Рішення № 91872847, 30.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3879/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 21 002,02 грн. за нестачу вантажу

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 21 002,02 грн. за нестачу вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю обставин, що свідчать про несхоронність перевізником (відповідачем) вантажу при його перевезенні, у зв`язку з чим позивачу завдана шкода у вигляді вартості відповідальної недостачі в сумі 21 002,02 грн.

Ухвалою від 22.07.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати належну копію Специфікації №6 від 05.02.2020.

29.07.2020 Позивач надав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

15.05.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів вартості вантажу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту втрати частини вантажу відповідачем при перевезенні та правильності нарахування суми заборгованості за нестачу вантажу.

Так, 01.04.2019 між Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач, покупець) укладено договір поставки № 745 (далі - договір), 01.11.2019 сторонами договору підписано протокол узгодження до вказаного договору.

01.11.2019 постачальником та покупцем підписано додаткову угоду № 1/1 до договору 745 від 01.11.2019, відповідно до п. 1. якої сторони змінили номер договору поставки № 745 від 01.11.2019 на № 745/1282/2019.

Відповідно до п. 1.3. договору покупець зобов`язується прийняти та платити товар на умовах цього договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що товар поставляється покупцеві залізничним транспортом у справних відкритих піввагонах (далі - вагони).

У відповідності до п. 3.2. договору умови та місце поставки згідно з Інкотермс 2010, термін, обсяг та графік поставки товару вказуються в додаткових угодах - специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Дата поставки товару та момент переходу права власності на товар визначаються у додаткових угодах - специфікаціях, визначених у п. 3.2. договору (п. 3.3. договору).

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України (п. 4.1. договору).

Ціна на погоджений обсяг за певний період поставки товару вказується в додаткових угодах - специфікаціях до цього договору (п. 4.2. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що якщо інше не обумовлено в додаткових угодах - специфікаціях, визначених у п. 3.2., оплата за товар проводиться згідно з п. 5.1. протягом 30 календарних днів з дати переходу права власності , але не раніше п`ятого банківського дня з дати переходу права власності, але не раніше п`ятого банківського дня з дати отримання покупцем документів, зазначених у п. 3.6. цього договору.

Термін оплати, визначений згідно п. 5.2., має бути подовжений на кількість днів прострочення таких подій: надання повідомлень та документів, зазначених у пп. 3.5. та 3.6; реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно з п. 7.1.7, при дотримання умов п. 3.6. цього договору (якщо не застосований касовий метод розрахунків) (п. 5.3. договору).

Згідно п. 5.5. договору у разі надходження неякісного, некомплектного товару або його недостачі покупець має право: провести часткову відмову в оплаті рахунка на суму вартості недостачі товару, підтвердженої документами згідно з п. 6.1. цього договору, або на суму вартості забракованого товару, підтверджену документами згідно з п. 4.3. цього договору; повністю відмовити в оплаті рахунка згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання порушеного зобов`язання та від відповідальності за таке порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Сторонами 05.02.2020 підписано специфікацію № 6, відповідно до якої постачальник поставляє товар, згідно п. 3.1. цього договору, а саме: горішок коксовий ГК-1, ГК-2, ГК-3 10-25 мм, у кількості 2000т, на суму 13 122 024,00 грн., з ПДВ, на умовах поставки FCA- станція Діївка/ст.Горяїнове в період з 05.02.2020 по 29.02.2020.

На виконання умов договору та специфікації постачальник по залізничній накладній № 46020756 зі станції відправлення Діївка Придніпровської залізниці та станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відвантажив на адресу АТ «Запорізький завод феросплавів» товар (Горішок коксовий, Навантаження вище рівня бортів. Шапка 100мм. Вантаж вологий. Вологість 18,2%). Вантаж прибув у рухомому складі у вагоні № 60791100.

Вагон № 60791100, прибув по залізничній накладній № 46020756, виданий вантажоотримувачу - АТ «Запорізький завод феросплавів» зі складанням комерційного акту № 460005/185 від 01.03.2020, в якому зафіксовано ознаки неохоронного перевезення.

У розділі Д комерційного акту № 460005/185 від 01.03.2020 зазначено, що на підставі акту загальної форми № 41427 від 28.02.2020 станцією Запоріжжя-Ліве проведено комісійну видачу вантажу вантажоодержувачу, прибувшего відправкою, вказаного на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагону на справних, електронних, вагонних вагах вантажоодержувача № 0120 огляд-перевірка 06.12.2019, приймальником поїздів Кочубей О.Ю., прийомоздавальником заводу ОСОБА_1 , слідчим Заводського ВП Тетерею О.Г., у присутності заступника начальника станції Тетері О.М. Згідно перевізного документу у вагоні 60791100 значиться нетто 47000 кг, тара 23300 кг, тара перевірена 22200 кг. В перевізному документі значиться маркування двома повздовжніми смугами. Фактично виявлено брутто 64300 кг, тара з документу перевірена 22200 кг, нетто 42100 кг, що менше документу на 4900 кг. У комерційному відношенні навантаження у вагоні шапкою, вище рівня бортів 5 см, маркування двома повздовжніми бороздами. Маркування порушене, над 1, 2, 3, 4, 5, 6 люками виїмка довжиною 850 см шириною 280 см глибиною 20-70 см. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношення вагон справний, бездвірний, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінились. Зав. Вантажного двору за штатним розкладом відсутній.

Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" позивачеві на оплату виставлено рахунок-фактуру № ДМ 300000922 від 28.02.2020 на суму 976 953,47 грн., який повністю оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 345763 від 02.04.2020 на суму 976 953,47 грн.

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон № 60791100 з вантажем прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.

Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 21 002,02 грн., що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірний вагон з горішком коксовим був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.

З огляду на те, що у залізничній накладній № 46020756 зазначено, що за нею перевозився горішок коксовий (вологий), суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі горішку коксового з урахуванням норми недостачі для вантажів у вологому стані.

Судом перевірено розрахунок збитків завданих нестачею вантажу та встановлено, що позивачем вірно нараховано суму збитків у розмірі 21 002,02грн.

Отже, відповідальна недостача горішку коксового становить 21 002,02грн.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу горішку коксового слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача 21 002,02грн.

Заперечення відповідача щодо неналежності доказів про вартість втраченого вантажу судом не приймаються, оскільки позивачем до позовної заяви в підтвердження вартості вантажу надано специфікацію № 6 до договору поставки, рахунок-фактуру № ДМ300000922 від 28.02.2020 та відомість-рахунок № 8/20 про вартість недостачі вантажу.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 21 002,02 грн. за нестачу вантажу - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) - 21 002,02 грн. - вартості нестачі вантажу та 2 102, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2020

Суддя Н.Г. Назаренко