Рішення № 91873779, 21.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1621/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бона Віта-ДМ” (вул. Жаботинського, буд. 56-А, м. Одеса, 65049)

про стягнення 42339,92 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Капітанчук В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бона Віта-ДМ”, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 42339,92 грн, з яких: пеню в сумі 34176,67 грн, 3% річних в сумі 6701,27 грн та інфляційні втрати в сумі 1461,98 грн.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 25.10.2018 №7049/18-ТЕ-23 та додаткових угод до нього в частині своєчасної сплати за фактично отриманий від позивача природний газ.

26.08.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов (а.с.76-83, т.1), в якому відповідач зазначив про безпідставність позову, посилаючись на те, що: позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору; укладений між сторонами договір не містить строків щодо сплати 3% річних та пені; позивач не звертався до відповідача до подачі позову з вимогою про сплату пені та 3% річних, а отже за відсутності відмови відповідача в їх сплаті права позивача в цій частині на момент звернення позивача до суду не були порушені, що є підставою для закриття провадження у справі або відмови у задоволенні позовних вимог. Крім цього, у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%, у випадку задоволення позову позивача, зазначивши, що: основне зобов`язання відповідачем повністю виконане; кошти за природний газ відповідачем сплачуються за рахунок здійснених оплат співвласниками багатоквартирного будинку, натомість оплата останніми, в більшості випадків, здійснюється нерегулярно та не у повному обсязі; природний газ відповідачем використовується виключно для опалення та постачання гарячої води населенню, а не для реалізації; позивачем не надано доказів погіршення фінансового стану чи понесення збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем природного газу.

04.09.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.91-101, т.1), в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що: жодним нормативним актом та умовами договору не передбачено обов`язку позивача щодо дотримання порядку досудового врегулювання спору; обов`язок відповідача здійснювати остаточний розрахунок за природний газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, передбачений умовами договору; нарахування пені позивачем здійснено відповідно умов договору, з якими погодився відповідач, положень ч. 6 ст. 232 ГК України та в межах строків позовної давності, угодженої п. 10.3. договору. Також позивач заперечує щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, посилаючись на те, що: боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання договору не ставиться в залежність від виконання зобов`язань з боку третіх осіб; відповідачем не доведено винятковості випадку для зменшення пені; внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ споживачами позивач вимушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, а отже зменшення розміру пені спричинить позивачу додаткові витрати та дозволить відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови. Крім цього позивач наголосив на тому, що обов`язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних встановлений нормами ЦК України.

Позивач у судове засідання для розгляду справи по суті не з`явився, разом з цим від останнього до канцелярії суду неодноразово надходили клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.84-87, 101-109, т.1).

Представник відповідача під час розгляду справи по суті підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, просив суд зменшити розмір пені, у випадку задоволення позову позивача.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 вищевказану позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1621/20; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на "06" липня 2020 р. об 11:00.

06.07.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні при розгляді справи №916/1621/20 до “31” серпня 2020 о 10год.30хв. Про перерву у судовому засіданні сторін було повідомлено ухвалою суду від 06.07.2020 в порядку ст.120 ГПК України.

Враховуючи необхідність встановлення сторонам строків для подання заяв по суті справи, судом 31.08.2020 було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до “21” вересня 2020 о 10год.00хв. Про перерву у судовому засіданні представників сторін було повідомлено ухвалою суду від 31.08.2020 в порядку ст.120 ГПК України.

У судовому засіданні 21.09.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

25.10.2018 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бона Віта-ДМ” (споживач) було укладено договір постачання природного газу №7049/18-ТЕ-23 (а.с.11-21, т.1; далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 26.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3 тис. куб. метрів.

Згідно з п.п.3.7., 3.8. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Виключно споживач несе відповідальність за достовірність обсягів газу, зазначених ним в довідці та акті приймання-передачі природного газу.

За умовами п. 3.10. договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу на дату складання договору становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 593040 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п/п 6 п. 7.2. договору споживач зобов`язується своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

У п. 10.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

За умовами п. 12.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 26.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

29.10.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с.22, т.1), згідно якої сторони виклали в новій редакції, зокрема, п.п.2.1. та 12.1. договору, погодивши, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3,5 тис. куб. метрів; договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 31.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

05.11.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору (а.с.23, т.1), згідно якої сторони викали в новій редакції, зокрема, п.п.2.1., 5.2. та 12.1. у новій редакції, погодивши, що постачальник передає споживачу з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 45 тис. куб. метрів; ціна за 1000 куб.м. газу з 01.11.2018 становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%, усього до сплати разом податком на додану вартість – 7482,61 грн. Сторони погодили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 30.11.2018 (включно), а частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

03.12.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору (а.с.24-33, т.1), якою укладений між сторонами договір постачання природного газу від 25.10.2018 №7049/18-ТЕ-23 було викладено в новій редакції.

Згідно з п. 1.1. нової редакції договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 355 тис. куб. метрів.

Згідно з п.п.3.8., 3.8.1. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2. цього договору.

За умовами п. 3.11. договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 7482,61 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п/п 6 п. 6.2. договору споживач зобов`язується прийняти газ в кількості, зазначеній в п.2.1. даного договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

У п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

За умовами п. 11.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Сторонами погоджено, що вищевказана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання і діє з 01.12.2018.

18.03.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору (а.с.34, т.1), якою сторони погодили: пункти 2.3, 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз.2); підп. 3.9.2. п.3.9., 3.13, 5.7., абзац п`ятий підп. 5) п.6.2., підп. 8) п.6.2., підп.4) п.6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4. цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019; пункти 3.2.1., 3.4.1., 3.8.1., абз.1, підп. 3.9.2. п.3.9., абзац четвертий підп. 5), п.6.2., абзац другий підп. 2 п.6.4. цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність.

20.03.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду №5 до договору (а.с.35, т.1), якою сторони виклали в новій редакції умови договору в частині кількості та фізико-хімічних показників природного газу.

Додатковою угодою №6 від 29.09.2019 до договору (а.с.36, т.1) сторони погодили, що по тексту слова, зокрема, «Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» замінити на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

За період листопад 2018 – березень 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3429221,23 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2018 на суму 422580,52 грн; від 31.12.2018 на суму 907049,71 грн; від 31.01.2019 на суму 903368,27 грн; від 28.02.2019 на суму 739341,92 грн; від 31.03.2019 на суму 456880,81 грн. Факт передачі природного газу у зазначений період на вказану суму не заперечується відповідачем.

В підтвердження проведення відповідачем оплати за поставлений позивачем за період з листопада 2018 року по березень 2019 року природний газ, позивач надав суду виписку по операціях по підприємству ТОВ «Бона Віта-ДМ» з 01.10.2018 по 30.09.2019 (а.с.46, т.1).

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач за фактично отриманий природний газ розрахувався в повному обсязі, водночас, з порушенням строків, визначених умовами вищевказаного договору. Вказане підтверджується вищевказаними доказами, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого природного газу позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 34176,67 грн, 3% річних в сумі 6701,27 грн та інфляційні втрати в сумі 1461,98 грн.

Розрахунок спірних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем за зобов`язаннями по кожному акту окремо в межах спірного періоду наступним чином:

- за зобов`язаннями листопада 2018: пеня та 3% річних з 27.12.2018 по 20.01.2019;

- за зобов`язаннями грудня 2018: пеня та 3% річних з 26.01.2019 по 25.02.2019;

- за зобов`язаннями січня 2019: пеня та 3% річних з 26.02.2019 по 28.03.2019;

- за зобов`язаннями лютого 2019: пеня та 3% річних з 26.03.2019 по 25.04.2019;

- за зобов`язаннями березня 2019: пеня та 3% річних з 26.04.2019 по 18.07.2019; інфляційні нарахування за період травень-червень 2019.

Відповідач обставину несвоєчасної сплати коштів за поставлений позивачем природний газ не спростовує, щодо вірності розрахунків позивача заперечень не подав, натомість просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 50%, надавши до матеріалів справи бухгалтерську довідку щодо заборгованості мешканців будинку за житлово-комунальні послуги перед ТОВ «Бона Віта-ДМ» станом на 25 число кожного місяця з жовтня 2018 по серпень 2019, а також калькуляцію та кошторис щодо витрат на утримання будинку та прибудинкової території (а.с.78-80, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позиція суду

Судом встановлена обставина невчасного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем у спірний період з листопада 2018 по березень 2019 природного газу. У зв`язку із тим, що ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні нарахування.

Розрахунки заявлених позивачем пені, 3% річних та індексу інфляції, які долучені позивачем до позовної заяви, судом перевірені, встановлено їх вірність, відповідність умовам договору та нормам законодавства України. При цьому відповідачем вказані розрахунки не спростовані.

Щодо доводів відповідача про передчасне звернення позивача до суду з позовом без досудового регулювання спору, суд відзначає, що чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002).

З приводу заперечень відповідача щодо неправомірності нарахувань пені та 3% річних суд відзначає, що умова застосування відповідальності у вигляді сплати пені передбачена умовами укладеного між сторонами договору, а сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, можливість нарахування яких передбачена законом.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як встановлено судом природний газ, що поставляється позивачем згідно укладеного між сторонами договору, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тобто відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ залежить від сплати мешканцями будинку на користь відповідача відповідних платежів.

Отже, з урахуванням цього, приймаючи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на ступінь виконання основного зобов`язання (повне погашення заборгованості), причини виникнення боргу, наявність боргу за житлово-комунальні послуги перед відповідачем, суд вважає доцільним зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 40%.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бона Віта-ДМ”, підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача пеню в сумі 20506,00 грн, 3% річних в сумі 6701,27 грн та інфляційні втрати в сумі 1461,98 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю “Бона Віта-ДМ” в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бона Віта-ДМ” (вул. Жаботинського, буд. 56-А, м. Одеса, 65049, код ЄДРПОУ 41600343) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 20506 /двадцять тисяч п`ятсот шість/грн 00 коп, 3% річних в сумі 6701 /шість тисяч сімсот одну/грн 27 коп, інфляційні втрати в сумі 1461 /одну тисячу шістдесят одну/грн 98 коп та судовий збір в сумі 2102 /дві тисячі сто дві/грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 28 вересня 2020 р.

Суддя Д.О. Бездоля