Ухвала суду № 91863004, 18.09.2020, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/169/18

Провадження № 6/690/9/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Ватутінського міського суду Черкаської області заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сіквеструм» про заміну стягувача,

ВСТАНОВИВ:

Керівник товариства з обмеженою відповідальністю «Сіквеструм» звернувся до Ватутінського міського суду Черкаської області із заявою про заміну стягувача ПАТ «Банк «Юнісон» у виконавчому листі по справі № 690/169/18 за позовом ПАТ «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на правонаступника ТОВ «Сіквеструм».

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 13.09.2018 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Юнісон» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Юнісон» заборгованість за кредитним договором від 06.07.2015 року № SA-000366 у розмірі 13 169 грн. 75 коп. У подальшому, ТОВ «Сіквеструм» у законному порядку набуло право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Банк «Юнісон», що підтверджується долученими до заяви документами.

Судом повідомлено учасників справи та заінтересованих осіб про місце, дату та час розгляду справи, однак представники ПАТ «Банк «Юнісон», ТОВ «Сіквеструм», а також боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 442 ЦПК України, не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача.

У відповідності до ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява підлягає часткового задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 13.09.2018 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Юнісон» заборгованість за кредитним договором від 06.07.2015 року № SA-000366 у розмірі 13 169 грн. 75 коп.

Постановою Правління Національного банку України від 28.04.216 року № 300/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.04.2016 року № 614 «Про запровадження адміністрації у ПАТ «Банк «Юнісон» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Рішенням Правління Національного банку України від 18.06.2018 року № 345-рш розпочато процедуру ліквідації банку строком на 2 (два) роки, з 19.06.2018 року по 18.06.2020 року.

Після задоволення вимог всіх кредиторів у ПАТ «Банк «Юнісон» залишилося нереалізоване майно, у зв`язку з чим між ПАТ «Банк «Юнісон» та «Мелігант груп ЛТД» 17.03.2020 року укладено договір № 2/1 «Про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонера», серед яких і право вимоги за кредитним договором від 06.07.2015 року № SA-000366.

16.04.2020 року між компанією «Мелігант груп ЛТД» та ТОВ «Сіквеструм» укладено договір відступлення права вимоги № 16/04-20, відповідно до якого первісні кредитори, в особі «Мелігант груп ЛТД», відступили новому кредитору ТОВ «Сіквеструм» права вимоги відносно боржників ПАТ «Банк «Юнісон», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № SA-000366 від 06.07.2015 року, що також підтверджуються актом приймання-передачі до вказаного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Положеннями п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

З огляду на вказане, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 2-230/11, від 19.02.2020 року у справі № 2-3897/10.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.08.2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31.10.2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 05.12.2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19.02.2020 року у справі № 2-3897/10.

Водночас подана заява підлягає до часткового задоволення, оскільки на даний час виконавчий лист у цивільній справі № 690/169/18 не видавався, як наслідок, публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» у ньому як стягувач не вказувалось.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 258, 260, 354-355, 442 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сіквеструм» про заміну стягувача задовольнити частково – замінити стягувача публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» у виконавчому проваджені в цивільній справі № 690/169/18 його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Сіквеструм».

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали.

Суддя Линдюк В.С.