС у зв`язку з їх реорганізацією.

10.06.2020 до суду було подано клопотання представника відповідача про розгляд вищезазначеного клопотання у письмовому провадженні без участі останньої.

У свою чергу, 10.06.2020 представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заяву про проведення судового засідання без його участі.

10.06.2020 стороною позивача також були подані клопотання: про призначення лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи; про залучення третьої особи.

У відповіді на відзив, що була подана до суду 10.06.2020, представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 є багатодітною матір`ю, в якої на утриманні одна неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 та двоє малолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 . У відповідності до ч. 3 ст. 179 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) після народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини позивач за своїм бажанням знаходилася у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Після закінчення трирічної декретної відпустки та закінчення виплати допомоги позивачем прийнято рішення про реєстрацію фізичною особою-підприємцем. Дитина, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , потребувала домашнього догляду і тому ОСОБА_1 пішла в відпустку без збереження заробітної плати тривалістю не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, що фактично передбачено ч. 6 ст. 179 КЗпП України. Представник позивача зазначає, що у зв`язку із вказаним ОСОБА_1 не знімалася з державної реєстрації як фізична особа-підприємець. Після закінчення декретної відпустки в період часу з 01.09.2016 по 31.12.2016 ОСОБА_1 працювала з повним зайнятим робочим днем, з нарахуванням та сплатою відповідних внесків. За цей час позивач також не знімалася з реєстрації як фізична особа-підприємець.

Також у відповіді на відзив зазначається, що, оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народилася третя дитина та у відповідності до відповіді № 1602 від 28.03.2019 Управління праці та соціального захисту населення Вінницької РДА та документів з особової справи, вона отримувала державну соціальну допомогу у зв`язку із вагітністю, пологами та на утримання дитини, тобто дійсно отримувала соціальні виплати на законних підставах (підтверджуючі документи містяться у матеріалах справи). Відповідно до частини 3 статті 179 КЗпП України за своїм бажанням ОСОБА_1 продовжує знаходитися у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та позивачеві виплачувалася і продовжується виплачуватися допомога відповідно до законодавства. Окрім того, сторона позивача зазначає, що, використовуючи положення частини 8 статті 179 КЗпП України, ОСОБА_1 з липня 2018 року по сьогоднішній день за своїм бажанням, під час перебування у відпустці для догляду за дитиною почала здійснювати підприємницьку діяльність і відповідно почала сплачувати єдиний соціальний внесок у мінімальному розмір визначеному законодавством.

Ухвалою суду від 10.06.2020 вирішено клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про заміну відповідача правонаступником задовольнити. Замінено первинного відповідача Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області та відкласти судовий розгляд справи на 25.06.2020.

25.06.2020 до суду представником позивача було подано заяву про відкликання клопотання про призначення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи та подано нове клопотання про призначення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.

У судовому засіданні 25.06.2020 за усним клопотанням представника позивача питання щодо розгляду клопотань позивача про призначення лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи та про залучення третьої особи було знято з розгляду.

Ухвалою від 05.06.2020 суд витребував в управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації особову справу ОСОБА_1

15.07.2020 управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на виконання ухвали суду від 05.06.2020 було надано особову справу ОСОБА_1

03.08.2020 представниками сторін були подані клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 03.08.2020, у порядку письмового провадження.

Ухвалою від 03.08.2020 суд витребував в управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації інформацію щодо відрахування (сплати) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із зазначенням нарахованих та сплачених сум на соціальні виплати за 2017-2018 роки, які отримувала ОСОБА_1

10.08.2020 на адресу суду надійшов лист управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, в якому зазначається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в останнього з квітня 2018 року, та управлінням було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 у період з 01.04.2018 по 31.12.2018 у щомісячному розмірі 819,06 грн. Відомості щодо відрахування (сплати) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахованих та сплачених сум на соціальні виплати за 2017 рік, січень, лютий та березень 2018 року в управлінні відсутні.

19.08.2020 представником відповідача було подано клопотання про проведення судового засідання 19.08.2020 у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 19.08.2020 витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області інформацію щодо відрахування (сплати) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із зазначенням нарахованих та сплачених сум на соціальні виплати за період з січня 2017 року по березень 2018 року, які отримувала ОСОБА_1 .

26.08.2020 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання вказаної ухвали суду, в якому зазначається про те, що витребування інформація в управління відсутня.

Ухвалою суду від 09.09.2020 задоволено клопотання представника позивача від 09.09.2020 про витребування в управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та у відповідача інформацію щодо відрахування (сплати) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із зазначенням нарахованих та сплачених сум на соціальні виплати за період з січня 2017 року по березень 2018 року, які отримувала ОСОБА_1

22.09.2020 до суду надійшов лист управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, в якому вказується, що останнім здійснювалося відрахування (сплата) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування гр. ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по березень 2018 року: листопад 2017 року - 704,00 грн., грудень 2017 року - 704,00 грн., січень 2018 року - 819,06 грн., лютий 2018 року - 819,06 грн. та березень 2018 року - 819,06 грн.

Сторони у судове засідання, призначене на 23.09.2020, до суду не прибули, про дату, час та місце проведення останнього були повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представником позивача 23.09.2020 було подано заяву про здійснення судового розгляду справи без участі останнього у порядку письмового провадження. У свою чергу, представником відповідача також було подано заяву про розгляд справи без участі останньої та долучено до зазначеної заяви інформацію щодо відрахування (сплати) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до вказаної інформації до ФОП ОСОБА_1 нараховано та сплачено єдиного внеску за 2017 рік нараховано та сплачено 8448,00 грн., за І квартал 2018 року 2457,18 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За визначенням п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована 31.07.2013 виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична особа-підприємець та з 01.08.2018 перебуває на обліку як платник єдиного внеску.

З огляду на наявну заборгованість, 12.12.2018 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7895-17 на суму 15819,54 грн. відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач скористалась процедурою її адміністративного оскарження. Рішенням ДФС України від 06.02.2019 залишено без розгляду скаргу позивача.

Позивач вважає вимогу № Ф-7895-17 від 12.12.2018 протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

За приписами частини 4 ст. 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 31.12.2017), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) відповідачем здійснювались нарахування позивачеві, як фізичній особі-підприємцю: 8448,00 грн. - за 2017 рік, 2457,18 грн. - за 1 квартал 2018 року, 2457,18 грн. - за 2 квартал 2018 року, 2457,18 грн. - за 3 квартал 2018 року, 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року. Загальна сума недоїмки становить 15819,54 грн.

Суд звертає увагу, що переглядаючи у порядку касаційного оскарження справу №120/581/19-а, Касаційний адміністративний суд у складі Верхового Суду зазначив, що вирішуючи справи даної категорії суди повинні враховувати, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Поряд з цим, у випадку отримання застрахованою особою у встановленому порядку щомісячної соціальної допомоги (в т.ч. по догляду за дитиною), на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок у мінімальному розмірі, обов`язок сплати такою особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску не виникає.

Аналогічна правова позиція щодо подвійної сплати ЄСВ викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19) та від 5 грудня 2019 року (справа № 260/358/19).

Відповідно до інформації, яку надало управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, відрахування (сплата) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 здійснювалось у таких розмірах: листопад 2017 року - 704,00 грн., грудень 2017 року - 704,00 грн., січень 2018 року - 819,06 грн., лютий 2018 року - 819,06 грн. та березень 2018 року - 819,06 грн. Отже, за період з листопада 2017 по березень 2018 року за ОСОБА_1 управлінням було здійснено сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до інформації управління соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, зазначеним управлінням також було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 у період з 01.04.2018 по 31.12.2018 у щомісячному розмірі 819,06 грн.

Тобто, у період, за який відповідачем було нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (з листопада 2017 по грудень 2018) за ОСОБА_1 органами соціального захисту населення було здійснено нарахування та сплату зазначеного податку.

Крім того, нарахування та сплата єдиного внеску за позивача, зокрема за 2017 рік та І квартал 2018 року також підтверджується інформацією, яка була надана відповідачем на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 09.09.2020 та долучена до матеріалів справи.

З огляду на зазначене вимога ГУ ДФС України про сплату боргу № Ф-7895-17 від 12.12.2018 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що згідно з пунктом 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 768,40 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області № Ф-7895-17 від 12.12.2018 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович