Рішення № 91867392, 29.09.2020, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1192/20-а

2-а/468/25/20

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Муругова В.В, за участю секретаря Рижньової О.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 468/1192/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Скоморохи Олександра Сергійовича та Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Скоморохи О.С. по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій працівника поліції щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії ЕАМ №2938130 від 07.08.2020 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 06.08.2020 року, оскільки під час руху в темну пору доби на його автомобілі разом із ближнім світлом фар, на якому під час руху внаслідок потрапляння автомобіля яму перестала горіти ліва фара в режимі ближнього світла, були також увімкнені передні протитуманні ліхтарі. Також позивач зазначив, що поліцейським неправомірно було розглянуто справу на місці зупинки автомобіля, а не за місцем знаходження органу поліції, який уповноважений розглядати справу.

Ухвалою від 27.08.2020 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою від 14.09.2020 року відкрито провадження у справі в порядку прощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання призначене на 29.09.2020 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач, інспектор Скомороха О.С., до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду повідомлявся шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі до Управління патрульної поліції у Миколаївській області. Від відповідача у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк не надійшло відзиву на позов.

28.09.2020 року електронною поштою від відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що факт порушення позивачем п. 31.4.3.в ПДР України підтверджений відеозаписами «video_2020-09-21_09-05-49», 20200807082442000410 та 20200807082851000416, згідно з яким позивач рухався в темну пору доби на автомобілі, на якому не працювало ближнє світло на лівій фарі. Іншими відеозаписами підтверджується те, що інспектор роз`яснив позивачу його процесуальні права та право ознайомитись з відеозаписами порушення. Також зазначив, що інспектором правомірно було винесено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення на місці зупинки та без складення протоколу про адміністративне правопорушення. 29.09.2020 року відзив надійшов до суду поштою. До відзиву відповідачем долучений диск з відеозаписом.

З огляду на те, що відповідачі - суб`єкти владних повноважень, у передбачений КАС України спосіб повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, з урахуванням визначених ст. 286 КАС скорочених строків розгляду даної категорії справ - суд відповідно до ст. 205 КАС України ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній та наданих відповідачем доказів згідно з ч.5 ст. 77, ч.6 ст. 162 КАС України.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи (другий екземпляр постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2938130 від 07.08.2020 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КУпАП; копію письмових пояснень ОСОБА_1 ; рапорт від 22.09.2020 року), переглянувши надані позивачем та відповідачем відеозаписи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що 07 серпня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Скоморохою О.С. було винесено відносно позивача постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч. 1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 06.08.2020 року о 23.54 год. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Ford Kuga» д.н. НОМЕР_1 та рухався в темну пору доби з неробочою лівою фарою в режимі ближнього світла, чим порушив п. 31.4.3.в ПДР України.

У зв`язку із вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

При цьому, позивач вказав, що не вчиняв викладеного в постанові правопорушення, оскільки несправність фари виникла у нього під час руху внаслідок потрапляння автомобіля під час руху в яму на дорозі, але він не міг усунути вказану несправність на місці й тому був змушений продовжити рух, увімкнувши передні протитуманні фари та аварійну світлову сигналізацію.

Диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП, серед іншого, передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби).

Пунктом 31.4.3.в ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Відповідно до п. 19.5 ПДР протитуманні фари можна використовувати в темну пору доби на неосвітлених ділянках доріг лише разом з ближнім або дальнім світлом фар.

При цьому, відповідно до ст. 54 Закону України «Про дорожній рух» якщо міжнародною угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди.

Натомість відповідно до ч. 4 ст. 32 Міжнародної конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, ратифікованої Указом Президії ВР УРСР № 2614-VІІІ від 25.04.1974, передні протитуманні фари можуть використовуватися замість фар ближнього світла.

Натомість, з наданих сторонами відеозаписів, в тому числі запису, на який посилається у відзиві відповідач, слідує, що позивач керував в темну пору доби автомобілем, на якому не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла, але були увімкнені передні протитуманні фари та права фара в режимі ближнього світила, варто також зауважити, що на відео зафіксовано, що дорога, по якій рухався позивач, була освітленою ліхтарями вуличного освітлення.

Тому суд, переглянувши вказаний відеозапис, не погоджується із заявленою у відзиві позицією відповідача, що даним відеозаписом підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Натомість досліджені відеозаписи свідчать про те, що керуючи транспортним засобом в темну пору доби позивач діяв відповідно до вимог ч. 4 ст. 32 Міжнародної конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Указом Президії ВР УРСР № 2614-VІІІ від 25.04.1974, у зв`язку з цим є частиною національного законодавства, та має вищу юридичну силу ніж Правила дорожнього руху України, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, крім того, позивач вимушено рухався з неробочою в режимі ближнього світла лівою фарою, але рухався на освітленій ділянці дороги з увімкненими протитуманними фарами разом з увімкненою єдиною робочою правою фарою в режимі ближнього світла, що оскір вказаної вище Конвенції передбачає також п. 19.5 ПДР.

Таким чином, встановлені судом обставини вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки на керованому ним автомобілі під час руху в темну пору доби були увімкнені передні протитуманні фари.

Також, постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 121 ч. 1 КУпАП складена з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки у постанові в повному обсязі не викладена об`єктивна сторона правопорушення, а саме не вказане місце вчинення правопорушення, що також свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Крім того, судом з пояснень позивача (в тому числі письмових, які були надані під час притягнення до адміністративної відповідальності) та відеозапису встановлено, що несправність керованого позивачем автомобіля у виді непрацездатності лампи лівої фари в режимі ближнього світла, виникла під час руху і позивач не міг усунути вказану несправність на місці, внаслідок чого був змушений продовжувати рух, тобто був змушений діяти в умовах крайньої необхідності, яка відповідно до положень статей 17 та 18 КУпАП також виключає настання адміністративної відповідальності.

Що ж стосується позиції позивача щодо того, що інспектор не мав права виносити постанову на місці зупинки, то суд не погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною другою ст. 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.

Згідно з ч.2,4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених, зокрема, ч. 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Положення щодо відсутності в уповноваженої особи Національної поліції обов`язку складати протокол про адміністративне правопорушення, розгляд якого віднесено, до компетенції Національної поліції передбачаються і в ч. 5 ст. 258 КУпАП, згідно з якою якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Разом з цим, згідно з ч. 6 ст. 276 КУпАП Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки виявлене відповідачем адміністративне правопорушення не підлягає оформленню протоколом, то розгляд питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності мав відбуватись саме на місці його вчинення шляхом складання відповідної постанови, тобто за правилами ч. 4 ст. 258 КУпАП, що кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 276 КУпАП.

Тому складання відповідачем оскаржуваної постанови без оформлення відповідного протоколу відповідає вимогам закону, а тому підстав для визнання дій відповідача неправомірними з цих причин немає.

Не змінюють такої позиції суду і висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015, оскільки цим рішенням дано офіційне тлумачення місця розгляду адміністративної справи за обставин наявності в особи, яка встановила факт адміністративного правопорушення, обов`язку оформити це правопорушення відповідним протоколом, тобто за обставин, що не поширюються на правовідносини у цій справі.

Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама лише винесена інспектором постанова відносно позивача не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП і доказом вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, за яке його було притягнуто оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів та не спростовує презумпції невинуватості та пояснень позивача, викладених в тексті позову, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність, вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач - суб`єкт владних повноважень достатніми належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.

При цьому з аналізу ст. 293 КУпАП та ст.2 КАС України в частині мети судового перегляду постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скаргою такої особи та в частині завдань адміністративного судочинства (захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) та оцінки законності та обґрунтованості оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень - слідує, що розглядаючи позов фізичної особи про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд не вправі досліджувати нові докази на підтвердження вини особи, які при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень не враховувались.

Вказане є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб`єкта владних повноважень, судових витрат, понесених на сплату судового збору, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Миколаївській області.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2938130 від 07.08.2020 року відносно ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КУпАП та провадження по справі закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок..

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Скомороха Олександр Сергійович (службова адреса: вул. Новозаводська, 1Б/1, м. Миколаїв Миколаївської області);

Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646).

Повне рішення суду складене 29.09.2020 року.

СУДДЯ: