Рішення № 91855319, 23.09.2020, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/930/20

Пров.№2/409/529/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: А.М.Малик

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в :

АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, а також оплачувати комісії. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 15.04.2020 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 14336,82 грн, яка складається з: 9821,34 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2029,92 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 1326,66 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 500 грн - штраф фіксована частина та 658,9 грн - штраф процентна складова. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 14336,82 грн, а також понесені судові витрати - судовий збір в сумі 2102 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання 31.07.2020р. та 23.09.2020 року не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належно шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштових відправлень на адресу його реєстрації. Відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 поштове відправлення (судову повістку) отримав, про що свідчить особистий підпис останнього на повідомленні. Причин неявки суду відповідач не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

23.09.2020 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.11.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.16-17).

При цьому, у вищевказаній анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про обраний вид банківської картки, бажаний кредитний ліміт, розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом. Також, в анкеті-заяві не врегульовано порядок нарахування пені та штрафів.

Згідно вказаної Анкети - Заяви, відповідач надав згоду, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (а.с.16-17).

На підтвердження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, крім анкети-заяви, додано: витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку; розрахунок заборгованості; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картки, оформлено на ім`я відповідача; довідку про видачу банківських карток на ім`я відповідача; виписку за договором №б/н на ім`я відповідача станом на 15 квітня 2020 року; копію паспорту відповідача та розрахунок заборгованості.

Так, витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів суд позбавлений об`єктивної можливості встановити вид кредитної картки, яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк», використував та яка в подальшому, за доводами позивача, змінювалася.

Крім того, наведені Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування позичальником не підписані (а.с.21).

За клопотанням позивача судом проведено огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням www.privatbank.ua/terms, в ході якого встановлено, що в розділі «Архів договорів» за посиланнями «більше», сторінка №2, наявні електронні документи з назвами: «Повний договір (актуальний на 01.02.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.03.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.04.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.05.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.06.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.07.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.08.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.09.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.10.2019р)»; «Повний договір (актуальний на 01.11.2019р)». При цьому, на вказані сторінці відсутній документ з назвою «Повний договір (актуальний на 01.11.2018р)», на який вказує позивач у своєму клопотанні.

Крім того, за вказаним посланням на 3 сторінці наявний електронний документ за назвою «Повний договір (актуальний на 01.11.2018р)». Після натискання на це посилання стає доступним для огляду текст Умов та Правил надання банківських послуг, в тому числі і розділ 2.1.1 цих Умов та Правил. Зміст вказаного розділу відповідає змісту Умов та Правил, які додано в роздрукованому вигляді представником позивача до позовної заяви.

Представник позивача у позовній заяві стверджує, що відповідач станом на 15.04.2020 порушив умови кредитного договору та має заборгованість у загальній сумі 14336,82 грн, яка складається з: 9821,34 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2029,92 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 1326,66 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 500 грн - штраф фіксована частина та 658,9 грн - штраф процентна складова.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що на а.с. 18-19 наявний письмовий додаток без назви, без дати, жодним чином не завірений, у якому прописана реальна процента ставка 1,56%, процента ставка за межами пільгового періоду - 43,2-42%, процента ставка яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 86,4-84%, який нібито містить підпис споживача банківських послуг ОСОБА_1 , однак цей додаток не має необхідних реквізитів документу, тому не приймається судом як доказ.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Крім того, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві, яку підписав відповідач, процентна ставка не зазначена, а також не вказаний розмір кредитного ліміту та взагалі не вказано яку саме банківську послугу бажає отримати відповідач.

Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Тарифи, а також на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані Тарифи та Умови на момент отримання відповідачем будь-яких кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача можуть будь-коли змінюватися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність підпису відповідача на цих Умовах та правилах, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником та якщо позичальник не стверджує, про беззастережне визнання факту ознайомлення із цими Умовами та Правилами.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони саме в Умовах та Правилах надання банківських послуг обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII (в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

На підставі вищевказаного суд доходить висновку про те, що надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору. Відповідно, сторони не досягли в належній формі та належним чином згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, неустойки за невиконання договірних зобов`язань, комісій за банківські послуги, штрафів тощо.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2029,92 грн та 500 грн - штраф фіксована частина та 658,9 грн - штраф процентна складова задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення фактично отриманих відповідачем коштів суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 вказано, що так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, з виписки по рахунку відповідача, а також зі змісту розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідач за період з 28.01.2019 по 23.01.2020 отримав від позивача загальну суму коштів в розмірі 32029,49 грн. Після цього відповідач більше не отримував коштів від банку.

При цьому, з тих же виписки та розрахунку видно, що за період з 28.01.2019 року по 09.04.2020 року в рахунок погашення боргу відповідача було сплачено на користь АТ КБ «Приватбанк» загальну суму в розмірі 23858,17 грн. (стовпчик «Сума погашення за наданим кредитом» у розрахунку), в тому числі з інших карткових рахунків.

Тобто, заборгованість за тілом кредиту складає 8171,32 грн, а тому вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9821,34 грн є необґрунтованими.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Тому вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8171,32 грн обґрунтовані.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення процентів за ст. 625 ЦК України в сумі 1326,66 грн суд зазначає, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, а грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу для стягнення відсотків за кредитом, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З позовної заяви вбачається, що при розрахунку процентів за кредитним договором з відповідачем Приватбанк застосував Тариф для картки «Універсальна» та «Універсальна GOLD», тобто обрав розмір процентів, який нібито був встановлений договором про надання кредиту, пославшись при цьому на те, що Умовами і Правилами надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів і позивач скористався цим правом, змінивши тариф по процентам з картки «Універсальна» на «Універсальна GOLD».

Однак, позивач не надав доказів про те, які саме Тарифи та щодо якої саме картки були застосовані Приватбанком під час підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.

Позивачем не було вказано у позовній заяві за який саме період він просить стягнути проценти за статтею 625 ЦК України. Також, з наданого позивачем банківського розрахунку неможливо встановити відносно якої суми нараховувалися проценти за статтею 625 ЦК України. Крім того, з наданого позивачем банківського розрахунку вбачається, що позивач обраховував проценти за статтею 625 ЦК України, виходячи зі ставки 84 % на рік, які також встановлені Умовами та правилами надання банківських послуг, а не 3 % на рік, як це визначено статтею 625 ЦК України.

Разом з тим, суд враховує, що позивач згідно із наданими ним самим розрахунками нараховував проценти відповідачу за статтею 625 ЦК України в період з 01.02.2020 по 01.04.2020. Після 01.04.2020 проценти позивачем не нараховувалися (стовпчик «Нараховано відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625» у розрахунку станом на 15.04.2020).

Отже, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, три проценти річних мають бути нараховані за період з 01.02.2019 по 01.04.2020 (60 днів) на суму боргу в розмірі 8171,32 грн.

Таким чином 3 % річний становить відповідно до формули: 8171,32 грн * 3% / 100% /365 днів * 60 днів = 40,30 грн. Саме така сума трьох процентів річних має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Підсумовуючи, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором у розмірі тіла кредиту у сумі 8171,32 грн та заборгованість за відсотками від простроченої суми згідно ст. 625 ЦПК України за період з 01.02.2020 по 31.03.2020 у розмірі 40,30 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 8211,62 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1203,94 грн - понесені витрати на судовий збір, сплачені останнім при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 42 Конституції україни, ст.ст. 1, 3, 207, 509, 526, 527, 530, 536, 549, 551, 599, 610-612, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 272-273, 279, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: с. Курячівка Білокуракинський район Луганської області, на користь АТ КБ "ПриватБанк" (р/р НОМЕР_2 ЄДРПОУ 14360570 МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 09.11.2018 року в сумі 8211,62 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 8171,32 грн; 40,30 грн - заборгованість за відсотками від простроченої суми згідно ст. 625 ЦПК України за період з 01.02.2020 по 31.03.2020 року, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1203,94 грн, а всього 9715 (дев`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн 56 коп..

В іншій частині заявлених вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити за необґрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського, 1д м. Київ.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 07.06.2010 р., зареєстрований за адресою: с. Курячівка Білокуракинського району Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю. Максименко