Рішення № 9186549, 02.06.2008, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-3407/2008

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

2 червня 2008 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Дубини Л.А., при секретарі Ващенко К.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” про визнання договору купівлі-продажу дійсним, та визнання права власності на об’єкт нерухомості

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” звернулося до суду з позовом, у якому вказав, що 22.05.2006 між ним та ОСОБА_1 був підписаний Договір купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу. ОСОБА_2 до зазначеного Договору, відповідачу був переданий у власність нежитловий майновий комплекс, який складається з будівель та споруд, що розташовані по вул. Трудовій, 2 в с. В. Білозерка Великобілозерського району Запорізької області.

ОСОБА_1 імені позивача договір, а також ОСОБА_2 приймання передачі майна були підписані Директором товариства ОСОБА_3 Позивач виконав свої зобов’язання у повному обсязі, та передав об’єкт купівлі-продажу відповідачу. Відповідач на час подання позовної заяви користується нерухомим майном та хазяйнує на його території на свій розсуд. Позивач вважає, що Договір купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу від 22.05.2006 має бути визнаний недійсним, так як під час його підписання, всупереч приписам діючого законодавства договір купівлі-продажу нерухомого майна не був посвідчений нотаріально. Просить суд на підставі ч. 1 ст. 220, ст. ст. 203, 215 ЦК України, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу від22.05.2006 укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко» та громадянином ОСОБА_1.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повном у обсязі і просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 заявлені Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко» позовні вимоги не визнав, у зв”язку з чим, заявив зустрічний позов , який обґрунтовує, тим, що СТОВ „Перемога і Ко” відповідно до договору купівлі-продажу від 22.05.2006 зобов’язалося передати йому у власність нежитловий майновий комплекс, який складається з будівель та споруд, які знаходяться в с. В. Білозерка Запорізької області, Великобілозерського району, вул. Трудова, 2.

ОСОБА_2 до умов Договору, останній повинен був посвідчуватися нотаріально, при цьому саме на відповідача покладались обов’язки забезпечення нотаріального посвідчення договору. Не зважаючи на те, що відповідач частково виконав умови Договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості, а саме передав позивачу за ОСОБА_2 приймання-передачі від 23.05.2006 об’єкт нерухомості, він безпідставно відмовився від виконання своїх обов’язків щодо нотаріального посвідчення Договору. ОСОБА_2 до вимог ст. 220 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд визнати Договір купівлі–продажу не житлового майнового комплексу від 22.05.2006 дійсним. Крім того, позивач за зустрічним позовом з посиланням на приписи ст. 334 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на об’єкт нерухомості так як він отримав нерухоме майно за ОСОБА_2 приймання-передачі і відповідно до положень Договору купівлі-продажу саме з дати підписання цього ОСОБА_2 у нього виникло право власності на придбане майно.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 22.05.2006 між позивачем та відповідачем був підписаний Договір купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу (нерухомості).

ОСОБА_2 до пункту 1.1. зазначеного Договору, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” зобов’язався передати ОСОБА_1 у власність нежитловий майновий комплекс, який складається з будівель та споруд, які знаходяться в с. В. Білозерка Запорізької області, Великобілозерського району, вул. Трудова, 2

ОСОБА_2 з положеннями п. 7.5. Договору та нормами діючого законодавства, а саме відповідно до ст. 657 ЦК України, зазначений Договір повинен був посвідчений нотаріально.

За домовленістю сторін, відповідно до п. 7.5. Договору продавець зобов’язався у порядку визначеному діючим законодавством забезпечити нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості на протязі одного місяця з дати підписання останнього.

У встановлені Договором строки продавець не виконав свої обов’язки та не посвідчив нотаріально Договір. В зв’язку з цим -29.06.2006 ОСОБА_1 направив до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” відповідний лист з вимогою про нотаріальне посвідчення договору. На зазначений лист, відповіді не надано, і фактично Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” ухилився від нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до ОСОБА_2 приймання-передачі, який був підписаний сторонами 23.05.2006, продавець часткового виконав свої зобов’язання перед позивачем та передав покупцю нерухоме майно, яке було предметом купівлі-продажу.

На час подачі позовної заяви і на час її розгляду ОСОБА_1 реально і без перешкод володіє об’єктом нерухомості, чого не заперечував представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко”.

З огляду на зазначене, судом установлено, що з боку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” невиконані умови Договору купівлі-продажу нерухомості від 22.05.2006 р. в частині його нотаріального посвідчення у встановлені строки та за свій рахунок.

ОСОБА_2 до приписів ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено у договорі або у законі.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 220 ЦК України, я кщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Підтвердженням того, що сторони домовились з усіма істотними умовами Договору, є сам Договір купівлі-продажу від 22.05.2006 р., який скріплений підписами обох сторін (позивача і відповідача), а також скріплений печаткою продавця.

Про часткове виконання умов Договору свідчить і факт передачі відповідачем позивачу об’єктів нерухомості у погодженій кількості та якості, що оформлено ОСОБА_2 приймання-передачі від 23.05.2006.

За таких умов, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 що до визнання Договору купівлі-продажу нерухомості від 22.05.2006 р.- дійсним.

Суд також знаходить обґрунтованими вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання за ним права власності на об’єкти нерухомості.

Згідно з п. 4.1. Договору купівлі-продажу не житлового майнового комплексу від 22.05.2006 р. право власності на об’єкт нерухомості( майновий комплекс) виникає у Покупця з моменту передачі об’єкту нерухомості, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі за підписом сторін. ОСОБА_2 приймання-передачі був підписаний сторонами – 23.05.2006 р.

ОСОБА_2 до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, діючим цивільним законодавством чітко передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (пункт 3 ст. 334 ЦК України).

Вищезазначені обставини справи, а саме ухилення позивача від виконання умов укладеного Договору підтверджують необґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом що до визнання договору купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу від 22.05.2006 недійсним з підстав відсутності нотаріального посвідчення Договору.

За таких умов, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко”

Керуючись ст. ст. 4, 15, 62, 209 ЦПК України, ст. 220, 334,525, 526, 657 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

В і д м о в и т и сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” у задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу від 22.05.2006 року недійсним – відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко” задовольнити.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення майнового комплексу, який складається з будівель та споруд, які знаходяться в с. В. Білозерка Запорізької області, Великобілозерського району, вул. Трудова, 2 укладений 22.05.2006року між ОСОБА_4 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко”.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитловий майновий комплекс, який складається з будівель та споруд, які знаходяться в с. В. Білозерка Запорізької області, Великобілозерського району, вул. Трудова, 2

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога і Ко”(Херсонська область, Верхньорогачицький район, смт Верхній Рогачик, вул. Радянська, 1 ЄДРПОУ 30686561) на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 940 грн. – судового збору та 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: