Ухвала суду № 91874058, 25.09.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/17/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Панчук М. В.

розглянув матеріали справи

за позовом керівника Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області, вул. Горбачевського, 2, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, що здійснює представництво інтересів держави, в особі Західного офісу Держаудитслужби України, вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79000

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум”, проспект Чорновола, 63, м. Львів, 79019

до відповідача 2 Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської районної державної адміністрації, проспект Незалежності, 14, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Гусятинська районна державна адміністрація, пров. Героїв Майдану, 1, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201

про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 22.01.2019 та № 2 від 19.02.2019, укладених до Договору № 292 від 18.12.2018 та стягнення 268 456,71 грн

За участі представників:

Прокуратури: Фігель О.Д. - прокурора

Позивача: Стефаніва І.І. - уповноваженого

Відповідача 1: Димиди В.А., Карплюка П.М. - уповноважених

Відповідача 2: Цільо В.М. - уповноваженого

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Встановив:

Керівник Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом, в інтересах держави, в особі Західного офісу Держаудитслужби України до: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум”, надалі – відповідач 1, Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської районної державної адміністрації, надалі відповідач - 2, про:

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 22.01.2019 до Договору про закупівлю та постачання природного газу №292 від 18.12.2018, укладеного між ТзОВ "Кастум" та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської РДА;

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 19.02.2019 до Договору про закупівлю та постачання природного газу №292 від 18.12.2018, укладеного між ТзОВ "Кастум" та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської РДА;

- стягнення з ТзОВ "Кастум" на користь бюджету надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 268 456 грн 71 коп.

Підставою позову визначено укладення додаткових угод № 1 від 22.01.2019 та № 2 від 19.02.2019 до Договору №292 від 18.12.2018 про закупівлю та постачання природного газу всупереч п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", без належного підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, а також приписами ст. ст. 215, 216, 1212 ЦК України та ст. 208 ГК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 03.01.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/17/20 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 провадження у справі № 921/17/20 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18; зобов`язано учасників спору повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.08.2020 клопотання прокуратури Тернопільської області за № 08-273вих-20 від 05.08.2020 (вх. №5200 від 06.08.2020) про поновлення провадження у справі № 921/17/20 задоволено; поновлено провадження у справі № 921/17/20; продовжено строк підготовчого провадження справи №921/17/20 на 30 днів; підготовче засідання у справі №921/17/20 призначено на 10:15 год. 09.09.2020; запропоновано сторонам та третій особі у справі надати суду: - письмово викладену позицію щодо позовних вимог з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; - заяви з процесуальних питань (при наявності).

В підготовчих засіданнях 09.09.2020 та 17.09.2020 оголошувалась перерва до 11:00 год. 17.09.2020 та, відповідно, до 11:00 год. 25.09.2020, про що судом постановлено відповідні ухвали, які занесено до протоколів судових засідань. Учасників справи про судові засідання 17.09.2020 та 25.09.2020 було повідомлено під розписки (в матеріалах справи) та відповідним ухвалами.

Окрім того, 08.09.2020 та 16.09.2020 прокуратурою через відділ діловодства господарського суду було подано письмові клопотання за №08-309 вих.-20 від 08.09.2020 (вх. №6098) та №04/2/2-1088 вих.-20 від 08.09.2020 (вх. №6345) про витребування доказів. Зокрема, прокурор просив витребувати у Львівської торгово-промислової палати документи, які стали підставою для надання інформації №19-09/152 від 13.02.2020 про ціни на природній газ станом на 22.01.2019.

15.09.2020 від ТзОВ "Кастум" на електронну адресу суду надійшла письмово викладена позиція щодо позовних вимог з врахуванням постанови ВПВС від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Згідно з наданою позицією відповідач 1 просив суд залишити позовну заяву без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України та у задоволенні позовних вимог відмовити.

17.09.2020, до початку підготовчого засідання, прокуратурою через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи заперечення за №08-326 вих. 20 від 17.09.2020 (вх. №6369) проти письмово викладеної позиції відповідача 1 - ТОВ "Кастум" про залишення позову без розгляду.

Також, 17.09.2020 прокуратурою подано заяву за №21.34/2-6006 вих. 20 від 16.09.2020 (вх. №6370) про збільшення позовних вимог.

В підготовчому засіданні 17.09.2020 повноважними представниками відповідача 1 - ТзОВ "Кастум" надано для ознайомлення оригінал запиту за вих. №13/02/01 від 13.02.2020, який направлявся Товариством до Львівської торгово-промислової палати, а копію останнього, згідно з супровідним листом б/н від 17.09.2020 (вх. №6394), долучено до матеріалів справи. Окрім того, представники відповідача 1 уточнили, що відповідно до наданої суду позиції щодо позовних вимог з врахуванням постанови ВПВС від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 просять позов залишити без розгляду. Наведену у прохальній частині вказаного документа позицію щодо відмови в позові просили вважати допущеною помилкою. Зокрема, вважають, що з огляду на позицію ВПВС, наведену у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, даний позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки Західний офіс Держаудитслужби є особою уповноваженою на звернення до суду з даним позовом. Прокурором при зверненні до суду не дотримано розумного строку, оскільки строк позовної давності дозволяє позивачу звернутись до суду із самостійним позовом.

22.09.2020 прокуратурою згідно листа за №24-337 вих.-20 від 22.09.2020 долучено до матеріалів справи оригінали доказів направлення копії наданої суду 17.09.2020 заяви про збільшення позовних вимог. Одночасно, у вказаному листі прокурор, зважаючи на те, що в підготовчому засіданні 17.09.2020 представниками ТзОВ "Кастум" було надано документи, мова про які йшла у клопотання прокуратури за №08-309 вих.-20 від 08.09.2020 (вх. №6098) та №04/2/2-1088 вих.-20 від 08.09.2020 (вх. №6345), просив останні не розглядати.

В підготовчому засіданні 25.09.2020, яке відбулось за участі прокурора та повноважних представників сторін, суд оголошував перерву до 11:30 год. 25.09.2020, для надання можливості представникам відповідача 1 ознайомитись із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

В підготовчому засіданні 25.09.2020 повноважні представники ТзОВ "Кастум" підтримали раніше заявлене клопотання про залишення позову без розгляду з наведених вище підстав. Окрім того зазначили, що станом на день проведення даного підготовчого засідання ними не отримано заяву прокуратури про збільшення розміру позовних вимог. За наслідками ознайомлення із вказаною заявою, просили суд долучені до неї докази до уваги не брати, оскільки такі подані з порушенням встановлених чинним процесуальним законодавством строків.

Повноважний представник відповідача 2 вказане вище клопотання представників ТзОВ "Кастум" про залишення позову без розгляду підтримав.

Прокурор щодо задоволення заявленого представниками відповідача 1 клопотання про залишення позову без розгляду заперечив з підстав наведених у позовній заяві та запереченнях за №08-326 вих. 20 від 17.09.2020 (вх. №6369). Заяву про збільшення позовних вимог просить прийняти до розгляду.

Повноважний представник позивача в задоволенні клопотання представників ТзОВ "Кастум" щодо залишення позову без розгляду просить відмовити. Вважає, що прокурором обґрунтовано та підставно заявлено даний позов.

Відповідно до ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Вирішення заяв та клопотань учасників справи здійснюється судом у підготовчому засіданні (п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України).

Розглянувши клопотання представників відповідача 1 про залишення позову прокурора без розгляду, суд відзначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. ч. 1-3 ст. 4 ГПК України ).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (близькі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, у пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (близький за змістом правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у пункті 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, у пункті 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України за №1401-VIII від 02.06.2016 "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, п. 3 ч. 1, якої передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Ч. 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України №VIІ від 14.10.2014 "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Необхідність звернення прокурора з даним позовом обґрунтована тим, що Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської районної державної адміністрації шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів. Укладені додаткові угоди призвели до протиправного фінансування видатків державного бюджету на суму 268 456,71 грн, унеможливлюють раціональне та ефективне використання державних коштів та порушують фінансово – економічні основи держави і можуть спричинити істотну шкоду її інтересам.

Значимість порушення інтересів держави обґрунтована тим, що закуплений за оспорюваними правочинами природний газ постачався для 20 закладів загально середньої освіти, у яких навчалося 2 309 учнів. Ст. ст. 24, 51, 92 Конституції України встановлено, що державою забезпечується підтримка та охорона дитинства. Ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятою Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної ради України №789ХІІ (78912) від 27.09.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як вже зазначалось вище, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 22.01.2019 та № 2 від 19.02.2019 до Договору №292 від 18.12.2018 про закупівлю та постачання природного газу та стягнення 268 456,71 грн. Підставою позову визначено укладення вказаних правочинів всупереч п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", приписів ст. ст. 215, 216, 1212 ЦК України та ст. 208 ГК України.

Ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на день звернення прокурора з даним позовом до суду, визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Ст. 7.1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладенні договору про закупівлю та його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 1, 7, 8, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

П. п. 3, 4, 9 п. 4 зазначеного Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 “Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби” затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Офіс підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління, зокрема в Тернопільській області. Управління здійснює свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Тернопільської області.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор вказує на бездіяльність Західного офісу Держаудитслужби.

В обґрунтування даних тверджень посилається на те, що спеціаліста управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області було залучено до перевірки законності укладення Договору про закупівлю та постачання природного газу №292 від 18.12.2018 та додаткових угод № 1 від 22.01.2019 та №2 від 19.02.2019 до нього.

Відповідно до довідки управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 08.11.2019 встановлено, що вказані вище додаткові угоди на збільшення ціни за одиницю товару укладено в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зауважує, що управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, як органу фінансового контролю на території Тернопільської області, з 08.11.2019 було відомо про порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладенні оспорюваних правочинів, однак жодних заходів з метою усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель уповноваженим органом не вжито.

Зважаючи на встановлені уповноваженим органом 08.11.2019 порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні між ТзОВ “Кастум” та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської районної державної адміністрації додаткових угод № 1 від 22.01.2019 та № 2 від 19.02.2019 до Договору №292 від 18.12.2018 про закупівлю та постачання природного газу, Чортківська місцева прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зверталась до Західного офісу Держаудитслужби із листами за №21.34/2-3523 вих.19 від 02.12.2019 та №21.34/2-3801 вих.19 від 17.12.2019, згідно з якими просила повідомити про те, яких заходів вжито Західним офісом Держаудитслужби з метою усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель. У випадку невжиття відповідних заходів також просила повідомити про причини, які перешкоджають захисту порушення прав та законних інтересів держави з наданням підтверджуючих документів.

Західний офіс Держаудитслужби, надаючи відповідь прокурору на його звернення (лист від 23.12.2019 за №13-19-13-17/5848-2019), повідомив про те, що за результатами участі у перевірці, працівником Управління відповідно до абз. 6 п. 3.1 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, складено довідку від 08.11.2019, однак заходи для усунення описаних у довідці від 08.11.2019 порушень Західним офісом Держаудитслужби не вживались.

Окрім того, прокурор зазначає, що інформація щодо оспорюваних правочинів у даній справі була загальнодоступною, документи щодо оспорюваних договорів оприлюднені в системі Прозорро та перебували у вільному інформаційному доступі.

Наведені вище обставини, на думку суду, свідчать про те, що позивач, маючи відповідні повноваження, не був позбавлений можливості вчинити певні дії з метою виявлення можливого порушення та вжиття необхідних заходів на усунення такого; володіючи інформацією та усвідомлюючи можливе порушення як інтересів держави, так і суспільного інтересу в сфері публічних закупівель, уповноважений суб`єкт владних повноважень не вчинив жодних дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту, що в призмі приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчить про правомірність звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби.

Також, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що перед зверненням до суду з даним позовом прокурор фактично надав можливість уповноваженому органу відреагувати на встановлене ним у довідці від 08.11.2019 порушення інтересів держави, однак останній лише підтвердив факт складання довідки та не звернення до суду за захистом порушеного права. При цьому свою позицію щодо порушення інтересів держави уповноважений орган жодним чином не висловив, про наміри самостійно вжити необхідних заходів не повідомив, аргументованого повідомлення про відсутність порушення не надав, як і не спростував твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

За даних обставин суд прийшов до висновку, що прокурор аргументовано навів доводи щодо бездіяльності відповідного компетентного органу (Західного офісу Держаудистлужби), який знав про можливе порушення інтересів держави, але до суду з відповідним позовом не звернувся.

Зважаючи на наведене вище, твердження представників відповідачів про те, прокурором даний позов заявлений безпідставно, оскільки Західний офіс Держаудитслужби не позбавлений права на звернення із таким, суд вважає помилковими та, відповідно, в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовляє.

Розглянувши заяву Чортківської місцевої прокуратури за №21.34/2-6006 вих.20 від 16.09.2020 про збільшення позовних вимог, суд відзначає наступне:

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення наведено у ст. 170 ГПК України, зокрема, ч. 2 вказаної норми процесуального права визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до ч. 9 ст. 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).

Судом встановлено, що заяву за №21.34/2-6006 вих.20 від 16.09.2020 підписано в.о. керівника Чортківської місцевої прокуратури Я. Цаплап. Поряд із цим документів на підтвердження повноважень останнього до заяви не додано.

За даних обставин заява Чортківської місцевої прокуратури про збільшення позовних вимог за № 21.34/2-6006 вих. 20 від 16.09.2020 (вх. №6370 від 17.09.2020) підлягає поверненню заявнику без розгляду, на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи та оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвали (ч. 2 ст. 232 ГПК України).

Відповідно до ст. ст. 2, 13, 14, 50, 53, 169, 170, 177, 181-183, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання ТзОВ "Кастум" за вих. №14/09/01 від 14.09.2020 про залишення без розгляду позовної заяви – відмовити.

2. Заяву Чортківської місцевої прокуратури про збільшення позовних вимог за № 21.34/2-6006 вих. 20 від 16.09.2020 (вх. №6370 від 17.09.2020) повернути заявнику без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

4. Копію ухвали направити: Чортківській місцевій прокуратурі Тернопільської області (вул. Горбачевського, 2, м. Чортків, Тернопільська область, 48500), Тернопільській обласній прокуратурі, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, Західному офісу Держаудитслужби України (вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79000), Товариству з обмеженою відповідальністю “Кастум” (проспект Чорновола, 63, м. Львів, 79019), Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської районної державної адміністрації (проспект Незалежності, 14, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201) та Гусятинській районній державній адміністрації (пров. Героїв Майдану, 1, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201), рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.09.2020

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя І.М. Гирила