Ухвала суду № 91844797, 22.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

22 вересня 2020 року Справа № 520/11277/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника позивача - Романченка О.М.,

представника відповідача - Борисенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи “Холодногірська виправна колонія (№ 18)” № 108/Ос-19 від 16.08.2019, змінити причину (підставу) звільнення ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінальній-виконавчій служби з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про національну поліцію” на ч. 3 ст. 38 Кодексу законів України про працю, а саме: звільнення за ініціативою працівника у зв`язку із доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на звернення до суду, передбаченого п.5 ст. 122 КАС України.

В обґрунтування заявленого клопотання вказано, що наказом Державної установи “Холодногірська виправна колонія (№ 18)” № 108/Ос-19 від 16.08.2019 року позивача було звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України. Позивачем у позовній заяві самостійно зазначається про обставини того, що співробітниками відділу персоналу установи йому було повідомлено про його звільнення, а також про направлення копії наказу про звільнення та трудової книжки поштою. 16.08.2019 року відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, рекомендованим листом з повідомленням про доставку у формі смс-повідомлення на адресу позивача, яка була вказана ним самостійно у наданому рапорті були направлені відповідь від 15.08.2019 року на рапорт позивача від 29.07.2019 року, речовий атестат, довідка про доходи за 2019 рік, копія наказу про звільнення, характеристика з місця роботи та трудова книжка. З 29.07.2019 року по теперішній час до установи будь-яких скарг або заяв від позивача не надходило. Отже, позивач був повідомлений та йому були надані документи про його звільнення. Відтак, оскільки служба в Державній кримінально-виконавчій службі є державною службою особливого характеру, то з огляду на норми КАС України та встановлено місячний строк для звернення до суду із відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання прибув, під час обговорення заявленого представником відповідача клопотання проти його задоволення заперечував. Також представником позивача до суду подано відповідь на відзив, якій вказано, що позивач був повністю впевнений, що його звільнення відбулось за ч.3 ст. 38 КЗпП України та чекав на документи та розрахунок. При цьому, позивач в жодному документі письмово чи усно не відмовлявся передати документи та інші речі у зв`язку із звільненням, позаяк керівництво колонії після подання ним рапорту не виявило намір мати розмову та, як стало відомо в цьому році ініціювало службове розслідування та звільнило позивача за наслідками застосування до нього дисциплінарного стягнення. Так, представником позивача вказано, що саме з листа-відповіді від 06.08.2020 року на адвокатський запит позивачу стало відомо про порушення його трудових прав, а саме звільнення зі служби за дисциплінарний проступок у вигляді прогулу, в той час як в рапорті позивач просив звільнити його за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення нею 14-річного віку. При цьому, зазначено, що наданий представником відповідача в якості доказу направлення на адресу позивача документів фіскальний чек не є достатнім доказом, оскільки не підтверджує доказів того, що саме направлялось зазначеним листом на адресу позивача.

Представник відповідача в судове засідання прибув, поданий до суду відзив на позов із заявленим клопотанням підтримав та просив суд залишити позов без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що спір стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2019 року у справі №636/93/14-ц, від 12.12.2018 року у справі №804/285/16.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що наказом Державної установи “Холодногірська виправна колонія (№ 18)” № 108/Ос-19 від 16.08.2019 було звільнено ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінальній-виконавчій служби з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про національну поліцію”.

Отже, враховуючи предмет даного спору та обставини проходження позивачем служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, що відповідно до приписів п.15 ч.1 ст.3 КАС України є публічною службою, суд приходить до висновку, що у даному випадку спір належить до категорії спорів стосовно прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Матеріали справи свідчать, що позивач із даним позовом до суду звернувся 25.08.2020 року.

Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення до суду з даним позовом послугували обставини протиправного, на думку позивача, визначення підстави для звільнення його зі служби в якості п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про національну поліцію”.

Відтак, слід дійти висновку, що спірним у даній справі є питання підстав звільнення позивача зі служби.

При цьому, у позовній заяві позивачем вказано, що він звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з підстав ч. 3 ст. 38 Кодексу законів України про працю, а саме: звільнення за ініціативою працівника у зв`язку із доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, проте наказу про звільнення зі служби та трудової книжки не отримав, але був повідомлений про їх направлення поштою.

Позивачем вказано, що про таку підставу звільнення зі служби як п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про національну поліцію” йому стало відомо з листа-відповіді на адвокатський запит від 06.08.2020 року, а отримана поштовою трудова книжка містить в собі зазначення про звільнення зі служби відповідно до наказу № 108/Ос-19 від 16.08.2019, проте не містить зазначень про підстави звільнення. Будь-яких інших документів від відповідача позивачем отримано не було.

Судом встановлено, що представник відповідача, обґрунтовуючи власну правову позицію, послався на обставини направлення 16.08.2019 року на адресу позивача поштою таких документів як трудова книжка, відповідь від 15.08.2019 року вих. №3/2-2996 на рапорт позивача від 29.07.2019 року, речовий атестат, довідка про доходи за 2019 рік, копія наказу про звільнення, характеристика з місця роботи.

На підтвердження вказаних обставин представником відповідача до суду подано копію квитанції про сплату послуг відділення поштового зв`язку від 16.08.2019 року, зі змісту якої вбачається направлення « ОСОБА_2 » листа рекомендованого.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає згідно із положеннями п.8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Положеннями ст. 13 Закону України “Про поштовий зв`язок” передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень поштового відправлення є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.06.2018 року по справі № 820/1186/17 та від 05.09.2019 року по справі №520/9380/18.

Однак, суд зазначає, що хоча надана до суду представником відповідача копія квитанції і підтверджує надсилання на адресу позивача рекомендованого листа, проте не дає підстав та можливості встановити зміст зазначеного відправлення.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати доводи представника відповідача стосовно направлення на адресу позивача усіх документів, що стосуються його звільнення, обґрунтованими та доведеними, що свідчить про необізнаність останнього про підстави та обставини звільнення.

Як зазначено позивачем, саме з листа-відповіді від 06.08.2020 року йому стало відомо про підстави звільнення, що, на його думку, здійснено із порушенням.

Отже, враховуючи наведене та з огляду на те, що із даним позовом позивач до суду звернувся 25.08.2020 року, то суд приходить до висновку, що останнім не пропущено визначений ч.5 ст. 122 КАС України місячний строк для звернення до суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 28 вересня 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.