Рішення № 91844331, 28.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3964/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови.

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису від 06.12.2019 № ПЛ5861/159/АВ/П та постанови від 23.01.2020 № ПЛ5703/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору ФОП ОСОБА_1 уже прийнято до адміністративної відповідальності постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.01.2020 (Справа № 523/2642/19 Провадження № 3/526/32/2020), що набрала законної сили. Тому накладення на позивача спірною постановою штрафу за те саме правопорушення є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3964/20.

17.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача наполягає на дотриманні порядку проведення інспекційного відвідування за достатніх для цього підстав. Зазначає, що під час відвідування кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , встановлено допущення до роботи працівників без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу /а.с. 60-64/.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У період з 05.12.2019 по 06.12.2019 інспектором праці Кодинець Ю.А. на підставі наказу начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 04.12.2019 №264П /а.с. 65/ та направлення на проведення заходу державного контролю від 05.12.2019 №2255, яке вручено особисто позивачу 08.02.2019 /а.с. 67/, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , адреса здійснення діяльності - АДРЕСА_1 , кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ПЛ5861/159/АВ від 06.12.2019 /а.с. 68-76/, у якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: допущення до роботи найманих працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин.

06.12.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області видано припис про усунення виявлених порушень № ПЛ5861/159/АВ/П, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи найманих працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин.

Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.01.2020 № ПЛ5703/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на позивача штраф у розмірі 500760,00 грн /а.с. 89-90/.

Не погодившись з приписом та постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 1 Порядку №823).

За змістом пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (пункт 16 Порядку №823).

Відповідно до пункту 17 Порядку №823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

В спірному випадку правомірності підстав та порядку інспекційного відвідування, а також оформлення його результатів позивач не оспорює.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови Управління за фактичне допущення працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) позивач визначає те, що постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.01.2020 (Справа № 523/2642/19 Провадження № 3/526/32/2020), що набрала законної сили, його вже було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.41 КУпАП та піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн за це ж порушення (допущення працівників до роботи без оформлення трудового договору /контракту/).

Оцінюючи обґрунтованість вказаного аргументу в якості підстави для визнання протиправною та скасування постанови Управління від 23.01.2020 № ПЛ5703/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, суд виходить з наступного.

03.01.2020 суддею Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І. (справа № 523/2642/19 Провадження № 3/526/32/2020) були розглянуті матеріли, які надійшли з Управління Держпраці у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_3". Судом у справі № 523/2642/19 Провадження № 3/526/32/2020 встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , здійснюючи підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1 в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", допустив порушення вимог законодавства про працю, а саме: 05.12.2019 у ході інспекційного відвідування інспектором праці виявлено порушення вимог ч. 3 чт. 24 КЗпП України щодо допуску до роботи працівників без укладення трудового договору. ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнав. Вина ОСОБА_1 підтверджується актом інспекційного відвідування № ПЛ/5861/159/АВ від 06.12.2019 та протоколом про адміністративне правопорушення № ПЛ5861/159/АВ/П/ПТ від 06.12.2019. Суд дійшов висновку, що в діях приватного підприємця ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 41 КУпАП - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), тому його необхідно піддати до адміністративної відповідальності, передбаченої санкцією статті за вчинене адміністративне правопорушення у вигляді штрафу.

За результатами такого розгляду прийнято постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.01.2020 (справа № 523/2642/19 Провадження № 3/526/32/2020), що набрала законної сили 14.01.2020, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП та піддано стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів громадян в сумі 8500,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, надалі - КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).

Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VIII.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу в розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті, зокрема запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №814/2156/16 (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 78771378), ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Також Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що диспозиції абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи наведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача у письмових поясненнях на те, що ототожнення штрафів за статтею 265 Кодексу законів про працю України із адміністративною відповідальністю є неправильним, суд оцінює критично, оскільки Верховний Суд резюмував висновки про те, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність (постанова Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №806/2143/18).

Крім того, суд відмічає, що своєї позиції з приводу подвійного притягнення до відповідальності за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудових відносин Верховний Суд не змінив і надалі, про що свідчить ухвала Суду від 22.04.2020 у справі №500/1704/19.

З огляду на викладене, за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору ФО-П ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.01.2020 (справа № 523/2642/19 Провадження № 3/526/32/2020), що набрала законної сили 14.01.2020.

Тому накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Полтавській області від 23.01.2020 № ПЛ5703/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 23.01.2020 № ПЛ5703/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ФО-П ОСОБА_1 штрафу в сумі 500760 грн.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Полтавській області від 06.12.2019 № ПЛ5861/159/АВ/П, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.01.2020 (справа № 523/2642/19 Провадження № 3/526/32/2020), яка набрала законної сили 14.01.2020, встановлено, що в діях приватного підприємця ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 41 КУпАП - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), тому його необхідно піддати до адміністративної відповідальності, передбаченої санкцією статті за вчинене адміністративне правопорушення у вигляді штрафу.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, встановлено обставини допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) ФОП ОСОБА_1 , встановлено наявність правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Таким чином, припис Управління Держпраці у Полтавській області від 06.12.2019 № ПЛ5861/159/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи найманих працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправним та скасування припису та постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 23.01.2020 № ПЛ5703/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ФО-П ОСОБА_1 штрафу в сумі 500760 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 5007,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко