Рішення № 91873977, 30.09.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. м. Рівне

Справа № 918/211/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", Виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 27 911 грн 45 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B2WK0114183024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія), Виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Підрозділ) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-сервіс" (далі - Фірма, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 27 911 грн 45 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 травня 2014 року між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3" Галько Павла Богдановича (далі - Балансоутримувач) та Фірмою (далі - Орендар) укладено договір № 8/БУ-3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат з оплати комунальних послуг (до основного Договору оренди нерухомого майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р.), за умовами якого балансоутримувач здійснює утримання окремого індивідуального визначеного нерухомого майна - будівлі пункту обігріву площею 41,2 м2та площадки великотоннажних контейнерів станції Рівне площею 4 500,00 м2(загальною площею 4 541,2 м2), що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Біла, 18-В і перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3", загальною площею 8,0 м2, а також утримання прилеглої території, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача на амортизаційні відрахування, витрати на сплату податку на землю, експлуатаційні витрати та комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі. Також позивач зазначає, що додатковою угодою № 1 до Договору від 01.09.2016 року, № 2 від 11.10.2017 року внесено зміни до вищезазначеного договору та погоджено, що стороною договору є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі начальника виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та заступника начальника виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як зазначає позивач, строк дії основного договору оренди нерухомого майна від 07.02.2013 р. № 1069-2013, так і відповідно і договору № 8/БУ-3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат з оплати комунальних послуг (до основного Договору оренди нерухомого майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р.) закінчився 30 червня 2018 року. У той же час оскільки Фірма після закінчення строку оренди та припинення договору у добровільному порядку не звільнила та не повернула балансоутримувачеві орендоване нею нерухоме майно, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на підставі договору № 8/БУ-3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат з оплати комунальних послуг (до основного Договору оренди нерухомого майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р.): від 30.11.2018 р. № 1801, від 30.12.2018 р. № 2006 на суму 4 812 грн 36 коп., від 31.03.2019 р. № 464 на суму 5 774 грн 77 коп., від 27.06.2019 р. № 1060 на суму 5 774 грн 77 коп., від 30.09.2019 р. № 1634 на суму 5 774 грн 77 коп., від 21.12.2019 р. на суму 5 774 грн 78 коп. Як зазначає позивач, 3 грудня 2018 року відповідачем здійснено оплату рахунку № 1801 від 30.11.2018 року (відшкодування земельного податку за третій квартал 2018 року). Відтак, як зазначає позивач, сума заборгованості Фірми перед позивачем становить 27 911 грн 45 коп., яку останній, посилаючись на ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 6 березня 2020 року вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 6 квітня 2020 року.

24 березня 2020 року від Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-сервіс" на електронну адресу суду надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 86).

Ухвалою суду від 25 березня 2020 року клопотання Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-сервіс" про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 06.04.2020 року включно.

26 березня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із запровадженням на території України карантину (а.с. 92).

6 квітня 2020 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину (а.с. 96-97).

Ухвалою суду від 6 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 4 травня 2020 року.

8 квітня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 104-124), в якому останній просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що договір оренди державного майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р. був укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Приватним підприємством-фірмою "Торгбуд-сервіс", термін дії якого закінчився 30.06.2018 р. та більше не продовжувався. Відтак, відповідач зазначає, що Договір № 8/БУ-3 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат та понесених витрат з оплати комунальних послуг припинив свою дію також 30.06.2018 р. Як зазначає відповідач, протягом дії договору Фірма вчасно сплачувала витрати Балансоутримувача на утримання майна, а відтак будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору № 8/БУ немає. Також відповідач зазначає, що будь-яких підстав для сплати витрат Балансоутримувача на утримання майна за період після 30.06.2018 р. Фірма не має обов`язку, у зв`язку з тим що договір припинив свою дію та у зв`язку із тим, що відповідач не використовує орендоване майно. Крім того, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів фактичного понесення витрат на утримання майна, зокрема виставлених комунальних рахунків відповідних організацій, платіжних доручень чи банківських виписок про сплату таких послуг, земельного податку за ІІІ-ІV квартал 2018 року, І-ІV квартал 2019 року.

13 квітня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 126-142), в якій останній наголошує увагу суду на хибності викладених у відзиві на позовну заяву аргументах, вважає їх необґрунтованими в повній мірі. Зокрема позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Рівненської області № 918/792/18 від 09.04.2019 року задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" до Приватного підприємства "Торгбуд-Сервіс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та зобов`язано Приватне підприємство фірму "Торгбуд-Сервіс" (місцезнаходження: 35700, Рівненська обл., Здолбунівський район, місто Здолбунів, вул. Шкільна 30 А, ЄДРПОУ 32785198) усунути перешкоди в користуванні будівлі пункту обігріву площею 41,2 кв.м. та площадку великотоннажних контейнерів площею 4 500 кв.м., розташованих у м. Рівне вул. Біла 18-В., шляхом звільнення майна та передати дане майно шляхом підписання акту приймання-передачі. Постановою Північно- Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 року рішення суду по справі № 918/792/18 залишено без змін. Постановою Верховного Суду України від 21 лютого 2020 року у справі № 918/792/18 касаційну скаргу Фірми по даній справі залишено без задоволення, постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 року та рішення суду по справі № 918/792/18 залишено без змін, поновлено виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 р. у справі № 918/792/18. відтак, як зазначає позивач, вищенаведене спростовує посилання відповідача по справі про те, що будь-яких підстав для сплати витрат балансоутримувачу на утримання майна за період після 30.06.2018 року відповідач не має у зв`язку із тим, що Фірма не використовує орендоване майно. Також, позивач зазначає, що станом на дату подання відповіді на відзив відповідач, всупереч рішенню суду по справі № 918/792/18, яке набрало законної сили, майно не звільнив, надалі продовжує користуватися майном без укладеного між сторонами договору.

4 травня 2020 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину (а.с 148-149).

Ухвалою суду від 4 травня 2020 року розгляд справи відкладено на 25 травня 2020 року.

5 травня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення з додатками (а.с. 154-159), в яких останній зазначає, що акти обстеження нерухомого майна, додані позивачем, не підтверджують факту користування Фірмою орендованими приміщеннями. оскільки вони складені виключно позивачем і не мають жодних підписів зі сторони Фірми. Також відповідач зазначає, що на даний час Фірма намагалася виконати рішення суду у справі № 918/792/18, однак представники позивача відмовилися приймати майно та відмовились підписати акт приймання-передачі майна по договору № 1069-2013, що зафіксовано в акті державного виконавця від 22.04.2020 р. Як зазначає відповідач, вказаним актом також зафіксовано те, що за адресою: м. Рівне, вул. Біла, 18-в знаходяться приміщення та майно ТОВ "Баланс Ресурс", Фірма не використовує жодного майна та за адресою: м. Рівне, вул. Біла, 18-в не знаходиться з 07.02.2019 р.

18 травня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення з доказами надіслання відповідачу (а.с. 165--169). В даних поясненнях позивач просить відмовити в долучені до матеріалів справи копії Акта державного виконавця від 22.04.2020 р., оскільки він не стосується позовних вимог щодо стягнення заборгованості і не має жодного відношення предмета доказування.

Однак, суд не вбачає підстав для відмови у долучені до матеріалів справи акта державного виконавця від 22.04.2020 р. та долучає зазначений акт до матеріалів справи.

25 травня 2020 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину (170-171).

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року розгляд справи відкладено на 22 червня 2020 року.

17 червня 2020 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із запровадженням на території України карантину (а.с. 183). Крім того, в клопотанні представник позивача просить розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції у приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 128.

22 червня 2020 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину (189-190).

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 3 серпня 2020 року. Одночасно вказаною ухвалою доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення судового засідання у даній справі, яке відбудеться 3 серпня 2020 року о 10:30 год., в режимі відеоконференції.

Засідання, призначене на 03.08.2020 р., не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Політики Н.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 5 серпня 2020 року розгляд справи призначено на 14 вересня 2020 року. Одночасно вказаною ухвалою доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення судового засідання у даній справі, яке відбудеться 14 вересня 2020 року об 11:00 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 28 вересня 2020 року. Одночасно вказаною ухвалою доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення судового засідання у даній справі, яке відбудеться 28 вересня 2020 року об 11:00 год., в режимі відеоконференції.

У судове засідання 28 вересня 2020 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень (а.с. 221-223), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання 28 вересня 2020 року також не з`явився, однак 28.09.2020 р. від представника останнього на електронну адресу суду надійшло клопотання (а.с. 224). В даному клопотанні представник відповідача просить розглянути дану справу без участі останнього на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 28.09.2020 р., та клопотання представника відповідача (а.с. 224), суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 28 вересня 2020 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

7 лютого 2013 року між Відділенням та Фірмою було укладено договір оренди державного майна № 1069-2013 (а.с. 27-29), за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди до цього правочину від 30 червня 2014 року, відповідачу у строкове платне користування було передано окреме індивідуально визначене нерухоме майно - будівлю пункту обігріву площею 41,2 м2 та площадку великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованих у місті Рівному по вулиці Білій, 18-В, що перебувають на балансі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3" ДТГО "Львівська залізниця".

21 травня 2014 року між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3" Галько Павла Богдановича (далі - Балансоутримувач) та Фірмою (далі - Орендар) укладено договір № 8/БУ-3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат з оплати комунальних послуг (до основного Договору оренди нерухомого майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р.) (а.с. 33), за умовами якого балансоутримувач здійснює утримання окремого індивідуального визначеного нерухомого майна - будівлі пункту обігріву площею 41,2 м2 та площадки великотоннажних контейнерів станції Рівне площею 4 500,00 м2 (загальною площею 4 541,2 м2), що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Біла, 18-В і перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3", загальною площею 8,0 м2, а також утримання прилеглої території, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача на амортизаційні відрахування, витрати на сплату податку на землю, експлуатаційні витрати та комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі.

Відповідно до п. 2.1. договору № 8/БУ-3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат з оплати комунальних послуг (до основного Договору оренди нерухомого майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р.) понесені балансоутримувачем щомісячні витрати по утриманню приміщення, зайнятого Орендарем, вартість наданих послуг, відображаються в розрахунку понесених витрат та наданих послуг, який до 20 числа кожного місяця разом направляється Орендарю поштовим зв`язком для оплати.

Оплата згідно актів виконаних робіт Орендарем проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувача протягом 10 днів місяця з дня отримання рахунків (п. 2.2. Договору /БУ-3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат з оплати комунальних послуг (до основного Договору оренди нерухомого майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р.).

Відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 02.09.2015 року № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 52), наказу № 362 від 22.05.2017 року "Про деякі питання діяльності ПАТ "Укрзалізниця", наказу № 7 від 20.06.2017 року "Про введення в дію положення про виробничий підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з 01.07.2017 року реорганізовано шляхом приєднання у виробничий підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у складі юридичної особи - публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Додатковим договором № 1 від 1 вересня 2016 року та додатковим договором № 2 від 11 жовтня 2017 року до договору № 8/БУ-3 від 21 травня 2014 року про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат з оплати комунальних послуг (до основного Договору оренди нерухомого майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р.) внесено зміни до вищезазначеного договору та погоджено, що стороною договору є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі начальника виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та заступника начальника виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 "Юридичний статус підрозділу" "Положення про виробничий структурний підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (далі - Положення), затвердженого наказом філії "БМЕС" АТ "Укрзалізниця" від 19.07.2019 року за № 167, виробничий структурний підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "БМЕС" АТ "Укрзалізниця" є виробничим структурним підрозділом філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія) входить до її складу, знаходиться у виробничому та адміністративному підпорядкуванні Філії та функціонального структурного підрозділу "Львівська дирекція" філії та діє від імені Товариства. Підрозділ не має статусу юридичної особи або відокремленого підрозділу Товариства, не підлягає державній реєстрації та здійснює делеговані Товариством, Філією та Дирекцією повноваження відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Філії.

Згідно з п. 7.1.4. Положення про виробничий структурний підрозділ "Рівненсько- Тернопільське територіальне управління" філії "БМЕС" АТ "Укрзалізниця", підрозділ має право в інтересах Товариства, за дорученням Філії та Дирекції, в межах наданих Товариством та Філією повноважень, встановлених цим Положенням, Положенням про Філію, Положенням про Дирекцію, Статутом Товариства, рішеннями органів Товариства відповідно до встановленого у Товаристві порядку вчиняти дії, необхідні для здійснення Підрозділом фінансово-господарської діяльності, а саме: представляти інтереси Товариства, філії та усіх без виключення її структурних (функціональних та виробничих) підрозділів у судах усіх інстанцій та юрисдикцій, в тому числі в судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах, вести претензійно-позовну роботу, пов`язану з виконанням судових рішень та інших виконавчих документів.

В пункті 2 Статуту ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 зазначено, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 року № 938 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Українська залізниця", затверджено нову редакцію статуту товариства.

Як слідує з матеріалів справи, на момент подання позовної заяви, майно перебуває на балансі виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до п. 5.1. договору № 8/БУ-3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат з оплати комунальних послуг (до основного Договору оренди нерухомого майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р.) строк дії договору починається з моменту дії договору оренди державного майна № 1069-2013 від 07.02.2013 р. та діє протягом терміну дії основного договору оренди.

Відповідно до додаткового договору до договору оренди нерухомого майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013, у розділ 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору" пункт 10.1. викладено в наступній редакції "Цей договір діє з 1 квітня 2018 року до 30 червня 2018 року включно".

Відтак, термін дії як основного договору оренди нерухомого майна від 07.02.2013 р. № 1069-201, так, відповідно і Договору № 8/БУ-З про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат та понесених витрат з оплати комунальних послуг, закінчився 30 червня 2018 року.

Позивач повідомляв відповідача листом від 27.04.2018 р. про те, що термін дії договору оренди закінчився 30.06.2018 р., майно необхідно повернути балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі.

Однак, відповідач надалі продовжує користуватися орендованим майном, майно не повернув, акт приймання-передачі не надав, що підтверджується актами обстеження нерухомого майна від 30 липня 2018 року, від 20 грудня 2018 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 9 квітня 2019 року у справі № 918/792/18 вирішено Приватному підприємству-фірмі "Торгбуд-Сервіс" усунути перешкоди в користуванні Виробничим підрозділом "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" будівлею пункту обігріву площею 41,2 м2 та площадкою великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованими у місті Рівному по вулиці Білій, 18-В, шляхом звільнення цього майна та його передачі Виробничому підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" шляхом підписання акту приймання-передачі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2019 року рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.19 р. у справі № 918/792/18 залишено без змін.

Рішенням суду у справі № 918/792/18 встановлено факт продовження користування Фірмою майном після закінчення строку договору оренди нерухомого майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує з доводів позивача та матеріалів справи, відповідачу по справі було виставлено наступні рахунки від 30.11.2018 р. № 1801, від 30.12.2018 р. № 2006 на суму 4 812 грн 36 коп., від 31.03.2019 р. № 464 на суму 5 774 грн 77 коп., від 27.06.2019 р. № 1060 на суму 5 774 грн 77 коп., від 30.09.2019 р. № 1634 на суму 5 774 грн 77 коп., від 21.12.2019 р. на суму 5 774 грн 78 коп.

Відповідач здійснив оплату рахунку № 1801 від 30.11.2018 року (відшкодування земельного податку за третій квартал 2018 року).

Відтак, сума заборгованості Фірми перед позивачем становить 27 911 грн 45 коп.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що зобов`язання відповідача по оплаті за відшкодування витрат Балансоутримувачу є позадоговірним, оскільки дані витрати, що понесені Балансоутримувачем, отримані відповідачем за рахунок іншої особи (ВСП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "БМЕС" АТ "Укрзалізниця"), а самі послуги щодо утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат та понесених витрат з оплати комунальних послуг отримані за відсутністю для цього правових підстав, оскільки дані послуги надавалися відповідачу за відсутністю укладеного договору з позивачем (закінчився строк дії договору).

Таким чином, враховуючи, що позивачем починаючи з листопада 2018 року по грудень 2019 року здійснено нарахування по відшкодуванню земельного податку, згідно виставлених рахунків, що додаються, відшкодування витрат здійснювалося після закінчення строку дії договору про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат та понесених витрат з оплати комунальних послуг від 21 травня 2014 року № 8/БУ-3, станом на дату розгляду справи договір не укладений, сума заборгованості не сплачена.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язала повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання відповідача по справі про те, що будь-яких підстав для сплати витрат балансоутримувачу на утримання майна за період після 30.06.2018 року відповідач не має у зв`язку із тим, що Фірма не використовує орендоване майно, спростовуються матеріалами справи.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в сумі 27 911 грн 00 коп.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 2 102 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-сервіс" (35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 30 А, код ЄДРПОУ 32785198) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61) (одержувач коштів: виробничий структурний підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (33013, м. Рівне, вул. Н. Хасевича, 9, код ЄДРПОУ 41149437, податковий номер 400758126555, IBAN № 053226690000026001300706169, МФО 322669 Філія Головного управління по АТ Ощадбанк м. Київ) заборгованість в сумі 27 911 (двадцять сім тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 45 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2020 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 6 примірників:

1 - до справи;

2-4 - позивачу (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5; 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61;

33013, м. Рівне, вул. Н. Хасевича, 9);

5 - відповідачу (35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 30 А);

6 - Господарському суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128).