Рішення № 91874015, 25.09.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2020 Справа № 920/762/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/762/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Енергомаш" (40000, м. Суми, вул.. Прокоф`єва, буд. 12, код ЄДРПОУ 30175061);

2. ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення солідарно 41640 грн 68 коп.,

УСТАНОВИВ:

27.07.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути солідарно з відповідачів 41640 грн 68 коп. - заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.04.2015, а також стягнути солідарно з відповідачів судовий збір.

Відповідно до ч.ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу, оскільки одним з відповідачів зазначено фізичну особу, яка не є підприємцем, судом 03.08.2020 було надіслано листа до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно Довідки, наданої Відділом реєстрації місця проживання управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради (вх.. № 6865/20 від 11.08.2020 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 27.08.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

21.09.2020 відповідачем 1- товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» до суду був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що рішенням суду у справі № 920/337/19 стягнуто заборгованість за спірним кредитним договором в повному обсязі, і рішення суду є виконаним. В зв`язку з означеним просить суд провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, те що в матеріалах справи наявні письмові докази в підтвердження позиції сторін, предмет спору становить суму у розмірі 41640 грн 68 коп., суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У відповідності до статті 248 ГПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 08.04.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі по тексту- Заява). Згідно цієї Заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі по тексту - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, 08.04.2915 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" на АТ КБ "ІІРИВАТБАНК" укладено кредитний договір № Б/Н (далі по тексту - Договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Заяви та Умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом п. 3.1.1.74. Умов банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком. Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка "), згідно якої клієнт- платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами. Дата виконання гарантованого платежу може бути змінена відправником при отриманні згоди на її зміну від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет- клієнт- банк "Приват24"). Гарантований платіж може бути відкликаний (відмінений) платником виключно при отриманні згоди на її відгук (скасування) від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет- клієнт-банк "Приват24").

У разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет- клієнт- банк "Приват24" подає в банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов`язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки в обов`язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників (п. 3.1.1.75. Умов).

Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, банк розглядає його на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або не кредитоспроможності платника (п. 3.1.1.76. Умов).

Пунктом 3.1.1.77.2. Умов передбачено, що якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно п. 3.2.2 Умов.

Відповідно до п. 3.2.2.1. Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання коштів, в обмін на зобов`язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювана кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, шо вказані в заявці. Після видачі кредиту, подані позичальником банку заявки можуть бути відкликані позичальником виключно при отриманні згоди на її відкликання від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват 24").

Пунктом 3.2.2.2. Умов визначено, що термін повернення кредиту зазначений в заявці.

Згідно з ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цих умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту. У разі не погашення клієнтом заборгованості за цими умовами у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці про платіж.

Під датою виконання платежу сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці, у термін до 30 днів з дати виконання заявки.

За користування кредитом в період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки.

У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 - відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості, 64% річних від суми заборгованості за заявками, ініційованим з 01.02.2016, та 24% річних від суми заборгованості починаючи з 01.11.2017 (незалежно від дати ініціювання заявки).

У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості, а починаючи з 01.02.2016 - 64% річних від суми простроченою заборгованістю за заявками ініційованим з 01.02.2016, та 48% річних від суми простроченої заборгованості в разі виникнення простроченої заборгованості після 01.11.2017.

У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів, сторони на дату укладання цього договору узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті.

Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом банк розміщує для клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта - системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк "Приват24", смс - повідомлення на останні відомі банку номери телефонів, наданих банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про клієнта, або іншими засобами. Узгоджений змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів.

Вказаний у пункті 3.2.2.2. строк може бути змінений згідно умов Договору.

У разі, якщо в дату виконання заявки або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів - клієнт доручає банку в односторонньому порядку проводити списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів клієнта, що надходять на всі поточні рахунки, відкриті в банку, так і за рахунок невикористаних коштів но "кредитному ліміту на поточному рахунку", правовідносини за яким регулюються розділом 3.2.1. Умов.

Інші істотні умови кредитування наведено в заявці.

Відповідно до п. 3.2.2.5.2. Умов банк зобов`язується надати шляхом перерахування кредитних коштів на підставі виставлених клієнтом заявок, на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах сум, обумовленої в заяві, а також за умови виконання клієнтом зобов`язань передбачених пунктами 3.2.2.6.1, 3.2.2.6.12. цього договору.

Зобов`язання з видачі кредиту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банка зі дня надання клієнтом заявок в межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 3.2.2.8.2. та з урахуванням п. 3.2.2.1. цього договору.

На підставі поданих до банку заявок на гарантований платіж (платіжних доручень), які були надані банку через систему інтернет-банкінгу Приват24 та підписані позичальником із використанням електронного цифрового підпису, банк здійснив кредитування ТОВ "Енергомаш" шляхом проведення відповідних платежів за рахунок кредитних коштів у межах встановлених для нього лімітів.

Також позивач зазначає, що 09.04.2015 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 уклали договір поруки № РСЖ1428564800238 (далі по тексту - Договір поруки), предметом якого є надання поруки ОСОБА_1 за виконання зобов`язань позичальником, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність, як солідарні боржники.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства Відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом. В зв`язку з чим станом на 26.06.2020 заборгованість Відповідача-1 по кредиту за Договором становить 41640 грн 68 коп.

У порушення зазначених норм закону та умов Договору Відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад." ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень ст. 630 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушенням відповідачами своїх зобов`язань за кредитним Договором б/н від 08.04.2015, позивач у 2019 році звернувся до господарського суду Сумської області з вимогою стягнути солідарно з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енергомаш" та ОСОБА_1 заборгованість, розмірі 94 945 грн 37 коп, з яких: 41 779 грн 69 коп - заборгованість за кредитом; 32 210 грн 14 коп - заборгованість по процентам за користування кредитом; 20 955 грн 54 коп - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.07.2019 у справі № 920/337/19 позов Банку задоволено. Рішення набрало законної сили 30.07.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повергнення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк, Банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Банку.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Також, суд звертає увагу, що на виконання рішення суду від 03.09.2019 у справі № 920/337/19 відповідач станом на 13.03.2020 сплатив усю суму заборгованості, про що свідчить Постанова державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 13.03.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП № 60150820.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Бруманеску проти Румунії» дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, який викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у яких суд прийшов до висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 9123, 129, 178, 233, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.09.2020.

Суддя С.В. Заєць