Постанова № 91857864, 28.09.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10913/20

Провадження № 3/643/2840/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Задорожна А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживаєза адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2020 року о 07 год 40 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Гвардійців Широнінців, біля будинку 29А в м. Харкові, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду та з автомобілем Renault Logan д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 272174 від 29.06.2020, 29.06.2020 року о 07 год. 40 хв. пішохід ОСОБА_2 переходила проїжджу частину біля буд. 29А по вулиці Гвардійців Широнінців в м.Харкові на заборонений червоний сигнал світлофора, чим спричинила аварійну ситуацію, а саме примусила водія автомобіля ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по проїзній частині, різко змінити швидкість, напрямок руху. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 4.14а, 2.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст. 127 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

За викликом в суд ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав.

ОСОБА_2 у судовому засіданні вину не визнала та зазначила, що 29.06.2020 приблизно о 07.40 год вона підійшла до краю проїзної частини дороги по вул. Гвардійців Широнінців в районі перехрестя з вул. В. Стуса в м. Харкові. Подивилась на світлофор для водіїв, які рухаються по вул. Гвардійців Широнінців, оскільки він світився червоним світлом почала переходити проїзну частину по пішохідному переходу. В цей час по вул. В. Стуса рухався легковий автомобіль з включеним правим сигналом поворота, який виїжджав на вул. Гвардійців Широнінців та який зупинився, даючи змогу їй перейти через проїзну частину вул. Гвардійців Широнінців. Зробивши декілька кроків по пішоходному переходу, вона почула гуркіт, сталося зіткнення автомобілів, які рухалися по вул. Гвардійців Широнінців. Пункт 4.14а ПДР не порушувала, оскільки перед початком руху через проїзну частину впевнилась у тому, що на близькій відстані автомобілів не має, небезпеки для себе чи інших учасників дорожнього руху на той момент було. Що стосується п.2.3 ПДР, який їй інкриміновано, то він взагалі не стосується пішоходів, а визначає обов`язки водія для забезпечення безпечного дорожнього руху.

Представник ОСОБА_2 адвокат Печериця Г.В. зазначив, що в діях ОСОБА_2 не має ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.127 КУпАП, оскільки остання не порушувала п.4.14а ПДР та перед початком руху через проїжджу частину впевнилась, що небезпеки для неї чи інших учасників дорожнього руху не чинить.

Клопотань про виклик свідків у судове засідання ОСОБА_2 та її представник не заявили.

Заслухавши пояснення та дослідивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність учасників дорожнього руху внаслідок порушення ними Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 29.06.2020 року о 07 год 40 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Гвардійців Широнінців, біля будинку 29А в м. Харкові, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду та з автомобілем Renault Logan д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Вказаними діями водій автомобіля ЗАЗ Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 12.1. та п.13.1 Правил дорожнього руху.

На переконання суду, дії ОСОБА_1 знаходяться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Крім визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, його вина підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 29 червня 2020 року серії ДПР18 № 272176, зі змісту якого вбачається порушення водієм пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, схемою місця ДТП, яка сталася 29 червня 2020 року, поясненнями учасників події.

Що стосується дій пішохода ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Частино 4 статті 127 КУпАП передбачена відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, що створили аварійну обстановку.

Пункт 4.14а ПДР визначає, що пішоходам заборонено виходити на проїзну частину, не впевнившись про відсутність безпеки для себе та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 2.3. ПДР, який інкриміновано згідно протоколу пішоходу ОСОБА_2 , визначено обов`язки водія для забезпечення безпечного дорожнього руху, що ніяким чином не має відношення до обов`язків пішохода.

Як встановлено в суді, пішохід ОСОБА_2 перед початком руху через проїзну частину впевнилась у відсутності безпеки для себе чи інших учасників дорожнього руху, рухалась у визначеному місці - по пішохідному переходу та водій автомобіля, який рухався з вул. В. Стуса зупинився, даючи їй змогу пройти.

Отже, є очевидним, що небезпека для учасників руху виникла з боку водія ОСОБА_1 , який не дотримався безпечної дистанції дорожнього руху та допустимої швидкості, у зв`язку з чим, не мав технічної можливості запобігти зіткненню, шляхом зупинення автомобілю.

Питання відповідності дій вимогам Правил дорожнього руху кожного з учасників ДТП та наявність ймовірного причинного зв`язку між їх невиконанням та наслідками, що настали, і підлягають з`ясуванню судом під час розгляду даної справи.

Суд звертає увагу на те, що під аварійною обстановкою необхідно розуміти ситуацію, за якої інші учасники дорожнього руху змушені різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

При цьому, суд враховує положення пункту 1.4 Правил дорожнього руху, згідно з якими кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила.

Одночасно, суд зазначає, що пішохід ОСОБА_2 не зобов`язана була враховувати можливість порушення ПДР водієм автомобілю; вона не передбачала, не зобов`язана і не мала можливості передбачити, що автомобіль, яким керував водій ОСОБА_1 буде рухатися всупереч вимог п.п. 12.1., 13.1 Правил дорожнього руху.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вказаних норм КУпАП, а також встановлених в судовому засіданні обставин, які достовірно свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення, в діях пішохода ОСОБА_2 , передбаченого ч.4 ст.127 КУпАП, провадження у справі відносно неї підлягає закриттю.

Керуючись ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність.

Суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь вини, обставини справи, застосовує до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.40-1, 124, 251, 283-285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп (отримувач ГУК Харківськ.обл. 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, код банку отримувача: 899998, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху»).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 (чотириста двадцять) грн. 40 к. на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.127 Кодексу України про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя А.М. Задорожна