Ухвала суду № 91844803, 25.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

25 вересня 2020 р. справа № 520/11338/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.,

при секретареві судового засідання - Дронь А.В.,

за участі:

представника позивача - Кремльова О.Б.

представника відповідача – Щербак М.Ю.,

представника відповідача – Юрченко В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 520/11338/20 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 1361 (61034, м. Харків, вул. Переможців, 6А, код ЄДРПОУ - 07811701) про стягнення невиплаченого середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 1361 , в якому просить суд: стягнути з Військової частини А 1361 на користь ОСОБА_1 невиплачений середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (з 10.10.2019 року по 14.06.2020 року включно) в розмірі 148078 (сто сорок вісім тисяч сімдесят вісім) грн. 32 коп..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року відкрито спрощене провадження по справі із викликом осіб у судове засідання.

Представником відповідача 21.09.2020 року надане клопотання про залишення позовних вимог без розгляду, в обґрунтування якого відповідачем зазначається, що оскільки Позивач заявляє позовні вимоги щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення військовослужбовця) за весь час вимушеного прогулу (з 10.10.2019 року по 14.06.2020 року), то правовідносини у даній справі є такими, які виникли з приводу проходження Позивачем публічної служби, а тому строк звернення до суду з даною позовною заявою становить один місяць від дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто після отримання листа Відповідача від 26.06.2020 року № 2328 про відмову у сплаті відповідних сум. Зазначає також, що Позивач просить суд в позовній заяві про поновлення строків але не вказав на вагомі причини пропуску ним вищевказаного місячного строку, не довів їх наявність та поважність.

Представником позивача 24.09.2020 року через канцелярію суду подані заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому сторона позивача проти доводів відповідача, викладених у клопотанні - заперечує, посилаючись на ті обставини, що в листі №2628 від 26.06.2020 року, який було отримано за твердженням представника Відповідача Шилом Михайлом Петровичем, останній просив виплати йому сум премій з березня 2019 року та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Наказом командира в/ч № 361 від 26.06.2020 року № 514 «Про нарахування та дошиту коштів» ОСОБА_1 нараховані суми премій за березень 2019 року та зазначено про нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 64485, 72 коп. який було розраховано судом. Про виплату будь-якого іншого забезпечення в рапорті не зазначалось.

На теперішній час рішення Головнокомандувачем по суті розгляду Рапорту ОСОБА_1 від 18.06.2020 року не прийнято.

Вважає твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті грошового забезпечення не відповідає фактичним обставинам справи.

Зазначає також, що теоретично датою початку спливу строку звернення до суду у відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України можна було б вважати відмову Головнокомандувача у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за рапортами від 18.06.2020 та 28.07.2020 року, однак така відмова на теперішній час відсутня. У зв`язку з чим вважає посилання представника відповідача про початок обрахування строку судового захисту прав ОСОБА_1 у відповідності до ст. 120 КАС України саме датою отримання Листа № 2628 від 26.06,2020 року безпідставним та нелогічним.

У судове засідання, призначене на 25.09.2020 року, прибули представник позивача та представники відповідачів.

Судом поставлено на обговорення заявлене клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі.

Позивач проти клопотання заперечував з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях.

Представники відповідачів підтримали заявлене клопотання, зазначивши, що дана позовна заява підлягає залишенню судом без розгляду внаслідок пропуску позивачем без поважних причин строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.240 КАС України - суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).

Предметом позову є стягнення з Військової частини А 1361 на користь ОСОБА_1 невиплаченого середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (з 10.10.2019 року по 14.06.2020 року включно)

У судовому засіданні представник позивача повідомив, що з метою виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивачем на ім`я командира в/ч А1361 28.07.2020 року було направлено Рапорт, який зареєстровано 28.07.2020 року, в якому він просив виплатити йому належне грошове забезпечення саме: за період з 10.10.2019 по 16.06.2020 року, виплата якого і є предметом даного позову, відповідь на який наразі ОСОБА_2 не отримано.

В ході розгляду заявленого клопотання судом встановлено, що обставиною, яку позивач вважає такою, що порушила його права є саме факт притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та видання наказу про його звільнення з лав Збройних сил України.

Суд також зазначає, що датою початку спливу строку звернення до суду у відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України можна було б вважати відмову Головнокомандувача у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за рапортами від 18.06.2020 та від 28.07.2020 року, однак, з повідомлених стороною позивача обставин, судом встановлено, що така відмова на теперішній час відсутня.

Суд зазначає, що положеннями ч. 4 ст. 2 Закону Україні "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовці визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно - правовими актами

На відміну від зазначеного спеціального законодавства, КЗпП не регулює питання проходження військової служби.

Так, статтею 3 КЗпП визначається, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності вид) діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому, положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання відповідальності за не виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу військовослужбовців, в тому числі за час невиконання рішення суду щодо поновлення на посаді, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, однак це питання врегульовано КЗпП України.

У постанові від 31.05.2018 року у справі № 823/1023/16 Верховний суд висловив свою позицію, зазначивши, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільнені осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю.

У даному випадку позивач був позбавлений можливості, працювати та отримувати відповідне грошове забезпечення, внаслідок чого були порушенні його конституційні права.

Положеннями статті 236 КЗпП України встановлюється відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати.

Отже, вимога про оплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, стягнення заробітної плати не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з вказаної норми законодавства.

Таким чином, частина 5 статті 122 КАС України, якою встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, є загальною нормою, оскільки вона прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення тощо).

Частина друга статті 233 КЗпП України конкретизує предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком, і з цієї норми такий висновок прямо випливає.

За загальними правилами визначення пріоритетності змісту норми висновки, що прямо випливають з норми, мають пріоритет над висновками, що непрямо випливають з норми.

Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини 5 статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).

Таким чином, під час розвивання публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці потрібно застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, тобто строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються.

Враховуючи вищенаведене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду з мотивів пропущення позивачем строків звернення до суду з даним позовом та приходить до висновку, що в задоволенні такого клопотання належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 229, 240, 248, 256, 294,295, 297 КАС України, суд ,- У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 520/11338/20 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 1361 (61034, м. Харків, вул. Переможців, 6А, код ЄДРПОУ - 07811701) про стягнення невиплаченого середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу - відмовити.

Копію даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бідонько А.В.