Рішення № 91844769, 28.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2020 р. № 520/10995/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить

визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2020 № 627;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 18.08.5019, зарахувавши в стаж роботи періоди роботи з 1975 по 1978 роки рядовим колгоспником в с. Мргастан Ечміадзинського району Республіки Вірменія, з 18.05.1978 по 02.06.1980 року проходження військової служби, з 1980 по 1990 рядовим колгоспником в с. Мргастан Ечміадзинського району Республіки Вірменія, 02.12.1993 по 05.09.2000 слюсарем в членах КСП " Комуніст", з 16.03.2004 по 21.09.2005 сівачем в СТОВ ім. Ватутіна, з 10.06.2019 по 11.02.2020 в ТОВ " МК М`ясний".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його загальний трудовий (страховий) стаж складає 26 років 7 місяців, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області зараховано до страхового стажу лише 16 років 6 місяців 5 днів та відповідно рішенням № 627 від 13.02.2020 року відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою суду від 25.08.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний трудовий стаж позивача складає 16 років 6 місяців 5 днів, проте для призначення пенсій за віком після досягнення 60 років повинен складати не менше 26 років. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією. З заявою про призначення пенсії позивач звернувся 11.02.2020 року, а тому позовна вимога щодо призначення пенсії з 13.08.2019 року також є безпідставною.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

11.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви та документів прийнято рішення від 13.02.2020 року № 627 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Щодо зарахування періоду проходження позивачем військової служби з 18.05.1978 по 03.06.1980, роботи з 02.12.1993 р. по 05.08.2000 р. слюсарем в членах КСП "Комуніст", з 16.03.2004 р. по 21.09.2005 р. сівачем в СТОВ ім. Ватутіна, з 10.06.2019 р. по 11.02.2020 р. у ТОВ "МК М`ясний", то згідно розрахунку стажу позивача, який є додатком до відзиву на адміністративний позов, вказані періоди зараховані відповідачем до стажу роботи позивача.

Виходячи з розрахунку стажу, який наданий відповідачем до відзиву та враховуючи відзив на адміністративний позов, суд приходить до висновку, що спірним є період роботи позивача у колгоспі з 15.03.1975 по 03.06.1980 та з 04.06.1980 по 31.12.1990, який пенсійним фондом обрахований на підставі положень ч.2 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто за фактичною тривалістю, внаслідок незазначення у підтверджуючих документах встановленого мінімуму трудової діяльності,

Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Отже, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 05.01.1991 року, 15.03.1975 року позивача прийнято в члени колгоспу у якості рядового колгоспника, 03.06.1978 призначено "механізатором в животино.ферму" та в подальшому виписано з колгоспу у зв`язку з переїздом на інше місце проживання 10.12.1990 року, проте у трудовій книжці колгоспника відсутні дані про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві.

Із долученої до матеріалів справи архівної довідки ОСОБА_2 № С-20844 від 26.12.2019 року судом встановлено, що згідно з книгами з обліку трудоднів і вихододнів села колгоспу села Мргастан Ечміадзинського району Вірменської РСР з 1975-1978 рр., 1980-1990 рр. позивач був рядовим колгоспником. Відпрацьовано трудоднів - вихододнів: за 1975 р. - 91 руб. 71 коп.; за 1976 р. - 53 руб. 97 коп.; за 1977 р. - 35 людино-днів - 360 руб. 88 коп.; за 1978 р. - 223 руб. 31 коп.; за 1980 р. - 29 людино-днів - 137 руб. 84 коп.; за 1981 р. - 152 людино-днів - 2 571 руб. 72 коп.; за 1982 р. - 118 людино-днів - 1 635 руб. 87 коп.; за 1983 р. - 287 людино-днів - 3231 руб. 25 коп.; за 1984 р. - 279 людино-днів - 2975 руб. 20 коп.; за 1985 р. - 160 людино-днів - 2 428 руб. 18 коп.; за 1986 р. - 145 людино-днів - 1 924 руб. 75 коп.; за 1987 р. - 200 людино-днів - 1933 руб. 16 коп.; за 1988 р. - 105 людино-днів - 635 руб. 03 коп.; за 1989 р. - 143 людино-днів - 904 руб. 68 коп.; за 1990 р. - 47 людино-днів - 242 руб. 00 коп.

Вказано довідка не містить відомостей про встановлений річний мінімум трудової участі працівників колгоспу.

Щодо наявних недоліків у записах у трудовій книжці позивача, як підстави розрахунку стажу за фактичною тривалістю, суд зауважує, що згідно з пунктом 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Разом з тим, право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23 квітня 2019 року (справа №593/1452/16-а).

До того ж вказані аргументи не були підставою для відмови з задоволенні заяви про призначення пенсії.

Суд також зазначає, що із наявного в матеріалах справи рішення № 627 від 13.02.2020 вбачається, що в ньому взагалі відсутні будь-які мотиви для прийняття рішення та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача та прийняття саме такого рішення за результатами розгляду заяви.

Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої приймається рішення; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування. І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003р. у справі "Суомінеен проти Фінляндії" № 3780001/97, п. 36).

Крім того суд зауважує, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів не достатньо, відповідач має всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформації щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Доказів вжиття відповідачем відповідних заходів до матеріалів справи не надано .

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2020 № 627, як такого , що прийнято передчасно без урахування усіх обставин у справі.

В той же час, суд зазначає, що статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Проте, суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає, за необхідне, на підставі частини 2 статті 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2020 р. про призначення пенсії за віком.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст.297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2020 № 627.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2020 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Зоркіна Ю.В.