Рішення № 91874098, 22.09.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2162/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів Київської області до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк", смт Сахновщина Харківської області , 2. Фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про стягнення 207931,54 грн. за участю представників:

позивача - Білецької Н.С., довіреність б/н від 01.11.2019 року;

відповідача-1 - Іванченко А.В., ордер № 111617 від 04.08.2020 року,

відповідача-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (надалі - відповідач-1) та Фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2) про солідарне стягнення 99877,45 грн. різниці ціни товару, пені в сумі 8888,03 грн., штрафу в сумі 85232,84 грн., 28% річних в сумі 12035,55 грн. та індексу інфляції в сумі 1897,67 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем-1 грошових зобов`язань за договором поставки №34/17-ЛЗ від 28.02.2017 року. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження.

11.08.2020 року відповідач подав заяву про проведення розгляду справи в судовому засіданні (вх.№ 18385).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року підготовче засідання призначено на 02.09.2020 року на 10:45 год.

25.08.2020 року відповідач-1 подав відзив (вх.№ 19497), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність підстав для сплати курсової різниці ціни товару. Відповідач-1 також зазначив, що норма ч.2 ст. 625 ЦК України поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, а іноземна валюта індексації не підлягає. Крім того, відповідач-1 вважає, що 28% річних є ідентичними пені, а пеня вже нарахована в максимальному розмірі. Відповідчем-2 також заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 80%.

01.09.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 3224), в якій вказав, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву представника відповідача-1, є необгрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Проти зменшення штрафних санкцій заперечив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020 року на 12:40 год.

15.09.2020 року відповідач-1 подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№21580), в яких зазначив про безпідставність посилання позивачем на постанову Верховного Суду у справі № 917/1756/16.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2020 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 22.09.2020 року підтримав відзив та заперечення на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити. Також заявив усне клопотання про подання протягом 5-ти днів доказів, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача-2 в жодне судове засідання не з`явився, відзив не надав, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач-2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/2162/20 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

28.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (позивач, постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Маяк" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 34/17-ЛЗ (надалі - Договір поставки) продукції виробничо-технічного призначення (надалі - товар).

Згідно з п. 1.1. Договору поставки в строки, визначені договором, постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на встановлених даним договором умовах.

Пунктом п. 5.1. Договору поставки визначено, що господарські зобов`язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за Договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.

За умовами п. 2.4. Договору поставки, відповідач-1 зобов`язувався здійснити оплату за товар на загальну суму 1733117,16 грн., який поставлений відповідно до видаткових накладних:

- № 1757 від 28.02.2017 року на суму 158823,38 грн.;

- № 1758 від 28.02.2017 року па суму 8190,32 грн.

- № 2591 від 16.03.2017 року на суму 36328,32 грн.;

- № 2917 від 20.03.2017 року на суму 596886,40 грн.;

- № 2918 від 20.03.2017 року на суму 166740,29 грн.;

- № 4278 від 28.03.2017 року на суму 118075,61 грн.;

- № 4519 від 29.03.2017 року на суму 43731,12 грн.;

- № 4520 від 29.03.2017 року на суму 505553,08 грн.;

- №4522 від 29.03.2017 року на суму 38410,56 грн.;

- № 8721 від 20.04.2017 року на суму 35473,08 грн.;

- № 23850 від 04.10.2017 року на суму 5656,80 грн.;

- № 23882 від 05.10.2017 року на суму 19249,20 грн.;

Проте, в порушення умов Договору поставки, відповідач-1 оплатив вартість товару з порушенням строків, вказаних в Додатках до договору поставки, а саме:

- 04.10.2017 року сплатив суму 100000,00 грн.;

- 06.10.2017 року сплатив суму 200000,00 грн.;

- 10.10.2017 року сплатив суму 24906,00 грн.;

- 11.10.2017 року сплатив суму 100000,00 грн.;

- 13.10.2017 року сплатив суму 200000,00 грн.;

- 25.10.2017 року сплатив суму 208851,53 грн.

Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача-1 перед позивачем, відповідно до накладних за поставлений товар, відсутня. Водночас, у зв`язку з порушенням строків оплати товару, позивачем нараховано 28% річних, пеню та штраф.

Крім того, пунктом 2.2.3 Договору поставки передбачено, що на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна товару підлягає розрахунку за наступною формулою:

Ц оп = Ц пост х (К оп / К пост), де

Ц пост - Ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.2.1-2.2.2;

К оп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду;

К пост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.

На вирахувану різницю ціни товару постачальник складає рахунок та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов`язується оплатити різницю ціни товару, вказану в рахунку, не пізніше п`яти банківських днів з дня надіслання рахунку на адресу покупця. Різниця ціни товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується.

Після оплати різниці ціни товару покупцем, постачальник складає протокол зміни ціни товару про нарахування різниці ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов`язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем. Якщо на дату, що передує даті оплати, К оп / К пост менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється.

Керуючись викладеними вище умовами Договору поставки позивач склав рахунки на вирахувану різницю ціни товару та відправив їх на адресу відповідача-1.

Відповідач-1 надіслав заяву від 06.03.2020 року, в якій підтвердив отримання рахунків та просив надати відповідь щодо підстав збільшення ціни товару.

Позивачем були надані пояснення з розрахунком та надіслані на адресу відповідачу-1, але кошти відповідачем-1 на момент подачі позову не були сплачені.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач-1 (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору поставки, отримав від позивача товар на загальну суму 1733117,16 грн.

Проте відповідачем-1 оплачено товар на суму 1733117,16 грн. з порушенням строків, що не заперечується сторонами.

Розглянувши вимогу про стягнення 99877,45 грн. різниці ціни товару, суд зазначає таке.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб`єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціпи в договорі після його виконання не допускається (ст. 632 Цивільного кодексу України). За змістом статті 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити у грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі № 3-62гс11, від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11 1 зазначено, що положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

При укладені Договору сторони визначили особливості формування ціни договору, погодивши можливість її коригування з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США) станом на момент фактичної сплати покупцем ціни товару. Тому вимога позивача про сплату курсової різниці ціни з відповідачів відповідає чинному законодавству та умовам укладеного Договору.

У відзиві відповідач-1 робить висновок про те, що у відповідності до п.2.2.3. Договору позивач має право здійснити коригування ціни товару (без додаткового узгодження з покупцем) виключно на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій оплаті).

Проте, суд не погоджується з таким висновком, з огляду на умови п.2.2.3. Договору. Зміст та сутність цього пункти полягає в тому, що постачальник має право здійснити коригування ціни товару без додаткового узгодження з покупцем на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті). Коригування ціни, яка проводиться за формулою, встановленою в цьому пункті, відбувається таким чином, що на дату платежу враховується курс гривні до іноземної валюти і зовсім не означає, що коригування має бути здійснено саме в дату платежу. Тобто умовами Договору поставки не встановлено строку, протягом якого позивач має право відкоригувати ціну товару, тому позивач має право відкоригувати ціну товару по п.2.2.3 Договору протягом строку загальної позовної давності, взявши курс гривні до іноземної валюти саме на дату платежу.

Таким чином, суд констатує, що позивач протягом строку позовної давності, скориставшись своїм правом відкоригувати ціну товару у відповідності до п.2.2.3 Договору, звернувся з вимогою про стягнення курсової різниці, яка згідно з його розрахунком становить 99877,45 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення курсової різниці в сумі 99877,45 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем-1 строку сплати курсової різниці в сумі 99877,45 грн., позивачем нараховано інфляційні втрати за період березень - травень 2020 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Оскільки відповідач-1 мав сплатити курсову різницю у березні 2020 року, позивач мав право нараховувати інфляційні втрати починаючи з квітня 2020 року.

За таких обставин, вимога про стягнення індексу інфляції підлягає частковому задоволенню в сумі 1098,65 грн.

Аргументи відповідача-1 стосовно того, що позивач здійснив розрахунок індексу інфляції на іноземну валюту судом відхиляються, оскільки інфляційні втрати нараховані позивачем на суму курсових різниць, яка визначається в грошовій одиниці України і становить 99877,45 грн.

Щодо вимог про стягнення 28% річних, пені та штрафу, суд зазначає таке.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору поставки передбачено, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 7.3. Договору поставки, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені, штрафу та 28% річних, суд зазначає, що розрахунки позивача є вірними, а тому вимоги про стягнення з відповідача-1 пені в сумі 8888,03 грн., штрафу в сумі 85232,84 грн., 28% річних в сумі 12035,55 грн. є законними та обґрунтованими.

Водночас, відповідачем-1 заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 80%.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина друга названої статті).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Суд установив, що в даному випадку відповідачем-1 допущене незначне порушення строків оплати товару, який було оплачено в повному обсязі ще в 2017 році.

Суд також враховує, що позивачу у зв`язку з порушенням строків оплати товару відповідачем-1, не було завдано збитків.

Суд наголошує, що неустойка (пеня, штраф) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак після порушення боржником свого обов`язку неустойка виконує штрафну і компенсаційну функції.

Суд вважає, що у цьому випадку, її розмір як штрафу, тобто майнової відповідальності боржника за невиконання обов`язку, очевидно, є непропорційним. Як компенсація - також, безсумнівно, значно перевищує збитки, заподіяні позивачу внаслідок прострочення відповідачем строків оплати товару.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги виконання зобов`язання відповідачем-1, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача-1 та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача-1 та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Отже, з відповідача-1 підлягає стягненню пеня в сумі 4444,02 грн., штраф у сумі 42616,42 грн. та 28% річних у сумі 12035,55 грн.

Аргументи відповідача-1 про те, що 28% річних є ідентичними пені, а пеня вже нарахована в максимальному розмірі, судом відхиляються, оскільки, пеня (ст.549 ЦК України) та 28% річних (ст.625 ЦК України) мають різну правову природу, а тому одночасне стягнення з відповдіача-1, який порушив господарське зобов`язання за Договором поставки, пені та 28% річних не суперечить статті 61 Конституції України.

Щодо позовних вимог до відповідача-2, суд зазначає таке.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки був укладений договір поруки № П/34/17-ЛЗ від 28 лютого 2017 р. (далі - Договір поруки), за яким ОСОБА_1 (відповідач-2) виступив поручителем за виконання всіх грошових зобов`язань за Договором поставки і взяв на себе обов`язок, у випадку не сплати боргу за Договором поставки Відповідачем-1, самостійно сплатити заборгованість за Договором поставки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником (відповідачем-1) зобов`язання, забезпеченого порукою, поручитель (відповідач-2) та боржник (відповідач-1) відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя окремо, чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 3.3 Договору поруки поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені). Отже, на поручителя поширюється також обов`язок сплачувати нараховані за Договором поставки відсотки за користування товарним кредитом, пеню, 28 % річних, інфляційні нарахування та штраф.

Таким чином, зважаючи на порушення відповідачем-1 зобов`язань, забезпечених порукою, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 99877,45 грн. різниці ціни товару, пені в сумі 4444,02 грн., штрафу в сумі 42616,42 грн., 28% річних у сумі 12035,55 грн. та індексу інфляції в сумі 1098,65 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідачів витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (без урахування зменшення розміру неустойки).

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 551, 553, 554, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 232, 233 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (64501, Харківська область, Сахновщинський р-н, смт. Сахновщина, вул. Комарова, 68, код ЄДРПОУ 00706332) та Фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) 99877,45 грн. різниці ціни товару, пеню в сумі 4444,02 грн., штраф у сумі 42616,42 грн., 28% річних у сумі 12035,55 грн. та індекс інфляції в сумі 1098,65 грн.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (64501, Харківська область, Сахновщинський р-н, смт. Сахновщина, вул. Комарова, 68, код ЄДРПОУ 00706332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) судовий збір в сумі 1553,50 грн.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) судовий збір в сумі 1553,50 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.09.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова