Рішення № 91865028, 29.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/6139/20

Справа №760/13741/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі: Горупа В.В.

розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ», третя особа Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та просила визнати незаконним та скасувати накази Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ» від 30.04.2020 року №47 про припинення повноважень Президента Компанії - Голова правління ДАХК «Артем» ОСОБА_1.» та №48 «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді Президента Компанії - Голова Правління ДАХК «Артем».

Стягнути з Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 01.05.2020 року по 17.06.2020 року в розмірі 187683,20 грн. та нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.06.2020 року до дня поновлення на роботі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.05.2019 року між ОСОБА_1 та ДК «УКРОБОРОНПРОМ» укладено контракт №41 відповідно до умов якого позивача призначено на посаду Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» на термін з 17.06.2019 року по 16.05.2021 року.

Вказаний контракт є трудовим договором (п. .2 контракту).

30.04.2020 року Генеральним директором ДК «УКРОБОРОНПРОМ» видано наказ №47 яким припинено повноваження Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 року №716 «Деякі питання управління Державним концерном «УКРОБОРОНПРОМ» корпоративними правами держави», статут Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.08.2011 року №993 «Деякі питання Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ» (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 04.10.2018 року №849), статуту ДАХК «Артем», нова редакція якого затверджена наказом Міністерства промислової політики України від 24.02.2006 року №76 (зі змінами та доповненнями).

30.04.2020 року Генеральним директором ДК «УКРОБОРОНПРОМ» видано наказ №48 яким 30.04.2020 року контракт з ОСОБА_1 від 16.05.2019 року №41 розірвано відповідно до п.п. 6.3 контракту, 30.04.2020 року звільнено ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням її повноважень Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем», п. 5 ст. 41 КЗпП України, виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі щомісячного середнього заробітку.

Зазначила, що з наказами №47 від 30.04.2020 року та №48 від 30.04.2020 року ОСОБА_1 особисто не ознайомлена в порушення статті 47 КЗпП України.

Крім того, позивач вважає, що її звільнення є незаконним, з огляду на те, що було порушено процедуру її звільнення, а саме звільнено не уповноваженою особою.

Як вбачається з статуту ДАХК «Артем» передбачено повноваження ДК «УКРОБОРОНПРОМ» одноособово приймати рішення, щодо прийняття та відсторонення від здійснення повноважень Голову Виконавчого органу (Президента Компанії - Голову правління Компанії).

Водночас, залишається неврегульованим питання яким же саме з трьох органів управління Концерну приймається відповідне рішення, його Наглядовою радою, Радою директорів, генеральним директором. Дане питання не врегульовано і на рівні статуту ДК «УКРОБОРОНПРОМ», що породжує правову невизначеність, яка в свою чергу сприяє зловживанню правами з боку органів управління Концерну.

Також зазначила, що у відповідності до п. 3 Статуту ДК «УКРОБОРОНПРОМ» учасниками Концерну є державні підприємства, зазначені в додатку до Статуту.

ДАХК «Артем» відсутній у вказаному додатку, отже не є учасником Концерну.

Таким чином, на думку позивача, генеральний директор ДК «УКРОБОРОНПРОМ» не мав повноважень передбачених чинним законодавством звільняти ОСОБА_1 із займаної посади Президента Компанії - Голови Правління ДАХК «Артем».

Статутом ДК «УКРОБОРОНПРОМ» не передбачено право Генерального директора ДК «УКРОБОРОНПРОМ» одноособово звільняти Президента Компанії - Голову Правління ДАХК «Артем».

Отже, прийняття рішення про припинення повноважень та звільнення позивача є незаконним та безпідставним, таким, що порушують конституційне право позивача на працю та принцип правової визначеності (передбачуваності) в правовій державі, у зв`язку з чим позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24.07.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

18.08.2020 року від представника ДК «УКРОБОРОНПРОМ» надійшли заяви про застосування наслідків спливу місячного строку звернення до суду, про вжиття судом заходів для запобігання зловживання процесуальними правами.

Також, 18.08.2020 року від представника ДК «УКРОБОРОНПРОМ» надійшов відзив в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що положеннями статуту ДАХК «Артем», а саме п. 9.2, 9.4.27, 9.4.28, 9.49 передбачено те, що ДК «УКРОБОРОНПРОМ» одноосібно вправі обирати/призначати, припиняти повноваження, відсторонювати Президента - Голову Правління ДАХК «Артем».

Генеральний директор є уповноваженою особою, що діє від імені ДК «УКРОБОРОНПРОМ».

Укладення контракту віднесено до повноважень господарських структур.

Концерн діє через свої органи.

Генеральний директор є органом управління Концерну та здійснює керівництво його діяльністю і приймає рішення, що не віднесені до виключної компетенції наглядової ради Концерну.

Окремі положення Статуту ДК «УКРОБОРОНПРОМ» вказують на наявність повноважень Генерального директора ДК «УКРОБОРОНПРОМ» припиняти повноваження, розірвати контракт із керівником ДАХК «Артем» (п. 49, п.п. 5 п. 51, п.п. 45 п. 51 Статуту).

Таким чином, ДК «УКРОБОРОНПРОМ» здійснює свої права через уповноважений орган управління (ч. 1 ст. 92 ЦК України) - Генерального директора (ч. 1 ст. 5 Закону 3531-VI; п. 32 Статуту Концерну).

Генеральний директор здійснює безпосереднє керівництво його діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону 185-V, п. 49 Статуту Концерну), діє від імені Концерну (пп. 5 п. 51 Статуту Концерну) та приймає рішення з питань, що не віднесені до виключної компетенції* наглядової ради ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (пп. 45 п. 51 Статуту Концерну).

При цьому, питання обрання/призначення, звільнення, припинення повноважень керівника ДАХК «Артем» не віднесено до виключної компетенції наглядової ради ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (зміст пп. пп. 1,2, 6-8,12,14-17, 20 п. 42 Статуту Концерну), а відтак, «за умовчанням» належать до компетенції Генерального директора Концерну.

Представник відповідача зазначив що о 14:37 30.04.2020 року позивача було ознайомлено з оспорюваними наказами № 47, № 48, а тому твердження позивача про те, що її не ознайомлено з наказами № 47, № 48 від 30.04.2020 року є безпідставними та надуманими.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

21.08.2020 року від представника третьої особи надійшли клопотання про вжиття судом заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, про застосування наслідків спливу місячного строку звернення до суду та відзив, аналогічний відзиву від 18.08.2020 року.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.08.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про вжиття судом заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами відмовлено.

07.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначила, що прийняття рішення Вищим органом ДАХК «Артем» ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (наказ від 30.04.2020 року №47) про припинення повноважень голови правління виконавчого органу - Президента Компанії - Голови Правління (позивача) не належить до компетенції Вищого органу компанії, а відноситься до виключної компетенції наглядової ради, що визначено Законом України «Про акціонерні товариства».

27.08.2020 року та 15.09.2020 року від представника третьої особи надійшли заперечення на відповідь ОСОБА_1 на відзив в яких він зазначив, що єдиним на що посилається у своїй відповіді позивач це пункт 4.1 Статуту ДАХК «Артем» в якому йдеться про правовий статус Компанії, а саме, що вона є акціонерним товариством відкритого типу. Відтак, оскільки, у статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» вказано, що питання припинення повноважень голови і членів виконавчого органу належить до виключної компетенції Наглядової ради, то ДК «УКРОБОРОНПРОМ», як Вищий орган ДАХК «Артем», не мав повноважень приймати оскаржувані рішення.

Разом з тим, позивачем проігноровані підпункт 14 пункту 2 статті 13 ЗУ «Про акціонерні товариства» відповідно до якого, склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції зазначається у Статуті акціонерного товариства, а тому частина 3 пункту 1 статті 61 Закону якою закріплено, що підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом - статутом товариства, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу.

Також, жодним нормативно-правовим актом не заборонено встановлювати особливий порядок діяльності, компетенцію та повноваження органів акціонерного товариства у Статуті, як основному документі, яким регулюється діяльність товариства.

Пунктом 9.3 Статуту ДАХК «Артем», (в редакції змін № 2) визначено, що вирішувати будь-які питання діяльності Компанії, в тому числі й ті, що належать до компетенції Наглядової ради та/або Виконавчого органу має право Вищий орган Компанії.

Згідно пункту 9.4.27 Статуту виключної компетенції Вищого органу належить вирішення питання щодо обрання (призначення) та припинення повноважень Голови Виконавчого органу Компанії.

Вищим органом Компанії - є ДК «УКРОБОРОНПРОМ».

Голову Виконавчого органу - Президента Компанії - Голову правління Компанії призначає та укладає з ним контракт Вищий орган Компанії ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (п.9.42. Статуту).

Отже, є незрозумілим те, що позивач ставить під сумнів компетенцію ДК «УКРОБОРОНПРОМ», як Вищого органу Компанії, лише щодо прийняття рішення про припинення її повноважень, тоді як в підпункті 8 п. 2 ст. 52 ЗУ «Про акціонерні товариства», на яку посилається позивач, йдеться й про обрання голови і членів виконавчого органу.

28.09.2020 року від представника ДК «УКРОБОРОНПРОМ» надійшли заперечення в яких він зазначив, що вирішення питання про припинення повноважень Голови Виконавчого органу віднесено до виключної компетенції Концерну, з огляду на положення ч. 2 ст. 49 Закону 514-ІV.

Також, 28.09.2020 року від ДК «УКРОБОРОНПРОМ» надійшло клопотання про зобов`язання учасника справи надати відповідь.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2020 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16.05.2019 року між ОСОБА_1 та ДК «УКРОБОРОНПРОМ» укладено контракт №41, згідно умов якого позивача призначено на посаду Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» на термін з 17.06.2019 року по 16.05.2021 року.

Відповідно до п.п. 1.2 контракту №41 від 19.05.2019 року, він є трудовим договором на підставі якого виникли трудові відносини між позивачем та відповідачем.

30.04.2020 року наказом №47 Генерального директора ДК «УКРОБОРОНПРОМ» припинено повноваження Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» ОСОБА_1

30.04.2020 року наказом №48 Генерального директора ДК «УКРОБОРОНПРОМ» контракт з ОСОБА_1 від 16.05.2019 року №41 розірвано відповідно до п.п. 6.3 контракту; з 30.04.2020 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з припиненням її повноважень Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» п. 5 ст. 41 КЗпП України; виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Як зазначила позивач, з наказами №47 від 30.04.2020 року та №48 від 30.04.2020 року вона особисто не ознайомлена в порушення статті 47 КЗпП України.

Крім того, позивач вважає, що її звільнення є незаконним, з огляду на те, що було порушено процедуру її звільнення, а саме звільнено не уповноваженою особою.

Однак, вказані твердження позивача не знайшли свого підтвердження при розгляд справи з огляду на наступне.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, припускаючи те, що Генеральний директор Концерну нібито не уповноважений на прийняття таких рішень.

Як на підставу своїх припущень, позивач посилається на те, що не врегульовано, який із трьох органів управління ДК «УКРОБОРОНПРОМ» вправі приймати таке рішення.

Вказані припущення є необґрунтованими, безпідставними.

Статтею 65 Господарського кодексу України встановлено управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до п. 9.2 Статуту ДАХК «Артем», ДК «УКРОБОРОНПРОМ» є Вищим органом компанії. Функції Вищого органу Компанії виконуються Концерном одноосібно, шляхом прийняття відповідних рішень (наказів та/або розпоряджень).

У п. 9.4.17 Статуту ДАХК «Артем» встановлено, що до виключної компетенції Вищого органу Компанії (ДК «УКРОБОРОНПРОМ») належить прийняття рішення про припинення повноважень Голови, членів Наглядової ради.

Згідно з ч. 4 ст. 65 ГК України, у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Контракт є особливою формою трудового договору. Порядок застосування контракту визначається ч. 3 ст. 21 КЗпП України, яка визначає контракт особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Отже, контракт є формою конкретизації повноважень керівника державного підприємства.

16.05.2019 року між Генеральним директором ДК «УКРОБОРОНПРОМ» та ОСОБА_1 укладено контракт № 41.

У пп. «г» п. 6.3 Трудового контракту № 41 визначено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи та за рішенням УКРОБОРОНПРОМ до закінчення строку його дії у разі припинення повноважень керівника як Президента-Голови правління Компанії.

Крім Трудового контракту №41, окрему правову підставу припинення повноважень позивача передбачено положеннями Цивільного кодексу України та КЗпП України.

Частиною 3 ст. 99 ЦК України встановлено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 «Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків (частина третя статті 99 Цивільного кодексу) або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абзац перший частини другої статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства») за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю, а у статті 99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

«Усунення» відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

Офіційне тлумачення статті 99 ЦК України, надане Конституційним Судом України у рішенні від 12.01.2010 № 1-рп/2010 регулярно враховується і у практиці Великої Палати Верховного Суду. Положення статті 99 ЦК України перебувають у системному зв`язку із п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідно до якого підставою для розірвання договору є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 у справі № 724/140/16-ц надав висновок щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України: встановлена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів діяльності працівників.

При цьому, за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, підставою для розірвання договору є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Таким чином, припинення трудового договору з посадовою особою на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України залежить від волі власника.

Наведене вказує на законність рішення ДК «УКРОБОРОНПРОМ» про припинення повноважень позивача (ст. 99 ЦК України, п. 9.4.17 Статуту ДАХК «Артем») та, як наслідок, звільнення позивача (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, пп. «г» п. 6.3 Трудового контракту № 41).

Відповідно до п. 9.2 Статуту ДАХК «Артем» ДК «УКРОБОРОНПРОМ» є Вищим органом компанії. Функції Вищого органу Компанії виконуються ДК «УКРОБОРОНПРОМ» одноосібно, шляхом прийняття відповідних рішень (наказів та/або розпоряджень).

Відповідно до п. 9.4.27 Статуту обрання (призначення) та припинення повноважень Голови Виконавчого органу компанії належить до виключної компетенції Вищого органу (ДК «УКРОБОРОНПРОМ»);

Відповідно до п. 9.4.28 Статуту прийняття рішення про відсторонення Голови або члена Виконавчого органу Компанії від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Голови Виконавчого органу належить до виключної компетенції Вищого органу (ДК «УКРОБОРОНПРОМ»).

Відповідно до п. 9.49 Статуту питання повноважень, умов діяльності та матеріального забезпечення Голови Виконавчого органу Компанії визначаються у контракті, що укладається між Головою Виконавчого органу - Президентом-Головою правління Компанії та ДК «УКРОБОРОНПРОМ».

Наведені положення Статуту ДАХК «Артем» вказують на те, що ДК «УКРОБОРОНПРОМ» одноосібно вправі обирати/призначати, припиняти повноваження, відсторонювати Президента - Голову правління ДАХК «Артем».

Генеральний директор є уповноваженою особою, що діє від імені ДК «УКРОБОРОНПРОМ».

Укладення контракту віднесено до повноважень господарських структур.

У п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», до повноважень господарських структур віднесено наступне укладають контракти з керівниками державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Генеральний директор є органом управління Концерну та здійснює керівництво його діяльністю і приймає рішення, що не віднесені до виключної компетенції наглядової ради Концерну.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» визначено, що органами управління Концерну є, зокрема Генеральний директор.

Аналогічне положення міститься в п. 32 Статуту ДК «УКРОБОРОНПРОМ», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993.

Окремі положення Статуту ДК «УКРОБОРОНПРОМ» вказують на наявність повноважень Генерального директора ДК «УКРОБОРОНПРОМ» припиняти повноваження, розірвати контракт із керівником ДАХК «Артем».

Пунктом 49 Статуту передбачено, що Генеральний директор Концерну здійснює загальне керівництво діяльністю Концерну.

Згідно пп. 5 п. 51 Статуту Генеральний директор Концерну діє від імені Концерну і представляє без доручення його інтереси у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, органами іноземних держав, міжнародними організаціями, видає від імені Концерну довіреності на вчинення юридичних дій.

Згідно пп. 45 п. 51 Статуту Концерн приймає рішення з інших питань діяльності Концерну, крім питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради Концерну.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону 3531-VI Генеральний директор Концерну здійснює безпосереднє керівництво його діяльністю.

Генеральний директор приймає рішення з усіх питань, не віднесених до виключної компетенції наглядової ради.

Згідно з п. 42 Статуту Концерну, до виключної компетенції наглядової ради Концерну належать повноваження, визначені у підпунктах 1, 2, 6-8, 12, 14-17, 20 Статуту.

Так, до повноважень наглядової ради Концерну належить: затвердження стратегії розвитку і напрямів діяльності Концерну; здійснення контролю за виконанням Концерном та його учасниками покладених на них завдань у сфері оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва; підготовка і подання на розгляд уповноваженого органу управління пропозицій щодо внесення змін до Статуту Концерну; прийняття рішень про відкриття філій і представництв Концерну; затвердження фінансових та інвестиційних планів і показників діяльності Концерну, в тому числі річних фінансових та інвестиційних планів, а також інвестиційних планів на середньострокову перспективу (три - п`ять років); прийняття рішень стосовно участі Концерну в статутному капіталі господарських товариств, інших комерційних і некомерційних організацій, утворених на території України і за її межами, метою діяльності яких є сприяння розробці, виробництву та експорту високотехнологічної промислової продукції, у тому числі товарів військового призначення; забезпечення проведення Концерном у встановленому порядку відрахувань до державного бюджету частини прибутку (доходу); здійснення контролю за ефективним використанням і збереженням об`єктів державної власності, переданих в управління Концерну, провадженням фінансово-господарської діяльності Концерну; затвердження річних звітів генерального директора Концерну про результати діяльності Концерну та управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі; ініціювання проведення перевірок, ревізій та аудиту фінансово-господарської діяльності Концерну та його учасників, визначення аудитора Концерну; внесення уповноваженому органу управління пропозицій щодо реорганізації або ліквідації Концерну.

Отже,зміст вказаних підпунктів Статуту Концерну вказує на той факт, що питання обрання/призначення, звільнення, припинення повноважень керівника ДАХК «Артем» не віднесено до виключної компетенції наглядової ради ДК «УКРОБОРОНПРОМ».

Таким чином, ДК «УКРОБОРОНПРОМ» здійснює свої права через уповноважений орган управління (ч. 1 ст. 92 ЦК України) - Генерального директора (ч. 1 ст. 5 Закону 3531-VI; п. 32 Статуту Концерну).

Генеральний директор здійснює безпосереднє керівництво його діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону 185-V, п. 49 Статуту Концерну), діє від імені Концерну (пп. 5 п. 51 Статуту Концерну) та приймає рішення з питань, що не віднесені до виключної компетенції наглядової ради ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (пп. 45 п. 51 Статуту Концерну).

При цьому, питання обрання/призначення, звільнення, припинення повноважень керівника ДАХК «Артем» не віднесено до виключної компетенції наглядової ради ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (зміст пп. пп. 1,2, 6-8,12,14-17, 20 п. 42 Статуту Концерну), а відтак належать до компетенції Генерального директора Концерну.

Судом достовірно встановлено, що Статут ДАХК «Артем», (в редакції змін №2) передбачає, що вищий орган Компанії - ДК «УКРОБОРОНПРОМ».

До компетенції Вищого органу Компанії належить обрання (призначення) та припинення повноважень Голови Виконавчого органу Компанії, (п.9.4.27.).

Голову Виконавчого органу - Президента Компанії - Голову правління Компанії призначає та укладає з ним контракт Вищий орган Компанії - ДК «УКРОБОРОНПРОМ» (п.9.42).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 року № 716 «Деякі питання управління Державним концерном «УКРОБОРОНПРОМ» корпоративними правами держави» погоджена пропозиція Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про передачу Державному концерну «УКРОБОРОНПРОМ» повноважень з управління корпоративними правами держави щодо акціонерних товариств за переліком, в тому числі і ДАХК «Артем».

Особливості та правові основи управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначає Закон України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».

Статтею 3 цього Закону встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України та Державний концерн «УКРОБОРОНПРОМ».

Пунктом 4 частини 1 статті 7 закріплено, що у процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн призначає на посаду та звільняє з посади керівників учасників Концерну, укладає і розриває з ними контракти та здійснює контроль за їх виконанням.

Відтак, питання прийняття відповідних рішень (Наказ ДК «УКРОБОРОНПРОМ» № 47 від 30.04.2020 року та Наказ ДК «УКРОБОРОНПРОМ» № 48 від 30.04.2020 року) належало до кола повноважень саме Концерну.

Відповідно до Статуту ДАХК «Артем» (в редакції змін №2) засновником Компанії є держава, від імені якої управління корпоративними правами держави здійснює ДК «УКРОБОРОНПРОМ». Вищим органом управління Компанії є ДК «УКРОБОРОНПРОМ». Функції ДК «УКРОБОРОНПРОМ» виконуються одноосібно, шляхом прийняття відповідних рішень. Виконавчим органом Компанії є Правління. Президент компанії - Голова правління - це посадова особа, призначення якої відбувається шляхом прийняття Вищим органом рішення (наказу) та укладання контракту.

Контракт № 41 від 16.05.2019 року було укладено між Державним концерном «УКРОБОРОНПРОМ» та ОСОБА_1 та за цим контрактом, Керівник зобов`язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (Компанія).

Пунктом 1.2. Контракту передбачено, що цей контракт є трудовим договором. На підставі контракту виникають трудові стосунки між Керівником та Компанією, які з боку останньої реалізовуються УКРОБОРОНПРОМОМ.

Пунктом 1.5. Контракту встановлено - Керівник призначається на посаду та звільняється з посади за рішенням УКРОБОРОНПРОМУ.

Згідно норм цивільного права, контракт - є різновидом договору (правочину).

Стаття 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тобто, правочин - це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вказаний контракт є чинним, в судовому порядку не оспорювався, а отже його положення відповідають чинному законодавству та підлягають обов`язковому виконанню.

Крім того, ОСОБА_1 , як Президент Компанії - Голова правління ДАХК «Артем», мала можливість вносити зміни і доповнення до Контракту (п. 6.1. Контракту), мала доступ до нормативно-правових документів, які регулюють зазначене питання, Статуту ДАХК «Артем» тощо. Проте, до часу звільнення, не заявляла жодних претензій та не надавала пропозицій стосовно внесення відповідних змін до нього, в тому числі не зверталась за роз`ясненнями щодо правомірності укладання відповідного правочину саме ДК «УКРОБОРОНПРОМ».

Слід зазначити, що Контракт не містить прямої заборони дострокового його розірвання. Натомість, пунктом 6.3. закріплено перелік підстав за яких Керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи та за рішенням УКРОБОРОНПРОМУ до закінчення строку його дії.

Крім того, необґрунтованим є посилання позивача на відсутність закріпленого саме Статутом ДК «УКРОБОРОНПРОМ» права Генерального директора Концерну звільняти Президента Компанії-Голову правління ДАХК «Артем», оскільки, навіть термін «Наказ» містить чітко й однозначно окреслене поняття що це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції.

Немотивованими є посилання на відсутність повноважень приймати відповідні рішення у зв`язку з не приведенням Статуту ДК «УКРОБОРОНПРОМ» у відповідність з приписам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» від 16.11.2017 року, так як вказаний Закон не містить імперативної норми, якою було б встановлено саме обов`язок внесення змін до установчих документів, зокрема, і у питаннях процедури прийняття рішень.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розірвання Контракту № 41 від 16.05.2019 року та прийняття ДК «УКРОБОРОНПРОМ» рішення про звільнення ОСОБА_1 вчинено у відповідності до норм чинного законодавства України, уповноваженим органом, на законних підставах та у належний спосіб.

Твердження позивача стосовно відсутності правової визначеності регулювання зазначеного питання та зловживання правами з боку органів управління Концерну є безпідставними.

Також не знайшли свого підтвердження посилання позивача на порушення її трудових прав з огляду на наступне.

Як встановлено вище, ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку із припиненням її повноважень Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» на підставі п. 5 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Стаття 41 КЗпП України встановлює перелік додаткових підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Незважаючи на те, що відповідна стаття містить підстави для звільнення у зв`язку зі вчиненням того чи іншого проступку, звільнення працівника у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи не обов`язково має ґрунтуватись на вчиненні дисциплінарного правопорушення. Коментована підстава для розірвання трудового договору не передбачає необхідності з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.

Це свідчить про право звільняти посадових осіб без зазначення причин та узгодження в цьому контексті норм трудового, цивільного та господарського законодавства.

Припинення повноважень посадової особи є самостійною підставою для звільнення працівника й не пов`язане зі строковістю/безстроковістю трудового контракту.

Дія положень ч. З статті 99 ЦК України та п. 5 ч. 1 статті 41 КЗгіІІ України передбачає право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, з будь-яких підстав; реалізація цього права гарантується нормами корпоративного права для припинення негативного впливу на управлінську діяльність товариства.

Пункт 5 статті 41 КЗпП України встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб».

Як у назві цієї норми «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов», так і у її змісті закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою.

Розірвання трудового договору за пунктом 5 статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи.

Враховуючи викладене, процедура звільнення ОСОБА_1 була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, Наказом ДК «УКРОБОРОНПРОМ» № 47 від 30.04.2020 року було припинено повноваження Президента Компанії - Голови правління Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» - ОСОБА_1 і лише потім Наказом ДК «УКРОБОРОНПРОМ» № 48 від 30.04.2020 року звільнено у зв`язку із припиненням її повноважень Президента Компанії Голови правління Державної акціонерної холдингової компанії «Артем».

Разом з цим, поняття «посадові особи господарського товариства» встановлено в ч. 3 статті 65 ГК України. Посадовими особами визнаються: керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

У статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» міститься уточнене поняття «посадових осіб органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Отже, ОСОБА_1 являлась «посадовою особою» ДАХК «Артем», а отже її звільнення на підставі п. 5 статті 41 КЗпП України є правомірним.

В позовній заяві позивач стверджує про те, що позивача, нібито, не ознайомлено з наказами № 47, № 48 від 30.04.2020 року, однак вказані припущення не відповідають дійсності та спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було надано копії наказів Концерну № 47, № 48 від 30.04.2020 року, однак ОСОБА_1 відмовилась отримати свої копії наказів.

О 14 год. 37 хв 30.04.2020 року позивача ознайомлено зі змістом наказів: від 30.04.2020 № 47 «Про припинення повноважень Президента Компанії - Голови правління ДАХК «Артем» ОСОБА_1 »; від 30.04.2020 № 48 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Вказаний факт відображено в акті від 30.04.2020 року.

З урахуванням викладеного, посилання позивача на те, що її не було ознайомлено з оспорюваними наказами є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказів Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ» від 30.04.2020 року №47 про припинення повноважень Президента Компанії - Голова правління ДАХК «Артем» ОСОБА_1.» та №48 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді Президента Компанії - Голова Правління ДАХК «Артем».

Крім того, вимоги про стягнення з Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного також задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними від вимог про визнання наказів незаконними та поновлення на роботі.

Стосовно посилань позивача на те, що її адвокат зверталась до ДК «УКРОБОРОНПРОМ» з адвокатськими запитами №10/06-1 від 10.06.2020 року про надання інформації та документів та двічі зверталась до ДАХК «Артем» з запитами від 13.05.2020 року та 10.06.2020 року, однак відповідей на них не отримала, що є порушенням ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», то суд не приймає їх до уваги, оскільки це не є предметом розгляду даної справи.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що адвокатський запит б/н від 13.05.2020 року, що надійшов на адресу ДАХК «Артем» 18.05.2020 року за вх. № 864 було розглянуто та 22.05.2020 року надано відповідь (вих. № 037-1272) яку направлено на адресу, вказану у запиті: 02002, м. Київ, вул. Шептицького, 16/4 а/с №74.

Адвокатський запит б/н від 10.06.2020 року, що надійшов на адресу ДАХК «Артем» 12.06.2020 року за вх. № 1010 було розглянуто та 18.06.2020 року надано відповідь (вих. № 094-1548) яку направлено на адресу, вказану у запиті: 02002, м. Київ, вул. Шептицького, 16/4 а/с №74.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№ 04050 3821852 2) відповідні документи були отримані 26.06.2020 року адресатом особисто, що підтверджується його підписом.

Також, адвокату Бєловій Ю.Д. надано відповіді ДК «УКРОБОРОНПРОМ»: від 22.05.2020 вих. № UOР 2.2.1-3917, згідно якої повідомлено про продовження строку розгляду запиту; від 26.05.2020 вих. № UOР 2.2.1-4000, якою також повідомлено адвоката Бєлову Ю.Д. про недоліки адвокатського запиту (ордер на ОСОБА_1 , а запитується інформація про ОСОБА_1 ), що позбавляють правових підстав для надання інформації з обмеженим доступом.

В той же час, адвокату Бєловій Ю.Д. надано документ, який стосується звільнення ОСОБА_1 .

Від 12.06.2020 вих. № UOР 2.2.1-4415, надано відповідь по суті запиту із долученням запитуваних документів.

Від 22.06.2020 вих. № UOР 2.2-4742 повідомлення про продовження строку розгляду запиту.

Від 07.07.2020 вих. № UOР 2.2-5205 надано відповідь по суті запиту та повідомлено адвоката Бєлову Ю.Д. про недоліки адвокатського запиту, що позбавляють правових підстав для надання інформації з обмеженим доступом.

Отже, суд вважає, що наведені докази повністю спростовують зазначену у позовній заяві інформацію стосовно неправомірних дій ДАХК «Артем» та ДК «УКРОБОРОНПРОМ».

Крім того, ще однією підставою для відмови у позові є пропуск позивачем місячного строку звернення до районного суду.

Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Встановлено, що 30.04.2020 року наказом ДК «УКРОБОРОНПРОМ» № 48 позивача було звільнено.

О 14 год. 37 хв 30.04.2020 року позивачу стало відомо, у тому числі про винесення наказу ДК «УКРОБОРОНПРОМ» від 30.04.2020 року № 48 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Вказаний факт відображено в Акті від 30.04.2020. Даний акт складено у зв`язку з відмовою позивача поставити особистий підпис про ознайомлення з наказами ДК «УКРОБОРОНПРОМ» від 30.04.2020 року № 47 та № 48.

При цьому, позивач звернулась з позовом до суду 23.06.2020 року, що вказує на факт пропуску позивачем строку звернення до районного суду, який визначено ст. 233 КЗпП України.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про управління об`єктами державної власності», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. 21, 41, 233 КЗпП України, ст.ст. 92, 99, 202, 203, 233 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ», третя особа Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя