Рішення № 91854154, 12.08.2020, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1685/20

Провадження № 2/376/988/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Віговського С.І.

при секретарі Кропивлянській С.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, про визнання права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 3,3 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, виділивши її за рахунок земель запасу Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він, працював в колективному сільськогосподарському підприємстві "Гігант", с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, і перебуваючи у членстві даного КСП на момент розпаювання земель відповідно до п. 2 Указу Президента України за № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» здобув право на земельну частку (пай) в розмірі 3,3 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області в колишніх землях КСП "Гігант", с. Великополовецьке, Сквирського району Київської області. Вказані обставини позивач обґрунтовує та підтверджує матеріалами справи.

Згідно архівної довідки Об`єднаного трудового архіву міської та сільських рад Сквирського району за № 05-04/224.3 від 13 липня 2020 року, в документах архівного фонду СТОВ "Великополовчанське" є дані про те, що в процесі реорганізацій у 1956 році рішенням загальних зборів колгоспників (протокол № 1 від 18.01.1956 року) з колгоспу "Червоний Гігант" утворено колгосп ім. Г.Д. Кошової с В. Половецьке. У 1993 році колгосп ім. Г.Д. Кошової, рішенням загальних зборів колгоспників (протокол № 1 від 16.01.1993 року) перетворено в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Гігант" с. В.Половецьке Сквирського району Київської області. Дане рішення затверджено Розпорядженням Представника України у Сквирському районі № 49 від 22.02.1993 року. В 2000 році рішенням загальних зборів членів підприємства КСП "Гігант" реформовано в СТОВ (сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю) "Великополовчанське" Сквирського району Київської області (протокол № 1 від 26.01.2000 року). В 2003 році СТОВ ліквідовано та документи з особового складу передано на збереження в "Об`єднаний трудовий архів міської та сільських рад Сквирського району", м.Сквира Київської області.

Позивач зазначає, що сертифікат на право на земельну частку (пай) він у Сквирському відділі земельних ресурсів не одержував і за одержання сертифіката на право на земельну частку (пай) у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) не розписувався. Вважає, що виділення йому земельної частки (паю) не може призвести до погіршення майнових прав інших власників земельних часток (паїв) в землях колишнього КСП "Гігант", с. Великополовецьке, Сквирського району Київської області.

Також, позивач зазначає, що за наявності у нього права на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай), який у Сквирському відділі земельних ресурсів не одержував, він у встановленому законодавством порядку не можереалізувати своє право на виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю), а тому змушенийзвернутися у порядку цивільного судочинства до суду про визнання права на земельну частку (пай).

В підготовче судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені в позові, просив суд про наслідки розгляду справи повідомити його у відповідності до вимог ЦПК України.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в колективному сільськогосподарському підприємстві "Гігант", с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, і перебуваючи у членстві даного КСП на момент розпаювання земель відповідно до п. 2 Указу Президента України за № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» здобув право на земельну частку (пай) в розмірі 3,3 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області в колишніх землях КСП "Гігант", с. Великополовецьке, Сквирського району Київської області.

В процесі реорганізацій, у 1956 році, рішенням загальних зборів колгоспників (протокол № 1 від 18.01.1956 року) з колгоспу "Червоний Гігант" утворено колгосп ім. Г.Д. Кошової с В. Половецьке. У 1993 році колгосп ім. Г.Д. Кошової, рішенням загальних зборів колгоспників (протокол № 1 від 16.01.1993 року) перетворено в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Гігант" с.В.Половецьке Сквирського району Київської області. Дане рішення затверджено Розпорядженням Представника України у Сквирському районі № 49 від 22.02.1993 року. В 2000 році рішенням загальних зборів членів підприємства КСП "Гігант" реформовано в СТОВ (сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю) "Великополовчанське" Сквирського району Київської області (протокол № 1 від 26.01.2000 року). В 2003 році СТОВ ліквідовано та документи з особового складу передано на збереження в "Об`єднаний трудовий архів міської та сільських рад Сквирського району", м.Сквира Київської області.

Водночас, сертифікат на право на земельну частку (пай) позивач у Сквирському відділі земельних ресурсів не одержував, що не заперечується відповідачем.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII (чинний на час виникнення спірних правовідносин), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безплатно. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Частинами 6-8 ст. 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій.

За ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 року № 2114-XII (із змінами і доповненнями) об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 року № 2114-XII (із змінами і доповненнями) передбачено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

На підставі Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" за № 720/95 від 08.08.1995 року члени колективних сільськогосподарських підприємств мають право на земельну частку (пай), а також право на її виділення в натурі.

Згідно пункту 2 вищезазначеного Указу Президента України позивач, ОСОБА_1 , мав право на земельну частку (пай).

Як зазначає Узагальнення практики вирішення справ Верховного Суду України та апеляційних судів в 2001 р. і в I півріччі 2002 р., право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. До того ж, як вказується в Узагальненні відповідно до п.2 Указу Президента "Про порядок паювання земель..." ( 720/95 ) цією нормою не передбачено, що особа, яка внесена до списку на право колективної власності на землю, втрачає право на земельну частку в разі її вибуття з колективного підприємства до отримання сертифіката. Видача сертифіката лише документально фіксує право особи на так звану ідеальну земельну частку (пай), яке вона отримує з часу одержання юридичною особою державного акта про право колективної власності на землю.

Таким чином, судом вбачається порушення права позивача, щодо не одержання земельної частки (паю) в землях колишнього КСП "Гігант", с. Великополовецьке, Сквирського району Київської області, закріплене ст.ст. 5, 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та пунктом 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" за № 720/95 від 08.08.1995 року.

Суд вважає, що виділення позивачу земельної частки (паю) не може призвести до погіршення майнових прав інших власників земельних часток (паїв) в землях колишнього КСП "Гігант", с. Великополовецьке, Сквирського району Київської області у зв`язку із не одержанням позивачем земельної частки (паю) з вини колишнього КСП "Гігант", с. Великополовецьке, Сквирського району Київської області.

Відповідно до п. 17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Указу Президента України за № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям»,паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості; далі - Указ).

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку (п. 6 Указу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV від 05 червня 2003 року (із змінами і доповненнями; далі - Закон № 899-IV), основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Як вбачається із ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 899-IV, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

У правовій позиції викладеній у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вказано, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X "Перехідні положення" ЗК України). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно довідки виконкому Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області за № 295 від 30 червня 2020 року, за межами населених пунктів села Великополовецьке, села Мала Михайлівка, с. Андріївка на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області є землі запасу.

Правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" відповідно до вимог ч. 2 ст. 214 та абз. 2 ч. 1 ст. 3607 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В силу ч. 3 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону № 899-IV,право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку; одним із документів, що посвідчує право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

З урахуванням вищевказаноо суд вважає, що вбачаються всі правові підстави задовольнити позовні вимоги позивача повністю, а саме, визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 3,3 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, виділивши її за рахунок земель запасу Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області.

Крім того - представник відповідача Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, який в підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги викладені у позовній заяві визнав повністю.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому відповідно до ст. 174 ЦПК України вважає ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 6 Земельного кодексу України (в ред. від 18.12.1990 року) № 561-XII, пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» № 2114-XIIвід 14.02.1992 року, ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних часток (паїв)",пунктами 2, 5, 7 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року"Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям", пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", ст.ст. 4, 10, 12, 30, 81, 83, 200, 206, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області (адреса: с. Великополовецьке, Сквирського району, Київської області, код ЄДРПОУ: 04361962), про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 3,3 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, виділивши її за рахунок земель запасу Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя С. І. Віговський