Рішення № 91873630, 17.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 справа № 914/2768/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом позивача 1: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів,

позивача 2: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУСГРУП», с. Старий Доборотвір, Кам`янка-Бузький район, Львівська область,

предмет позову: виселення із займаних приміщень, стягнення 26 046,49 грн.,

підстава позову: порушення умов договору оренди № 52/16 нерухомого майна від 16.08.2016 року,

за участю представників:

позивача 1: Гриновець Орест Богданович - представник на підставі довіреності № 310 від 21.02.2020 року,

позивача 2: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ПРОЦЕС

27.12.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУСГРУП» про виселення із займаних приміщень, стягнення 26 046,49 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 24.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2020р.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі отримана сторонами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів суду сторонами не заявлялось.

Хід розгляду справи відображено в протоколах судових засідань та ухвалах суду. Зокрема, підготовче засідання 19.02.2020 року відкладалось з підстав неявки представників позивача 2 та відповідача.

У судовому засіданні 11.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.04.2020 року.

Судові засідання у судовому розгляді справи неодноразово відкладились з підстав, наведених в ухвалах суду та протоколах судових засідань, зокрема, через впровадження на території України карантину та неявку представників сторін.

У судове засідання 17.09.2020 року з`явися представник позивача 1, надав для долучення до матеріалів справи оригінал пояснень, копії яких надіслано суду електронною поштою 16.09.2020 року, з доказами їх надіслання іншим учасникам справи. Інші представники сторін явку представників не забезпечили, проте про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, адже ухвали суду від 02.09.2020 року розіслані сторонам на їхні відомі суду адреси, та отримані адресатами, що вбачається з відстежень поштових відправлень за трек-кодами 7901413403491 – 08.09.2020 року та 7901413403483 – 05.09.2020 року. Заяв, клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. такими випадками є неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Судом не встановлено наявності таких обставин.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи наведене, належне повідомлення сторін про дату та час судового засідання, заявлення позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та відсутність будь-яких клопотань від іншої сторони, суд не вважає неявку представників сторін такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 17.09.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Спір між сторонами виник у зв`язку із невиконанням, на переконання позивачів, відповідачем умов договору оренди. Так, позивачі стверджують, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМУСГРУП» не здійснюються орендні платежі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати на суму 26 046 грн. 49 коп. за період з вересня 2016 року по липень 2019 року.

Відповідач, будучи обізнаним про судове провадження у даній справі та про судові засіданні в даній справі, відзиву на позовну заяву не подав, обставин, наведених позивачем не заперечив та не спростував, явку представника в жодне судове засідання не забезпечив, іншими процесуальними правами не скористався.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.08.2016 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (надалі по тексту рішення – позивач 1, згідно з договором - орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Домусгруп” (надалі по тексту рішення – відповідач, згідно з договором - орендар) уклали договір оренди № 52/16 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області. Відповідно до договору орендодавець на підставі наказу управління від 22 липня 2016 р. № 39-н передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (надалі - майно), що знаходиться на балансі обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», загальною площею 30,1 м2, розміщене за адресою м. Львів, вул. Липинського,54, згідно з актом приймання-передачі майна. Майно передається в оренду для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи.

Відповідно до п. 2.1 договору договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості з усіх його істотних умов і підписання ними тексту договору.

Договір підписано орендарем та орендодавцем, примірник договору надано балансоутримувачу.

01.09.2016 року позивачем 2 та відповідачем підписано акт прийняття-передачі нежитлових приміщень - 2-й поверх, 131 спільне користування, загальною площею 30,1 кв.м. (25,3 кв.м. корисна площа, 4,8 кв.м. площа спільного користування), за адресою м. Львів, вул. Липинського, 54.

У травні та липні 2018 року, у квітні 2019 року позивач 1 звертався до відповідача з претензіями про розірвання договору оренди, виселення із займаних приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати, що підтверджується претензіями вих. № 524 від 04.05.2018 року, вих. № 867 від 16.07.2018 року, вих. № 681 від 24.04.2019 року, реєстром про відправлення рекомендованої кореспонденції зі списком згрупованих поштових відправлень від 07.05.2018 року, та фіскальними чеками від 07.05.2018 року, 17.07.2018 року та від 24.04.2019 року.

Згідно із заявою вих. № 1158 від 16.07.2019 року, адресованою позивачем 1 відповідачу та позивачу 2, відповідач повідомлявся про те, що термін дії договору оренди від 16.08.2016 р. № 52/16 закінчився 15 липня 2019 р. і, враховуючи наявну заборгованість з оплати орендної плати у розмірі 24 624 грн. 20 коп., надалі продовжуватись не буде, у зв`язку з чим відповідачу необхідно в термін до 26 липня 2019 року звільнити займані приміщення за вказаною адресою. Опис вкладення у цінний лист та поштова накладна з трек-кодом 7900601565214 долучені до заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з довідкою балансоутримувача про заборгованість по орендній платі по договору оренди № 52/16 від 16.08.2016 року станом на 12.12.2019 року відповідач у період з жовтня 2016 року до липня 2019 року частково сплачував орендні платежі. Згідно з довідкою позивача 2 від 17.01.2020 року за період з 16.08.2016 року до 15.07.2019 року розмір орендної плати ТзОВ «Домусгруп», нарахованої з врахуванням індексу інфляції згідно з договором оренди №52/16 від 16.08.2016 року, складає 89 269,51 грн., з яких сплачено за 2016 рік – 6 825,00 грн, за 2017 рік – 28 760,98 грн, за 2018 рів – 23 679,85 грн, за 2019 рік – 3 957,19 грн, що в сумі складає 63 223,02 грн. Проте, відповідно до довідки від 14.09.2020 року всього оплачено за оренду за 2016 – 2019 роки 65 430,53 грн. (без вартості комунальних платежів).

Як вбачається з виписок по рахунку відповідачем здійснено наступні платежі:

19.10.2016 року на суму 2 390,48 грн.,

17.11.2016 року на суму 2 628,12 грн.,

16.12.2016 року на суму 2 901,72 грн.,

31.01.2017 року на суму 2 993,91 грн.,

03.03.2017 року на суму 3 175,82 грн.,

29.09.2017 року на суму 2 450,70 грн.,

16.11.2017 року на суму 5 038,81 грн.,

28.12.2017 року на суму 11 468,63 грн.,

17.01.2018 року на суму 3 500,28 грн.,

19.10.2018 року на суму 3 173,35 грн.,

14.11.2018 року на суму 4 086,07 грн.,

15.08.2018 року на суму 19 531,91 грн.,

25.01.2019 року на суму 9 548,37 грн., з призначенням платежу за оренду та за комунальні послуги. Проте відповідно до довідки позивача 2 розмежовано зарахування платежів в погашення орендної плати та комунальних платежів, і вбачається, що саме за оренду сплачено 65 430,53 грн., а решта коштів сплачувались в погашення вартості комунальних платежів.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено вище та не спростовано відповідачем, внаслідок укладення 16.08.2016 року договору оренди між сторонами виникли правовідносини оренди державного нерухомого майна.

Згідно з п. 8.1 договору договір укладено строком на 2 роки 11 місяців (два роки одинадцять місяців), що діє з « 16» серпня 2016р. до « 15» липня 2019 р. включно.

Згідно з п. 8.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення стооку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в чинній на час укладення договору оренди редакції у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи (із заяви від 16.07.2019 року), позивачем 1 надсилалась відповідачу заява про закінчення терміну дії договору оренди та надалі договір продовжуватись не буде, у зв`язку з чим відповідачу необхідно в термін до 26 липня 2019 року звільнити займані приміщення за вказаною адресою. Відповідь відповідача на таку заяву чи докази виконання її вимог у матеріалах справи відсутні. Тобто, незважаючи на закінчення стоку дії договору оренди та повідомлення орендодавця про наявність бажання не продовжувати строк договору на новий термін, відповідачем об`єкт оренди не повернуто балансоутримувачу, акт повернення об`єкта оренди не підписано.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем (ст. 26).

Згідно з п. 8.8 договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що договір припинив свою дію 15 липня 2019 року у зв`язку з закінченням строку його дії. Відповідач вказаної обставини не спростував та не заперечив.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено правові наслідки припинення або розірвання договору оренди. Так, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 2.3 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем Обласному комунальному підприємству Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». Орендар повертає майно за актом приймання-передачі, що підписується орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем. Майно вважається поверненим з моменту підписання акта приймання-передачі.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність у відповідача у зв`язку з припиненням дії договору оренди обов`язку повернути його балансоутримувачу. Незважаючи на заяву позивача 1 про припинення дії договору оренди та необхідність звільнення такого приміщення з передачею його за актом приймання-передачі балансоутримувачу, орендарем такого обов`язку не виконано.

Позивачі захищають свої права, що виникають з договору оренди, у спосіб виселення орендаря з орендованого приміщення та стягнення орендної плати.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи встановлені вище обставини припинення договору оренди, з метою ефективного захисту прав позивачів, суд доходить висновку, що об`єкт оренди підлягає поверненню у спосіб, передбачений договором оренди, - балансоутримувачу за актом приймання-передачі та у спосіб виселення орендаря з орендованого майна. Відтак, позовна вимога про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» із займаних приміщень і повернення за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Комунальному підприємству Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" нерухоме майна загальною площею 30,1 кв.м., яке розміщене за адресою м. Львів, вул. Липинського, 54, є обгрунтованою. Водночас, з метою ефективного захисту порушеного орендарем права позивача 2, не виходячи за межі предмету спору, суд вважає за доцільне при задоволенні такої позовної вимоги конкретизувати приміщення, про звільнення яких йдеться, а також уточнити обов`язок орендаря повернути займані приміщення. Тому доцільно задовольнити позовну вимогу у такій редакції: «Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Камянка-Бузький район, с. Старий Добротвір, вул. І. Франка, 36, код ЄДР 40317240) із займаних нежитлових приміщень, загальною площею 30,1 м2, розміщених за адресою м. Львів, вул. Липинського,54, і зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу – Обласному комунальному підприємству Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Липинського, будинок 54, код ЄДР 03348525) нерухоме майно загальною площею 30,1 кв.м., яке розміщене за адресою м. Львів, вул. Липинського, 54.»

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача 2 заборгованості по орендній платі, суд зазначає таке.

Так, сторони договору погодили розмір орендної плати за об`єкт оренди: такий визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради і складає 1 895,83 грн. без ПДВ за серпень 2016 року. Сума ПДВ становить 379,17 грн. (п. 3.1).

Згідно з п. 3.3 договору встановлену орендну плату за користування в поточному місяці орендар зобов`язується перерахувати не пізніше 25-го числа в поточному місяці на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 6 договору орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як визначено п. 3.1 договору оренди, розмір орендної плати становить 1 895,83 грн. без ПДВ за серпень 2016 року. Відповідно до п. 3.2 договору оренди розмір орендної плати коригується щомісяця на відповідний індекс інфляції, в інших випадках розмір орендної плати переглядається згідно з угодою сторін або за рішенням суду.

Із довідок позивача 2, наявних у матеріалах справи, та відповідно до наведеного положення договору та із врахуванням умови договору про те, що сума ПДВ становить 379,17 грн., позивачем 2 правильно визначено розмір орендної плати станом на вересень 2016 року, а саме у розмірі 2 275,00 грн. У подальшому розмір орендної плати за кожен наступний місяць змінювався відповідно до встановленого індексу інфляції. Судом перевірено розмір нарахованих орендних платежів, визначений позивачем 2, та встановлено таке. За період лютий – червень 2017 року розмір орендних платежів визначено правильно. Проте, за серпень 2017 року, враховуючи індекс інфляції 100,2% у липні, розмір орендної плати мав становити 2 460,73 грн., а не 2 426,82 грн. Проте суд не може враховувати показники, вищі, ніж визначено самим позивачем, тому для визначення розміру орендної плати із врахуванням індексу дефляції за наступний місяць суд використовує орендну плату, вказану позивачем 2 – 2 426,82 грн., а не 2 460,73 грн. Відповідно, 2 426,82 * 99,9% = 2 424,39 грн., а не 2 492,18 грн., тобто сума орендної плати за вересень визначена позивачем 2 неправильно. Наведене зумовило визначення неправильних розмірів орендної плати за період вересень 2017 – липень 2019 року, які, за перерахунками суду становлять 2 424,39 грн. за вересень 2017 року, 2 472,88 грн. за жовтень 2017 року, 2 502,55 грн. за листопад 2017 року, 2 525,07 грн. за грудень 2017 року, 2 550,37 грн. за січень 2018 року, 2 588,57 грн. за лютий 2018 року, 2 611,87 грн. за березень 2018 року, 2 640,60 грн. за квітень 2018 року, 2 661,72 грн. за травень 2018 року, 2 661,72 грн. за червень 2018 року, 2 661,72 грн. за липень 2018 року, 2 643,09 грн. за серпень 2018 року, 2 643,09 грн. за вересень 2018 року, 2 693,31 грн. за жовтень 2018 року, 2 739,09 грн. за листопад 2018 року, 2 777,44 грн. за грудень 2018 року, 2 799,66 грн. за січень 2019 року, 2 827,66 грн. за лютий 2019 року, 2 841,80 грн. за березень 2019 року, 2 867,38 грн. за квітень 2019 року, 2 896,05 грн. за травень 2019 року, 2 916,32 грн. за червень 2019 року, 2 901,74 грн. за липень 2019 року (що є більшим за визначений позивачем розмір – 1 422,29 та за межі якого суд також не виходить). Відтак, за розрахунками суду за період вересень 2016 – липень 2019 року відповідачу нараховано орендну плату на загальну суму 88 417,42 грн., а не 89 269,51 грн., як визначав позивач 2.

Як зазначалося судом вище, згідно з банківськими виписками відповідачем здійснено наступні платежі:

19.10.2016 року на суму 2 390,48 грн.,

17.11.2016 року на суму 2 628,12 грн.,

16.12.2016 року на суму 2 901,72 грн.,

31.01.2017 року на суму 2 993,91 грн.,

03.03.2017 року на суму 3 175,82 грн.,

29.09.2017 року на суму 2 450,70 грн.,

16.11.2017 року на суму 5 038,81 грн.,

28.12.2017 року на суму 11 468,63 грн.,

17.01.2018 року на суму 3 500,28 грн.,

19.10.2018 року на суму 3 173,35 грн.,

14.11.2018 року на суму 4 086,07 грн.,

15.08.2018 року на суму 19 531,91 грн.,

25.01.2019 року на суму 9 548,37 грн. Проте, із довідки позивача 2 від 14.09.2020 року вбачається, що із описаних платежів орендна плата зараховувалась не в зазначеному обсязі, оскільки сума платежу складається як з розміру орендної плати, так і вартості комунальних послуг, що відображено в призначеннях платежу. Зокрема, із платежу, здійсненого

19.10.2016 року на суму 2 390,48 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 275,00 грн., а 115,48 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

17.11.2016 року на суму 2 628,12 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 275,00 грн., а 348,12 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

16.12.2016 року на суму 2 901,72 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 275,00 грн., а 626,72 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

31.01.2017 року на суму 2 993,91 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 275,00 грн., а 718,91 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

03.03.2017 року на суму 3 175,82 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 275,00 грн., а 900,82 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

18.08.2017 року сплачено 5 020,55 грн., з яких 4 872,95 грн. орендної плати та 147,60 грн. комунальних послуг,

20.09.2017 року сплачено 2 472,49 грн., з яких у погашення орендної плати сплачено 2 2 426,82 грн., а 45,67 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

29.09.2017 року на суму 2 450,70 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 450,70 грн.,

16.11.2017 року на суму 5 038,81 грн., в погашення орендної плати сплачено 4 872,30 грн., а 166,51 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

28.12.2017 року на суму 11 468,63 грн., в погашення орендної плати сплачено 10 159,25 грн., а 1 309,38 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

17.01.2018 року на суму 3 500,28 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 560,36 грн., а 939,92 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

15.08.2018 року сплачено 19 531,91 грн., з яких 15 533,54 грн. орендної плати та 3 998,37 грн. комунальних послуг,

19.10.2018 року на суму 3 173,35 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 854,98 грн., а 318,37 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

14.11.2018 року на суму 4 086,07 грн., в погашення орендної плати сплачено 2 730,96 грн., а 1 355,11 грн. зараховано в оплату комунальних послуг,

25.01.2019 року на суму 9 548,37 грн., в погашення орендної плати сплачено 5 593,67 грн., а 3 954,70 грн. зараховано в оплату комунальних послуг.

Відтак, за період 2016-2019 років відповідачем сплачено орендних платежів на загальну суму 65 430,53 грн., тоді як надано послуг оренди на суму 88 417,42 грн. Також із наведеного вбачається відповідність розміру здійснених відповідачем оплат даним, вказаним у довідках позивача 2 від 12.12.2019 року та від 11.08.2020 року, з яких також видно, що черговий платіж у лютому 2017 року відповідачем не здійснено. тобто мало місце прострочення.

Щодо платежів, здійснених відповідачем 18.08.2017 року на суму 5 020,55 грн. та 20.09.2017 року на суму 2 472,49 грн., суд зазначає, що первинних доказів таких платежів не подано, проте, суд не може стягувати суму, більшу, ніж заявлено до стягнення позивачем. Тому, оскільки позивач 2 визнає такі оплати, то суд не має підстав не враховувати такі при визначенні суми боргу.

Враховуючи наведене та здійснені розрахунки заборгованості, суд зазначає, що залишок заборгованості по орендній платі становить 22 986,89 грн., а не 23 838,98 грн., як зазначається позивачем 2 у довідці від 14.09.2020 року чи 26 046,49 грн., як було заявлено до стягнення у позовній заяві. Тому, позовна вимога в частині стягнення орендної плати підлягає частковому задоволенню – у розмірі 22 986,89 грн., а у задоволенні вимоги про стягнення решти суми – 3 059,60 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи в їх сукупності, перевіривши обставини, зазначені в позовній заяві, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог, неспростованість обставин справи іншою стороною спору. Відтак, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачами, покладається на відповідача у повному обсязі за немайнову вимогу та за майнову вимогу пропорційно розміру, у якому така задоволена.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки задовольнити частково.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Камянка-Бузький район, с. Старий Добротвір, вул. І. Франка, 36, код ЄДР 40317240) із займаних нежитлових приміщень, загальною площею 30,1 м2, розміщених за адресою м. Львів, вул. Липинського,54, і зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу – Обласному комунальному підприємству Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Липинського, будинок 54, код ЄДР 03348525) нерухоме майно загальною площею 30,1 кв.м., яке розміщене за адресою м. Львів, вул. Липинського, 54.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Камянка-Бузький район, с. Старий Добротвір, вул. І. Франка, 36, код ЄДР 40317240) на користь Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (код ЄДР 03348525, 79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Липинського, будинок 54) заборгованість з орендної плати у розмірі 22 986,89 грн. та 1 696,24 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

4. У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 3 059,60 грн. заборгованості відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Камянка-Бузький район, с. Старий Добротвір, вул. І. Франка, 36, код ЄДР 40317240) на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 25255072, р/р № 31551244320967 в Держказначейській службі України м. Київ, МФО 820172) 1 921 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.09.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв