Рішення № 91847048, 29.09.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7046/20

Провадження № 2-а/201/158/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 28 липня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону № 1 УПП у Миколаївській області Устименка Миколи Вікторовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2020 року указану позовну заяву передано для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.18)

Ухвалою судді від 29 липня 2020 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення зазначених у ній недоліків (а.с.19-20). Увстановлений судом строк недоліки вищевказаної позовної заяви були усунуті позивачем.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2020 року було відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону № 1 УПП у Миколаївській області Устименка Миколи Вікторовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (а.с.25-26).

12 серпня 2020 року до суду надійшов уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 571612 від 21 липня 2020 року, винесену інспектором роти № 2 батальйону № 1 УПП у Миколаївській області Устименко М.В. відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Також позивач просить провадження у справі закрити та відшкодувати судові витрати (а.с.31).

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що інспектором роти № 2 батальйону № 1 УПП у Миколаївській обасті Устименко М.В. 21 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ДПО18 № 571612, відповідно до якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lexus ES 250, номерний знак НОМЕР_1 , 21 липня 2020 року о 13 год. 20 хв. на ділянці шляху Одеса-Мелітополь ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним транспортним засобом, рухався в крайній лівій смузі руху, що призначена для повороту ліворуч згідно дорожнього знаку 1.18, та здійснив рух прямо, чим порушив ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. З винесеною постановою ОСОБА_1 не погоджується з тих підстав, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, відсутні пояснення свідків, відсутні будь-які зафіксовані докази технічними засобами. До оскаржуваної постанови серії не додано доказ (фото чи відео фіксації) вчинення ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху. Позивачем заперечується факт вчинення правопорушення при зазначених в оскаржуваній постанові обставинах. Поряд з цим, оскаржувана постанова не містить суті адміністративного правопорушення, а саме: в чому саме воно полягало (які вимоги дорожньої розмітки не було дотримано позивачем, внаслідок яких дій. Наприклад здійснення проїзду прямо по смузі, що дозволяла поворот в тому чи іншому напрямку, або навпаки поворот зі смуги, що дозволяла рух прямо чи інше). Таким чином, викладені в оскаржуваній постанові обставини щодо місця вчинення правопорушення не відповідають фактичним обставинам, постанова не містить суті правопорушення, вчинення якого інкримінується позивачу, а саме: його об`єктивної сторони, а висновки про описані обставини не засновані на жодному з доказів (а.с.28-31).

Від представника Департаменту патрульної поліції 22 вересня 2020 року на електронну пошту суду, а також 28 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив, у якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора зафіксовано як автомобіль з державним номером НОМЕР_1 рухається по вул. Одеська в крайній лівій смузі, з якої дозволено лише поворот ліворуч та продовжив рух прямо після чого був зупинений працівниками поліції. Оскаржувана постанова є обґрунтованою та законною, а тому скасуванню не підлягає (а.с.3641, 48-53).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 21 липня 2020 року інспектором роти № 2 батальйону № 1 УПП у Миколаївській обасті Устименко М.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 571612, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с.17).

Так, у постанові зазначено, що ОСОБА_1 21 липня 2020 року о 13 год. 20 хв. керуючи транспортним засобом Lexus ES 250, номерний знак НОМЕР_1 , по а/д Одеса-Мелітополь, рухався в крайній лівій смузі, що призначена для повороту ліворуч згідно дорожнього знаку 1.18 та здійснив рух прямо, чим порушив ПДР.

Відповідно до указаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано відеозапис з нагрудного відеореєстратора, на якому зафіксовано, як автомобіль з державним номером НОМЕР_1 рухається в крайній лівій смузі, з якої дозволено лише поворот ліворуч та продовжив рух прямо, після чого був зупинений працівниками поліції.

Таким чином, факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України.

Відтак, суд вважає, що заперечення позивача щодо безпідставності винесення постанови спростовуються вищевказаними доказами. Самі лише заперечення не мають юридичної сили, оскільки свою позицію та невинуватість позивач, мав б довести шляхом надання доказів на спростування обставин викладених у оскаржуваній постанові, адже відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом; ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року).

З урахуванням результату розгляду справи, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відшкодування не підлягають.

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Демидова